Битва за вибір

З самого ранку Люцієн нарвався та зривався на людей. Це вже почало входити в погану звичку.

Ці сни. Вони зводили його з розуму та доводили до сказу.

Ось і сьогодні знов. Він знов був з Ерґою. Ці сни на стільки детальні та реалістичні, що він почав боятись що втратив контроль над своїми здібностями та під час сну покидає своє тіло і переміщується до неї.

Але ж це не можливо. Він вже не юний хлопчик і навіть не кадет. Він опанував свої здібності десятиліття тому. Він ніколи не втрачав контроль. Ні уві сні ні на яву.

Кожен такий ранок він прокидався весь в своїй спермі, наче й справді якийсь нестримний підліток. І весь день переживав це в своїх подумках.

Він вже хотів напроситись на якесь далеке та надзвичайно складне завдання від ЛКВ. Щоб трохи прийти до тями. Повернутись до свого звичного стану спокою та рівноваги. Він ніколи не був таким. Розгубленим, роздратованим, емоційним. Генерал ЛКВ славився своїм спокійним норовом та здатністю залишатись холоднокровним та зібраним в будь-якій ситуації.

Та він не міг покинути станцію. По перше він не міг залишити Ерґу. Залишити в небезпеці, без контролю та прикриття тут. А найважливіше з Ним. А по друге Люцієн відповідав за прийом та навчання кадетів. Це була одне з найважливіших його завдань. І він не міг від цього відмахнутися. Вони розраховували на нього, а він мав особисто проконтролювати рівень навчання та підготовки. Від цього залежали їх життя. Життя як кадетів так і військових у майбутньому.

Тому він просто намагався загрузити себе роботою та тренуваннями максимально, щоб на думки та емоції просто не залишалось ні сил ні часу. І йому це здебільшого вдавалось. Окрім таких днів, коли в його сни вривались найпотаємніші його мрії.

А ще він хоч і не вірив, але все ж таки допускав шанс, що втрачає контроль над здібностями. Над емоціями ж через неї він втратив свій контроль. Перший раз коли це сталось, він настільки був впевнений, що перемістився до Ерґи та зробив це насправді, що боявся потрапити їй на очі, щоб не побачити підтвердження своїх підозр. Ненависть та розчарування в її погляді. Він навіть уникав її пару днів посилаючись на зайнятість та справи.

Але потім зрозумів як це по дитячому. Він прийшов до неї, як завжди ввечері обговорити новини, щодо Ерґи, пошуків принцеси, та інформації, яка стосується його маленьку служницю, або яка б могла бути їй цікавою. Серце калатало, руки спітніла. Від його холодності та самоконтролю не залишилось й сліду. Він боявся глянути їй в очі. Боявся сказати хоч щось. Але вона поводилась як завжди. Так трохи насторожено, трохи з допитливістю, але без жодного натяку на зневагу, чи ненависть, чи розчарування.

Він перевів подих і списав ці сни на тривале утримання та занадто сильне захоплення Ерґою. Він і справді мріяв про те, що відбувається у снах, але розумів що поки що це тільки його мрії.

Тому він перестав мучити себе підозрами. Він навіть одного дня вирішив сходити до закладу та розвіятись з якоюсь панянкою. Кожна з радістю б прийняла його пропозицію. Опинитись в ліжку генерала було для них такою ж бажаною мрією, як для нього опинитись в ліжку Ерґи.

Але його статус та відомість накладало й певну відповідальність. Хлопці можуть змінювати партнера хоч кожного дня. Його ж пригоди стануть плітками на всю станцію вже завтра. Тому він завжди був стриманий в цьому питанні. З одного боку йому потрібна була надійна партнерка, з іншого він не дозволяв собі постійної партнерки, щоб уникнути думок про майбутнє як з її боку так і інших. Тож завдання просто потрахатись, перетворювалось на завдання з зірочкою. А на станції почали говорити про його стриманість, холодність навіть в цьому питанні.

Сьогодні прийшовши в бар він привітався з усіма та зайняв окреме місце в кутку. Прийти непоміченим для нього залишалось із розряду мрій. Взагалі поява Люцієна в такому закладі перетворювалось на справжню подію. Він дуже рідко відвідував якісь заклади і навіть заходи, якщо цього не вимагав статус та команда.

Жінки знали правила, якщо він зацікавлений в розвагах він обере жінку і жестом накаже їй підійти.  Тому вони намагались зайняти найвигідніші місця та найспокусливіше пози, щоб продемонструвати разом всі свої переваги. Вони проводились спокусливою ходою, кидали спраглі та томні погляди. Здебільшого це тільки дратувало. Він завжди відчував себе шматком мʼяса або якимсь кубком певних досягнень в такі моменти. Але фізіологія вимагала.

От і сьогодні він вирішив, що йому час отримати розрядку. Якщо він не може поринути з головою в роботу, віддалити на надскладне завдання, то розрядка поверне його мозок та емоції в нормальний стан.

Йому насправді було все одно хто це буде. Раса, вік, фігура. Вони не приваблювали його то яка в чорта різниця. Єдине, що важлмво: щоб вона не була з ним раніше.

