Втрачене світло

У центрі сонця живе трилапий ворон,

у центрі місяця живе жаба.

Сонце та місяць, пожерті чудовиськом,

збавляють свій хід, втрачають світло.

«Хуайнань-цзи» (II століття до н. е.)

Вітер зі сходу долає вітер із заходу.

Мао Цзедун (XIV століття Хіджри)

ПРОЛОГ

Я був створений на роки,

Але дуже мало змінився.

Я – знаряддя уряду, а також індустрії.

Моє призначення – помикати і керувати тобою.

Френк Заппа

ВІН рухався як погана звістка, що випереджала епідемію середньовічної чуми, але це тільки груба аналогія. Чума розповсюджувалася зі швидкістю вітру або хворого звіра; ЙОГО ж швидкість була обмежена лише доцільністю. Іноді ЙОГО вплив проявлявся у вигляді невідомої раніше хвороби з летальним кінцем – швидким і неминучим. При цьому ЙОГО хазяїн наділяв замість земного життя іншим життям – практично вічним. І обдаровував, відповідно, вічною благодаттю.

Хазяїн створив віртуальну Колонію, щось на кшталт інформаційного заповідника виду homo sapiens. А ВІН був посередником. Фактично він пропонував спасіння – просто зараз і без жодних зусиль. Важко повірити, скільки в НЬОГО було потенційних клієнтів.

ВІН зчитував інформацію на генетичному рівні, втілюючись у матриці. Тільки один із двійників зберігав життєздатність; інший втрачав її автоматично. Від НЬОГО не існувало ліків. Можливо, дехто мав імунітет, проте той, хто створив ЙОГО, досі не отримував відомостей про таких щасливчиків.

У НЬОГО не було татуся і матусі, зате за потреби він міг вдатися до самокопіювання. Немов з нічого виникали ідеально точні копії: одна, дві, три... та хоч мільйон. Але навряд чи вони з'являлися одночасно – це призвело б до перевитрати дорогоцінної енергії. Серед усіх слівець, які позначають різні способи розмноження, найбільш підходящим для цього випадку було слово «партеногенез», втім, і воно далеко не вичерпнувало суті справи. ВІН не цікавився власним минулим, а минулому всіх інших надавав значення лише в тій мірі, в якій воно визначало сьогодення та майбутнє. Це допомагало вистежувати обраних.

ЙОМУ було тільки три доби від народження, і ВІН ще не мав форми. Те, який образ ВІН прийме, залежало не від НЬОГО. ВІН перебував в очікуванні матриць. Поки що кожен, хто випадково опинився на ЙОГО шляху (але не намічена жертва!), не міг визначити причину ірраціональних явищ. ЙОГО наближення відчували собаки та немовлята. Сплячому ВІН міг уявитися чимось на зразок нічного кошмару за мить до остаточної кристалізації. Пам'ятаєте, як дізнаєшся про це? Неймовірним чином згущується повітря; з'являється запаморочлива липкість сну; антарктичний холод розповзається по кишках... І ніхто (навіть ВІН) не розумів, чому саме кошмари передують «переселенню» -- адже Колонія була аналогом Едема, в який всі підсвідомо прагнуть повернутися. І якщо результат однаковий, то хто помітить підробку? Чи можна це взагалі назвати підробкою? ЙОГО хазяїн надавав матрицям все, що було на Землі небездоганним, незавершеним і недосяжним. Кожен знаходив те, чого шукав.

Жодне благо не було привнесене ззовні. Цивілізація сама відкрила масовий штучний шлях натомість індивідуального природного – набагато довшого та складнішого. Можливо це було передбачено її еволюцією. І значить, зароджувався «прекрасний новий світ» – реалізована сурогатна утопія нового та всіх наступних поколінь.

Релігійні фанатики вважали ЙОГО грішним ангелом, що було, звісно, дуже далеко від істини. Люди, які на нещастя втратили сліпу віру, вживали жаргонні терміни «глюк», «кіно», «тіні», і були по-своєму праві – той випадок, коли будь-яка істина відносна. Можливо, ВІН був глюком-мисливцем. ВІН не знав імені свого прототипу; ВІН навіть не підозрював про те, що колись існував прототип. ВІН справедливо вважав себе породженням Темного Ангела і був найдосконалішим з його створінь, надефективним інструментом, улюбленим дитям, останньою надією, бо час його закінчувався.

У різних місцях Ангела називали по-різному: Демон, Дух Безодні, «Абраксас-2», Орбітальний Контроль, Довбаний Мозкокрут... Але тільки шість годин тому, натрапивши на самотнього дервіша-револьверника в бетонній печері на Перевалі Мандрівників, мисливець отримав від нього заборонене ім'я Ангела.

Впоратися з дервішем було непросто, проте ВІН досяг бажаного результату – перш ніж револьверник поринув у Сьомий стан і зробився невразливим. А ім'я виявилося складним та нісенітним; можливо, причина полягала у специфічних вібраціях. Дервіш, який покинув на той час свій «таємний сад», не дуже розбірливо вимовив:

-- Стаціонарний Супутник...