Напівкровка - Король Тіней

Спочатку мороз допомагав. Він обпалював обличчя крижаними пальцями, тверезив думки й не давав і секунди загрузнути в почуттях. Це рятувало. Але з кожним кроком важких лап звіра дихання чомусь ставало важчим, а на груди тиснули сталеві лещата, перекриваючи подих. Рейтан списував це на втому від безсоння. Він хотів у це повірити сам.

Під лапами Таера розмиті дороги видавали неприємний хлюпіт. Вовк невдоволено пирхав, послизаючись та намагаючись утримати рівновагу. Погода все більше псувалася, обіцяючи мандрівникам невідворотний буревій. Рейтан спостерігав здаля крізь напів заплющені повіки за дорогою.

У вухах дзвеніло, а голова здавалася чавунною. Все пливло, але він вперто тримався за повіддя. Пальці тремтіли, не в силах стискатися з колишньою силою, проте воля була міцніша за біль. Вовк відчув неладне і підкинув вершника.

— Рейтане, — пролунав рик у голові. — Ти важчаєш. Що з тілом?

— Нічого, мій друже, — слабко посміхнувся король, проігнорувавши пронизливий дзвін у вухах і погладивши шерсть на шиї фамільяра. — Нам треба йти.

Таер озирнувся через плече, пропікаючи поглядом вершника, але лише пришвидшив крок, обігнавши Габріеля та Лайдена, які їхали в більш розслабленому темпі.

— Гей, куди вас несе? Ви хочете впасти в гірських рівнинах? Ану гальмуй свого вовка!

Лайден виставив руку, зупиняючи вампіра. Він прискіпливо вдивився у Рейтана. Щось було не так. Катастрофічно, докорінно не так.

— Замовкни, кровосісю, зараз не до тебе, — тихіше і серйозніше, ніж зазвичай, мовив лицар. — Королю? Ваша Величносте, ви…

Лайден не договорив, зістрибнувши з коня. Рейтан не реагував. Вперше за весь час їхнього знайомства від мечника лунала лише німота. Крок, ще один — і лицар обмер. Широкі плечі короля здригнулися у страшному кашлі. Пальці випустили повіддя, а руки зісковзнули. На світле хутро звіра й білосніжні проліски, що пробивалися крізь мутний сніг, упали перші темні багряні плями, що злетіли з його губ.

Лайден занімів. О ні… ні… ні.

Рейтан похитнувся і повільно осів на землю. На губах і підборідді завмерла кров із виразною піною, а груди нерівно здіймалися зі страшним хрипом і булькотом. Габріель завмер, втягнувши повітря носом. Лиха кров. Він панічно подивився на Лайдена, а той зірвався з місця миттєво: підлетів і з бряскотом приземлився поруч, прикладаючи вухо до грудей.

— Дідько… — глухим хрипом зірвалося з губ, коли він відсахнувся.

— Що?! Що з ним?

— Розвертаємось. Живо! Нам треба назад у королівство!

— Що з королем, я тебе питаю?!

— Біла чума, ясно тобі?! Біла, щоб її дідько взяв, чума!

Габріель ковтнув повітря:

— Тобто… сухоти? У короля!? Він же був у спальні королеви, діти і… о небо.

— Гальмуй.

— Та що гальмуй! Почнеться епідемія!

— Він ерх… — обірвав його лицар. — Можливо… можливо, він стримував симптоми перед усіма, він же лікар по крові. Цілитель, щоб його чорти з’їли. От і стримував усе в собі, поки не відійшов на безпечну відстань. Бар’єри впали, і його, бляха, накрило. Йди сюди, допоможи його підняти, вампіре!

Таер у цей час уже крутився поруч із блідим, як сама смерть, Рейтаном, підтовхуючи його з холодної землі носом і жалібно скиглити намагаючись підняти.

— Рейтане, ну давай же! Вставай, ти стільки лайна пройшов, щоб згнити від якоїсь зарази у легенях? Не вірю. Встань… ну, будь ласка, — ричав подумки вовк, але його не чули.

Габріель із острахом, натягнувши комір на носа, підбіг.

— Що за драма, ви ж безсмертні кровопивці!

— Ерхи теж, якщо ти не знав! А ти сам бачиш… це.

— Він ще не здох, і не здохне, якщо ти перестанеш думати про свій манікюр!

Габріель ковтнув образу і, опустившись на одне коліно, перекинув його іншу руку через своє плече. Вага короля тисла на хребет, але вони вперто вирівнялися й, обпікши легені глибоким вдихом холодного повітря, попрямували до Таера. Лайден впевнено сів на вовка верхи, вклавши ноги у стремена та міцно притиснувши до себе важке тіло мечника. Він відчував шкірою кожен нерівний подих. Кожне булькаюче шипіння.

— Забирай коней — і назад. За мною, ікластий! — видихнув Лайден, міцніше обхопивши поперек тулуба слабке тіло. Він обіцяв капітану підтримувати короля. Якщо той вмре у перший тиждень праці, це буде плювок усій репутації ордену.

Лайден стиснув зуби й міцніше смикнув повіддя, благаючи Таера бігти ще швидше.