Втрачене світло

РОЗДІЛ П'ЯТИЙ

Я втішу тебе.

Я стану частиною тебе.

Пол Саймон

О третій двадцять пролунав стукіт у задні двері. Равіль Бортник, який марно намагався заснути під звуки еолової арфи, злякався менше, ніж можна було очікувати. Він тільки здригнувся і схопився за дробовик. Потім нечутними кроками наблизився до дверей. Постояв, прислухаючись. Зовні було тихо. Він глянув у вічко.

Равіль опустив дробовик і розплився в дурнуватій усмішці. Його рука сама собою потяглася до масивної засувки. Він був надто обережний, щоб не поставити собі парочку складних питань. Наприклад: звідки взялася дівка? Адже вона поїхала із Жвирблісом. І взагалі – чи та це дівка? Але щось дивне відбувалося з його волею – не знаходячи прийнятних відповідей, він все-таки відчинив двері.

Любка увійшла в котедж, опустилася на підлогу і втупилась у мерехтливий прямокутник, який посилав їй недвозначні повідомлення. Вона більше не тремтіла і не брязкала зубами. Доісторичний чорно-білий телевізор перетворився на вівтар. Знову знайдене божество говорило з нею, а вона учувала мовчки і гранично зосереджено.

Бортник настільки зрадів появі Любки, що не звернув уваги на її надзвичайно звужені зіниці. Несподіваний подарунок долі він уже сприймав як свою власність. Для початку він вирішив нагодувати дівку. Надто вже вона охлянула, а він любив, щоб баба була з об'ємними і пружними тілесами. Він зайнявся приготуванням супу, передчуваючи «сімейне» життя. Бажання збувались. Тепер йому не доведеться дивитися наодинці тупі фільми, рятуючись від порожнечі існування. Для нього зробився доступним більш цікавий спосіб вбивати час.

* * *

У кабіні вантажівки глюк виявився тимчасово ізольованим від довкілля металевим екраном, зате тепер не потрібно було витрачати жодних зусиль на пересування. Він скористався можливістю підзарядитися енергією від двигуна і заразом насолоджувався черговим «сновидінням».

Ангел висів за десять градусів на південь від точки зеніту, розсунувши розкладні «крила» і підставивши їх ще невидимому з поверхні планети сонцю. Глюк куштував від ЙОГО електронної плоті. Вони обидва пили з життєдайного потоку заряджених частинок, який пронизував мертву мумію світу. Це було прекрасно. То був екстаз злиття. Глюк відчував найчистіше блаженство...

Потім Темний Ангел знову активізував свого посланця і ввергнув його в марність трансформацій. Найкраща зброя, найкраще спорядження, найкраща мімікрія та маскування – все заради максимально ефективного полювання.

Настав час прийматися за роботу.

* * *

Жвирбліс знав цю трасу краще, ніж рельєф власних долонь, і гнав на максимумі, з урахуванням темряви та мокрого асфальту. Він розрізняв своїми дорогоцінними очима найменші нерівності дороги, щоправда, зараз його хилило на сон. Рідота з термоса, в якій було менше кофеїну, ніж у собачій сечі, анітрохи не збуджувала, а навіть навпаки – від цього теплого питва Жвирбліс ще більше розм'якав. Бортник, мабуть, перевертався на своєму холостяцькому тапчані від його прокльонів.

Діставшись зони прийому міських станцій УКХ діапазону, він врубив енергійну музику. Здалося малувато, і він додав гучності. Ось тепер те, що треба. У кабіні вантажівки було встановлено пристойну стереосистему. При перших же громоподібних ударах драм-машини сон як рукою зняло, а по спині забігали мурашки. Потужні баси віддавалися вібрацією у шлунку і наповнювали Жвирбліса щенячим запалом. Дівка раптово отямилася від ступору і випросталася, ніби хтось всадив їй у дупу лижну палицю.

Попереду був складний поворот. Жвирбліс скинув газ і поклав другу руку на кермове колесо. До міської межі залишалося близько п'ятдесяти кілометрів.

Він проходив віраж із невеличким, добре розрахованим і цілком допустимим для водія його класу заносом. Він міцно тримав баранку, перешкоджаючи її зворотному обертанню. Все було під контролем – до тієї секунди, коли дівка почала ні з того ні з сього посуватися до нього, ковзаючи голими сідницями по сидінню.

Він не розумів, якого біса їй не сидиться на місці, -- досі вона намагалася триматися від нього якомога далі. Напевно, остаточно з глузду з'їхала, довбана сучка. Він чув, що подібні неприємності іноді трапляються, причому не тільки з тими, хто опустився на самісіньке дно життя. У будь-якому разі вона вибрала невідповідний момент для ігор...

