Якби будинок був людиною
Рафель важко зітхнув і торкнувся хвіртки. На мить завмер, а тоді повільно рушив до будинку.
Горані проводжала поглядом Нарон, поки та не зникла за поворотом, і лише тоді повернулася до нього. В голові гуло — безсонна ніч давалася взнаки, і роздратування підіймалося важкою, повільною хвилею.
Рафель штовхнув двері. Вони відчинилися зі скрипом, і в ніс вдарив важкий запах затхлості.
Він одразу зрозумів що Твальд сюди не повертався.
Вони зайшли всередину.
Пил, помітний у тьмяному ранковому світлі, кружляв у нерухомому повітрі, ніби крихітні живі істоти. Панувала тиша, яку порушував лише скрип старої дерев’яної підлоги. Кімнати були напівтемні — з деяких вікон пробивалися слабкі смуги світла.
Тхнуло мокрим папером, старим деревом і ще чимось — солодкуватим, гнилим.
Горані озирнулася. Оточення не була привітним, але і її настрій був не краще. Всюди лежали купи: папери, книжки, якісь загорнуті в ганчір’я речі. З буркотінням вона скинула купу аркушів на підлогу, і без роздумів сіла в старе крісло. Вона майже впала в нього, ніби в пух. Клятий пил піднявся хмарою, і через мить її накрив напад чхання. Горані заплющила очі, відчуваючи, як у горлі накопичується злість. Хотілося крикнути в цей мертвий дім: «Та щоб тебе!»
Рафель мовчки вивчав дім, перебираючи запліснявілі папери, розглядаючи корінці книжок.
Нарешті здався і підійшов до неї.
— Ти ніби як вдома, — сказав з легкою усмішкою.
Горані, не розплющуючи очей, пробурмотіла крізь ніс:
— Судячи з вікового пилу, його давно тут не було. Тож мені байдуже. Я хочу спати. І коліно трохи ниє.
В її голосі вчувалася втома.
Рафель сів перед нею навпочіпки, опустившись на рівень її обличчя. Погляд ковзнув до її коліна. Йому раптом захотілося торкнутись — перевірити, чи не боляче. Але замість цього рука протягнула лист.
Горані почула поряд шелест паперу. Її очі миттєво розплющились. Вона різко сіла й вихопила лист, ніби боялася, що він знову вислизне.
Одразу розгорнула аркуш.
«Пане Твальде, королівський раднику!
Просимо вас відвідати наш бал, що відбудеться в повню в головній тронній залі замку.
Перший Король-Маг явить світові справжнє диво! І настане нова ера!»
Унизу стояв підпис:
«Культ Голосу Магії.»
Горані насупила брови.
— Не розумію. Хіба хтось, крім тебе має право влаштовувати бал?
Рафель випрямився й почав повільно ходити кімнатою, задумливо постукуючи пальцями по підборіддю.
— Дивно все це… — проговорив він. — Зникнення Твальда. Копія маски. А тепер бал.
Він провів рукою по обличчю, відкидаючи пасму з очей.
— І чутки про воскресіння, — додала вона.
— То тобі просто треба повернутись у замок і зупинити це? — в руках вона крутила листа.
Рафель зітхнув.
— Я теж так подумав. Але щось тут не сходиться.
Він показав їй місце на листі: зламана королівська печатка.
— Така печатка була тільки в Твальда і в мене, — сказав він. — Свою я забрав. Означає, друга… у них.
— Але як? — запитала Горані. — Якщо вони кличуть Твальда, то не знають, що він зник. Але тоді звідки в них печатка?
Відповіді не було.
Раптом тіні в кутках кімнати почали здаватися густішими. Здавалося, що в порожніх скельцях книжкових шаф щось ворушиться, стежачи за кожним рухом.
Горані зітхнула, вигнувшись і потираючи шию.
— Або ж вони з ним у змові.
— В нас немає доказів, — глухо відповів Рафель. Страх усередині змушував витісняти думки про зраду.
Вона уважно подивилася на нього.
— Чий був почерк у тому листі, що показував Вікрі?
Рафель здригнувся. Схопив зі столу кілька аркушів і почав розглядати написане.
— Ні… — прошепотів він. — Він був схожий… але я не певен.
— Ти знову сам собі брешеш, — сказала вона спокійно, але сама всередині ніби жбурнула в нього цей докір.
Їй було не до втіх. Зараз їм обом слід було розплющити очі.
Горані повільно встала, підійшла ближче й вклала листа в його руку. Тепла вага її дотику раптово відгукнулась у його грудях. Його пальці мимохіть стислися — так само, як у сні, коли він торкався сувою.
Вуха й щоки спалахнули, але він швидко відвів погляд.
Горані, не помітивши цього, важко рушила до виходу.
— Нам треба відпочити, — сказала вона.
Король стиснув листа й поспішив за нею.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!