Становлення Монарха

Послання з наказом знайти Лао Фана розчинилося в тіньовій мережі столиці. Але Хуан Фен не звик чекати. Поки тривало одне полювання, мало розпочатися інше. Його нова ціль: інтендант третього гарнізону, Сюй. Корумпована ланка, що з'єднувала «Зброярню Вогняного Дракона» зі скарбницею міста.

Щоб розірвати ланцюг, треба бити по найслабшій його частині. Але щоб змусити ланцюг розірватися самому, потрібно створити напругу. План Хуан Фена був саме таким: довести, що сталь «Вогняного Дракона» — це сміття, і запропонувати досконалу альтернативу.

Через свою інформаційну мережу він уже знайшов ідеального пішака. Капітан Чжен — молодий, амбітний офіцер, відомий своєю чесністю і постійним невдоволенням якістю зброї, яку видавали його солдатам.

Однієї ночі, коли капітан Чжен повертався з чергування, з темного провулку вийшла постать у дерев'яній масці. Перш ніж Чжен встиг схопитися за меч, незнайомець кинув йому обгорнутий тканиною предмет. «Для справжнього воїна, який цінує життя своїх людей», — прохрипів замаскований. — «Порівняй це з тим непотребом, який вам постачає інтендант». І перш ніж капітан встиг щось сказати, постать зникла.

У згортку був короткий меч. Один із нових творінь Те Шаня. Його баланс був ідеальним, лезо — гострим, як бритва, а сталь випромінювала ауру надійності.

За два дні до цього, напередодні щомісячної публічної інспекції гарнізону, тінь ковзнула по території казарм. Хуан Фен рухався безшумно, оминаючи вартових. У його свідомості ледь помітно спалахнуло сповіщення: [Активовано пасивну навичку: Кроки Привида]. Він дістався до стійок зі зброєю. Він нічого не зламав. Він лише трохи «допоміг». Кілька крапель їдкої рідини на шкіряне обплетення руків'їв. Мікроскопічний надріз біля основи кількох наконечників списів. Робота диверсанта — точна, непомітна.

Наступного дня почалася інспекція. Командир гарнізону, генерал Ву, спостерігав з трибуни. Солдати почали відпрацьовувати бойові прийоми. І тут почалося. Один солдат виконав випад. Наконечник його списа злетів і з брязкотом упав на землю. Інший замахнувся мечем. Руків'я розсипалося в його руці, і клинок, обертаючись, полетів убік, ледь не зачепивши його товариша.

Почався хаос. Обличчя генерала Ву з багряного від гордості стало білим від сорому, а потім — чорним від люті. Це була не просто погана зброя. Це була загроза життю його людей і ганьба для всього гарнізону.

Саме в цей момент капітан Чжен вийшов уперед і віддав честь. «Генерале, дозвольте!» Він витягнув меч, подарований йому таємничим незнайомцем. Він виконав серію складних, потужних рухів. Клинок свистів у повітрі, залишаючи за собою сріблястий слід. Він був бездоганним.

Генерал Ву спустився з трибуни і взяв меч. Його досвідчене око миттєво оцінило якість. Різниця була як між небом та землею. «Звідки це в тебе, капітане?» — суворо запитав він. «Подарунок від патріота, що турбується про армію, генерале», — чесно відповів Чжен.

Очі генерала Ву затверділи. Він подивився на чудовий клинок у своїй руці, потім на купу зламаного мотлоху на тренувальному полі. Він зрозумів, що його роками обманювали. Його погляд знайшов у натовпі інтенданта Сюя, який уже почав пітніти.

«Інтенданте Сюй!» — голос генерала прогримів, як грім. — «До мого кабінету. Негайно. Нам треба обговорити наші контракти на постачання».

Пастка закрилася.

Хуан Фен, спостерігаючи за сценою з даху віддаленої будівлі, дозволив собі ледь помітну, холодну посмішку. Перша нитка павутини була готова обірватися.