Глава 12. Нові жителі

Завдяки торговим здібностям Мусті та талантам Артура, поблизу дому виник ще один. Трохи менший, навіть на кузню не схожий. Відчинилися двері і з середини на подвір’я вибігла крихітка Рара.

- Ура, нарешті дядечко Турус прокинувся.

Артур черговий раз клепав певний артефакт в себе в кузні. Почув голос малечі то виглянув у вікно. Він побачив, що з невеличкого будиночка круглої форми вийшов Буй та Турус. Щоб привітатись, Артур зняв стійкі до вогню та жару перчатки й також вийшов.

- Ей, привіт. Ну як вам будиночок, - звернувся до Туруса.

- Будиночок?

- Так, зі слів Скелета було зрозуміло, що тепер ваш дім тимчасово буде поруч.

- Скелет? Це отой жахливий монстр, що порубав на шматочки огрів? – повністю прийшов до тями гоблін.

- Мій вождь, Іларіон нам не ворог. Я теж спочатку злякався його до смерті, але саме він врятував тебе від…

- А Міранда… Де Міранда? – різко перебив побратима Турус.

- Та вона вже третій день спить. Ніколи ще вона так багато не отримувала ран, - мовив Артур.

- А можна до неї? Якби не вона… То мене б розчавили ще до приходу вашого скелета.

- Ну питання. Бач, великий будинок, можеш піти туди… але попереджаю, частенько біля Міранди знаходиться Мусті, ельф. Постарайтеся не показувати йому свій характер.

- Добре, і в думках не було. Я пам’ятаю, що він теж приклав руку до порятунку гоблінів.

Повільно, під ручку Рара повела Туруса до головного будинку. Буй залишився з Артуром та поцікавився.

- Як так швидко тобі вдалося змайструвати максимально схожий домик на гоблінський? Це ж неймовірно!

- В мене батько був майстром на всі руки. От і навчив мене всьому. Я не хочу бути в його тіні і при першій можливості стараюся пізнавати щось нове. Гоблінська хатка – це для мене новий досвід.

- Поки що Турусу не вдасться тримати на собі нішу вождя. Я планую…

- Е-е-е, стоп. Якщо є якісь пропозиції, то краще відразу до Іларіона.

- Добре, - посміхнувся Буй. – А можеш показати мені, як ти працюєш? А то в гоблінів майстерно виходить лише шиття. А створення зброї чи якихось артефактів – тут ми безсилі.

- Та без питань, ходімо в кузню.

Рара з серйозним поглядом вела за руку, кульгаючого Туруса, та розповідала різні дивовижні історії про це місця. Знесилений, слабкий вождь відчував себе дивно в цьому місці. Ніякої небезпеки, передчуття теж підказують, що нічого поганого тут не станеться. Вони підійшли до порогу та зупинилися. Яскраво сяяло сонце в зеніті, а дерева за будинком танцювали від вітру. Рара тицьнула пальцем.

- Сюди. Я ще маленька, тому до ручки дверей не дістаю, - і побігла назад до їхньої круглою зеленої хатинки.

- Значить тут Міранда, - і похилив голову.

Різко ззаду підійшов Іларіон. Він став мовчки за псиною гобліна та чекав. Клац щелепою, і Турус різко розвернувся. Він не відразу зрозумів. Хто це, тому схопився за пояс. Але на ньому не було Холодного Туману. Коли він побачив, що Скелет не має ніяких поганих намірів, то випрямився та вклонився.

- Вибачте за непорозуміння, я не хотів образити. Дякую, що врятували моїх гоблінів, - і вклонився.

- Я не заради вас старався. Міранді показуйте свою дяку, - грізно пройшов повз гобліна.

- Але… Але ж з вашого слова людина побудувала нам будинок. Я і за це повинен дякувати.

- Мені дякувати не треба. Якщо стоїть питання відплати…

- Так-так, - і приклав руку до серця. – Гобліни ніколи не забувають доброту.