Причіп різко кинуло вліво, і Жвирблісу довелося докласти чимало зусиль, щоб повернути автопоїзду стійкість. Він проґавив вибоїну. «Виїбину» -- так звучало навіть краще. Жвирбліс скривився від досади. «Де були твої очі, придурку?» -- спитав він себе. Тим часом дівка проявила несподівану жвавість і опинилася зовсім близько від нього. Вона усілася прямо на важіль перемикання передач.

В інших обставинах Жвирбліс знайшов би її поведінку смішною і збуджуючою, але зараз йому було не до сміху і сексуальних фантазій. Поворот ще не закінчився. Попереду була ділянка дороги з насипом, який щосезону руйнувався і осідав після весняних дощів. Жвирбліс розраховував провести вантажівку впритиск до похилених стовпчиков.

Це був вищий пілотаж, і він насолоджувався своєю роботою. Завдання виглядало б набагато простішим, якби він потрудився обладнати звірюгу фарами із синхронізованим напрямом променя. Але Жвирбліс був дальнобійником старої школи і зневажав ці новомодні штучки для кретинів або молокососів. Через те на віражі він не бачив більшої частини дорожнього покриття. Зате чудово бачив смугасті стовпчики на узбіччі зустрічної смуги, які мелькали, наче гнилі зуби...

Дівка не мигаючи дивилася на нього в упор. Від цього погляду у Жвирбліса холодок пробіг по спині. Він смачно вилаявся, пославши подалі звихнену мандрьоху. Він сказав собі, що треба буде знову зайнятися її вихованням, коли з'явиться вільна хвилинка. Хоча ні, пора відмовитися від фізичних методів впливу. Клієнтові це може не сподобатися. Товар і без того вже був добряче зіпсований.

Раптово помутніло лобове скло. Що за чортівня? Вантажівка немов увірвалася в смугу туману, але з обох боків від кабіни не було й натяку на туман. Жвирбліс потягнувся до панелі управління, щоб увімкнути щітки склоочисника. Зчленоване тіло автопоїзда здригнулося. Контейнери загрозливо нахилилися. Водієві довелося знову обома руками вчепитися в кермове колесо.

Останнє, що він бачив перед «переселенням», це обличчя шльондри, яка рвонулася до нього, нагадавши зловісного птаха з недавнього поганого сну. Темний крилатий силует летів назустріч над нічним шосе, розсікаючи конус світла з фар. Розбите лобове скло і обламані кігті встромлялися Жвирблісу в голову. Чи то птиця, чи то дівка проникала у його внутрішню темряву і розчинялася в ній. Момент зіткнення зливався з моментом пробудження.

* * *

Глюк проник у свідомість водія, не завдавши йому фізичних ушкоджень. Він не поспішав із перехопленням контролю. Спочатку треба було провести ревізію нової базової речовини. Регулюючи власне сприйняття, він виявив напівзруйновану нейронну мережу. Після відновлення та модернізації вона могла набути такого ж потужного потенціалу, як еманації Темного Ангела, але зберігала безнадійну залежність від вельми вразливого біологічного матеріалу.

* * *

...Залишалося не більше двох секунд до катастрофи. Цілком достатньо, щоб закінчити дослідження та скопіювати матрицю.

Вантажівка повинна була неминуче злетіти під укіс. Але щось утримало її на краю насипу, коли з лівого боку колеса вже оберталися в порожнечі. Та сама непояснима сила буквально виштовхнула десятитонний причіп на проїжджу частину та забезпечила зчеплення шин із дорожнім покриттям.

Ресори незворотно деформувалися внаслідок багатократного перевантаження. Задимилася гума, шліфуючи асфальт. Двигун натужно заревів. Вийшла з ладу коробка передач. Під дією інерції контейнери змістилися і ледь не зрізали стопорні стрижні, зроблені з легованої сталі. Але аварії вдалося запобігти – на деякий час.

Після цього мисливець знову змінив форму.

Вибивши з щелепи узбіччя чотири розхитані зуби, автопоїзд вирвався на пряму ділянку дороги.

* * *

Спочатку все йшло, як по маслу. У лобовому склі вантажівки з'явилася діра розміром із кулак. Обличчя усміхненого водія непоправно змінилося. Точніше, у нього тепер не було обличчя. Одна куля зі зміщеним центром ваги знесла йому нижню щелепу, а друга розкраювала залишки носа, перетворивши його на закривавлене і рване свиняче рило. Частина черепної коробки, яка застрягла в перегородці між сидіннями та спальним відділенням кабіни, нагадувала брудне кавове блюдце. Диякон не потребував послуг оракула, щоб побачити знамення смерті в патьоках сірої гущі.

Проте вантажівка продовжувала рухатися не знижуючи швидкості. Про всяк випадок диякон відступив з узбіччя і виявив, що його долоні злегка зволожилися – вперше в житті... Через секунду ревуча махина пронеслася повз, обдавши Могилу грязьовою зависсю та хвилею гарячого смороду.

Його душа заціпеніла, як замерзаючий курячий ембріон усередині яєчної шкаралупи, забутий у зламаному інкубаторі, але тіло продовжувало діяти бездоганно. Він розвернувся, направивши ствол штурмової гвинтівки у бік автопоїзда, який стрімко віддалявся, і поставив перемикач режимів на автоматичний вогонь.

І в ту саму мить завищали гальма. Звук був пронизливим, протиприродно довгим, майже нестерпним для гранично напружених нервів. Усередині контейнерів щось важко загриміло. З-під покришок вирвалися клуби диму. Причіп занесло й розвернуло поперек дороги. Задні колеса сповзли в кювет і загрібали ґрунт, розкидаючи земляні фонтани. Жорстка зчіпка переломилася, наче сірник.

Диякон перебував у певному знетямленні. Як, чорт забирай, могло відбуватися те, що він бачив на власні очі? Божевільний виродок, якому він на додачу вибив мізки декілька секунд тому, не тільки крутив баранку, а й зумів загальмувати. Це припахало втручанням нечистої сили та вселяло інстинктивну огиду. Щоправда, існувало й інше пояснення: окрім водія, у кабіні знаходився ще хтось.

Однак виникало значно більш неприємне питання, а саме: наскільки поганими для диякона виявляться наслідки сьогоднішньої акції та як доведеться розплачуватися за помилку? У тому, що наслідки будуть поганими, сумнівів у нього вже не залишилося. Він переступив через повалене дерево і рушив до свого мотоцикла, не відводячи погляду від вантажівки, що повзла по шосе.

Самсон відступав, але не тікав. Він помітив, як раптово змінився напрямок вітру. Цей вітер був абсолютно сухим і закручувався навколо нього холодною спіраллю, піднімаючи в повітря лісове сміття...

Причіп перекинувся; тепер контейнер зі скреготом зорював асфальт, розсипаючи снопи іскор. Відстань між ним та Могилою становила близько ста метрів. Освітлювальна ракета догоріла. Навколо диякона зімкнулась темрява. Він знову поринув у ніч, яка здалася йому набагато похмурішою, ніж була насправді. Він зірвав з перенісся нікчемні скельця і розчавив їх підбором. Ситуація остаточно вийшла з-під його контролю.

Про всяк випадок він перехрестився.

* * *

Могила безперешкодно дістався до свого вінтажного «yamaha drag star 1100», обладнаного радіостанцією та круїз-контролем, і зняв важкий мотоцикл з підніжки. Його увагу мимоволі притягувала портативна дискова пилка з електричним приводом, рукоятка якої стирчала з багажного ящика. За допомогою цієї небезпечної іграшки він відкривав контейнери та автомобільні сейфи, як консервні банки. Бувало, під диск потрапляла чия-небудь горлянка, і диякон, треба віддати йому належне, ніколи не лінувався проводити небіжчика на той світ заупокійною молитвою. Кінець кінцем, він просто виконував свій службовий обов'язок.

Могила перепробував чимало інструментів, перш ніж зупинився на так званій пилці тертя. Надтонкий диск із жароміцного сплаву не стільки різав, скільки плавив матеріал. Диякон ставився до цієї штуковини зі зрозумілою обережністю. Тонкий, ледве чутний свист диска незмінно викликав фізіологічну реакцію у вигляді лихоманкового ознобу. Холодна хвиля пробігала вздовж хребта, і на якусь мить хребці змерзалися. Це було щось на зразок передчуття оргазму, тільки з величезним знаком «мінус». Правду кажучи, іноді Самсон не міг приборкати власну невгамовну уяву, яка настирливо підсовувала йому картинку наслідків нібито випадкової помилки...

Отже, після секундного вагання диякон відмовився від свого наміру ознайомитись із вмістом контейнера. Треба було забиратися звідси якомога швидше, не розмінюючись на дрібниці. Він і так уже наробив чимало дурниць. Могила надто добре знав, що означали жовті трикутники, якими був маркований вантаж. Окрім усього іншого вони означали, що він порушив договір з Асоціацією. А ось яким буде покарання, він не знав. Інформація щодо прецедентів до нього не доходила. Це була надзвичайно неприємна невизначеність. Але його здогадки були ще гірше.

