Лисяче братство, або ера Другого Сонця

– Та перестань ти ганятися за тою коровою! Ти і так вже зжер наших коней, – кричав Рандольф.

Невисокий рудоволосий гном зі всіх сил намагався наздогнати дивного дракончика. Того самого Лисячого посіпаку, що ще десять хвилин назад збісився і з’їв коней, на яких їхала трійця. Зараз малий, як ні в чому не бувало, наздоганяв рогату, не даючи тій жодної хвилини відпочинку.

Альфред знесилено сперся на огорожу. Єдина думка, що відвідала його втомлену голову: «таким чином вони ніяк не доберуться до місця призначення.».

– Ти можеш з ним щось зробити? – без жодної надії запитав командир в божественного супутника.

Лис не слухав. Божок безрезультатно клацав пальцями, намагаючись викликати хоч краплю магії. Голова наповнювалася тисячами тисяч прохань про допомогу, та стражданнями навколишнього світу. Шум дуже відволікав. Його розчаровувало, що в цьому світі він не такий могутній, як у в’язниці. Важко звикнути до відчуття втрати контролю. І Альфред, як ніхто, його в цьому розумів.

– У мене нічого не виходить! – два слова – розчарування та нерозуміння. Саме вони описували емоції боженяти. Він не думав, що звільнення позбавить сил. Ніхто не попередив, що все обернеться таким чином.

Коваль наздогнав Спаркі. Схопивши драконеня, він спробував повалити того на землю. Чудовий збіг обставин перервали декілька іскр, що вилетіли з долонь Лиса. Потоки чародійства сильно вдарили в лускатий бік ящура. Магічний поштовх перетворив маленьке метрове створіння в гігантського монстра, котрий зайняв тушею все поле.

– Я впорядку, – почулося з-під монстра. То був Рандольф, котрого причавило хвостом.

– Що ти наробив? Поверни все назад, – кричав королівський шпигун. І чоловікові було наплювати, що чарівна порція шкоди в будь-який момент може прилетіти в його бік.

– Я поняття не маю, що сталося! Результат зовсім не той, якого я очікував, – під драконячою тушою чулися крики та незрозумілі обурення. Бог не полишав спроб чарувати.

Намагання дали неочікувані плоди. Гігантський монстр підлетів у повітря та блискавично почав зменшуватися. Досягнувши попередніх розмірів, посіпака почав з’єднуватися зі своїм шефом. Зі сторони процедура видавалася не з приємних. Пекельний крик заповнив поле. Здавалося, що біль відчували всі створіння навколо.

Силові хвилі розходилися від тіла Лиса увсебіч. Хвилі проривалися в голови оточуючих, завдаючи шкоди мозку та думкам. Найменше щастило коровам, їх голови вибухали від напруги. Найближчі дерева виривало з корінням, а трава та кущі безтурботно відправлялися в політ. Альфред та Рандольф корчилися, катаючись по землі.

– Зупинися, – крізь біль, благав королівський підданий.

Ніхто не реагував. Лис і надалі вивергав з себе енергію. А за енергією почало йти світло. Яскраві спалахи проривалися назовні через очі та рот. І все обірвалося. Голосний гуркіт сповістив всіх про кінець дійства, зробивши на місці бога здоровенну вирву. Туди і засмоктало гнома з його армійським товаришем. Лишався тільки голосний крик шпигуна.

– Та, щоб тебе…– уривками вирвалося з маленької точки посеред урвища, не давши закінчити думку.

Тиша опустилася на поле. Здавалося, наче вищезгадана театральна вистава просто привиділася. Тільки трупи декількох десятків корів і провалля посеред поля могли нагадати про те, що сталося. Правда, якщо ти зрозумієш, як пов’язати ці речі. Бо в нашому всесвіті тут давно б звинуватили НЛО.