Битва за вибір

Після того як стан Ерґи трохи стабілізувався, Люцієн цей покидьок відніс на руках її до своїх покоїв.

Це була вимушена співпраця. Хоч як би Мікола не ненавидів генерала за те, що той має види на його дівчинку, все ж зараз сила була на стороні Люцієна.

Мікола чудово розумів, що більше зможе допомогти Ерзі та своїм людям, якщо буде співпрацювати, а не чинити супротив.

Слава Богу Люцієн довго не пробув в каюті, а то їй богу терпіння Міколи б не вистачило вислуховувати ці всі зверхні накази. Схоже Люцієн відчував такі ж самі, зовсім не теплі, почуття до Міколи. Вони чудово розуміли, що стали суперниками. Але при цьому у обох добробут Ерґи став на перше місце.

Коли генерал залишив каюту. Навіть дихати стало легше. Хоч все одно дуже бісив факт, що Ерґа на його ліжку, в його каюті, на його кораблі. Все ж найважливіше: вона жива та в безпеці.

Мікола зрозумів, що вже деякий час стоїть та просто споглядає за розміреним диханням Ерґи. Ті емоції, які вона змусила його пережити. Той страх, який все ще тримає, і здається тепер назавжди оселиться в його душі. Страх не вберегти, втратити, безпомічно спостерігати за її втратою….

«Час зібратись і розібратись, що ж ми накоїли».

Мікола присів та перевірив хочаб візуально та місцево, її показники. Дихання спокійне рівномірне. Пульс в нормі. Температури немає. Він помітив, що її очі під повіками активно рухаються. Одже відбувається активна мозкова діяльність.

Мікола звик аналізувати та розбирати інформацію записуючи її, тому направився до стола Люцієна в пошуках записника та ручки.

«Добре, що нам відомо? Дівчина років 16-18. Артумеріанка. Має дивовижну здатність до регенерації тіла, за допомогою сторонньої крові. Всі Артумці такі? Які ще таємниці вони приховують? Як відбувається засвоєння крові? Кров, яких рас пасує і не пасує? Що ще окрім регенерації дає їм чужа кров? І найважливіше на зараз. Як проходить цей процес? Вона спить бо засвоює чужу кров? Чи її травми були настільки серйозними, що вона в комі? Як довго це продовжуватиметься? Назавжди? Чи потрібно її виводити з цієї сну/коми? І коли це варто/не варто робити?»

Він підійшов до ліжка перевірити її стан. Все було так само. Він ласкаво привів долонею по її щоці. Нічого не міг з собою зробити. Мікола хотів залізти до неї на ліжко, обійняти міцно міцно і ніколи більше не відпускати. Але це було недоречно, неможливо і пекельно важко для нього. Адже бажання до неї розгоралось від одного погляду. А зараз його бажання не просто недоречне, воно огидне навіть йому самому. Коли вона бореться за життя, він бореться ж своїми ганебними думками та імпульсами.

Мікола повернувся за стіл та продовжив писати.

«Отже мені необхідно взяти її кров та провести лабораторні дослідження.

Було б звісно чудово мати зразок і до і після, але що ж зробиш.»

Якраз, коли Мікола закінчував свої записи повернувся Люцієн та в провадив його для допомоги їх штатному лікарю. З одного боку, Мікола зовсім не хотів залишати їх сам на сам. З іншого, генерал людина честі, а Ерґа спить. А Міколі необхідно заручитись підтримкою Люцієна для звільнення своїх людей, доставки надважливого вантажу на їх планету та щоб мати доступ до обладнання і проводити всі необхідні аналізи.

Так почергово тримаючи варту біля ліжка Ерґи вони дістались до бази ЛКВ.

За цей час Ерґа жодного разу не приходила до тями. Довелось прикотити медичну капсулу в каюту Люцієна. Підключити її на штучне годування та очищення.

Провівши ряд дослідження, тестів та аналізів, я міг з впевненістю сказати: що з нею все добре. Вона нече просто спить. Тільки сон її затягнувся вже на два тижні.

