ІІІ. ЗАБУТТЯ. КЛЮЧІ З ВИРІЮ. 17
17
— Род.
— Числобог.
— Лада.
— Ладо.
— Білобог.
— Чорнобог.
— Марена.
— Світовит.
— Стрибог.
— Берегиня.
— Велес.
— Мокоша.
— Доля.
— Недоля.
— Дий.
— Перун.
— Додола.
— Девана.
— Дажбог.
— Жива.
— Ярило.
— Леля.
— Лель.
— Полель.
— Зімцерла.
— Погода.
— Желя.
— Карна.
— Коляда.
— Купайло.
— Переплут.
— Хорс.
— Сварог.
— Дана.
— Симаргл, — сміючись, назвала останнє ім’я Відунка-Даринка.
Вони з Симом після повернення одразу заснули в неї вдома на дивані, сидячи поруч. А щойно прокинувшись, вирішили згадати всіх, кого зустріли минулої ночі.
— Аж не віриться, що я їх усіх бачила — як тебе зараз!
— А чому це тебе так дивує? Ти ж уже була у Вирії.
Дівчина встала і закрутилася по кімнаті:
— Як ти не розумієш! Ти ж прожив там усе життя — а я лише вдруге прилетіла! Та вчора вдень я навіть подумати не могла про таке!
— Нам страшенно пощастило, що Темний і Світлий обрали нас як аватарів. Коли я думаю, що міг втратити тебе…
Молоді люди і самі не помітили, як опинилися поруч і почали цілуватися. Звичайно ж, їх знову перервали:
— Схоже, ми невчасно! — весело зауважив Сварог, з’являючись посеред кімнати. Дану він тримав за руку.
— Ми хотіли сказати, що йдемо, — лагідно глянула та.
— Куди? — спантеличено перепитали молодята.
— Творити новий світ. Нову галактику.
— І… там усе буде, як у нас? — обережно запитала Відунка-Даринка.
— Ви зробите там Вирій, Темну Наву і Дерево Життя, а навколо нього — світила й планети? — зацікавився Симаргл.
— Побачимо. Як Род скаже, — коротко відповів Сварог.
— Та ми не покинемо Землю зовсім, — ніжно всміхнулася Дана. — Ми наглядатимемо за вами. А знаєте, хто відкриє нову галатику? Мені Мокоша сказала: Ор!
— Нічого собі! — зовсім по-хлопчачому скрикнув Симаргл.
— А як її називатимуть — вашу нову домівку? — поцікавилася дівчина.
— Нашу! — виправили гості. Ви ж обіцяли приєднатися до нас, пам’ятаєте?
Під красномовне мовчання колишніх аватарів Сварог пригорнув Дану, якусь мить вдивлявся в темні безодні її очей, а тоді, наче пригадуючи, з усмішкою відповів:
— Дарунком Лади.
Спалахнуло золотаве й сріблясте світло, почувся сміх, а потім рвучко розчинилося вікно. Відунка-Даринка і Сим кинулися до нього і завмерли, зачаровані. Вони уважно вдивлялися у блакитне небо, у якому помічали тонкі лінії — золотисті й сріблясті. Здавалося, напруживши зір, можна розрізнити широкі плечі Сварога й леткі течії кучерів Дани. Між постатями першостихій час від часу пробігали дивні іскри, а над переплетеними пальцями вже, здається, з’являлося світло першої зірки нової галактики, яку відкриє колись новонароджений синьоокий хлопчик і якій дасть промовисте ім’я — Дарунок Лади.
Авата́ра, або авата́р — термін у філософії індуїзму, який використовують для позначення сходження Бога з духовного світу в нижчі сфери буття з певною метою. Українською це слово можна перекласти і як «втілення», і як «вияв», тому що, незважаючи на присутність бога в собі, аватари самі є окремими особистостями, котрі зберігають певну автономію від божества.
P. S.
…Радій цій чорній любові у власному тілі.
Незважаючи ні на що.
Всупереч усьому.
Сергій Жадан
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!