Оповідки

Запеклим книголюбам, які вперше збираються майструвати нове життя, ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ.

Увага, обсценна лексика вжита виключно з метою художньої інтерпретації емоцій батька.

Нема більшого нещастя для дитини, ніж родиться першою в родині. Батьки бояться, бо не знають, бабусі тремтять, бо забули. А малечі як хоч, так і виживай.

Саме так холодним осіннім днем в нашому сімействі з’явилася Віта, племінниця дружини. Особисто я вперше почув її приблизно за два квартали до будинку тещі. Верещала так, що здалося - дорізають люципери дитину. Вломились в двері і остовпіли. Відчинила мокра молода бабуся в одному бюстгальтері. Квартира плавала в густому тумані і за стіною нещадно валувала Віта. «Закривайте бігом двері, холодно, газом гріємо, щоб дитя не простудилося, нема опалення», - зойкнула теща і зникла в імлі. Від дитячого крику зразу заклало у вухах.

Навпомацки меревом продерся до кухні, де в куточку тихенько скімлив молодий папа. Мій героїчний свояк, також Сірожа. «Це капець, Сєрий,- прошепотів зацьковано новоявлений татко, - кранти. Весь час кричить…».

Причина виску була проста. Дитина голодна, а молода мама начитана. Десь у якійсь книжці один чорт написав, що кормити треба строго по годинах. Бо інакше дитя зіб'ється з режиму і всьо. На смітник. Як та писала, давай наступну, бо ця спортилася.

Отож без п'яти хвилин три, дитя кінчається з голоду, сусіди вішаються від крику, теща в трусах і ліфчику, а молода мама чекає коли стукне третю годину. Інакше доця зіб'ється з режиму і наступить кінець світу. Добре, що вічноголодна Віта під час купання хоч мильної води наковтувалася. Яка не яка, а все ж їжа.

Надивившись таких концертів, кохана кричала - відійди збоченець, на хіба нам такі діти. Але я якось втиснувся. І тоді мій Сашко їв, коли хотів. Без всякого режиму. Як він вижив один Господь знає... Вже третій дитині взагалі життя в кайф пішло. Як тільки вее, так соску в зуби і заткнись. Весь час спала, прислухалися чи не вмерла.

Як ви зрозуміли, Віта змалечку втямила, що не варто чекати милості від таких начитаних батьків. І хоробро бралася за своє.

Згадується Крим під вечір. Вода з крану перебоями і та холодна. Поки втомлені нагріли води та вичистили безкінечних (трьох) дітей від піску та водоростей ухойдокалися вщент. Присіли без задніх ніг на кухні. Чайочку випити. Тим часом Вітуля тихцем взялася нічну маску на себе накласти. Крем французький мамин, дві зарплати. Свояк був чуть дуба не впізнав, як ціну усвідомив. Віта крему не жаліла. Що ви. В чотири шари по всьому тілу і на голову, щоб довжелезне волосся на купальну шапочку перетворилося.

І ось запливає така вся леді Гага на кухню. На нас подивитися і себе показать. Жиром до п'ят виблискує. Мама Валя зразу в обморок. Ми з дружиною затерпли – а наш де? А у папи Сірожи від пейзажу доці аж кров з очей бризнула: «Принцеса, …дь!»