Блукаючі Вогні: Ділогія

Тонкий клаптик паперу спробував доєднатися до сотні своїх копій, під котрими ховалися його чоботи.

Корвін обірвав його віраж і подивився на Лію. Вона одразу ж узялася за нове плетіння, не звертаючи уваги на потріскуючі блакитні іскри біля його ніг.

Він чекав.

Корвін подивився на Отара, але той лиш потис плечима.

- Чекай, - прошепотів Фер'єн, відзеркаливши Отарів жест.

Корвін спробував поворушити ногою, але це не допомогло скинути з чобіт налиплі білі листи. Вони потріскували, плюючись синіми іскрами та краплями вологи.

- Зараз минеться, - засміялася Лія, - Мої плетіння тобі не нашкодять. Вони порожні.

- Ти ж при мені їх перевіряла, - похитав головою Корвін.

- Маєш доказ у руці, дурко. І сперечаєшся - Лія спробувала підвестися, але ноги не втримали. Вона відкинулася на спинку чорного крісла, підгорнувши ноги до підборіддя.

Білий хвіст ліниво вмостився на бильці крісла.

- Придивись, - тепло посміхнулась вона. Темно-сині очі здавалися безоднями на тлі блідого силуету.

Корвін підніс плетіння ближче до обличчя. Лист паперу залишався сухим та не кидався іскрами.

Він придивися та почав тупати ногами, аби скинути з чоботів налиплі листи.

Лії не довелося тягнутися рукою. Плетіння вкривало усю поверхню крісла. Вона обережно торкнулася його пальцями, і воно відповіло сріблястим рівним сяйвом. Крісло здійнялося, відносячи Лію подалі від столу.

Корвін припинив стрибати.

Стіл - теж.

- Усе гаразд, - мовила Лія. Її хвіст обійняв ступні. Вона трохи нахилилася уперед, - Продовжимо?

Він придивився. Підніс ближче. Не допомагало.

Плетіння майже не мало структури. Багато непередбачуваних, або зайвих ліній. Ламані та незрозумілі ходи ширилися білим клаптиком від центру до периферії.

- Жодної формули, - вдумливо буркотів Корвін.

- Придивись, - посміхнулася бліда тінь, танучи у кріслі. Ії було ледь помітно.

Корвін так і вчинив. Його "зору" торкнувся шалений танок з кольорів та звуків, що хвилями прокотилися тілом, та вщухли вже за мить.

- Порожнє - констатував він.

- Я ж казала! - радісно цвірінькнула Лія, знову стаючи більш матеріальною.

- Це не плетіння. Пісня.

- Так, - поміхнулася вона. - Якщо накласти її на сферу - ти почуєш це закляття. Але воно не нестиме енергії.

Він придивився уважніше. Залишкової магії не було, бо вона не активувала його цілком.

- Дивна магія, - засміявся Корвін. - І це має нам допомогти?

- Звісно - посміхнулася Лія. - Це вирішить нашу проблему

- Але, я проти того, щоб ми звалювали усе це на хлопця, - тихо мовив Корвін.