Розділ 8
- Фер', я не вірю, що ми відпустили хлопчика на таке.
Поки Корвін сунув свою тушу, по пояс втопаючи у заметах, майже невагомий Фер'єн обережно ступав поруч по змерзлій до хрусткої скоринки поверхні снігу.
- Не будь таким похмурим, - мовив він спокійно, перестрибуючи ще одну тріщину, котрі полишав по собі його велетенський друг. - І вгамуй темп, будь ласка. Ти мені дорогу псуєш.
- Ти зовсім не розумієш?! - здоровань зупинився.
- Я усе розумію, - Фер'єн елегатно приземлився поруч. Навіть цей рух ані трохи не проломив скоринки. Йому не довелося нахилятися, щоб зазирнути Корвінові у очі. - Не кричи, будь ласка.
- Гаразд, але забери від мене свою пику. - відповів той, вже тихіше. І продовжив пробивати собі дорогу, сповільнивши темп. - Ось чому фальгірійців досі побоюються.
- Я - Шерей. Не прираховуй мене до тих, хто відрікся від Матері. - Фер'єн ніколи не наполягав, та не намагався перевиховати Корвіна. Проте, мав нагадати. Вже вкотре... Його голос, лунав спокійно.
- Добре-добре, - пропихтів здоровань. До хатини Отара лишилось ще половина шляху.
- Усе буде гаразд, - голос Фер'єна лунав тихо. - Заміни мармизу на більш натхненну, бо зіпсуєш усім настрій. Ти не маєш там бути, але сам напросився. Готуйся.
- До чого? - Йти стало легше. Ноги самі понесли, варто їм було ступити на знайому стежку, що ховалася під товщею наваленого за минулу ніч снігу.
Шерей зупинився на мить, щоб озирнутися та впевнитися, що закляття лисиці вправно "зарощує" полишену здорованем колію. Позаду Корвіна була лиш рівна снігова поверхня. Швидко окинув оком долину, затримавши погляд на стіні. Нічна варта спала.
- До того, щоб уперше побачити Лію за роботою, - відповів він у спину здорованю. - Судячи з твого настрою, ти чекаєш там гробової тиші та гнітючих роздумів. - Кілька легких кроків, і він наздогнав Корвіна.
- Тихо? - запитав той, варто було закутій у плащ стрункій фігурі Фер'єна з'явитися у полі зору.
- Сплять, мов сехни, - засміявся зміє-окий. Та помахав рукою, дивлячись на невеличке кільце світла вдалині. Отар вже чекав їх біля дверей хатини. - Ніхто не бачив, як ми пішли. Поквапимось.
- Виріши вже... - пробурмотів Корвін, знов прискорюючи рух, аби встигнути за другом.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!