Оповідки

В нас не було дитячого садочка і я робочими днями виховувався відьмою. Так наші богобоязні люди кликали бабу Ганю, яка була нестерпно богомільною і вбиралася у все чорне. Це виховання коштувало моїм батькам рубль в погонний день, а мені прізвисько рубчик. Оно Ганін рубчик пошурував!

Головне в сільській педагогіці, щоб дитина до школи не втопилася. Звідси й методи контролю. Мені найбільш подобався революційний прийом дядька Тольки, якого колись упросили приглянути за мною. Йому треба було крити дах, а не слідкувати за нещастям, тож він схилився до педагогічних інновацій. Забрав у корови дзвоника з шиї і почепив на мене. Щоб чути, де мене чорти носять. Я завив від захвату і кинувся вирізати кола бур’янами. Від того дзвону аж вуха позакладало. Але як тільки калатання дзвоника на мить припинялося, дядько Толька ревів з даху: Сііірожааа! Я знову зривався вскач і чаруюча мелодія скаженої корови линула літнім селом. Метод виявився дуже дієвим - потім зо два тижня припадав на передні ноги і був дуже спокойним.

Баба Ганя ж цупко трималась консервативних методів заборонного типу. Мені було виділено прямокутну земельну ділянку, в межах якої дозволялось гуляти. На заході кордоном виступав пліт, через який годі видертись. Ото тільки штани рвати. На півночі, зі слів баби, жила злюча вівчарка розміром з бичка. Яка спала й бачила як відгризти мої шалапутні ноги. На сході, в старезному садку, жила ще одна відьма. Ця варила малих дітей на снідання. І, нарешті, південні кордони, біля дороги, пильно охоронялися циганами, які тільки те й робили, що крали таких як я. Отже, втопитись юному орлу було ніде, тож бродив цілісінькими днями у своєму вольєрі. Збиваючи дерев’яним мечем будяки та ведучи задушевні розмови з клопами-солдатиками.

На мій тодішній розум баба Ганя не була схожа на відьму. Може коли кормила супом з цибулею. Потім взагалі розчарувала. Тоді я викопав дитячою лопаткою страшнючу гидку ропуху, притяг бабу і криком вимагав перетворити жабу на Васілісу. Баба Ганя довго не могла втямити, що случилося з дитям, а потім урочисто побожилася вирвати руді патли Ольці. Сусідці, яка переконала мене через пліт, що баба колдує.

Страшне прозріння настало, коли я здумав налякати свою виховательку. Для цього довго тигром крався зеленими манівцями до баби Гані. Яка монументальним задом майоріла серед городу, підгортаючи картоплю. Курликаючи при цьому якусь молитву. Боги відверто зрадили сердешну, бо я підкрався до жертви непоміченим. А там зненацьким криком всадив меча в цю саму монументальність.

Від несподіванки бабця смикнулась усім тілом і напрочуд голосно (аж горобці зірвались в небо) зганьбила повітря.

На мене дмухнуло пеклом, зірвавши кашкетика з дурної голови. «Відьма!!!!» сторопів я, відчайдушно ухиляючись від держака сапки богомільної баби Гані.