Зміст
  • Любов, город і жізнь растєній.
  • Дудочка моєї мрії
  • Магія народної прикмети
  • Важке мистецтво спокуси
  • Семінарист
  • Носороги і кенгуру
  • Всеперемагаюча любов
  • Методологія сільського виховання
  • Знайомство з батьками
  • Камо грядеши, Гаврило?
  • Поштова дорога
  • Екзорцист
  • Крим мій
  • Грибофілія
  • Голуб у поміч.
  • Омовіння
  • Хронологія польоту кота
  • Англійська мова
  • Педагогічні джерела
  • Заміокулькас
  • Амур
  • Зоопарк
  • Історія вина
  • Бізнес-пропозиція
  • Просто Марія
  • Рай
  • Асоціація
  • Нова пошта
  • Пригоди лопати
  • Лекції з котознавства.
  • Морозко
  • Французькі равлики
  • Зайти як свої
  • Українізація
  • Спогад про бізнес
  • Вампіри
  • Брати Грімм
  • Біруші навпаки
  • Секс-інструктор
  • Іваничук
  • Ізумруд
  • Цок в лобок
  • Щасливе дитинство
  • Принцеса
  • Галушка
  • Методика англійської
  • Собака мордою вниз
  • Баня
  • Сором
  • Мистецтво перспективи
  • Діточки
  • Таксист
  • Дзвінок мамі.
  • Щось мені робиться.
  • Руки змії
  • Літні мрії
  • Котячі роздуми
  • Дід
  • Котики
  • Стратегія матраца
  • Обсесивна компульсія
  • Синдбад
  • Поцілунок
  • Рукавичка з кота
  • Д’Артаньян
  • Новорічна ініціація
  • Уроки читання
  • Дрозд
  • Тест
  • Галя
  • Барахолка
  • Дракон
  • Нелюба
  • Мушкетер
  • Зайчик в намисті
  • Сільські церемонії
  • Ми йдемо на футбол
  • Доктор
  • Цап
  • Аналогія
  • Мистецтво родити
  • Житомирські ласощі
  • Космонавт
  • Зайнятість населення
  • Сільські зустрічі
  • Мопассан
  • Чемпіон АТБ
  • Полювання
  • Грабіжники
  • Дорога додому
  • Симптоми коронавіруса
  • Співи
  • Шахта
  • Ковток мартіні
  • Нон
  • Педагогічні джерела

    Важко не помітити, що у нас всі люблять творити дітей і всі знають як їх навчати. Тільки вчителі не в курсі діла і постійно встромляють щось у колеса.

    В цьому плані мені повезло. З одного боку я батько (а кому це не подобається?), а з іншого гриз педагогічну освіту. Тобто зараз зручно в розкарячку між двох стихій.

    Тут повезло сину, бо поки я професійно вибирав батогом чи бубликом, він щасливо уникнув покарання. Вже пізно, а треба було батогом.

    Дружині завезло менше — тридцять років тягла розумне, добре та вічне по нескошеній педагогічній ниві і нівроку задовбалась. З огляду на цю прикрість я на стороні знедолених, хоча, як і всюди, є цінні кадри, яких треба на торпедний постріл від дітей.

    Тим не менше, я пропоную спробувати зрозуміти цих навіжених педагогинь, які, заходячи в вагон метро, завжди кажуть: добрий день, сідайте. І метро сідає. Не було такого, щоб не сіло.

    Для розуміння їх тонкої душі можете попробувать натовкти собі в кімнату 35-36 лебедиків та піснями-танцями пояснити горлом будову і функції ядерного матриксу. П'ять днів по шість годин без права на переписку. Якщо виживете в перший тиждень, можна буде доповнити процедуру спілкуванням з якоюсь сотнею, другою батьків...

    Але я не прихильник людиноненависницьких методів і в якості розумної альтернативи пропоную читнути книжечку Бел Кауфман, внучки Шолом Алейхема. Вона ріже про американську школу шістдесятих, але різниця в дрібницях.

    Зате присутній ефект повного занурення на дно, яке дозволяє осягнути

    тремтливі педагогічні мрії:

    “я автоматически стираю с доски «Учительница – дерьмо».А ведь я собиралась заняться настоящим преподаванием”;

    патріотичне виховання:

    “Забыла о равнении на флаг. Это серьезное нарушение?”;

    трудове виховання:

    “Учителям, у которых останется свободное время, явиться в канцелярию для получения новых поручений”;

    поняття дисципліни та порядку:

    “Он ведает дисциплиной и инвентарем. Расстаться со скрепкой – для него трагедия. Попросите у него красный карандаш, и он позеленеет”,

    “Сохранять полную тишину. Не облокачиваться на коней.”

    “Прошу не обращать внимания на звонки. Ученикам оставаться в классах до тех пор, пока не прозвонит пожарный колокол”;

    справжню любов до дітей:

    “В пятнадцать лет,– сказал он мне,– их надо пинком в зад вышвыривать из школы, а девчонок – стерилизовать, чтобы не производили себе подобных”

    любов до читання:

    “Ходят в школу почти десять лет и даже не знают, что такое предложение”,

    “Не разрешайте ученикам покупать дешевые издания Шекспира и других писателей”,

    і просто любов:

    “Писатель, которого не печатают. Выпивает. Берегитесь – станет искушать Вас рифмами”,

    “страшно отстает в учебе, но преуспевает у мальчиков”;

    і в кінці кінців, мету шкільної освіти:

    “Все мешается в голове, в одном классе учитель говорит одно, в другом – совсем другое, не знаешь, кому верить. Лучше уйти”.

    Якщо вам здасться замало, то можете з розгону припасти до рідних джерел і напитися трішки старого доброго Сухомлинського, який переконає, що “якщо тобі йти до школи два-три кілометри, і дорога пролягає луками, - це твоє щастя”.

    І дасть сто порад як не стати “жовчною, дратівливою, похмурою істотою, [бо] праця перетвориться для вас у каторгу, у вас з'явиться сто виразок і сто пороків”. І як при цьому “обачно витрачати нервові сили в процесі повсякденної праці”, щоб “великі істини марксистсько-ленінської науки ввійшли в юну душу і поселилися в ній навічно”.

    Амінь.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.