Частина IX. Заколот

Задушливий кабінет охорони. Замучені сирістю стіни з сірими їм в тон стендами. Пришпилені листки з поганими ксерокопіями. Що піднімались в такт один одному, варто лиш було комусь повз них пройти. Шум і крики. Вони були на другому плані. Тут, у темному кутку кімнати його не стосувався гамір світу. Він навіть не думав, сидів і насолоджувався спокоєм в собі. Він вирвався з лап Полковника. І він не повернеться. Вгорі одиноко блимала скупа радянська лампа. Часом дзенькав старий телефон. На ньому було лиш дві кнопки. Для внутрішнього зв’язку. Здогадався. Треба відсидітись, так, щоб його не помітили. Та й все. Доля цієї сутички його не стосується. І навіть не важливо, хто виграє. Хоч половина цих бідолах вже каються, що пішли на поводі в свого адреналіну. Он, у кожного свої проблеми. Підстаркуватий п’янчужка накручував кола, на столі всівся невисокий грубань, вигляд у нього був розгублений. Він явно не розумів, що тут робить. За ним стояв зосереджений Куций, його погляд горів вогнем якоїсь йому лиш відомої ідеї. Ось він, він та й бажав карати. Всіх і вся. Ще п’ятеро підпирало стіни, в нерішучості поглядуючи то на нього, то на свого “ватажка”, то на горе-відмикача, що похнюпився біля дверей. Ті троє, що вийшли раніше, вже не повернулись. Час збігав.

Володареві навіть стало цікаво — чим закінчиться ця ситуація. На перший погляд, виходу в них не було, як просто здатись. Там, за дверима, вже напевне точно є спецназ. Відвернувся від усіх і спробував злитись зі стіною. Раптом до нього підсів Здоровило, що був в одній камері з Куцим.

- Ну як, негрику, що думаєш? Як нам буть? Є козирі у нас ще, га?

Ні, їм його в це не втягнути. Він відсидиться тут, в куточку. Ці бандюки явно помиляються, якщо думають, що він на їхньому боці. З іншої сторони, страх бути схопленим ворушився болюче в грудях і не давав серцю рівно битись. Що ж робити?

- Ми скажемо, що у нас заручник, - прогримів Куций, - на, чорний, кажи! - він тицьнув телефон Володарю.

Хлопець ледь підвівся, все тіло нило й затерпло від довгого сидіння на холодній долівці. В голову била гарячка. Відмовиться, йому ж гірш.

Тремтячою рукою взяв трубку — гудки:

- Ало,- що тепер?

Тріск в трубці:

- Говорить начальник СІЗО Кувшинов, здавайтесь негайно, інакше ми почнемо штурм.

- Це, це... - Куций сунув йому картку посвідчення якогось охоронця, - молодший лейтенант Тюхтієв М-михайло. Я зараз перебуваю в-в заручниках...

- Чули? - бандит відняв від Володаря трубку і прогримів своїм зичним голосом, - ми його порішим, як не дасте нам наші вимоги.

Тиша. Мабуть, перевіряють. Зараз, зараз знайдуть того тюхтія і гаплик його плану.

Та ні, знову почувся гучномовець:

- Гаразд, які ваші вимоги?

План спрацював. Можливо, через його слабкий, тихий голос? Подумалось Волду. Решта ув’язнених виглядали досить здоровими й вгодованими.

- Нам потрібні ключі. Від усіх дверей в будівлі.

- А також, ми хочемо звільнення Лук’янова, за його жорстоке поводження з людьми він повинен жити в колонії! Ясно? - він кивнув Волду, наче зробив йому послугу.

- Як ми можемо знати, що лейтенант цілий та неушкоджений? - голос Полковника. У Володаря зціпило руки.

Куций глянув на нього. Швидко проказав:

- Вибач, темненький, але це нам на благо.

Й зацідив тому кулаком під ребра.

- А-а-а-а-ргх! - Володар скорчився й завив від болю.

- Чуєте? - закричав знову головоріз, - він живий! Але ще п’ять хвилин і я заб’ю його як ту шавку!

І Володар вірив. Ці люди не повинні вийти. Не повинні. Ця гра в справедливість така ж напускна, як і світ, в якому живуть ці злочинці. Немає ніякого бандитського кодексу. Немає правди у кривді. Ось що відкрилось Волду. Він не може бути осторонь. Він повинен щось зробити. Але що? Раніше його послужний список справ не відрізнявся особливим геройством. Але він розмовляв з таким контингентом. І знав, як домовитись.

Неспішно піднявся. Так, наче йому й не боляче зовсім.

- Невже ви вважаєте, що з ними можна дійти згоди? - він звертався до всіх. А особливо, до того грубаня з бігаючими очицями, схоже — він тут найслабша ланка. - Навколо спецназівці, охоронці, місто! Нам не вибратись без втрат, точно! А хто будуть ті втрати? Ви! - головне, посіяти паніку.

