Народжена в кайданах

Йой, якось несподівано все завершилося)). Доля навіть звела Марічку з Якубом... Нарешті мені він схожий на Макса😆😆 Благородний вчинок. А то Жукови тільки пиздіти красиво вміють про кохання, а на ділі...🤷 Реально самі ж і приб'ють. Дякую, це був цікавий та захоплюючий твір♥️ Героїні типу Марічки нечасто зустрічаються в літературі, тому тішуся, коли таких зустрічаю. Героїня вийшла жива, зі своїми сильними сторонами та недоліками, все, як у житті.

Дякую вам за розгорнуті та такі приємні, чудові коментарі!

Вітаю з поверненням на Аркуш❤️

Знаючи Маріччину долю... Гадаю, далі має бути якийсь облом...

Я, звісно, все розумію, але Максим тупо невдячне лайно. Ще й тупе, якщо не розуміє, в якому становищі знаходяться підневільні жінки. Що це за розмови штибу "сука не захоче, кобель не вскоче"? Типове мужло🤷

Так, на жаль, такі зустрічаються у житті...

Навіть не сумнівалася, що Марічка завоює своє місце в тому середовищі))

Ого, Ананьєв)) А чи часом Марічка з сімейством не в Одеській області? Не здивуюся, якщо Марічка відкриє пасіку та припряже односельців добувати мед та возити продавати для неї)))

Саме там))) оо, ця жінка могла б))

А ось і підлянка під'їхала))) Аж захотілося вгатити поміж очей старості та селянам за такі чудові порядки, коли жінці не можна розказати правду, бо вона тупа баба)) Тільки чоловіченько має право на серйозне ставлення. Що смішно, що мало що кардинально змінилося в суспільстві)) Чомусь дуже зрезонували думки Марічки про небезпеку на фронтірі та небезпеку в кріпацтві👍

На жаль( але зараз про це хоча б говорять, а тоді... такі, як Марічка, мабуть вважалися фріками)))

Ой я не можу з тої Марічки, як у неї стрілка морального компасу вертиться туди-сюди в залежності від того, чи добре їй у даний момент, чи погано))) Цікаво, куди ж вони прибули. І хто є ці колишні кріпаки -- "легально" вони колишні, чи нє?... ;)

Нарешті Марічка розродилася, а то у мене було відчуття, що її вагітність якась безкінечна (думаю, в самої Марічки теж))) Ставлення чоловіків до вагітності та пологів навіть не коментуватиму)) Ясна річ, що вони будуть дивитися, що не будуть, - це нічого не змінить, вони тільки порадіють, що їм таке не загрожує, та і все))

Це точно))

Оце блін пригода... Марічці та її родині пекло, а читачам -- цікавинка))) Потішила ситуація в стилі я-ж-матір))) "чому ви даєте моїм дітям так мало"🤣🤣

Так))) вона жінка цього сорту)

Ого як діло повернулося... Їхня родина максимально непристосована для кочового способу життя: купа дітей, вагітна жінка, чоловік, від якого ніякої користі, та Христя, від якої у нових обставинах користі теж небагато... Це тільки у пригодницьких романах героям добре все минається (ну, відносно))) на шляху до нового життя. Що ж, побачимо, яким буде це життя у Марічки та її родини. Авторко, ви вмієте закручувати події навіть там, де вже немає ніяких варіантів, як ще більше то закрутити😁😁

Дякую) Таак, попереду їх чекає трешак...

Яка користь у тому, що у тебе всі більшає нещасть? Рано чи пізно вони почнуть вишибати одне одного🤣🤣🤣 Бл*, Марічкина сім'я ще й без хати залишилась, ну капець. Богдан та ще сволота. Ото буде йому сюрприз, коли дізнається, що Марічка жива.

Трухій ще той гусак. Наскільки ж легко людина переключається (мабуть, це відбувається підсвідомо) на більш легку жертву. Якуба не так просто дістати, але Трухін змусив себе повірити, що корінь зла у беззахисній жінці, розправа з якою - ціна 50ти рублів. І свій гнів заспокоїв, і сраку вберіг. Ще потім напевно піде перед Якцбом вибачатися 😆

Капець, ну там у них і кодло🤨 Оце Богдан вчудив. На що тільки не піде мстива людина з ураженим еґо 🤷

Боже, я так хвилювалася, доки читала —ледь серце не вискочило! А пан, виявляється, хитрий як той лис. Але що тепер з дітьми буде? Всі залишаться на бідолашну золовку, без жодної помочі? Капець… Тільки гірше стало, здається 🥲

Так, як завжди в Марічки все не так просто... Ну а Якуб тільки радий одночасно і помститися і прив'язати до себе дужче...

