Становлення Монарха

Місяць, що минув після падіння «Вогняного Дракона», був періодом тихого, вибухового зростання. Золото текло до скарбниці Хуан Фена. Бездоганна сталь витікала з його кузні-фортеці. Те Шань, керований метою, творив дива, а його учні, натхненні майстром, навчалися з неймовірною швидкістю. Хуан Фен проводив дні, керуючи своєю маленькою імперією, а ночі — у мовчазній культивації, повільно накопичуючи власні мізерні запаси Ци. Це був продуктивний, контрольований мир. Але він знав, що він не триватиме довго.

Перший знак з'явився непомітно. Віз із залізним деревом, що прямував до кузні під військовою охороною, був зупинений для «вибіркової перевірки» патрулем міської варти, підпорядкованим не генералу Ву, а міністру фінансів. Через тиждень до маєтку Цзюнь завітав податковий інспектор з купою документів і почав ставити ввічливі, але гострі запитання про «відновлення комерційної діяльності» на давно покинутій родинній землі.

Це були обережні промацування. Як змія, що висуває язик, перш ніж завдати удару.

Хуан Фен доручив своїй мережі дізнатися джерело. Відповідь прийшла швидко, і вона була очікуваною. Усі ниточки, хоч і йшли з різних відомств, вели до одного павука: дому Другого Принца, Лі Хао. Принц втратив і обличчя, і джерело прибутку, коли його протеже так гучно провалився. Тепер він тягнув за мотузки, намагаючись з'ясувати, хто цей новий гравець, що уклав угоду з політично нейтральним генералом Ву.

Коли Хуан Фен обробляв цю інформацію, він подумки звернувся до Системи.

[Об'єкт: Лі Хао, Другий Принц Імперії.] [Рівень: Невідомий.] [Сила: Невідома.] [Загроза: Екстремальна. Рекомендація: Уникати прямого контакту.]

Хуан Фен проігнорував рекомендацію. Уникати контакту — це не шлях Монарха.

Кульмінація настала за тиждень. До воріт маєтку Цзюнь під'їхала розкішна карета з гербом Другого Принца. Вона доставила не погрозу, а офіційне запрошення на дорогому папері з восковою печаткою. Його високість, Другий Принц Лі Хао, запрошував молодого пана Цзюнь Мосе на вечір поезії у своїй резиденції, щоб відсвяткувати його «дивовижне одужання».

Дядько Лін приніс запрошення, і його руки тремтіли. «Паничу, це... це велика честь, але... Другий Принц... він дуже небезпечний. Кажуть, його посмішка гостріша за будь-який ніж».

Хуан Фен узяв запрошення. Він бачив його справжню суть. Це був не дружній жест. Це був виклик. Тест. Принц викликав на килим не таємничого торговця в масці, а нібито дурнуватого Цзюнь Мосе, щоб особисто препарувати його і знайти тріщини в його броні.

Відмовитися було неможливо. Це було б визнанням провини або страху. Він мав прийняти цей виклик. Це був ризик, але водночас і можливість. Можливість увійти в лігво лева, вивчити майбутнього ворога зблизька і ще міцніше закріпити свій образ нешкідливого, трохи наївного аристократа, якому просто пощастило одужати.

«Дядьку Лін, — сказав він, надягаючи маску здивованого, але втішеного юнака. — Передай мою відповідь. Я з великою вдячністю приймаю запрошення його високості».

Гра переходила на нову шахівницю. Набагато небезпечнішу. І він готувався зробити свій перший хід.