Оповідки

Мій дід по батьковій лінії пройшов усю війну. Дванадцятого травня 1945 року в бою в Празі в нього фактично під ногами розірвалася німецька граната.

Щаслива доля накреслила йому довге життя і він не вмер на війні.

Нинішнє моє душевне сум’яття народжене розумінням, що це все, що я знаю про дідову війну. Радянське виховання і сімейні обставини, - дід розвівся з бабусею і бував у нас нечасто - привели в кінці кінців до того, що я так до пуття і не розпитав в нього про найстрашніше в житті. Не розпитав і тепер все - його війна померла разом з ним.

Правда одного разу, натхненний безкінечними піонерськими заходами з ветеранами та прочитаними книжками, я підстрибом все-таки попросив діда розказати про війну. Той лагідно посміхнувся, тріпнув мені чуба і якось стомлено сказав, що нема там про що розказувати. Сказано було так, що мені відразу розхотілося канючити. Залишилось тільки прикре відчуття, що у всіх діди ого-го ветерани, а в мене трохи не такий, хоч і медалями також бряжчить на дев'яте травня.

Ще іншим разом Сірожа виявив історичну грамотність і хотів підловити діда на фантазії - як це він на гранаті підірвався 12 травня, якщо війна кінчилася дев’ятого. На це дід розуміюче, знову таки, посміхнувся і сказав, що не всі ж німці зразу здалися. Мені знову здалося, що щось не так з моїм дідом Михайлом. Сказано ж ясно - війна закінчилася 9 травня. А він щось видумує.

Лише зараз, після прочитаних різних, переважно нерадянських, свідчень про війну, я починаю розуміти свого діда, Волошина Михайла Омеляновича. В той час, час парадів і салютів, йому дійсно не було про що говорити.

Лише страшно викашлювати все життя осколки німецької гранати з наскрізь посічених легенів. Цей кашель і зараз вчувається мені.

І як же мене обпекла заява московської тварини, зроблена у фірмовому блатняцькому стилі - ми би побєділі і без Украіни. Напевне, дід перевернувся в труні від вдячності великого російського народу, ось внуку і заболіло до крику.

Втративши своє, надолужую чужим. Читаю мемуари діаспори, спогади тодішніх ворогів, роботи іноземних істориків. Ідеологічно необтяжений погляд на наші події зі сторони завжди цікавий несподіваними акцентами на тих фактах або явищах, яких ми вже не помічаємо у власному житті.