Дуже драматична глава. Хоча останнім часом їх прямо -- одна за одною. Але ця -- дуже-дуже. Ще й інвалідності Марічці не вистачало(((( Максим у своєму репертуарі: пиячить та депресує, нуль користі, нуль ідей, нуль планів по порятунку родини. Якщо у Марічки ще й дитя народиться з інвалідністю через це побиття, то це мене остаточно доб'є))). П.С. А глави можна просто в чорнетку накидати, а потім з телефона зайшов раз на тиждень, зняв галочку і тицьнув "опублікувати"))) Мені це іноді дуже допомагає.

Просто в мене паралельно йде анонс в інстаграмі, а це окрема робота (підібрати картинку, інтригуючий коментар), через що і публікую глави з затримками)

О, розумію. Ви така молодець, мене от на просування не вистачає)))

Дякую) Просто в мене така ЦА, що їй треба постійно повідомляти) вони мало читають онлайн ...

Шось Трухін якийся хрін з гори, отримав по пиці від молодшого суперника -- треба піти побити того, хто не зможе гідно відповісти. А доньку так любить, що навіть до неї не зайшов))) (дуже мила деталь))). Маріччина травма -- то вже назавжди, навіть якщо оговтається, то з віком буде даватися взнаки(((( Авторко, не можна катувати читачів такими маленькими розділами!!!1111 один один один 🤣🤣🤣🤣

Ох))) я вже сама себе цими розділами катую) щотижня згадую, що треба виставить наступний і так ліньки... Дійсно, треба було побільше робити))

Що ж, Якуб знає толк у витончених тортурах. Дуже сподобалося, як описано те нервове очікування перед зустріччю з паном. Жителі маєтку в своєму репертуарі, як позловтішатися -- так ми перші. Жаль, що Марічці такий чоловік попався, він же реально ніякої користі зі своєї вольної не отримає. Не пристосований. А односельці як втішатимуться з їхнього вимушеного розлучення, і уявити бридко. Становище у Марічки, звісно, триндець. З кожного главою все глибша жопа.

Чудово! Захоплююсь, як вправно показано тут зіткнення сторін, і тонкість етичних питань; як судження та настрої міняться у відповідності до того, який факт потрапляє в фокус. О, Марічка зрадниця, але ж якби не вона, то доведеться кохатися з чоловіком. Я не люблю чоловіка, але плачу, що він спить з кріпачкою. Як так, кріпачка не може відмовитись? Шок контент)). Пані слабка дурепа, але ж і їй боляче. Ітд ітп. З цікавістю і залученістю спостерігала за цим внутрішнім калейдоскопом обох героїнь.

Дякую ❤️

І ось це сталося. Я довго "чекала", коли Марічка завагітніє. Тепер її й без того нелегке життя ускладнилося ще більше. Той факт, що вона не хоче позбуватися ембріона, наводить на невеселі прогнози... Тетяна така нещасна і безсила, можливо, тільки проти чоловіка. А проти кріпачки може щось і утнути, хтозна. Подивимось. Убудь-якому випадку, навряд чи в маєтку буде хоч одна людина, яка не посміється (вголос чи про себе) злорадно та не скаже: "ось і догралася, курва". (Може, хіба що Ірина, чиста душа).

Так, в житті Марічки стає все більше трешу))

Тут нарешті почався екшон і розкриття конфлікту між персонажами. Тут ми стикаємось з моментами, що, на мій погляд, перекреслюють написане раніше, наче стикнулись із ситуацією "ненадійний оповідач". Раніше вона описувалась як якась ідеальна, а потім починає бити чоловіка і прагне отримати користь від золовки (це слово для мене нове, у першому розділі коли читав, подумав мається на увазі донька), але, я і так не вірив, що все може бути ідеальним, контраст вийшов сильним. Також, сильно кинулось в очі порівняння із мавкою. Мавка це ж наче дух мертвої жінки. Але, я не експерт щодо доречності таких порівнянь.

