Химери Калітрасу

Кая сиділа на носі громіздкого мішікатанського катера й силою волі намагалася змусити кляту посудину рухатися швидше. Позаду в небі шурхали блискавки, гроза наздоганяла армію драеллі. З кожним вибухом грому кров Каї скипала, її накривало одночасно люттю й відчаєм.

Почувалася зрадженою.

Від неї приховували реальний стан справ у Ділі. Пояснювали це необхідністю тримати фокус на тренуваннях і налагодженні контакту з новою сутністю, яка пустила коріння в її тілі.

Початок війни, рейд на прикордоння — про все це дізналася тільки сьогодні вранці, коли Наялі нарешті повернула контроль над її власними мізками й розблокувала «радіо химер». Нола одразу засипала її новинами, наче кулями розбиваючи місячний примарний застій.

І найжахливіша новина, від якої руки Каї тремтіли, і вона водночас хотіла трощити все навколо і кричати – те що Тугало, її колишній інструктор з бойових мистецтв, виявився живим. Чара була поряд з цим монстром, він сидів за одним з нею столом, отруював повітря родинного будинку своїм гнилим диханням!

Те, що вона врешті вдерлася до Наялі з прокльонами та вимогами негайно відправити її в Ділу, було провиною всіх учасників «великої сімейної змови». Ламана ще можна було виправдати — він не знав, на що здатен той виродок. Але її власні брати й сестри…

І Нола. Нола, яка сама постраждала від його рук, яка пережила найгірше — вона теж це підтримала.

— Ти сама винна, — безапеляційно відрізала тоді Наялі. — Твоя манера кидатися у вир сторч головою зірвала б усю операцію. До того ж, ти б не завершила навчання. Будь вдячна, що я не залишила тебе в Мішікатані ще на місяць-два, але вже як є.

Клята відьма…

— Гей, полегше! Ця посудина нам ще знадобиться!

Тільки тепер Кая помітила, як сильно вчепилася в поруччя — залізо жалісно зігнулося під пальцями. Вольовим зусиллям змусила себе розтиснути кулаки й відірвати долоні від понівеченого металу.

До неї наблизився Текумі Кан, капітан Зеленої Варти. Високий, сухорлявий, із гострим носом і цупким поглядом чорних очей. І що Мара знайшла в цьому типі? На її смак — типовий поліцай, ніякий не герой-коханець.

— Хотів би я тебе допитати, але Наялі заборонила, — голос Текумі під стать зовнішності виявився різким і колючим; він завжди починав розмову з атаки.

Вона хмикнула щось нерозбірливе замість привітання. Капітан став поряд, сперся на борт і промовисто скосив очі на вм'ятини, що залишилися від її пальців.

— Нагадай мені не вступати з тобою в силове протистояння.

Намагався підлеститися? Звичаї драеллі відрізнялися від шифтерських: почувши подібне від чоловіка з Діли, наступним кроком Кая очікувала б запрошення на побачення. У Калітрасі все влаштовано інакше, але про всяк випадок вона вирішила одразу дати зрозуміти правоохоронцю: рибалити тут нічого.

— Не до тієї сестри підкочуєш, красунчику, — буркнула. — На мене твої слизькі чари не діють.

Текумі відкинув голову й розсміявся. У кутиках його очей зібралися дрібні зморшки. Кая спостерігала за тим, як смикається його кадик, і мимоволі уявляла, як впивається зубами в цю шию. Лярво, вона так давно не полювала! Відсміявшись, капітан зауважив:

— Я й не сподівався. Кажуть, ти — жінка сімейна. Сам колись таким був.

Після цих слів він знову насупився. Кая з підлоба розглядала коханця сестри. Сім’янин? Важко уявити. Чи були в нього діти? Якщо й так, то, мабуть, з тих татусів, що забувають вік власних нащадків і пригадують про їхнє існування лише тоді, коли дружина вимагає грошей на одяг для малечі.

— Твоя сестра допомогла мені, як ніхто. Завдяки її «прослушці» я отримав інформацію, яку шукав роками. Хотів би бачити її своєю агенткою на постійній основі. Як думаєш, зацікавиться?

Вона байдуже знизала плечима. Так і знала — згадав про сім’ю лиш для того, щоб влізти в довіру й розвідати про Мару.

