Химери Калітрасу

Неподалік від пірсу, у густому затінку покручених дерев, на поверхні води з’явилися дві темні плями. Мутна зелена товща розійшлася ледь помітними колами, ніби з глибини підіймалося щось масивне й загрозливе. Спершу виринули круглі вуха, за ними — широкі ніздрі, а тоді й важка сіра голова з крихітними, холодними оченятами.

Бегемот чатував, нерухомо завмерши у воді. Він бачив усе: проводи річковиків, прощальні обійми і навіть те, на що геть не очікував. Якби звір зараз мав людську подобу, він дозволив би собі зловісну усмішку тріумфу. Був би молодшим і завзятішим — станцював би на радощах.

Натомість звір лише тихо фиркнув, випускаючи ледь помітний фонтанчик пари з ніздрів. Всього за кілька метрів від нього стояли істоти, на яких він полював роками.

Кангата Туґало не мав жодних сумнівів: Ліам Санґо приховує щось важливе. Він добре знав характер лідера Діли — наслухався заздрісного скиглення від свого давнього партнера Куало за десятиліття знайомства.

Хранитель північного рубежу дня не міг провести, щоб не згадати ненависного родича, що попри наївність і некомпетентість примудрявся обіймати найвищу посаду, яку за всіми справедливими правилами всесвіту мав би займати саме він, Куало.

Традиційник, патріот, взірцевий сім’янин — ідеальний об’єкт для наслідування серед місцевої громади шифтерів. На додачу до всіх своїх «чеснот», старий Патріарх взагалі не вмів брехати. Його прозорість була настільки передбачуваною, що викликала сором і легку огиду. Єдине, що досі втримувало цього «слона» на посаді — віддаленість Діли від цивілізованих держав та великої політики.

До сьогодні.

Коли Туґало вирішив простежити за незграбним слонярою і його родиною, він наче зірвав куш.

Брати Дрейкмури, їхня напівсестра Мара Шелдрен, близнюки Ейвері — Келан і мала Нола. Усі улюбленці Гестії, колись недоторканні, а тепер законна здобич — були тут. Бракувало тільки рудої Каї Варганіс, та він не сумнівався: вона вештається десь неподалік, бо ця компанія з дитинства трималася купи.

Туґало давно загубив слід виродків, які завдали йому стільки болю: заманили в пастку, мало не вбили, осоромили й скалічили. А тепер діти Калітрасу сміялися, фліртували, борсалися у воді — навіть не підозрюючи, що їхній таймер уже запущено.

Він сумував за цією шісткою. По-своєму. Не те щоб думав про них постійно — вистачало інших справ і розваг, — але іноді накривало хижацьким сумом.

Фантазії, темні й тягучі, піднімалися з живота до грудей. Знайома жага застлала очі, перехоплювала подих. Нола, хоч і подорослішала, не втратила свого чарівного алюру, який колись згубив його, через який довелося покинути насиджене місце, вигідний бізнес, мисливські угіддя. Вона майже не змінилася: тоненька й гнучка, наче гілка верби. Він марив нею у холодних стінах Калітрасу і зараз прагнув погратися — настільки, що з радістю заплющив би очі на її вік.

Лише залізна дисципліна стримувала його від того, щоб підплисти ближче. Краще зачекати. Придивитися.

Його ментальні блоки міцні, але й ті потвори не сиділи склавши руки. Тренувалися. Розвивали здібності. Калеб Дрейкмур приборкав дракона, його бовдур-брат Рей, скоріш за все, також. Мара Шелдрен… Споріднена темна сутність, яка може бути особливо небезпечною.

Нападати на них, коли вони разом — однозначне самогубство навіть для такого, як він. Але доля сама підкидає вигідні карти: судячи з побаченого, вони розділяються. І поруч немає найпотужнішого бійця.

Туґало пірнув, відштовхнувся від дна й плавними ривками попрямував у протилежний від доків бік. На сьогодні йому цілком вистачало здобутих відомостей.

*****

Вже у кабінеті посольства, перебираючи фотографії на столі, він відокремив від решти світлину співачки Алії. Як жінка вона не викликала в Туґало особливого інтересу, але він розумів, чому сиреною захоплювалися інші. Навіть якщо не брати до уваги її талант і популярність, цілком вистачило б самої зовнішності.