Він завів двигун, переключив фару на дальнє світло і вирулив з путівця на шосе. Його підошви спиралися на ребристу поверхню «горшків», а штурмова гвинтівка лежала на стегнах. Диякон був готовий до чого завгодно. Для початку треба було благополучно забратися з місця злочину. Здавалося б, просте завдання, враховуючи, що автопоїзд вирушив у свою останню поїздкуо без супроводу. Але Могила не виключав сюрпризів, наприклад, уцілілого «артишока» в кабіні та ще парочки охоронців, які причаїлися всередині одного з контейнерів. Доведеться ризикнути і проїхати повз – шлях відступу через міст був невиправдано довгим.

За його спиною блідим розбавленим молоком розтікався ранок. Дірява мережа деревних крон безуспішно намагалася втримати світанок. У низинах скупчувалися клапті туману, що обіцяло настання довгоочікуваного ясного дня. Густа хмарина випарів також обволікала гарячий капот і кабіну вантажівки.

Диякон обережно об'їхав причіп, який лежав на боці. Йому доводилося бачити уражених променевою хворобою та їх передсмертні страждання. Тому його цікавило, наскільки сильно пошкоджено захист, якщо у складі вантажу були радіоактивні відходи, -- і це була не безглузда цікавість випадкового очевидця аварії. Власне кажучи, варіантів тільки два: або він уже отримав свою дозу, або щасливим чином уникнув цього і зберіг здоров'я для майбутньої зустрічі з каральними органами Асоціації. На все воля Господня...

Незважаючи на мірний гуркіт двигуна, він почув дуже тихий звук – щось на зразок весняної краплі. Десь поблизу підтікала рідина, яка не мала відношення до річкової води. Диякон різко повернув ручку газу, немов вирішив перевірити, на що здатні шістдесят з лишком кінських сил у критичну хвилину. Мотоцикл рвонувся вперед із таким прискоренням, що в Самсона на мить потемніло в очах. Супротивний потік повітря зірвав з голови відлогу і зіпсував Могилі зачіску.

«КрАЗ» перегороджував дорогу. Між бампером вантажівки з випнутим барабаном лебідки і усіяним валунами узбіччям залишалося не більше метра – короткий вузький коридор, який можна було подолати за соті частки секунди, якщо набрати достатню швидкість. Мотоцикл продовжував розганятися на максимальних обертах.

Диякон ніколи не скаржився на свою реакцію, але цього разу він не встиг навіть смикнутися. Він міг би заприсягтися, що нікого не бачив ні зліва, ні справа від себе. Дверцята кабіни були зачинені. Нічия рука не висунулась назовні. Ніяких стволів або інших очевидних загроз. Взагалі ніщо не ворухнулося, крім кролячих лапок, що ширяли над дзеркалом заднього виду всупереч силі тяжіння.

У самому дзеркалі відображалася якась нудотна маса. У диякона не було часу усвідомити, на що це схоже, хоча маса вельми нагадувала людський мозок.

Хтось невидимий завдав йому збоку надзвичайно сильного удару в голову, від якого не врятував би і шолом. На голові диякона не було навіть в'язаної шапочки.

Він злетів з мотоцикла і звалився на узбіччя. Безпам'ятство позбавило його болючих відчуттів. Величезний синець з'явився на правій стороні його обличчя і майже миттєво охопив вилицю, щоку та скроню. Одне око одразу ж запливло. Шкіра на руках була обдерта до кривавого м'яса. Але протягом деякого часу це не мало для Самсона жодного значення.

Його мотоцикл промчався ще метрів дев'яносто, врізався у придорожні дерева і заглух. Знову настала тиша, в якій народжувалися та вмирали лише природні звуки. Весняний ліс повільно прокидався.

* * *

Глюк скопіював інформацію – повністю, аж до наймізерніших деталей. Таким чином у кишені у нього опинилася Біблія з неповним текстом у синодальному виданні двохтисячного року. Він не знав, для чого потрібна настільки архаїчна річ, і вирішив з'ясувати це на дозвіллі. Його дозвілля починалося тоді, коли він тимчасово переривав полювання.

Крім того, у його розпорядженні з'явився предмет, призначення якого не викликало сумнівів. Це була портативна дискова пилка – незамінна штука, якщо вибираєш ремесло грабіжника або ката. Зараз на цьому знарядді зосередилася квінтесенція еманацій колишнього власника, і глюк не забарився скористатися тим, що чергова жертва розкрила своє слабке місце.

Гніздо для підключення пилки до автомобільного генератора було вільним. Проте, як тільки глюк натиснув на пускову кнопку, диск почав розганятися з ніжним свистячим звуком...

Вийнята з напівдохлої тварини інформація вперше виявилася корисною і суттєво полегшувала пошуки.