- Тоді, - і нахилив черепушку. – Станьте мені корисними. Я дозволю залишитися, якщо будете корисними.

- Так, ми будемо корисними. Я зроблю все, щоб не розчарувати.

- Ага.

Скелет зайшов до будинка, взяв в кутку меч та вийшов. Зі слів Артура, його особливе поле тля пізнання власних сил знаходиться в кількох сотнях метрів від будинків. Скелет начепив на себе вівернівські обладунки та почалапав. Гоблін заворожено стояв на порозі та дивився на загадкову нечисть, яка не підкорюється ніякому господарю.

Двері залишилися відчиненими. Гоблін заглянув та побачив класичні людські меблі. Стіл, дивани та стільці. Потім кинув поглядом на другий поверх, де можна помітити знаходилися двері в особисті кімнати. По забарвленню та стрілі, що висіла над дверями, Турус здогадався, яка з чотирьох дверей була в кімнаті Міранди. Він тихо, акуратно почав йти. Здавалося, що на носках перебіжками намагався не привертати уваги. Але саме така поведінка більше викликала питань, ніж можна представити.

Здавалося, що місія завершена, але ж не все так просто. Тільки ступив на першу сходинку, як з дивана, який стояв спинкою до вхідних дверей, до нього заговорили.

- Міранда зараз спить. Краще її не турбувати.

- Це ти, - повернувся Турус та подивився на Мусті.

- Є якісь проблеми? – напружився ельф, очікуючи чергову непотрібну конфліктну ситуацію.

- Та ні, я просто хочу висловити подяку Міранді і… тобі ельф також.

- А, та я чув все це, коли ти зустрів Іларіона. Не злякався? – розслабився та взяв зі столу яблуко.

- Ну… розгубився трохи, - вимовив та посміхнувся.

Вони почути, як в кімнаті Міранди щось заскрипіло. Мусті підскочив та сильним стрибком опинився на перилах другого поверху, а Турус за лічені секунди швидко піднявся. Мусті трохи відчинив двері та побачив, як Міранда стояла біля відкритого вікна.

- Мірандо, нарешті ти змогла прийти до тями, - різко влетів в кімнаті Мусті. – Знала б ти, скільки часу я сидів над тобою та намагався вилікувати.

- О, Мусті, - розвернулась Міранда та почала зафіксовувати сталеву руку. – Турус, і ти прийшов?

- Володарко, я прийшов подякувати вам, - повільно зайшов до кімнати гоблін.

- Володарка? Він про що? – здивувався Мусті.

- Не треба мене так називати, я – проста дівчина, не повелителька і не володарка. Я просто – Міранда, - посміхнулась.

- Але ж… Ти врятувала і мене, і моїх гоблінів, - відчув якесь невдоволення Турус. – Так гласить гоблінський закон. Я не можу його порушити.

- Ну, якщо це непорушний закон, - подумала Міранда, яка повністю взялась та сіла на ліжко, закинувши ногу на ногу. – А знаєш що, Турусе, а Буя та Рару насправді врятувала не є.

- Що? Вони ж…

- Їх врятував Мусті, а я лише на задньому плані допомагала йому не натрапити на непроходимі хащі в лісі.

- А? – розгубився Мусті, коли побачив очі голбіна. – Е, ні. Я на таке не підписувався.

- Тому, давай клятву Мусті, а не мені, хі, - і несподівано вискочила з вікна прямо на задній двір. – Бувай, мені ще треба з Артуром щодо нового лука поговорити. Мусті, тримайся.

- От же, молоде дівчисько, - приклав до лоба вказівний палець Мусті.

Турус не міг противитися словам Міранді, а звичаї священні, їх не можна порушувати. Він приклав руку до серця та вклонився перед ельфом. Це трохи збило його з пантелику, адже він ні разу не був нічиїм командиром.

- Ладно, ладно, я приймаю твоє життя, - неохоче промовив ельф та похлопав по плечу гобліна.

