Блукаючі Вогні: Ділогія

- Як ти вислизнула з міста, Ліє? - голос Фер'єна ледь похитнув тишу.

- Я б не змогла, якби здоровань мені дверей не відчинив, - лисиця швидко зиркнула на Корвіна та потягнулася. - А тебе з собою не узяли! - всміхнулася вона Отарові.

- Корвіне, ти прогавив хвостату! - сухий сміх Фер'єна був схожий на шурхіт паперу.

Здоровань лиш похитав головою. Звісно, він дверей нікому не відчиняв. Істота перед ними не альд, а здається якийсь конструкт. Корвін не був певен, чи здатне воно брехати.

Вдивлятися, аби визначити, що воно таке, не ризикував.

Конструкт поки що здавався стабільним. Але це не надовго. Воно ледь помітно пливло та змінювалося, варто було блимнути очима, або відвести погляд. Та це не було схоже на "мерехтіння", що притаманне альд.

- Вибухати не будеш? - низький голос здорованя прокотився кімнатою.

- Ні, - блиснула іклами лисиця. - Але можу трохи пошматувати, як втрачу контроль.

Корвін не міг збагнути, що перед ним. Ніби Лія була зараз тут, але поступово вивітрювалася.

Вгадати, що в голові у Фер'єна він не мав змоги. Стоїть. Всміхається. Як завжди. Шерей розслаблено тулився до товстої арки, що тримала чималі двері. Але руку від меча не прибирав. На відміну від людських альзенів, шарі-альсан були безсмертними.

Отар теж виглядав не надто напруженим. Лише, здавався ще більш старим, аніж зазвичай.

- Годі вам хнюпитися, в мене усе під контролем! - дзвінкий голос Лії вирвав здорованя з думок.

- Ти пустила усе шкереберть! - не витримав Отар.

Лія не відповіла. Ікласта усмішка лисиці стала ще ширшою.

- Ти не розумієш?! Ця істота жере усе! - Отар знов почав міряти кімнату кроками.

Корвінові довелося прибрати ноги, аби старий через них не перечепився. Маленький стілець здавався йому не надто зручним, але ноги надто втомилися тримати стільки м'яса.

Зовнішній скелет не надто допомагав.

- Я сама з нею впораюсь, за потреби, - нарешті відповіла лисиця.

- За потреби... - просипів тихо Отар. Старий зблід. - Ліє, ти знищиш нас усіх.

- Дурниці кажеш, - відмахнулася лисиця.

Отар потягнувся до меча.

- Розірви договір, альде, - прогарчала Лія. - Ну ж бо. Звільни мене від обіцянки.

Корвін напружився, почувши шурхіт Фер'єнова плаща.

Отар застиг. Рука безсило звисла здовж тіла. Згаслий альзен не нашкодить духові.

- Хороший хлопчик, - Лисиця знов привітно дивилася на старого. - Ти живий. І це збіг обставин, а не доля. Не випробовуй мене.

- Її треба знищити, Ліє...

- Сумана - більше не твоя проблема Отаре. - тихо пролунав голос лисиці.

- Байдуже, - Отар стис кулаки. - Воно буде знищене. Я не дозволю цій істоті зжерти нас усіх.

- Я теж не планую їй цього дозволяти! - Лія замахала руками. - Як ти міг таке про мене подумати?

- Шакха! На чиєму ти боці?!

Лія зморщила носа, ніби від лайливого слова тхнуло.

- Не на твоєму, Отаре...