Становлення Монарха

«Що куємо?» — прогримів голос Те Шаня, що луною відбився від стін кузні. Він стояв біля ковадла, тримаючи в руці новий молот. Його очі горіли нетерпінням, він очікував наказу створити величний меч чи бойову сокиру, гідну його таланту.

Хуан Фен не відповів. Він мовчки взяв шматок вугілля і присів біля великої пласкої плити з грифельного сланцю, яку робітники очистили для креслень.

Його руки рухалися зі швидкістю та точністю, невластивою художнику, але притаманною інженеру чи хірургу. Лінії були чистими, вивіреними, з нотатками щодо ваги та центру мас. За кілька хвилин на плиті з'явилися креслення двох видів зброї.

Перше — набір із трьох метальних ножів. Вони мали витончену, листоподібну форму, ледь вигнуту для кращої аеродинаміки, а на кінці руків'я було кільце для зручності хапання та обертання.

Друге — бойовий кинджал. Короткий, широкий, з агресивним вістрям. З одного боку лезо було гострим, як бритва, а з іншого — вкрите дрібними, як у пилки, зубцями. Руків'я було ергономічним, створеним для ідеального хвату.

Те Шань довго дивився на креслення, і вогонь в його очах змінився на подив, а потім — на відвертий скептицизм. «Що це таке?» — запитав він, не приховуючи розчарування. — «Іграшки? Це не клинки. В них немає ні честі, ні краси».

Ці дивні, потворні форми порушували всі канони ковальського мистецтва, які він знав.

«Честь не допоможе тобі в темному провулку, а краса не зупинить лезо ворога», — холодно відповів Хуан Фен. Він підвівся і вказав вуглиною на один з метальних ножів. — «Ця форма не для краси, а для польоту. Безшумного і точного. Цей отвір — для ідеального балансу, щоб ніж робив рівно один оберт на п'ять кроків дистанції».

Потім він вказав на кинджал. «Це руків'я — щоб стати продовженням кулака. А ці зубці — щоб не рубати, а рвати. Рвати м'язи, сухожилля, залишаючи рани, які не зможе зашити жоден цілитель. Це не зброя для парадних дуелей, Майстре Те. Це інструменти для ефективного вбивства».

Те Шань слухав, і на його обличчі поступово з'являлося розуміння. Це була абсолютно інша філософія. Не мистецтво поєдинку, а жорстока, холодна наука знищення. Він подивився на креслення новими очима, і як майстер, почав бачити геніальність, приховану в потворній функціональності.

Робота почалася. Вона вимагала ще більшої точності, ніж створення молота. Чистий, дзвінкий тон нового інструмента наповнив кузню, поки Те Шань обережно надавав непокірному Холодному Залізу дивних, смертоносних форм. Хуан Фен спостерігав за процесом, іноді даючи короткі, точні вказівки: «Тут лезо тонше на товщину волосини. Центр ваги змісти на два грами до руків'я». Його знання шокували Те Шаня. Цей юнак знав зброю не як воїн, а як м'ясник знає анатомію.

Через два дні напруженої праці на шматку шкіри лежав готовий набір. Чотири предмети матово-чорного кольору. Вони не блищали. Вони поглинали світло, випромінюючи ауру тихої, абсолютної смерті.

Хуан Фен узяв у руку бойовий кинджал. Він ліг у долоню так, ніби був створений для неї.

[Отримано: Бойовий Кинджал "Тінь" (Ранг: Рідкісний)] [Властивості: Пробиття легкої броні, +5% до швидкості атаки, ергономічна рукоятка.]

[Отримано: Метальні Ножі "Безшумні" (3 шт.) (Ранг: Незвичайний)] [Властивості: Ідеальний аеродинамічний баланс, низький рівень шуму в польоті.]

Він сховав кинджал у приховані піхви на поясі, а ножі розклав у спеціальні кріплення під одягом. Вперше з моменту переродження він відчув себе по-справжньому озброєним.

Він подивився на Те Шаня, який спостерігав за ним із сумішшю поваги та страху. «Добре, — сказав Хуан Фен. — Це прототип. А тепер зроби ще десять таких комплектів. Трохи простіших. Для продажу».

Монарх озброїв себе. Настав час озброїти свою скарбницю.