Ми намагались її розбудити. Стимулювати. Навіть кололи засоби для виведення з коми. Ніякого результату. Я застосовував свою силу. Люцієн теж щось там робив, відмовившись пояснювати мені, що саме. Нічого не виходило. Наші нерви та суперечки вийшли на новий рівень ми ладні були розірвати один одного. І тут вона прокинулась.

Просто прокинулась, ніби нічого не сталось. Ніби й не було того страшного місяцю її сну.

Я взяв всі необхідні аналізи. Вони були в нормі. Та що там в нормі, вони були взірцем ідеальності. Вона прокинулась повністю здорова.

З часом, я спромігся врегулювати питання щодо моїх людей та навіть повернути їх та наш корабель з надзвичайно цінним грузом, до нас на планету. Я дав чіткі інструкції, щодо використання ресурсу для тимчасової стабілізації розколів, а сам залишився тут.

Поясненням для моїх людей стало те, що я буду в курсі щодо розслідування вбивства нашого короля Юго, пошуку та будь-якої інформації щодо принцеси Ауреліі, та звісно щодо можливої вагітності або врегулювання питання щодо ресурсу, якимсь іншим чином.

Після того як я відвідав каюту вже покійного капітана я не зміг ні підтвердити ні заперечити, що саме там сталось і чи вагітна принцеса. Тому це питання й надалі залишалось відкритим.

Але не дивлячись на те, що це все правда, навіть якби цього всього не було я б не зміг залишити її. Не зміг покинути свою крихітку Ерґу.

Не дивлячись на складнощі, що у нас виникли в кінці, я знаю, що щось зароджувалось між нами і я ладен на будь-що, щоб це повернути.

Але на цьому хороші новини закінчились.

В перший раз я помітив їх в барі. Артумці. Я вирішив розвідати трохи, що вони тут робили. Можливо мали інформацію щодо принцеси. Ерґа була б надзвичайно щаслива від будь-якої інформації щодо своєї подруги. Але коли я почув, що вони розшукують не тільки принцесу, а й її служанку. Це занепокоїло мене.

Коли я звʼязався з Люцієном він повідомив, що йому доклали про їх прибуття тільки щойно. Вони шукають Аурелію та мають наказ щодо затримання та повернення Ерґи до Артуму. Наказ самого короля.

- Ми не можемо її віддати після всього пережитого. Вона має бути під моїм наглядом - я віддавав собі звіт у тому, що не маю на неї жодних прав, але знайду будь-які причини щоб залишитись поряд.

-Я знаю і теж не збираюсь віддавати її. Але насправді ми не маємо жодних офіційних причин не віддавати її. Єдине, що рятує на сьогодні це те, що ніхто не знає ні про неї ні де вона. - відповів Люцієн.

-То хай так і залишиться. - запропонував я.

-Ми не можемо її весь час тримати в мед відсіку. Ти сам казав, що її аналізи ідеальні, вона почувається чудово. Ми пообіцяли їй допомогу з питанням принцеси, але ніхто не має жодної інформації з цього приводу. Вона не полонянка. І ти чудово розумієш, що скоро, навіть їй нам не буде що протиставити в питаннях: чому вона й досі в палаті.

-Так моя дівчинка норовлива і непосидюча.

-Вона не твоя і ніколи не буде. - розлючено зауважив Люцієн.

-Я її знаю довше і краще. І доречі я їй життя врятував. Тож…

-Тож .., Нічого це не означає. Чи ти хочеш, щоб вона обрала тебе вимушено через вдячність? - підстібнув Люцієн.

-Ні, але це означає, що я набагато ближчий їй ніж ти. - колюче відповів Мікола.

-Так ти її особиста нянька. Це дуже романтично. Дівчата від такого плавляться. - посміявся Люцієн.

-Годі. Що робитимемо? - обурено відповів Мікола.

-Скільки ти ще зможеш протримати її?

-Тиждень максимум. Вона вже місця собі не находить.

-Отже у нас є тиждень, щоб щось вигадати. До того моменту, ні слова. Підчисть всі можливі сліди, які можуть вказати або привести когось до неї. Я займусь цим же зі свого боку.

-Домовились. - погодився Мікола.

-Я сьогодні прийду до неї спробую її відволікти.