— Мара — жінка непередбачувана. У дитинстві завжди встрягала в халепи через надмірну цікавість. Тож можеш спробувати зробити з неї нишпорку.

Мара не виходила на зв’язок. За словами Ноли, вони втрьох із Калебом і Реєм штурмували Зангому. І хоч Кая розуміла, що ті діяли суворо за планом, не могла не лютувати на всю трійцю.

Знайшли час іти за вказівками Гестії, коли ціла армія під проводом інферналів маршувала на столицю!

Кая мусила встигнути до початку атаки. Якби знала, що може доплисти швидше за мішікатанські корита — стрибнула б за борт не вагаючись. Якби могла літати — вже була б у небі. На жаль, крила мантикори слугували скоріше грізною прикрасою, ніж засобом пересування. Такий собі міфічний анахронізм, мовою Мари.

«Я — створіння землі, — гірко подумала, відчуваючи, як палуба вібрує під ногами. — Залежна від твердої поверхні».

— А Калеб Дрейкмур? — Текумі різко змінив тему. — Він лідер вашої шістки?

Вона зціпила щелепи. Драеллі починав по-справжньому бісити.

— Це вже скидається на допит. Я не зобов’язана перед тобою звітувати.

Текумі примирливо підняв руки:

— Вибач. Просто не люблю речей, що виходять за межі мого розуміння. Яка роль вашої зграї в іграх Наялі? Чому за вами полює Імперія? — Втім, відповіді він не чекав і впевнено провадив далі: — У будь-якому разі, я вам вдячний. Мені був потрібен вихід на організацію за спиною Туґало, і ви допомогли його притиснути. Селсарі дали добро на його арешт.

Попри роздратування, Каю вколола цікавість.

— Я так розумію, Туґало виявився зрадником, і це розлютило пернатих вишкребків. Але що тобі до нього? Особисті рахунки?

Правоохоронець замислився, а потім повільно промовив:

— Можна сказати й так. Маю приватну мотивацію знищити цього потвору. Проте він завдав достатньо шкоди всій Туалі, щоб мої власні інтереси збіглися з державними. Картель, на який полюю вже дев’ять років — работорговці, що викрадають людей у Туалі та за її межами. У Ділі його спільником був Куало, хранитель порубіжжя. У Таргунії цей мерзотник захопив владу й проголосив себе Верховним Вождем. У Нокторні, за свідченнями моїх агентів, він входить до кола радників мера. Туґало не просто один із босів, він — серце всієї мережі. А останніми роками він розширив вплив навіть за межі Терри.

Кая витріщилася на Текумі. Оце так біографія в колишнього інструктора! Мабуть, добрий удар по черепу й справді стимулює волю до кар’єрного зростання. Цікаво, чи знала про це Гестія? Цілком у її стилі — спостерігати за потугами колишнього піддослідного з холодним інтересом вченої.

Чорт забирай, від усіх цих стратегічних роздумів нестерпно захотілося їсти. Зараз для неї важило лише те, що лісові пацифісти налякані достатньо, аби прийти на допомогу Ділі. Наялі разом із усім Колом Древніх вперше за кілька століть покинула Мішікатан, щоб підтримати патріарха… і врятувати Чару.

— Що ти від мене хочеш? — прямо запитала вона.

— Познайомитися ближче. Придивитись, — відповів Текумі з ледь помітною кривою посмішкою. — Тепер ти одна з нас. Пройшла ініціацію.

Він мав на увазі, що вона тепер така сама драеллі як і він. Ніби у відповідь на його слова мішечок з насінинами на її шиї нагрівся, венами пройшлася гаряча хвиля збудження. Як на звичайний бур’ян її внутрішня сутність виявилась надто балакучою.

— Я — довбана мухоловка! — рикнула Кая. — Дякую, що нагадав.

Вона чекала на чергову шпильку, але Текумі раптом став серйозним. Він сунув руку у кешеню камзола, а потім повільно витягнув маленьку скляну пробірку з квіткою. Кая втупилася в неї з подивом, а тоді розсміялася. Драеллі — дивні створіння. Сувора зовнішність Текумі аж ніяк не в’язалася з цією тендітною живою прикрасою.

Текумі ж тримав перед нею квітку, наче скарб. Чого чекав?