Окинувши поглядом претенденток. Він шукав когось протилежного до Ерґи. Щоб не думати про неї. Хоча саме думки про неї тримали його в повній бойовій готовності чи не постійно. Люцієн підлітком так не стирав свого «друга», як останнім часом. А продавець його улюбленого масла для «дорослих» вже почав на нього косо поглядати.

Він побачив розкішну пекельну руду з розкішними червоними вустами. Вона вже певний час з реала на нього уважним поглядом.

Маленьке мініатюрне тіло було ледь прикрито стрічками чорної шкіри та спідницею шортами, які більше нагадували по розміру труси. На ногах військове взуття. В взутті чітко проглядається зброя. На стегні пояс для ножів звісно з укомплектований ножами. Розкута поведінка, агресивний погляд, дивовижних фіалкових очей, нічого спільного з його ніжною дівчинкою.

«Так вона підійде» - подумалось Люцієну.

Піднявши два пальці в гору він зробив жест, щоб вона підійшла.

Рижуля пробіглась по ньому оцінюючим поглядом, а потім повернулась до свого напою.

«Хм. Це навіть вже цікаво».

Люцієну ще ніколи не відмовляли. Йому звісно байдуже, але ж спортивний інтерес. Але він не для того тут, тому просто переключив свою увагу далі.

«Ось та підійде» перевів погляд на брюнетку з червоними вустами. Сильна, міцна, витривала. Йому вже відверто було начхати, просто щоб це скоріш закінчилось.

Він знову підняв два пальці в запрошені. Ця ні хвилини не вагаючись направилась в його бік розвʼязано хитаючи стегнами.

«Так вона підійде, жодних емоцій, жодних привʼязок, зняття напруги і можна повертатись до свого звичного життя»

-       Привіт – промуркотіла брюнетка – Я Лола.

-       Привіт Лола. Чи не набридло тобі тут? – без емоційним тоном запитав Люцієн.

«О так крихітко, його самоконтроль повертається до нього» - задоволено подумав генерал.

-Тільки й чекала твого запрошення. До мене чи до тебе?

- Давай до тебе.

- Тоді ходімо – поманмла пальчиками Лола й направилась на вихід з закладу.

Люцієн залишив гроші за випивку і вразі потреби за її випивку і враховуючи кількість грошей за випивку ще половини відвідувачів тут. Піднявся на направився слідом за Лолою.

Наздогнавши її він якраз в тих відчинити перед нею двері та пропустити в перед.

-       О джентльмен, дивовижна рідкість. – посміхнулась йому Лола.

Вийшовши на вулицю він вдихнув свіжого повітря налаштовуючись на те, що необхідно зробити. Член стояв колом, на що неодноразово кидала жадібний погляд Лола. Тільки був він в такому стані точно не через неї.

Коли вони підходили до будинку де здебільшого мешкало більшість співробітників станції. З правої сторони почувся сміх і Люцієн перевів свій погляд на компанію, що наближалась до будинку.

Мікола.

Мікола й чотири красуні, які обліпили його як друга шкіра, направлялись в бік входу. Одну він обіймав, іншу цілував, ще одну позаду притримував рукою.

«Хто б сумнівався». – подумалось Люцієну, але тут він перевів погляд на Лолу, якій це дійство здається припало до душі, судячи з блиску в очах та тому, як вона затиснула зубами нижню губу. - «Хто б казав»

Люцієн знову перевів свій погляд на дельтанця. Який вже стояв спиною до нього та поглинав в усю руденьку красуню. Руки ж блукали по тілам ще двох дівчат. Четверта ж припала в поцілунку до його шиї позаду, а її руки блукали по його тілу.

Все це дійство остаточно звело його план та бажання на нівець.

Він повернувся до Лоли. Вона відірвала свого збудженого погляду від компанії, та направилась в бік Люцієна.

Але як то кажуть: «момент вже втрачено»

Люцієн взяв її за простягнуту руку, та не підпускаючи ближче поцілував в руку.

-       Вибач, але плани змінились. Мушу повертатись до роботи.

-       Але ж … - розчаровано почала Лола, та обурено надула свої губи.

-       Гарного вечора. – вілкланявся Люцієн та не додаючи нічого направився геть.

Він почув як Лола незадоволено трахнула ногою. Але вже через секунду пролунав її голос:

-       Модна приєднатися, я бачу у вас тут дуже весело.

Її пропозицію зустрів сміх. Та слова Міколи, який був явно дуже на підпитку:

-Чому б і ні! Чим більше тим веселіше.

Далі Люцієн вже не чув і не слухав. Широким кроком він направився в штаб. Так він розумів, що це природа дельтанця. Не спосіб життя, а необхідність для нормального життя. Але ця проститутка в вигляді чоловіка претендує на його прекрасну, ніжну та таку чисту Ерґу. Він цього точно не допустить. Навіть якщо вона не обере Люціжна, він зробить все, щоб вона не обрала і Міколу.

Він запевняв себе, що це все не через дурні ревнощі, а тільки через турботу про фізичне та моральне благополуччя Ерґи. Але всередині це гидке відчуття брехні видавало його повністю навіть перед самим собою.