Покровитель

Андреа дійшла до кухні, де усі, побачивши її, підняли голови та, озираючись, чи немає поруч Фреди, вітали дівчину з поверненням. Та в економки або був надзвичайний слух, або інтуїція, адже вона не забарилася з’явитися на кухні й, грізно поглянувши на робітників, промовила:
–	Андреа, пішли зі мною! 

      Дівчина лише здивовано озиралася, невпевнено тупцюючи на місці, а Фреда йшла з кухні не чекаючи на дівчину, і тільки на виході повернула голову, блиснувши очима на неї. Андреа двигнула плечима і попленталася за нею невідомо куди й невідомо навіщо.

      У голові пролітали думки з ймовірними причинами цієї події, та Енді відкидала їх одну за одною. Нарешті, вона вирішила просто дочекатися розв’язки. Тому йшла за економкою порожніми коридорами з вишуканими світильниками, які більше не працювали, з пухнастими килимами та вазами, які стояли чи не у кожному кутку.

      Вони прийшли у якусь кімнату, де сиділи декілька членів Клубу. Серед них, звісно, був і Стівен, який першим і привів Андреа на її робоче місце. Тепер же він збирався з думками,  стукаючи пальцями по столу в очікуванні на неї та Фреду.

      Як тільки вони зайшли, дівчина відчула офіційність події. Це явно був не суд і не сварка. Стояла тиша, а члени Клубу, які походили на якихось неймовірних птахів у своїх чорних костюмах і білих сорочках, пильно роздивлялися дівчину, яка була прямо перед ними, не знаючи, куди дівати руки, очі, як стояти та куди дивитися.
Через якийсь час Стівен перестав стукати пальцями, відкашлявся і промовив:
–	 Дорогі друзі! Ми зібралися тут для того, щоб відзначити цю неймовірну дівчину, яка, працюючи у нас невелику кількість часу, виявила себе слухняною, дисциплінованою, ввічливою та відповідальною робітницею. Тож, можемо сказати, що вона успішно подолала першу сходинку сходження до вершин цього Клубу.

      Пильно поглянувши ще раз на дівчину він продовжив, звертаючись до неї:
–	Андреа! Вітаю! Ти отримуєш нове призначення на посаду покоївки. Пані Фредо, залишаємо дівчину на Вас, можете бути вільні.

      Андреа оторопіла: вчора вона розбила тарілку і була бита, а сьогодні їй дають нове призначення? Щось тут не сходиться. Та й дивлячись на Фреду, яка просто сипала блискавками з очей, розуміла, що та також ні про що не здогадувалася, і це не було її ідеєю. То кому ж вона має завдячувати цьому підвищенню?

      Енді згадала, як Тесс розповідала їй, що шлях до покоївки тут дуже довгий: спочатку посудомийка, потім на подачі страв, далі помічник кухаря, а аж тоді – покоївка. Андреа була занепокоєна тим фактом, що хтось із Поважних звернув на неї увагу. Але насправді, була цьому неймовірно рада. І, здається, почала здогадуватись, чиїх рук це справа.

      Тим часом вони дійшли до кімнати, де спала Андреа, і економка наказала забрати свої речі, бо ті, хто працював на кухні, зазвичай перетиналися з покоївками тільки тоді, коли ті приходили на кухню їсти. Так тут було заведено. 

      Вони пройшли до іншої кімнати далі по коридору. У цьому приміщенні було значно просторіше, і лише шість ліжок, на відміну від попередньої кімнати. Тут були такі ж самі два вікна, які давали так само мало світла. Та все ж тепер дівчина сподівалася на позитивні зміни, бо це не димна кухня і не посуд, який так легко б’ється!

      Фреда показала Андреа її нове ліжко і залишила складати речі, вийшовши за новою формою. Через кілька хвилин дівчина вже стояла у формі покоївки темно-синього кольору з білим фартухом. Вони пройшли через хол і піднялися на другий поверх, де тепер працюватиме Енді.

      Перед нею був довгий коридор, застелений темно-червоним килимом, по обидва боки якого розташовувалися кімнати членів Клубу. Фреда заводила її до кожної кімнати, показувала, пояснювала, вчила. Дивовижно, та зараз вона була не зовсім схожа на ту економку, яка била її на кухні. Якось терплячішою була, спокійнішою. Та Енді не поспішала змінювати думку, адже ще не почала працювати, це були лише настанови.
Через хвилин двадцять інструктаж було закінчено.

–	Тепер можеш починати, інструменти я тобі показала, де знаходяться. І пам’ятай – ти можеш легко повернутися на кухню, бо я не знаю, яким дивом ти тут опинилася, і за що тобі таке щастя, та знай, що я за тобою уважно стежу! – розвернувшись на підборах, як вона це зазвичай робила, Фреда пішла собі далі, залишивши Андреа посеред коридору.

      Дівчина стояла, оглядаючись і прикидаючи, що й коли вона має закінчити, щоб встигнути до кінця дня, а потім подумала, що має зробити усе трохи швидше, аби мати кілька вільних хвилин. Можливо, вона зможе хоч ненадовго вийти у двір подихати свіжим повітрям.

      Працювати було важкувато – спина боліла, нагадуючи про вчорашні неприємності, та іншого виходу не було. Але через деякий час стало зрозуміло, що сьогодні раніше закінчити роботу буде занадто складно. Та тут все ж-таки було набагато приємніше, ніж внизу. Кімнати були світлі й чисті, потребували лише незначного прибирання.