Цікавий погляд на главу. Багато хто вже з перших абзаців сприймає головну героїню як стерво. Але у кожного своє сприйняття тексту. Ну, може її чоловік, якого б'ють, щось таке і мав на увазі, відчуваючи до жінки змішані почуття))

От що ще кинулось в очі, так це наче перша частина хронологічно відбувається раніше за третю. І наче початок третьої раніше ніж подальші діалоги "Чоловік з золовкою п’ять разів на тиждень відробляли панщину".

Вітаю із взаємних читань Друга частина починається з інфодапму під час якого можна вмерти, що і відбувається, помирає один Пан, а замість нього приїжджає інший. І тут не зрозуміло, чи треба нам йому співчувати коли він стикається із проблемами, бо раптом і він зараз помре, а ми так і не дійдемо до сюжету. Цю каменюку тексту було не дуже цікаво читати.

В цілому, я тут подумав, що цей інфодамп досить виправданий, оскільки треба занурити читача у побут тих часів. Також, коли читав, я ловив флешбеки зі школи, коли читали щось на суміжну тему.

Вітаю. Коли писала цей роман, то в основному читала виключно українську класику того періоду. А там такий інфодамп (цікаве слово, не чула такого раніше) зустрічається майже всюди. Потім поцікавилася, як пишуть сучасні українські автори й побачила зовсім іншу картину. Тож у майбутньому романі планую більш динамічні глави.

Вітаю із взаємних читань Для мене, як для людини, що ніколи не читає анотації, було досить складно зрозуміти, а у який час відбувається дія. От тільки після третьої частини я таки прочитав. Мені здається, що якось не ліпиться один до одного осуд на публічне годування грудьми та кріпацтво. У ті часи кріпачки могли годувати прям на полі, не відриваючись від роботи. Це ж вже совок приніс цензуру. В мене склалось враження, ніби змішались дві часові лінії. В цілому діалоги досить живі, описи цікаві.

Вітаю! Так, в анотації зазначено, що роман не претендує на історичну достовірність, і там дійсно трапляються змішані часові лінії. З приводу публічного годування грудьми - отримувала різні відгуки про цю сцену. Одні кажуть, що оголяти груди було гріховним і непристойним, інші зазначають, що жінки годували і не парились.

Як мене бісить Якуб, сил нема 😩 А щоб він вже продав той маєток і звалив звідти, може хтось адекватніший ті землі придбав… Дивовижа: ґвалтує Марічку, і вважає ЇЇ Ж розпусною! А про ставлення до панни взагалі страшно подумати: ти ба, він навіть не розумів, що ґвалтування та грубість - то неправильно і неприйнятно. Цікаво, з попередніми дружинами він так само поводився? Жах, просто жах… Але поведінка Марічки для мене ще менш зрозуміла. Я думала, вона хоче додому, а тут пана цілує. Я в шоці, що відбувається 😅

На жаль, таких чоловіків і зараз не мало( он нещодавно прочитала новину, що в одній країні пообіцяли забивати жінок камінням, типу за зраду (читайте: за те, що якийсь чоловік захотів скористатися чужою жінкою) Повертаючись до Марічки з Якубом) Стосунки нарциски та психопата — це той ще театр з непередбачуваними діями)

Я колись в юності читала про дівчину в одній країні на сході, яку рідня хотіла живцем спалити за стосунки з чоловіком. Її попекло, але вона вижила. Для мене це був шок.

Вибачте, але перше, що прийшло в голову: у пана стався недотрах 😅 От і ходить тепер, псує життя всім довкола, а Марічці в першу чергу - бо той віднедавна «заборонений плід» йому очі мозолить, але й відпустити її не годен. А нема чого одружуватися виключно задля статків. Шкода челядь, бідні люди як завжди страждають ні за що…

Так, ви все дуже вірно підмітили)))

Нова пані такими темпами сконає від недоїдання 😐 Цікаво, може тому Якуб перепитував у майбутнього свекра умови передачі спадку - аби після смерті новоспеченої дружини усе точно залишилось йому? Бо якщо в неї крутиться в голові від вигляду сходів - справи кепські… Надія, що Марічка повернеться додому гасне просто на очах.

Пан сказав Марічці, що відправить назад додому, але так цього й не зробив, дивний він 🤔 Аби лиш знов не почав ґвалтувати бідолашну, бо ще й гнів панни на неї накличе. Хоча після налагодження стосунків з Анкою, може Марічці не так вже й погано було б у маєтку, хто зна..

