Глава 11.1. Дивний чародій

Несподівано скелет зупинився та почав розглядувати дерева навколо. Йому здалося. Що хтось за ними спостерігає. Стояв штиль – ні один листочок не поворухнувся на деревах. Повільно на небі почало сходити сонце. Місцями зацвірінькали пташки.

- Що таке, Іларіоне?

- Нічого. Здалося, що ми тут не самі.

В тридцяти метрах від них за товстим стовбуром стояв дивний чоловік. Він ще раз виглянув, щоб подивитися на загадкового скелета, якому вдалося самостійно знищити всіх огрів. Потім дістав зелений камінь. Він почав світитися, а через мить чоловіка не стало. Він опинився в яскравому просторому дворі. Чисте чорне вбрання в підлогу натякало на його зв’язок з магією. Він поправив довге світле волосся.

- Іларіон значить? Невже йому вдалося знищити мого монстра зі слизу? Ні, слиз йому не рівня. Цей скелет в соло переміг огрів, включаючи Грохта, якому я дарував магматичну магію. Цікаво-цікаво, треба трохи уважніше послідкувати за цим… Іларіоном.

Чолові потягнувся та позіхнув, неначе сам щойно знаходився в бою. Здоровенний порожній двір плавно зменшувався з наближенням до головного входу в блискучий здоровий дім. Для замку він був малуватий, але на кілька рівнів більший за звичайні.

Одиноко прогулюючись до будинку. Чоловік посміхнувся. Його зухвалий оскал повільно перетік в явну зацікавленість. Тільки відчинилися двері до приміщення, як з середини повіяло неймовірним загадковим холодом. Темрява в середині була настільки насиченою, що складно було б побачити навіть власні руки. І це при тому, що через вікна в середину пробивається багато сонячного світла.

З кожним кроком, тьма розповзалась в кутки. Загадковий чародій з кожним кроком збавляв темп, щоб насолодитися стоячими по обидві сторони загадковими скульптурами. Кілька незнайомих людей, десятки монстрів та чудовиськ знаходилися в цій неймовірній та моторошній залі. Чоловік підійшов до останньої скульптури достатньо симпатичної дівчини.

- Я нарешті знайшов достойного претендента до колекції, - облизав скульптуру дівчини та з божевіллям розсміявся. – Так, я знайшов нового претендента на роль експоната для моєї унікальної колекції. Ні-ні-ні, Моргано, ти не переживай, - ласкаво проводить рукою по кам’яній щоці статуї жінки. – Не переймайся, о мила моя Морганочко, ти все одно будеш моєю улюбленою.

Очі незрозумілого чародія переповнялися божевіллям. Він різко почав кружляти в залі та сміятися в весь голос. Через кілька секунд різким рухом руки зачинив двері та попрямував до свого законного трону.

Він підійшов та провів пальцем по спинці здорового, оббитого червоною шовковою тканиною, трону.

- Так-так-так. Як же мені отримати цього скелета в колекцію, - а потім з дивним веселим тоном. – А я не знаю. Здається він досить сильний, і відправляти на його захоплення слабаків типу орків немає сенсу. Лише час згаю. А що ти пропонуєш? – і подивився в здоровенне дзеркало, яке знаходилося в одному кутку біля дверей до особистих покоїв.

В дзеркалі відображення чоловіка мало власну волю, рухалося як само того забажає. Стриманий облік повільно підійшов до рамки та стукнув кулаком по дзеркалу.

- Мені начхати»

- Ну-ну, не треба так любий мій, не рань себе. А то буде боляче і мені, - а потім різко переключився на іншу тему. – Ти ж бачив того скелета? Бачив? скажи, що красень. Саме такого не вистачає мені в колекцію, - і показав на всі статуї, що знаходилися в залі.

- Щось в цьому Іларіоні мене лякає, - задумався облік в дзеркалі. – Здається мені, що зараз не варто до нього лізти. Якщо він самотужки розправився з ограми, то уявити складно, наскільки він сильний.

- Ну, не треба нудити тут своїми міркуваннями, - граючись примітив чоловік. – Хочу його і все тут.

- Тоді навіщо мене питаєш, виродка шматок? – розгнівано стукнув кулаком об рамку дзеркала.

З руки почала текти кров. Одночасно з обліком, кров виникла і в чоловіка. Він уважно підняв руку на рівні очей та заворожено подивився, як на підлогу капає кров. Потім із захватом облизав руку та повторив.

- Не треба так, любчику. Не люблю, коли ти нас калічиш. Дивись, який неслухняний. Невже ти хочеш, щоб про непереможного Громуса пішли погані чутки?

- Ти не маєш права називатися цим іменем, погань, - серйозно розлютився облік в дзеркалі.

- А то що, - миттєво вся ця розбещена та грайлива атмосфера зникла.

Чоловік без страху підійшов до дзеркала та різко просунув руку, схопивши облік за шию.

- Я питаю, а то що буде? – через кілька секунд відпустив облік. – Не варто злити мене. Ти ж знаєш, чим все це закінчується. Знай своє місце, паскудо?

Громус в дзеркалі упав на сідниці та почав кашляти. Він подивився на чоловіка, але промовчав.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.