      Більше часу займали організаційні моменти: принести води, винести, щось скласти, розправити, та таке інше. З водою було найбільше клопоту – доводилося виливати її аж надворі й там же набирати, після чого підійматися з відром на другий поверх. Андреа намагалася бути обережною і уважною, аби не розхлюпати воду на чудові килими, які лежали у кожному коридорі. Та й битою за це теж зовсім не хотілося знову бути.

      Час швидко спливав, і ближче до обіду до неї піднялася Фреда та влаштувала глобальну перевірку: заходила до усіх приміщень, на які вказала дівчина, як прибрані, проводила пальцями по усіх поверхнях, зазирала під дивани та ліжка, намагаючись знайти привід для сварки. Та, врешті-решт, пішла, незадоволено підібравши губи й не кажучи ані слова.
Дівчина аж посміхалася про себе, бо не дала приводу економці для лайки та бійки.

      Андреа вже зібралася спускатися на обід, коли раптом побачила, що Майкл йшов по коридору, прямуючи до неї. Вона присіла, схиливши голову на знак привітання.

–	Радий тебе бачити, Андреа! Як ти? – у його голосі звучала справжня стурбованість.
–	Дякую, краще, ніж вчора.
–	Дивлюся, у тебе нове призначення, вітаю! – він стояв, усміхаючись, і уважно стежив за реакцією дівчини.
–	Дякую! І дякую за сприяння, це ж ваших рук справа? – Андреа забула, що не може так розмовляти з одним із Поважних, та чомусь вона відчувала симпатію до цього хлопця і не думала, що і як говорить, хоча це могло погано скінчитися.
–	О, ти здогадалася, немає за що, – він зупинився, а потім додав: – Я не міг залишити тебе там, я усе знаю. Ненавиджу цю Фреду!

      Андреа не знала, що думати і як це сприймати. Це провокація чи випробування, чи реальні думки? Але, все-таки, її радував той факт, що тепер вона тут, де трохи більше повітря, хоч ці стіни, і картини, і килими разом зі статуетками та вазами давили на неї, змушуючи відчувати себе замкненою у золотій клітці.

      Вона вирішила поки що не видавати своїх думок і почуттів щодо економки, тому просто намагалася уникнути відповіді та, посилаючись на роботу, попрощалася й пішла на кухню обідати.

      Тут усі, хто був на той час вільний, жваво обговорювали її призначення, вітали, розпитували. Та дехто дивився на неї незадоволено. І в першу чергу, це були Тара і Джес, які потрапили сюди раніше за Андреа. Були й ще дівчата, які скоса стежили за нею, тож Енді весь час озиралася, відчуваючи на собі їхні колючі погляди.

      Швиденько закінчивши з обідом, Андреа повернулася до роботи. Але їй полегшало від думки, що у неї з’явився той, хто може допомогти. І, хоч спішити з висновками не потрібно, та це, все ж-таки, гріло душу. 

      Ввечері усі Поважні почали сходитися по кімнатах, готуючись до вечері, а Андреа залишився лише коридор, коли знову з’явилася Фреда. 
Перевіривши залишок виконаних завдань і знову не знайшовши нічого, за що могла б накричати, пішла у інше крило, перевіряти роботу дівчини, що працювала там. Андреа ще не знайома була з усіма покоївками, але бачила їх, коли ті прибігали обідати. І ще тоді вона дивувалася, що вони доволі веселі й не зовсім замучені.

      Тепер же їй було очевидним те, що тут працювати набагато легше, адже Фреда не була зовсім поруч, більше повітря, і немає диму, та й руки не весь час у холодній воді.

      Поливаючи квіти в коридорі та вітаючись з Поважними, які заходили до кімнат, вона мріяла про те, як колись стане служницею у якоїсь пані. Це був наступний крок, її наступна сходинка, яка б іще покращила її життя. Ті дівчата майже не були обтяжені роботою, бігали у місто з дорученнями господині, допомагали їй одягтися, причепуритися, та супроводжували в місто чи у поїздках. Оце було б життя!

      Енді згадала раптом, що сьогодні у її думках жодного разу не було згадки ані про Ская, ані про інших її знайомих. І це було дивним, бо зазвичай вона часто про них думала. Невже вона змінюється, невже забуває про все, що було. Їй стало сумно. Невже вони ніколи не побачаться зі Скаєм? Він був хорошим другом, хоч і зникав періодично і, вочевидь, у нього були якісь таємниці. Та все ж таки їй було добре з ним. 

      А Майкл? Чому він так ставиться до Андреа, і чи правда те, що він сказав про Фреду? 

      Тим часом вона закінчила роботу і мала трохи часу до вечері, тож вирішила знову відвідати своє улюблене місце у дворі. 

      Сонце вже не пекло, але до прохолоди було ще далеко. Швидко промайнувши під вікнами клубу, Андреа влетіла під виноград, але раптово зупинилася, побачивши, що там хтось є. З переляку, вона навіть слова вимовити не могла і вже думала бігти назад, коли зрозуміла, що то був Майкл, який просто сидів на підлозі тераси і дивився на двір крізь листя.

–	Вибачте, – тихо мовила дівчина і розвернулася, щоб повертатися до клубу.
–	Не йди... Тут місця обом вистачить, сідай, – його голос звучав якось невесело.

      Енді вирішила, що нічого страшного в тому немає, тому сіла і просто намагалася розслабитися, закривши очі і насолоджуючись тимчасовою свободою.

–	Тебе теж гнітить ця будівля? – його питання прозвучало, наче грім серед ясного неба. 
–	Так, я ніяк не звикну.
–	Я теж.

	Вони посиділи ще трохи, а потім Андреа пішла, залишивши Майкла наодинці з природою. Він все більше дивував її і змушував усе частіше думати про нього.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.