Пролог: Смерть і Народження
Його звали Привид. У світі, де життя та смерть були товаром, він був найдорожчим інструментом. Холодний, точний, бездоганний. Кожен його рух був вивірений, кожен подих — розрахований. Зараз, стоячи на даху хмарочоса під неоновим дощем, він відчував лише порожнечу. Замовлення виконано. Ще одна могутня людина перетворилася на спогад.
Привид опустив свою снайперську гвинтівку, розбираючи її на частини з механічною швидкістю. Жодної емоції. Жодного задоволення. Лише робота.
Раптом — різкий, крижаний біль у спині. Неможливо. Ніхто не міг підкрастися до нього. Він обернувся, і в його очах, що бачили смерть сотні разів, вперше з'явився подив. Перед ним стояв його напарник, його єдина довірена особа у цьому проклятому світі. В його руці димів пістолет з глушником.
«Чому?» — видихнув Привид, відчуваючи, як життя покидає його тіло.
«Занадто досконалий. Ти лякаєш їх, Привиде», — голос напарника був рівним, майже байдужим.
Остання думка Привида була не про помсту чи жаль. Це була холодна констатація факту: він припустився помилки. Він довірився.
Темрява.
---
Світло вдарило по очах. Але це було не світло неону чи ліхтарів. Це було тьмяне сонячне проміння, що пробивалося крізь різьблене дерев'яне вікно.
Спроба поворухнутися віддалася тупим болем у всьому тілі. Кінцівки були наче з вати — слабкі, неслухняні. У повітрі стояв густий запах трав та ліків.
Що за...
Раптом у його свідомість увірвався потік чужих спогадів. Хаотичних, емоційних, сповнених болю, приниження та дитячої наївності. Ім'я: Цзюнь Мосе. Спадкоємець колись великого, а тепер занепалого роду Цзюнь. Розпусник, ледар, посміховисько всієї столиці. Кілька днів тому його жорстоко побили синки з конкуруючого роду, і відтоді він лежав при смерті.
І він помер.
Привид, чиє справжнє ім'я було Хуан Фен, відчув, як його власні холодні, гострі спогади вбивці зіштовхуються з цим жалюгідним, теплим потоком чужого життя.
Хто я? Безжальний Привид чи нікчемний Цзюнь Мосе?
Його тренований розум миттєво відкинув слабкість. Цзюнь Мосе мертвий. Його тіло — лише оболонка. Новий інструмент.
«Я — Хуан Фен. І я виживу».
Саме в цю мить, коли його воля затверділа, перед його внутрішнім поглядом спалахнув напівпрозорий синій екран, який міг бачити тільки він.
`[Систему Монарха ініціалізовано]`
`[Сканування носія... Завершено]`
`[Носій: Цзюнь Мосе. Душа: Хуан Фен (Привид)]`
`[Статус: Критично слабкий. Тіло на межі відмови]`
`[Перше завдання отримано: Вижити. Нагорода за виконання: Базовий набір для відновлення]`
Хуан Фен не здивувався. Після смерті та переродження в іншому світі, поява дивного інтерфейсу вже не здавалася чимось неймовірним. Навпаки, це було те, що він розумів найкраще. Правила. Завдання. Нагорода.
Це не прокляття. Це шанс.
Легка, майже непомітна посмішка торкнулася його блідих губ. У минулому житті він був Привидом — найкращим вбивцею. У цьому світі, з цим тілом і цією Системою, він не буде просто виживати.
Він стане Монархом. І весь світ впаде до його ніг.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!