- Решту пересадять, ще й дадуть кілька статей хороших! І ради чого?

Кілька людей заворушилось, видно було, що Волд таки озвучив їхні думки.

- Що ти таке варнякаєш, га? Як там тебе, нєгр! - агресивно встав ватажок - заткнись і сиди тихо!

- Та невже? От відкриєте ви зараз зброярню, постріляєте поліцейських, вибіжите на волю? - Володар гасив всіх поглядом, - отямтеся, та на вас ще й вбивства почеплять, а це немалий строк.

Добрий здоровань зрушив з місця.

Володаря скрутили за руки і прив’язали до стільця, заткнувши брудного носка замість кляпа до рота. Смачно гепнувши його ще кілька раз під дих, Головар розвернувся до напруженої публіки.

- Дарма ми його витягли, малий боязливий смердюк, тьху!

- Як там у нас справи з замком? Гей.

Але, схоже, авторитет Куцого підупав.

- Чорний правду каже, нам не вийти! Це Куций у всьому винен! Я ж, взагалі, може й вийшов би скоро! - верескнув грубань. На його чолі виступили краплі поту від напруги.

- Гей, хлопці, ми ж за праве діло, га, - але бандита вже не слухали, його з однокамерником вже обступили з усіх сторін. Шестеро проти двох. Озлоблені, загнані в кут, вони знайшли собі ціль.

- Хапайте їх.

Крізь пелену сліз на очах Володар слідкував за бійкою. Схоже, ці двоє були не з слабкого десятку. Вони гатили кулаками й ногами куди очі бачили, не шкодуючи нікого. Але, врешті, комусь вдалось отримати в руки ніжку від стільця й бійка стала цікавіша. Володар майже з насолодою дивився на цю мішанину. Врешті їх таки скрутили, хоч і не без втрат. Дехто тримався за носа. Двоє лишились лежати попід стінами, стогнучи та охаючи.

Товстун, що дивом не постраждав, підійшов до Волда й витяг йому смердючого кляпа. Того миттю знудило.

- Ну, що тепер? - спитав нетерпляче,- що далі робить?

Хлопець відкашлявся.

Від правоохоронців годі було щось почути. Отже, з секунди на секунду вони могли ввірватись сюди.

- Треба здатись першими, і, як доказ, здати їм тих двох. Тоді все почеплять на них. А ми їх затримали, кхе-кхе, значить — допомогли поліції...

- Так, треба хтось, хто піде на переговори! - прохрипів гладун, - це будеш ти. Вони думають, ти свій. Давай.

Він розплутав Волду руки.

- Говори.

- Я, кг-хм, - говорити, ще й голосно, було неймовірно важко. Все і всюди боліло від побоїв та синців, обличчя набрякло і навіть шевеління губами завдавало страждань. Але він заварив цю кашу, йому її й їсти. Якомога голосніше крикнув:

- Я, молодший лейтенант Тюхтієв Михайло! Повідомляю, що зловмисників було знешкоджено нашими силами. Прошу не стріляти! Я виходжу! Всі ув’язнені добровільно здаються! Здаються!

Під заціпенілі погляди, підвівся й пошкандибав до виходу. За дверима вже чувся рух. Волд став розбарикадовувати двері. Ніхто й не ворухнувся, щоб допомогти йому.

Раптом Куций отямився:

- Ах ти ж гад, я тебе в порошок зітру, поняв?

Волд взявся за ручку дверей.

- Я ВИХОДЖУ! НЕ СТРІЛЯЙТЕ!

Не маючи сил, просто побажав їм відчинитись. Він робить правильно, і це головне. Так. Ще раз. Двері скрипнули і піддались, потягнувши за собою всі підставлені крісла — прочиняючись все більше й більше.

- Ну й силоньки, - хтось присвиснув.

Куций озвірів. Він піднявся, прив’язаний до стільця і, викрикуючи лайку, розбив його об свого сусіда. Той зі стогоном повалився долі. В секунду, колишній ватажок, звільнив свої руки і з диким ревом кинувся на Володаря.

А той лиш стояв й дивився на озброєних людей в масках, що підходили все ближче.

- Ні! Не стріляти! - вигук. Полковник?

Та пізно, бандит нісся прямо на них, бажаючи лиш одного, убити.

Черга пострілів. І крик.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Avee Delmonico
24.03.2022 21:24
До частини "Частина IX. Заколот"
Ох ці тюремні розбірки! Мені здається, я надто передивилася цих поліцейських серіалів😅 Так, я скоро просто буду вимагати, аби бідного Волда відпустили і повернули йому нормальний колір шкіри! Я нічого, звісно, не маю проти афроамериканців, але в'язні особливим етикетом не вирізняються, а мені не подобається, що вони його кличуть негром😩 Волда треба обійняти та приголубити, а не оце все (((
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше