Лисяче братство, або ера Другого Сонця

Кабінет для індивідуальної терапії був кімнатою середніх розмірів. З убранства впадали в очі лише стіл, два стільці та ледь помітний людському оку магічний бар’єр, що захищав пацієнта від нанесення собі травм. Істино геніальна чародійська робота. Хворий не тільки не спроможний поранити себе, але не міг доторкнутися до медика, чи навіть покинути приміщення без представника персоналу.

Сусідство лікарні з Університетом магії давало певні бонуси. Так, поранені та травмовані чарівники (або ті хто отримав травми через їхні експерименти) могли отримати своєчасну і безкоштовну допомогу, а медичний заклад отримував чари та пристосування для догляду за хворими. Співпраця, що йшла на користь всім. Ну, так вони вважали.

Перша підозрювана протрималася не довго. Вона виявилася зовсім не в собі та не йшла на контакт. Все, що жінка встигла зробити – відключитися, врізавшись в магічну охоронну систему. Альфред дуже сподівався, що такою ж не виявиться кожна наступна пацієнтка.

Містер Харт привів чергову клієнтку. Але єдине, чим вона відрізнялася від попередниці – відсутністю агресії. В іншому, ця також не могла зв’язати до купи два слова.

А от третій одразу вдалося здивувати.

– Ти від Пацифікуса, я правильно розумію?

– Тобто, старий був тут? – з крихтами здивування запитав шпигун. Він одразу зрозумів, що всіх вистав вдалося б уникнути, просто запитавши, до кого приходив старий. Але, що сталося, те сталося.

– Сподіваюся, хоч з тобою простіше буде, – продовжила жінка.

– В сенсі? – це був один з тих рідких випадків, де розмову вів не він. Капітан виявився лише скромним попутником.

– Коли він прийшов, то був вже на грані. Істлайт не міг розбірливо розмовляти і плутався в думках. Йому в пору опинитися десь в цьому закладі, в сусідній зі мною палаті.

– Але чому ж він обрав саме Вас в своїх пошуках? Чим Ви така особлива?

– Ви обидва, як я розумію, шукаєте Його, а я бачила Його і знаю, як туди потрапити.

– Пані…пробачте, не знаю, як вас звати, але чому я маю Вам вірити?

– Зви мене Енн. Давай, я розкажу, що зі мною відбулося, а ти вже вирішуй, вірити чи ні.

– Я весь – увага! – Альфреда починала забавляти ситуація і, відкинувшись у кріслі, він вирішив плити за течією.