Так...пан на своїй хвилі))

Ось так вчасно непромовчавши можна зруйнувати майбутнє для себе і своєї родини… ех, а я було встигла вже повірити, що Марічці таки вдасться вмовити пана дати вольную ((

Так...

Так....з одного боку, Марічку можна зрозуміти. З іншого - занадто вона вже ненавидить оточуючих...

Ахахах)) ото про качан ви гарно сказали)) ех, бідний психопат Якуб... Марічка...що тільки не зробиш зі страху. А життя ще готує не мало сюрпризів...

Такий характер... важко сприймає тиск. Я її в чомусь розумію)

Так, скоріш за все в Якубі ще живе "внутрішня заборона" сильно шкодити Марічці. Та ви вірно помітили, що "поки що".

Максів я мало знаю (точніше, не дуже близько), тому мені важко по ним робити прогнози в деяких областях. Але того ж Жукова, насправді, дуже легко розвести на сантименти ("між нами ж було кохання... ах!") чи спантеличити за допомогою прояву емоцій (не в сенсі, сльозки пролити і розжалобити). Чисто з мого досвіду, що саме Жукову характерно "раптом пожаліти", їхнє насильство іноді "спотикається" (хоча він і деклатим). А от Макс більш холодний та невблаганний, якщо вирішив покарати -- то покарає. Хоча як воно в особистих відносинах -- хз. Він іноді такі речі терпить від партнера/партнерки, шо там би вже і Роб в***бав. Особисто для мене Якуб мерехтить десь між Жуковим та Максом, остаточно не вкладаючись в якийсь тип (по відчуттях))). Але то, думаю, через моє погане знання соціоніки...

Наскільки я чула, соціоника описує лише певні сфери життя, не охоплює всю людину загалом. А на неї впливає досвід дитинства, оточення, власні травми... Тож такі Максо-Жуки — цілком реальні люди, як і Драйо-Дости (як я)) та інші різні суміші)

Так, пані не староста така дивна, в наступних главах буде пояснення)

Вітаю! Так, ви вірно підмітили. На жаль, яскраві жінки часто стикаються з проблемами. Ну а чоловік в неї трішки підніжок) З приводу бабць - звичайно, там пів села незадоволено Марічкою) але в цій сцені брало участь декілька) Взагалі, роман не претендує на історичну достовірність, тому можуть траплятися суперечливі моменти. Сподіваюсь, цей твір вам сподобається. Буде цікаво почути вашу думку🔥

Не очікувала побачити опис того, як Ірина вплинула на Марічку (і що вона взагалі якось вплинула). Але це було дуже цікаво! У Марічки чіпкий гнучкий ум і потенціал до духовних пошуків. Виявляється, не так вже багато потрібно, щоб розбудити її жагу до саморозвитку. Звісно, в її наполеонській голові це одразу ж, автоматично оцінюється з точки зору "як можна тим скорстатись на практиці", але менше з тим)). Цікаво, хто ж Ірина по соціотипу. Мені не дуже по духу схожа на Бальзачку, але... в принципі, цілком може буть. Якась дуже закльована життям бальзачка. Хм. А ви кого задумували? Також не очікувала, що Анка так просто поведеться на маніпуляцію. Вона мені схожа на Максочку, а цей тип не так вже просто розвести. Та й Драйзерку теж (якщо вона драйзерка).

З приводу Ірини - спочатку я задумувала бальку, але потім вона плавно перетворилася в досточку... Загалом, обидва ці соціотипи знаються в тонких світах та схильні до містичних, філософських тем, тому могли допомогти Марічці обрати правильний напрямок розмови з паном) Анка усвідомлено пішла на зустріч Марічці, адже їй дуже запало в душу її немовля, і це почуття виявилось сильніше, ніж злість на кріпачку.

Трошки бальзамчику на душу читачеві: Іван, Орися та Марічка на могилі цієї старої жаби))) П.С. Ну хоч якось Максим пригодився, хєхє. Пробачте мене авторко, шось у мене до цього персонажа особливі почуття))).

Я помітила))) так, згодився...

