Англійська мова
Скільки себе пам'ятаю, тобто все свідоме життя, намагався вивчити англійську. І завжди, чорт візьми, виникали обставини непереборної сили на цьому праведному шляху.
Вивчення почав з четвертого класу. Подобалося неймовірно - тейбл, пенсил, скул. І англічанка. Молода, красива, по англійській розмовляє. До Нового року завагітніла.
Естафету підхопив фізрук Василь Микитович. По англійській ні бум-бум. Ми виявилися здібними учнями і вже з наступної осені з англійської були ні бум-бум.
Наступна англічанка знову була молода, красива, а головне розумна. Тому з нами довго не мучилася - під Новий рік була в декреті. Єдина відрада - Василь Микитович старанно виставляв оцінки по англійській, переписуючи з сусідньої сторінки, - з історії, - класного журналу. У мене по історії тоді було п'ять.
Наступна англічанка вирішила пооригінальнічать і на уроці англійської мови заговорила до нас на англійській. Ми всі оніміли від несподіванки. Вона пішла далі і щось спитала відмінника з англійської Сірожу. Я відповів - вона в обморок. Завагітніла вже в листопаді.
Чи може село в нас таке родюче, чи може на англійській робить дітей і учить нас англійської звучало однаково (ось вчительки і плутали), чи може тут якось був замішаний Василь Микитович, достеменно не знаю. Але до восьмого класу англійську чув тільки восени.
Сподівався на славний город Житомир. А там бац - профільна німецька. Нас англічан було троє і всіх нас вчив вчитель співів. Я навіть був запідозрив, що англійську він знає гірше Микитовича. З'ясувалось, що я правий, бо він думав, що нас нада вчить німецької. Одне щастя - оцінки він також ставив із сусідньої сторінки класного журналу.
В інституті вийшло полегше. Англічанка послухала мій полум’яний виступ про Лондон із зе капітал з баварським акцентом і очима повними жаху попросила мене дуже мовчки покинуть аудиторію. Староста на другий день принесла мені залікову і перелякано сказала, що в мене по англійській «зачот».
Найскладніше дався кандидатський мінімум. Оскільки твердо я знав лише єс і ноу, тому вирішив обмежитися короткими відповідями в усній співбесіді. Получилося непогано і приблизно так:
Вона: щось питає.
Я: єс!
Вона: Окей, окей, файн.
Вона: щось питає.
Я: єс?
Вона: робить неприродно великі очі.
Я: шо, нє? Тоді ноу!
І так далі по тексту. Слава якомусь богу, що вона не стала вбивати надію української науки, почервоніла і сказала «гааад» і ще щось добавила знеможено. Я потім дізнався, що то було чотири, але нащо було так грубо.
Не такий я вже й гад…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!