Його замовники мали щодо неї великі плани й відмовлялися приймати Туґало у своє коло без цього цінного трофея. Дали зрозуміти чітко й ясно: ти або потрапляєш у Еркал з Алією Вілліс, або проводиш залишки днів у компанії таких «видатних» особистостей, як Куало.

Діву хотіли отримати цілою й відносно добровільно.

Остання умова виявилася найважчою. Клята стерва була надто принциповою й на переговори не йшла — його пропозиція здалася їй надто сумнівною. Навіть вмовляння менеджерки не подіяли. На прийомі у Патріарха Алія красиво відшила його, прикрившись малою дитиною. Хитра, але її гра майже скінчена

Попри впертість, сирена була практично в його руках, а те, що дівахою зацікавився Дрейкмур, додавало приємний бонус.

Він відкинувся на спинку зручного шкіряного крісла й закурив. Гіркий присмак приємно обпік легені. Дільці вміли робити якісний тютюн, на відміну від таргунців. Та й місцеве пійло виявилося цілком пристойної якості. Пеничка — чиста, наче сльоза сирени, і палюча, наче жовч інфернала.

І не кажіть, що Туґало позбавлений поетичної жилки.

Зробивши великий ковток, він остаточно розслабився.

Але робота не чекала.

Перед ним лежали звіти, які він ретельно перевірив. Туґало не боявся, що папери викриють його перед людьми Патріарха — всі записи велися шифром, відомим тільки всередині організації.

Списки «рекрутів» — юнаків і дівчат. Сирен, мерменів, драелі й шифтерів. Навпроти кожного імені — ціна, опис зовнішності, таланти, вади. Частину товару вже відправили протореними шляхами через Сангарлунгські перевали, частина все ще чекала на відвантаження у південних доках.

Кілька особин загинуло через недбалість охоронців — звичайні, але неприємні втрати. Він вирахує збитки з підлеглих.

Рутина.

Бізнес приносив такі гроші, що навіть якби він вирішив покинути політику, вистачило б на кілька життів. Проте ігри у владу збуджували куди більше, ніж ігри з фінансами.

Після того як він завершить справи на Террі, розпочнеться новий етап його кар'єри. Вихід на нові ринки.

Тонкий браслет на руці вимогливо завібрував. Туґало скривився. Нові ринки іноді потребували інвестицій.

На екрані монітора з’явилася червона пика Тенґо, його партнера і замовника. За спиною інфернала дзижчали мухи й булькали болота — остогидлі звуки, які Туґало доводилося терпіти десять років. Грьобана Таргунія.

— Де тебе носить? Дзвоню тобі вже цілий ранок! — голос інфернала був низьким, із важким акцентом.

«Наче істерична дружина, — подумав Туґало. — Цього Тенґо й на хвилину не можна залишити самого: або у лють впаде, або різанину влаштує».

— Сумуєш за мною?

У відповідь той лише лайнувся інфернальською. Не зацінив гумору.

— Я був зайнятий, полював на сирену, — Туґало смачно затягнувся й пустив кільце диму в стелю. — А до тебе скоро завітають гості на чолі зі Стратегом. Чекай їх десь за тиждень.

— Ти мав би зустріти їх у бою! Великий вождь Таргунії не може протирати штани у тилу ворога, поки його підлеглі ризикують шиями!

— Не забувай, я тепер подвійний агент, офіційний представник Крилатого Престолу. Ферілан особисто доручив мені взяти під контроль Туалу, як тільки впаде її уряд. Тож доведеться вам розважатися без мене.

Туґало зручніше вмостився у кріслі й струсив попіл.

Інфернал лишь зневажливо фиркнув:

— Відмазки, як завжди. Побачу, як ти зможеш відсидітися, коли армія Таргунії стукатиме у ворота Діли.

— У цьому зручному кріслі, любий друже, навіть не сумнівайся. Битися замість мене будеш ти.

«І решта корисних ідіотів», — додав він про себе.

— Твоя філософія — лайно. В Інферно з таким підходом довго не живуть! — рявкнув партнер і відключився.

Туґало загасив сигарету й деякий час сидів, посміхаючись у порожнечу.

— Ти диви, який ніжний, — зрештою мовив він у тишу. — Образився…

Позаду нього, на підвіконні, невеликий сукулент у горщику ледь помітно ворухнувся. Його квітка обернулася до променів сонця, а пелюстки розправилися, ніби вдихаючи аромат дорогого тютюнового диму.