Напівкровка - Король Тіней

Рейтан широким кроком йшов вулицею, роздивляючись людей і місто, яке було для нього таким незнайомо-знайомим. Перед ним стояв невеликий будинок, а у вікно він бачив знайомий силует...

Жозетта сиділа та вишивала велике полотно, яке сяяло на морозному сонці, наче тисячі зірок. З Клаусом вони вирішили, що так буде краще: поговорити віч-на-віч...

Важкі черевики відбивали кроки по дерев'яному ґанку. Рейтан, постукавши у двері, почав струшувати сніг, що вкривав його біляве волосся.

Двері відчинились, і на порозі з'явилась Жозетта. Вона, піднявши очі, ледве не втратила дар мови. Вона не вірила своїм очам. Перед нею стояв Рейтан — капітан, що всі роки був поруч, прикриваючи їхні спини. Не просто капітан, а частина великої родини...

— Рейтане... — голос не слухався її, а рука опустилась на живіт, погладжуючи та заспокоюючи себе і дитину. — Це справді ти, чи мені вже ввижається?...

Жозетта бачила, як його брови заламуються, а очі, неможливо яскраві та сумні, дивились їй у саму душу... Це точно був він...

— Вибач мені... — це було перше, що злетіло з його вуст. — Я змусив тебе хвилюватися і навіть зараз... — Рейтан простягнув руку, але зупинив її на половині шляху, наче він не мав права торкнутись її.

— Я сумувала! — Вигукнула Жозетта, обіймаючи його широким жестом. Він наче заледенів, але майже одразу обійняв її у відповідь. Він безмежно скучив за нею!... Знайомі обійми та знайомий запах нової тканини й трав'янистих рослин, що входили до складу прального порошку, безмежно заспокоювали та давали відчуття спокою.

— Я теж за вами скучив, — відповів він тихим голосом кудись їй у плече. Як би там не було, вона частина його сім'ї. Для нього вона, як молодша сестра, яку треба постійно захищати від різних бід...

— Мені не цікаво, як так сталося! — Відрізала вона. — Я все зможу перепитати у Клауса, а поки я хочу випити з тобою чаю. Твого чаю. І дізнатись, як ти проживав увесь цей час. Щойно була коронація, і мені здається, саме твоя. Так що я буду уважно слухати. — Жозетта, взявши його за руку, потягла в глибину хати, щоб не мерзнути на морозі.

— І як тобі тільки не холодно? — Спитала вона, ставлячи кип’ятитись воду, доки Рейтан розкладав потрібні трави.

— Я з півночі, у мене в крові сніг, а серце з льоду.

— Якесь у тебе надто м'яке серце, для льоду. Так і скажи, що Крон тебе змусив загартуватися.

— Може, у твоїх словах і справді є частка правди, — загадково мовив він, не відриваючи очі від свого завдання.

Йому подобалось проводити час у колі друзів. Для них не має різниці, що сталось, доки це не шкодить здоров'ю. І навіть після таких випадків, як зараз... Він відчував себе спокійно поруч із ними. Йому не потрібно було вдавати того, ким він не був...

Його руки впевнено робили чай, додаючи різні трави та деякі настоянки.

— Цей чай тобі стане в пригоді, він розслабляє та заспокоює. А якщо ти додаси туди трохи більше м'яти та лохини, то буде ще й протизастудним.

— Яка ти господарочка! — Підколола його Жозетта, підштовхуючи в бік ліктем. — Знаєш, я завжди думала, що з нашої компанії ти одружишся найпершим, — її обличчя осяяла яскрава усмішка. Вона виглядала неможливо щасливою, а її очі світились неймовірним теплом. Жозетта була вдягнена у широкий теплий светр і довгу спідницю з темно-синьої махрової тканини. Живіт був помітний навіть так, тому він, допитливо подивившись їй в очі.

— Якщо мене не підводить мій лікарський зір, то в тебе сьомий місяць вагітності. А це значить, твій лід дав тріщину раніше, ніж ти мені розповідала.

Вона відвела очі, ховаючи ледь помітний рум'янець. В цьому він безмежно їй заздрив! Він зазвичай завжди був схожий на червону троянду чи томати!

— Ну…можливо, трохи раніше… — Невпевнено мовила вона.

— Та ти що? — показово здивувався він. — Ну, напевно, так і було, — Рейтан із вдумливим обличчям хитав головою, зображаючи з себе вченого.

— Тьху на тебе! — Жозетта вдарила його по спині, на що він тільки засміявся та розлив чай по чашках.

Попереду їх чекають години й години розмов, а зараз можна було випити чаю в родинній тиші… А по поверненню додому він знову зможе побачити Еллі та його любу Розі… Йому досі було незвично від того, що по поверненню його чекають вдома…