Аж тут до неї дійшло. Вона припинила сміятися, коли зрозуміла свою помилку. Серед драеллі не заведено обговорювати свої симбіоти, для них вони були так само особисті, як аніми у шифтерів, як каміння у мор’кіланів… Капітан варти сприйняв її вигук про мухоловку як ознаку довіри — і щойно відповів їй тим самим.

— Що не так? — Текумі прикрив пробірку долонею, помітивши, як вона знітилася. — Ніколи не недооцінюй сукуленти. Вони ідеальні шпигуни. Якби не вони, наш друг Туґало досі залишався б недоторканним. Тож відкинь упередження, хижачко, і послухай кактус.

Кая нахилилася ближче. Попри шум води та свист вітру, вона відчула дивну вібрацію, що йшла від скла. А потім почула голос, який думала, вже не почує ніколи. Низький, впевнений, нахабний. Колись вона так цінувала рідкі схвалення, які озвучував цей голос. Кая не бажала це пам’ятати, але Тугало часто казав, що вона його улюблена учениця…

– Це інфернальська – прошептала вона.

– Саме ці розмови дали Наялі зелене світло. Селсарі байдуже на військові конфлікти між двома державами, на работоргівлю, на зради. А от співпраця з інферно у їхніх очах - смертний вирок.

Тепер Кая зрозуміла і подумки подякувала Світлу і тому хаотичному збігу обставин, що звела її сестру з цим дивним капітаном поліції. Без її свідчень Діла могла б лишитися без підкріплень, селсарі підтримали б Таргунію і поставили б Тугало замість патріарха…

– Ти винен Марі. – сказала вона – вся Туала їй винна. І… Якщо моя сестра ризикувала добуваючи ці записи, це означає, що вона тобі довіряє.

— Сподіваюся, — дуже серйозно відповів драеллі. — Союз із нею для мене… важливий. І не лише з прагматичних міркувань.

Текумі кивнув, розвернувся і пішов геть, залишивши Каю кліпати очима йому в спину. Якщо таким чином він намагався отримати благословення на їхні з Марою стосунки, то він остаточно збожеволів. Сестрі плювати з баобаба на будь-чию думку, а на її, Каїну — й поготів. І взагалі, хіба дозволу не питають до того, як затягнути дівчину в ліжко?

*****

Розмова з Текумі змусила Каю знову думати про Ламана. Вона вперше за десять років так надовго розлучилася з чоловіком і страшенно за ним сумувала. Скоро вони зустрінуться й знову битимуться пліч-о-пліч, як завжди. А потім вона затягне його в ліжко й кохатиме, поки вистачить сил... Тоді світ знову стане правильним, і їй не доведеться вирішувати складні питання. Хіба вона багато хоче від життя — просто бути поряд із сім’єю?

Вже коли перед ними почали виринати околиці Діли - поодинокі закинуті будинки на палях, Кая наважилася підійти до Наялі. Після подій у ботанічному саду вони дещо зблизилися, і жриця іноді навіть опускалася до звичайного людського спілкування. Кая знайшла її на кормі: Наялі стояла наодинці, поряд з великим дерев’яним ящиком, наповненому землею. З чорного грунту пробивалися свіжі зелені пагони.

За їхнім флагманом тягнувся військовий флот драеллі - такі саме неповороткі катери, пристосовані скоріше для туристичних подорожей, ніж для водних баталій. Солдати в зеленому були повністю озброєні й готові до бою, але їх було небагато, і Кая щиро сумнівалася в їхньому досвіді.

Однак Наялі здавалася незворушною. Уся її увага була притягнута до зелених паростків.

— Цього недостатньо. – Кая вказала на катери. – Нола казала, таргунів ціла армія.

— Я не збираюся ризикувати своїми людьми у ближньому бою. Зелена Варта потрібна мені лише як власна охорона. — Наялі занурила пальці в землю. Пагони слухняно схилили стебла, обвиваючи її тонке зап’ястя. — Такі, як ми з тобою, перемагають ворогів не кількістю. У нас інша тактика.

Їхній флот уже проходив повз перші дільські понтони. Тут вже були люди. Вони радо махали руками, вітаючи підкріплення — очевидно, звістка про допомогу поширилася швидко.

Кая відчула поштовх гордості за своїх, перед обличчям небезпеки Дільці не панікували.

