Напівкровка - Король Тіней

Руни перед очима злились в один рядок. Від втоми він уже не бачив різниці знаків. Через відсутність сну його мозок працював гірше, а тремтіння в руках лише посилювалось. Він був увесь у справах королівства, але його думки постійно поверталися до Рози та Еллі. Якщо почнеться війна, вона залишиться на чолі. Він боявся навіть уявити, наскільки це буде складно, але нічого не міг вдіяти: найперше він король, а все інше — просто Рейтан.

Рейтан не помітив, як почав куняти носом. Він опустив голову, кладучи її на руки. А зі сну його вже вирвав голосний вибух, який рознісся навкруги.

Рейтан бачив, як на його очах від сильного вибуху розсипається стіна перед його робочим столом. Судомна думка забилася в голові: «36 годин вичерпано! Це сигнал!» Ноги почали працювати ще до наказу. Вогонь, який проривався у кабінет, пожирав дерево, обпікав пальці й одяг.

На вулиці чулися голосні вибухи, неначе феєрверки, тільки сміху чутно не було, а лунали крики. Замок охопило полум’я. Пробиратися до кімнат було дуже важко, але вони були порожні — він не встиг запечатати їх.

Меч знайомо ліг у долоню, і ноги помчали його сходами. Дихання збивалось, але йому було байдуже на це.

Він не повірив очам, коли побачив місто. Повз нього проносились люди, які зійшлись у бою не на життя, а на смерть. Чорний, дерев'яний попіл падав на землю, неначе сніг. Місто горіло, і лязкіт заліза, тріскіт полум’я та крики людей охопили його.

Погляд впіймав знайому фігуру Еллі, яка зійшлася у бою з ворожим лицарем.

Вони швидко, наче хуртовина, переміщувались у просторі, поки один влучний удар не простромив її серце наскрізь. Останній подих, крик — і все завмерло. Світ завмер та розчинився у болю. Він переживе будь-що, але лише не її смерть…

Він не встиг добігти два кроки.

Його рухи були роками відточеними. Тієї хвилини його руки рухались самі. Один влучний удар зніс голову тому, хто вбив його серце. Крок і ще один, і з кожним новим падінням навкруги, в очах короля не було життя. Темно-синій відтінок посірів, стаючи світло-сірим, як і його волосся.

Мечі стикалися у лютій боротьбі. Кожен крок: ще одна смерть на його руках. Обличчя навпроти було сповнене ненависті, але Рейтан не звертав на це жодної уваги. Точними ударами він насипав на ворога.

Новий світанок приніс тишу у Королівство, і жодна людина не видавала ні звуку. Місто осипалося попелом, а дим густими стовпами підіймався від будинків та палацу. Король осів на землю, поклавши меч перед собою. Він був увесь вкритий кров'ю та попелом. Біле волосся вкрилося багряним відтінком, а сірі тепер очі дивились лише перед собою.

— Сер! Рейтан! — Над його головою пролунав відчайдушний крик Річарда та Ґальта. Вони пробилися крізь рештки стіни, їхні обличчя були жахливі.

Рейтан не ворухнувся. Його погляд був порожній, наче він дивився крізь час.

— Там! Розмарі! — Ґальт швидко кинувся до скрученого тіла Еллі. Вона, роблячи останній подих, заховала Розмарі під своїм захисним плащем, який посилила рунами ще раніше.

Річард підбіг до Рейтана і, не вагаючись, поклав йому на руки Розмарі. Дівчинка була тихою, але живою.

Тільки відчувши тепло доньки, Рейтан здригнувся. Сірий туман у його очах почав розсіюватися, але безслідно не зник. Тепер це був холодний, світло-сірий колір сталі.

Новий, жорстокий дар проявився миттєво. Він відчув не лише тепло доньки, а й кожного, хто залишився живим у радіусі кількох кілометрів. Він відчув біль, паніку... і злорадне задоволення, що ховалося у завалених руїнах.

Рейтан повільно підняв погляд. За десяток кроків від них під уламками стогнав важко поранений ворожий лицар. Це був спільник того, хто вбив Еллі.

— Покидьку, — пролунав голос короля, холодний, мов крига.

Рейтан не підвівся. Він лише простягнув руку. З його долоні вирвався потік чистої сірої енергії, яка миттєво спалила пораненого лицаря, перетворивши його на попіл. Це було настільки ж ефективно, як і жорстоко.

Ґальт та Річард аж відсахнулися. Вони бачили Короля, але це був уже не той Рейтан.

— Ґальте, — голос нового Короля був металевим і безпристрасним. — Ти активуєш повний бар'єр. Відріж нас. Негайно.