Мусті зачинив вікно та вийшов з кімнати. Звичайно ж, гоблін слідував за ним. Ельф спустився на перший поверх та розлігся на дивані. Поруч струнко стояв Турус в очікуванні приказів чи побажань.

- От же, зараза мала. Так, слухай мій приказ, гоблін Турус. Продовжуй захищати своїх гоблінів, облаштовувати будинок.

- Д-добре, - здивувався.

Турус миттю вибіг з будинку. Почав оглядатися та помітив, як Міранда щось там обговорювала з Артуром. По жестам хлопця було чітко видно, що він сварив дівчину. Але його привернув увагу крихітний силует скелета в протилежному напрямку.

Він попрямував до Іларіона. Скелет згадував, що іноді його сильні удари не могли збити з ніг огрів. Завдяки власній силі, загадковій регенерації кісток, він вийшов переможцем. Його серйозно хвилював той факт, що в наступний раз, його можуть повністю зламати. В той час, доки він буде відновлюватися, близькі постраждають, а можливо і загинуть. Він почав освоювати не прямолінійні атаки, як раніше – щоб сильніше, щоб побільше шкоди було, а хитрі трюки та комбо з мечем.

Іларіон вправлявся з мечем прекрасно, зі сторони здавалося. що зараз бореться з невидимими ворогами. Різкі руки, ухиляння, як в справжньому бою придавали скелету якоїсь дивовижної естетики. Турус за кілька хвилин опинився поруч за заворожено спостерігав за рухами скелета. Це було одночасно і цікаво, і лячно. Іларіон крутився, плигав та майстерно крутив навколо себе клинок, а після, в сторону лісу за долю секунди запускає неймовірну ударну хвилю, що вирвала кілька дерев з корінням.

Турус відчув мурашки на шкірі, але не поворухнувся. Він відчував себе в безпеці, хоч і ніколи не довіряв ні одній нечисті. Скелет різко зупинився та подивився на крихітного гобліна. Свистячі звуки меча вже забулися. Турус звернувся.

- Пане… Королю… Вибачте, я не розумію, як до вас звертатися…

- Іларіон, - щелепа опустилась. – Цього досить. Мене не цікавлять формальності та статуси.

- Іларіоне, дозволь стати частиною твого поселення.

- Я вже казав, що треба бути мені корисним. Всіх інших викидаю.

- Гобліни вмілі працівники, майстерно обробляють тканину. Ми можемо створювати вам одяг. А то… І в Міранди, і в Володаря якийсь стертий одяг.

- Одяг? Тоді можеш стати частиною мого дому.

- Добре, - зрадів Турус і додав. – А можна ще одне прохання?

- Кажи, - повільно почав знову махати мечем.

- Дозволь іншим гоблінам приєднатися до поселення. Я надіюсь, що не весь мій народ був перебитий.

- Я не проти, - наситив зброю магією та запустив сильний заряд в дерева.

- Запевняю, - і приклав руку до серця. – Я, як вождь гоблінів. Запевняю. Ви не розчаруєтеся.

Скелет більше не відволікався від заняття, тому Турус насмілився повернутися до побудованого крихітного будиночка, який їм «подарував» Артур.

- О, дядя Турус прийшов, - і плигнула на руки Рара.

- Що мій вождь, - різко став Буй.

- Та заспокойся ти. Називай мене тепер по імені. Моє життя прийняв Володар, тому тепер наше плем’я зобов’язане йому підкорятися.

- Невже Міранда погодилась?

- Ні, я не Міранді присягнув, а ельфу.

- А, дядечко ельф теж хороший, він нас с дядечком Буєм врятував, - весело, граючись з довгими гострими вухами Туруса, промовила Рара.

- І ще, Буй, допоможеш мені відшукати в цьому величезному лісі інших гоблінів? Іларіон дав добро і погодився приютити гоблінів.

- Так, - зрадів.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.