Річники спритно зводили укріплення: підтягували оборонні щити та спускали до самого дна сітки по яким потім можна буде пустити струм. Інженери і будівельники знали свою справу: піратські напади та рейди таргунів траплялися кожної повені. Проте цього разу масштаб був іншим.

— Хто б міг повірити, що таргунів можна так організувати, — мовила Наялі скоріше до себе. — Моя пиха стала мені на заваді, я виявилася надто неуважною…

— Це робота клятого Туґало, — процідила Кая. — Він ефективний лідер, один із найкращих… — Кая запнулася, слова не хотіли лізти з горла. — Якщо хтось і зміг вмовити релігійних фанатиків відмовитися від переконань заради перемоги, то це він. Колись я навіть поважала його… — Останнє вона ледь чутно пробурмотіла собі під ніс, відчуваючи пекучий сором за дитячі спогади.

— Селсарі вимагають вашого друга живцем, — різко відрізала Наялі. — Він може бути ключовим свідком у значно масштабнішій схемі, ніж війна між двома країнами.

— Але ж…

— Позбудься його потай, — спокійно порадила жриця. — Так, щоб ні я, ні Ламан Санґо про це не здогадалися.

Знову інтриги. Або «політика», як висловилися б Ламан чи Калеб. Довбана брехня та лицемірство.

— А тепер щодо майбутньої бійки… — Хранителька махнула рукою, вважаючи тему Туґало вичерпаною. — Ти вже одна з нас, як твій новий друг Текумі люб’язно нагадав.

Кая здригнулася. У бісової відьми справді всюди були вуха.

— Твоє завдання — охороняти Коло. Ти мій найцінніший актив і моя зброя. І ні, у мене немає вух усюди — лише там, де я сію власне насіння, — Наялі гірко всміхнулася. — Інакше я б не проґавила таргунів.

Вона втомлено зітхнула, і на мить Кая побачила справжнє обличчя жриці. Темна шкіра витончилася, стала сухою, мов пергамент; очі згасли, вдивляючись у порожнечу. Втомлена, древня, тривожна… Наялі труснула головою, повертаючи фокус.

— Я стала неуважною, — тихо повторила драеллі. — Мені давно потрібен спокій глибоко в землі, поряд із корінням. На кілька сотень років… можливо, на тисячу. Та Мішікатан ні на кого залишити — я вклала в нього надто багато сил.

Вона глянула на Каю бездонними чорними очима, і ту пройняв холод. Якою б не була дурною, а все ж зрозуміла, чого прагне від неї жриця.

— Я не твоя наступниця, — Кая відступила, по-справжньому налякана. — Ти не змусиш мене.

— Ти або Чара, — жорстко кинула Наялі. — У мене була домовленість із Гестією. І я не жартувала, коли казала, що в твоїх жилах тече моя кров.

Кая вже відкрила рота, щоб огризнутися: «Навіть не думай…», але її перервав вибух.

Він був такої сили, що у вухах заклало. У небо здійнялася хмара птахів, затьмаривши сонце. Кая інстинктивно впала на палубу, закриваючи голову руками; Наялі присіла поруч. За мить катер хитнуло — вибухова хвиля здійняла високу воду.

— Почалося, — пробурмотіла жриця.

— Що це було? — у паніці вигукнула Кая. — У таргунів немає далекобійної!

— Підірвали склади з вибухівкою, — Наялі підвелася й повернулася до свого ящика. — Я давно не бачила справжньої війни, але це зазвичай саме так і починається. Диверсанти в тилу перейшли до дій.

Вона звела погляд до неба.

— Гелурії, — вимовила Наялі. — Скоро вони будуть тут.

Далі Кая вже не слухала — і так змарнувала надто багато часу на порожні балачки. Одним ривком скинула одяг, миттєво перевтілилася й пружинисто стрибнула з палуби на найближчий понтон.

Первісний страх охопив її єство. Не за себе — за дитину. Начхати на Коло Древніх! Насамперед вона має переконатися, що Чара в безпеці.

Наялі навіть не намагалася її зупинити. Мантикора мчала до центру міста, гігантськими стрибками долаючи містки та переходи. Десь неподалік гримнуло ще кілька вибухів, але вона не зважала — неслася на межі сил.