Ооооо, село в найкращих своїх традиціях))). Вже стигму наготовили для Марічки (про тих іванів ніхто і слова поганого ніколи не скаже, то факт). Не здивуюся, якщо з тих селян половина самі педофіли, половина ї** дохлих свиней і лупцює жінок смертним боєм, а з осіб жіночого полу половина -- самі такі ж жертви, але ж "краще ти, ніж я", як співала колись американська група Прутень))). Зацькую тебе зараз, аби ти чи хтось інший не зацькував мене потім. Сусідка Орися просто стерво. Такі "посестри" бісять мене майже на рівні ж педофілами чи збоченими мужиками. Де жіноча солідарність, агов? Тобі в дитинстві мабуть теж хтось отак прутні у вухо пхав на городі, тож зараз ти чо комизишся, га? Що найбільш жахливо в описуваних вами ситуаціях (і про Івана, і про зґвалтування, і про його батька, який прийшов розбиратись, і навіть про побиття матері і спалення хати, і про оправдання коваля) -- це їхня типовість. Загальна ситуація у Марічки -- просто жах. Якщо з позиції цих знань подивитися знову на першу главу та стосунки Марічки з односельцями, то стає зрозуміло, чому Марічка так до них ставиться. Зневага та ненависть у цій ситуації цілком закономірні.

Так! Страшно, що такі люди були і Є досі( вони використовують мораль, як заманеться (набожна Орися звинувачує Марічку, а не Івана, який в основному і грішить), навчають життю, коли самі є типовим антиприкладом. Коли я подорослішала, то очі відкрилися))) блін, дорослих не існує. Дуже хотілося зобразити щось таке у романі.

Скільки таких непокараних потвор ходило і ходить по землі, і скільки нещасних Марічок стали і стануть ще їхніми жертвами... Ти більше, що навіть у самого Івана вже нічегенький такий досвід. Дуже показова реакція сусідки. Реально, якщо ти дівчина, то дуже малоімовірно, що тебе хтось врятує і за тебе заступиться, що тоді, що тепер. Хороша ілюстрація в кінці щодо того, як Марічка докумекала, що можна маніпулювати людьми. Згудно з теорією влади, до маніпуляцій вдаються, коли не мають реальної влади. Марічка не може навіть спокійне життя собі відвоювати, щоб нормально з хати вийти, тому так, доводиться викручуватись.

Дякую!! Дуже рада, що останній абзац з маніпуляцією зрозуміли правильно) взагалі, ця тема дуже слизька в суспільстві. Були опасіння, що згадка про маніпуляцію якось применшить той звіздець, що випав на її долю (мов, не так вже вона й страждала). Але педофілія існувала завжди, і кожна жертва переживала цей кошмар в міру своїх можливостей (в тому числі в психічних). Хотіла зобразити, як таке збочення могло проявлятися у нашому суспільстві того часу, адже про це не знаходила згадок у літературі...

Щось мені здається, що буде багато читачів, які сприймуть це за емпавермент((( (он дивись, героїня стала сильна і незалежна, буде всіх мужиків зараз чморить і нагинать)

Ахаха, питання на мільйон: чому ж та Марічка згасла, де подівся її внутрішній вогонь? І смішно, і плакати хочеться. "Думав, що та жінка залицяється до нього" -- і чому вони всі так упевнені, що мало не кожна жінка їх хоче?)) Думки пана таки зрозумілі і такі типові, прям хрестоматія. Діалог справжнього чоловіка). Не знаю, хто Якуб по соціотипу, але поки що він проявляє тільки "найкращі" якості Жукова. Для Макса він занадто невитончений і тупуватий, для Драйзера та Наполеона мало етики (він мені схожий на сенсорика 2 чи 3 квадри, всіх інших я відмітаю, хоча теоретично можуть зіграти свою роль і армійський вишкіл, і чоловіча гендерна соціалізація, і виховання, та менше з тим). А ким ви його задумували? Дуже боляче за Марічку. І дуже зрозумілий момент, коли її перемкнуло з оплакування власних страждань по двохсотому колу на практичні калькуляції: що треба зробити, аби життя моє та моїх дітей стало кращим. Можу тільки здогадіватись, що за пць стався (чи регулярно ставався) з Марічкою в дитинстві, але втішно бачити, що травма не зламала її так, як могла б.

