Зміст
  • ...Сьогодні я померла...
  • Фобія самотності. Дитинство.
  • І розділ 1. Марина перед пологами. Сон. Літо 1995 рік.
  • 2. Пологи. 10 липня 1995 рік.
  • 3. Після пологів. 10 липня 1995 рік.
  • 4. Перша зустріч з Оленою. Березень 1996 рік.
  • 5. Друга зустріч з Оленою. Вересень 2000 року.
  • ІІ розділ 2015 рік. 1. Свій-чужий.
  • 2. Зустріч з Оленою на вокзалі.
  • 3. Родинні посиденьки Олександра. (Частина 1).
  • 3. Родинні посиденьки Олександра. (Частина 2)
  • 4. Правда. Знайомство Ольги та Олега. (Частина 1).
  • 4. Правда. Знайомство Ольги та Олега. (Частина 2).
  • 5. Каша в голові.
  • 6. Сам на сам з собою.
  • 7. Цікава картина п’янства.
  • 8. Стас і Марина про батька.
  • 9. Після розлучення.
  • ІІІ розділ 2016 рік. 1. Пройшов рік після...
  • 2. Розмова про першу зустріч із Сашею.
  • 3. Марина згадує прожиті роки з Сергієм. Весілля.
  • 4. Пошук у соціальній мережі.
  • 5. Роздуми Олександра.
  • 6. Зустріч Марини й Олександра.
  • 7. Марина й Олена про Михайла.
  • 8. Михайло після зустрічі з Мариною.
  • 9. Олена і Марина. Рік після розлучення.
  • 10. Зустріч із Тимофіє через 26 років.
  • 11. Телебачення творить чудеса.
  • ІV розділ 2017 рік. 1. Залицяння Тимофія.
  • 2. Пробачення за грубощі.
  • 3. Зустріч із Сергієм.
  • 4. Не наважилися.
  • 5. Безкарність винних.
  • 6. Сашкова пропозиція.
  • 7. Маринині клопоти.
  • Епілог. 2018 рік.
  • 4. Не наважилися.

    4. Не наважилися.

    Події, емоції, люди – це і є невіддільна частина нашого життя.

    Після того як Марина розповіла Сергієві про сина, життя чоловіка полетіло шкереберть і так, що хоч бери та й з моста у воду. Довго не міг повірити, що розповідь колишньої дружини є правдою, бо так ані у фільмі не побачиш, ні в книжці не вичитаєш. Сина, якого вони оплакували протягом двадцяти років, просто безжально у них вкрали. Кому скажи – не повірять.

    Чоловік довго ходив сам не свій. Все думав, перебирав кожен спогад із життя тих днів та поєднував його із сучасністю. І як тільки міг втратити скільки часу зі свого життя? Алкоголь руйнує світ. Врешті-решт, коли все добре обміркував, вирішив, що все ж прагне зустрітися, аби хоча б краєчком ока зиркнути на свого сина Сашка. І байдуже, що він не брав участі у його вихованні, не бачив, як він ріс, не обіймав після кожної його перемоги й поразки. Нехай навіть так, але якщо цей юнак дозволить не втратити ні хвилиночки з майбутнього його життя. Сергій обов’язково буде настромі й не проґавить нічогісінько.

    Домовився з Мариною, щоб та дала адресу хлопця, яку Олена вивідала у Михайла. Хотів познайомитися з сином – Олександром – хоч був певен, що навряд чи нинішні батьки будуть у захваті він такої зустрічі. Марина, як на диво, ув’язалася їхати з чоловіком. Думала, що у двох не так страшно викликати на бесіду юнака. Сергій, чесно кажучи, не очікував такої ініціативи з боку дружини. Чимало болю завдав він їй. А тут, як не дивно це звучить, Марина сама міс Впертість. Жінка сказала, що не пустить самого й крапка. Джентльмен особливо й не відговорював дружину від такого рішення. Сподівалася, що не все змогли зруйнувати роки, бо основне, що вони залишили – це спогади.

    Згадка – це річ, що наповнює наші немилосердні голівоньки любов’ю. Ми живемо, поки пам’ятаємо, а пам’ятаємо, допоки живемо.

    Колишнє подружжя стояло біля калітки красивого будинку і ніяк не могли наважитися натиснути на дзвінок. Все сперечалися, хто має, нарешті, це зробити? Тут, у дворі, розкішний триповерховий будинку, що на фоні з іншими хатами, які були збудовані на вулиці Байди Вишневецького, був найелітніший. Почулося шарудіння. Із-за щілини Сергій та Марина розгледіли жінку, що наближалися по гладенько вистеленій доріжці з плитки тротуарної. Жінка несла в руках цілий кущ троянд. З усього слідувало, що вона має їх висаджувати на клумбі, бо коріння у рослин, безперечно, на це вказувало.

    Тут почувся юнацький голос. Хлопець зі словами:

    – Мамо, зачекай. Я тобі допоможу. – Вихватив із жіночих рук квіти.

    Марина та Сергій піддивлялися за цим дійством.

    – О, Маринко, невже це наш син? – прошепотів Сергій.

    – Так, це він.

    – Оце так! Він же викапаний Стас.

    – А я тобі про що? Я ж розповідала, що переплутала його з нашим Станіславом, бо вони обидва наші сини.

    – Я зрозумів. Не знаю, як ми з тобою зможемо перешкодити такій сімейній ідилії?

    – Я про це теж думаю.

    Шепотілися, як Шерлок Холмс і доктор Ватсон, Марина та Сергій. Тут за парканом почувся грубий чоловічий голос:

    – Олю, тобі допомогти?

    – Якщо можеш, Олеже, то принеси, будь ласка, води, бо троянди без рідини... Ну ти ж сам знаєш, що без вологи жодна рослина не буде жити.

    – Зараз я все зроблю. – Чоловік прямує уже до родини з двома наповненими відрами. – О, Сашо, я забув взяти ківш. Принеси, будь ласочка.

    – Добре, уже несу. – Хлопець кулею пішов за ємністю для води.

    Ольга з Олегом садовили квіти й перемовлялися про те, якого чудового виростили сина. Хто б і що б не говорив, а батьки вони хороші. Та й родина у них міцна.

    Сергій дивлячись на такі відносини, пошепки запитав Марину:

    – Ну і що ми робити будемо? Дзвонити у браму чи ні?

    – Не потрібно нікого турбувати. – Засмучено мовила жінка.

    – А що ж тобі робити? Ми ж прийшли зустрітися з Олександром?

    – Сергію, ми давно його прозівали. Пішли звідси, щоб не накоїти гіршого. Я тобі кажу пішли! – гримнула на чоловіка.

    Пара відійшла від будинку та скрилася за рогом вулички. Потім, дійшовши до найближчої кав’ярні, зайшли похапцем перекусити й залишилися там на добрі дві години.

    Все розмірковували, як могли дожитися до того, що проґавили дитину. А на цих людей даремно ображатися. Вони виконали свою батьківську місію на всі сто відсотків.

    Марина просто не може повірити в те, що саме ці люди причетні до такого безжального вибрику, як викрадення новонародженого. На все має бути своє пояснення, але це потім, а зараз це просто розгублені людинки, які не наважилися порушити сімейну злагоду сина та його названих батьків. Батьки не ті, що народили, а ті, які виховали – зробили людиною.

    Ідеальних відносин не існує, але бувають довершені ілюзії! Чи не так?!

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.