Насправді я задумувала Макса)) в них є декілька підтипів + своє дає генетика, виховання та травми. В романі зображую стосунки ревізії. Так, як їх зрозуміла я)) Так, про щасливе дитинство Марічки буде цілих три глави)

А от і розплата((( "Благодійник" виставив рахунок. Мені подобається, як передана атмосфера прозаїчності подібних зґвалтувань. Для Марічки це персональні кола пекла, у неї душе розщеплюється. Але для пана це як піти в туалет сходити, за древима огроменний будинок живе своїм повсякденним життям, сомнамбули-слуги, душа трісла та розкрошилася від неволі, продовжують займатись своїми справами, і над усим тим, ніби коршун, ширяє пані Анка. Небо не впало нікому на голову, небесні громи нікого не покарали. Та й чому б вони мали це зробити, черговий пан ґвалтує чергову кріпачку, все так, як і було до цього тисячі разів, нічого визначного. І від цієї повсякденності моторошно.

Так...ви дуже точно підмітили цю атмосферу безвиході. Скільки жінок відчули на собі цей жах. Страшно уявити. Все-таки щоб не казали, а зараз часи кращі: про такі випадки говорять, засуджують. А тоді...різками по спині, або взагалі - смерть.

Бюрократія така бюрократія, у всі часи. Дуже закономірна реакція слуг маєтку на Марічку, прям як живих їх бачу. Й ту безпросвітну атмосферу в будинку, і напруженість через появу економки. Весь дух панщини як він є. Максим дратує)). Я розумію, що для Неполеона людина, яка пестить його еґо, -- то окрема важлива посада в родині, але ж... господи, яке все ж таки марне створіння)). Резистентність до навіювання соціальних норм доволі висока, але при цьому виживаність майже на нулі.

Так, без неї той Максим пропав би...чи заділався б безхатьком, чи запив. Шкодую, що не описала його внутрішній світ - думки, переживання тощо. Вже не вистачило енергії на цього персонажа) через те він може залишитись незрозумілим...

З того, як я його зрозуміла, то він доволі типовий персонаж (нечастий, але типовий) для всіх часів, у тому числі й для насшого У них зазвичай глибокий і розгалужений внутрішній світ та доволі нестандартні ідеї, які можуть змінити світ на краще, якщо в житті такої людини трапить хтось, хто ці ідеї з нього виковиряє та втілить на практиці. Бо в самих цих людей лапки)). Мама, зліпи мені сніжку. Таке враження, що воні і реальність існують в якихось окремих світах. Не знаю, чи ви таким Максима задумували).

Так, він великий мрійник з глибоким внутрішнім світом. Можливо, з нього вийшов би поет, письменник чи художник. Я особисто знаю таку людину...чула про таких письменників. Було цікаво зобразити цей характер у несприятливих умовах. Як би він виглядав тоді ...

Йому пощастило, потрапив у доволі тепличні умови. Як на мене, то йому Марічка даже значно більше, ніж він їй)). (про Христю вже мовчу)

А ось і перший ворог, якого Марічка завела в маєтку. Чує моє серце, що не останній. Мені здається, вона навіть якщо захоче, не зможе злитися з сірою масою, щось десь та вилізе, виділить її з натовпу. Таких, як Марічка, зазвичай не люблять по-замовчуванню, а якщо вже відчують у ній справжнього ворога, то біда. Поки що Марічка робить ставку на пана (що закономірно), але, схоже, то лише питання часу -- коли вони зіткнуться і з ним теж. Уявляю Марічку в кінці книги: всі її вороги лежать мертві, навкруг кровища, маєток палає, падають піджерті вогнем балки... Марічка стоїть на порозі, палить самокрутку, дивиться на те все флегматично, і така: "От, бл***, халепа". Знизує плечима, кидає самокрутку у полум'я і йде додому.

Це точно)) таких, як Марічка - мало хто любить) тільки люблять спостерігати зі сторони, як вона зачіпає оточуючих. Головне, щоб не їх самих) О-о, яку красиву картину ви описали в кінці! Враховуючи її характер - все можливо))

Отак, ніби ніде й не прокололася, а неприємностей маєш... Трохи страшно за Марічку. Це ж пан, який звик до міського розмаху, до тодішньої віськової "дисципліни" (= до жорстокості, зведеної у систему), але останні роки самозамкнений у тюрмі власного маєтку, над яким безуспішно б'ється, і який йому і тягар, і справа честі, -- уявляю, який гнів усередині себе накопичила ця людина за три роки. Гнів, розчарування, невдоволення, заздрість... Цілий букет там. А тут нова іграшка. Я так розумію, єдине, що за довгий час по-справжньому зацікавило Якуба за довгий-довгий час, це Марічка. Не віщує це нічого хорошого...

Так, ви все чітко підмітили...Саме це відчуття я й хотіла передати в тексті))

Доброго дня. Дозвольте поділитися своїми враженнями від прочитаного. На що перше хочеться звернути увагу, так це на живий енергійний стиль оповіді. Історію п'єш і ковтаєш, вона природньо лине і майже ніде не спотикається. Читається дуже легко. І головна героїня виходить дуже жива, ніби кіно дивишся. Або у вікно))). Тут авторці вдалося на повну втілити принцип "не розкажи, а покажи". Якою я бачу головну героїню, прочитавши перший розділ (зарано робити висновки, але ж читач їх робить вже з перших абзаців, хоче він того чи ні)). Марічка натура бунтівна, і її соціальне становище геть її не влаштовує. І тут дуже влучно показано, як муляє їй той ресентімент, і як мало у неї безпечних каналів для скидання цього напруження. Звідси й потяг до провокацій та конфліктів. Будучи не в змозі адресувати претензії напряму гнобителям, Марічка зачіпає односельчан. Риса не найприємніша, але цілком і повністю реалістична. Дуже властиво людській натурі. Відчувається, що цій темпераментній жінці, її невгамовній енергії дуже тісно в кайданах. Скажімо так, набагато тісніше, аніж іншим. Полководець без полків, якого ув'язнили в тісній клітці. У характері Марічки неприємні риси гармонійно сусідствують з привабливими, і це робить її образ дуже об'ємним. Аплодую вам, авторко! Певно характер Марічки ще буде розкриватись та розвиватись з подальшою оповіддю (скоріш за все))), тож побачимо, що знаходиться у глибині глибин цієї бентежної душі. Шановна авторко, а якщо не секрет, як ви самі ставитеся до Марічки? Чим вона вас приваблює, а які риси в її характері вам не подобаються? Чим вона близька вам, а що в ній вам чуже? Мені завжди дуже цікаво, в яких стосунках атвори знаходяться із власними героями)).

Доброго дня! Дякую за розгорнутий та надихаючий відгук. Ваш психологічний портрет Марічки неймовірно влучний! Фраза "полковника, якого ув'язнили в тісній клітці" описує основну суть персонажа. Для створення характерів героїв я використовувала декілька типологій, в тому числі й соціоніку. Соціотип Марічки — Наполеон. Влучне ваше зауваження й про напруження, яке героїня скидає на оточуючих. Зізнаюся, я не помічала цього фактору. Але воно так і є! Якщо проаналізувати її характер і подивитися на вчинки, то можна побачити, що її натура скована історичними обставинами, а невдоволення та злість зливається на тих, хто потрапляє під руку... Попри важкий характер героїні, моє ставлення до неї позитивне. Мабуть, це почуття можна частково порівняти з материнством. Стільки сил, емоцій та нервів вкладено в персонажа та її життя, що вже закриваєш очі на певні риси характеру та вчинки... Та якщо глянути на неї відсторонено, то можу сказати так: мене приваблює в ній авантюризм, хитрість та гострий язик. Ці риси одночасно викликають й негативні емоції. Зізнаюсь, я не хотіла б мати таку подругу як Марічка. З нею постійно треба бути наготові: і від насмішки відбитися, і на гостре слово відповісти. Вона не стабільна, лізе у пригоди й зверхньо дивиться на рівню. Ці риси виглядають для мене негативними (але, безперечно, можуть подобатися іншим людям). При цьому мені близьке її відношення до грошей та майна. Подобається, що вона прагне до покращення свого життя: міркує про звільнення, свій потенціал, майбутнє дітей. В той самий час мені не близькі ті методи, які вона використовує для досягнення своїх цілей...

Хах))) я її теж в Наполеона затипувала)))

Круто! А як думаєте, який соціотип у пана?

Поки не визначилась. Стандартно на думку спадає Жуков у першу чергу, але це цілком може бути й хтось інший. Коли визначусь, поділюся з вами))) Я через деякий час планую взятися знову за читання вашого твору.

Оце так поворот подій! На місці пана я б вирішила одружитися з тією панянкою — хоча б через ліс, який так манить Якуба. Та й Марічка, наче, не так вже його і запалює… Чесно, хотілося б, мабуть, щоб пан женився, Мрічка вернулася додому — і життя повернулося в звичну колію. Та щось підказує, що навряд буде саме так 😅

Подивимось😁