-Тримай свої відволікання при собі. - агресивно повідомив Мікола.

-Це вже не твоя справа і не нам вирішувати, а їй. Я маю йти. Сьогодні мій вечір тому не маяч. - повідомив Люцієн і відбився.

Як би не обурювало це Міколу, вони так домовились, розподіливши її час та увагу між ними порівну. Вони хотіли дати їй час та можливість одужати, оговтатись, та самій обрати. І хоч обидва були незадоволені поки що, це працювало.

Кожен день Мікола намагався як найшвидше поробити всі буденні справи і якнайбільше часу провести з Ерґою. Він постійно навідувався до неї, під тим чи іншим приводом.

Хоч вона ще не відтаяла та не пробачила, просто знаходитись поряд було справжнім задоволенням і справжньою мукою.

Спочатку було дуже легко. Її стан переключав всі його думки та інстинкти на занепокоєння та турботу по її здоровʼя. Але від коли вона прокинулась.…

Мікола як нормальний дельтанець потребував щоденного сексу, і це як мінімум. Нормальний дорослий дельтанець для хорошого самопочуття мав 4-5 статевих актів в день. Мікола ж утримувався як міг. На кораблі ЛКВ він не мав можливості, тому одразу по прибутті він пішов в місцевий клуб утіх.

Йому була огидна ця потреба. Але це нічого не змінювало. Тіло потребувало сексу. Медикаментозне стримання мало наслідки для здоров’я та самопочуття. Психічного та пара психічного в тому числі. Маструбація давала можливість пережити день, але тільки секс приносив справжню розрядку та відновлення. Якби він не відкладав цей момент, він розумів, що рано чи пізно в нього не залишиться вибору.

Хоча його тіло було готове до будь-кого. Голова не давала спокою. Він шукав, обирав, перебирав. Аж поки не побачив її. Дівчина була висока з вираженими формами й найбільше нагадувала йому Ерґу. Звісно він обрав її.

Спочатку все йшло як по нотах. Їх секс був казковий і він був певний, що за цей секс марафон він наздожене всі пропущені рази. Але потім… Її розкутість, її сміх, її голос та запах. Вона була не Ерґою. І задоволення переросло в роздратування. Його тіло було готове й з радістю відповідало на її ласки та пристрасть … Але розум…

Через деякий час, секс знов перетворився на пародію. Механіка, тертя, потерти тут, вкусити тут, розмяти там. Він був в кімнаті і одночасно дуже далеко в своїй голові. Тіло отримало розрядку. Але в середині, він ще ніколи не відчував себе настільки бридко. Ніби він зрадив їй, ніби він зрадив самому собі. Задоволення перетворилось на відчуття огиди та ненависті.

Довівши дівчину до неземного екстазу використавши не малу силу свого дару, він залишив її напів притомну, щоб не псувати імідж раси та й вона ні в чому не винна. Мікола постарався якнайшвидше звалити звідти.  Хотів тільки одного повернутись в каюту і терти поки не зітре цей запах, смак, ці відчуття зі своєї шкіри. Він нізащо не піде до Ерґи, хоч з натяком на пережите.

«Доведеться знов підключати медикаментозне стримання» - щоб максимально скоротити необхідність такого сексу. Хоч як би тіло не потребувало цього, його сердце камянішає щоразу сильніше. І здається, колись воно не витримає та розколиться на дрібні частинки. Та й ефект був явно не той.

Колись, він думав завести собі коханку. Щоб мати якісь, хоч віддалено подібні стосунки, почуття, стабільність. Створити щось на базі відносин, а не лише ліжка. Звісно з інших рас, бо дельтанки ні фізично, ні психічно не здатні до моногамності. Це нормально, навіть прекрасно для їх раси. Це тільки він, якийсь бракований.

Але проблеми планети, служіння на кораблі стерали таку можливість та й не траплялись йому такі жінки. Всі полювали на нього саме через їх вміння та чутки про їх феєричні здібності в ліжку. Полювали за дельтанцем, а не за ним Міколою. Тому, завести хоч якісь більш менш адекватні стосунки, йому так і не вдалось.

А тепер зустрівши Ерґу. Знаючи її. Її характер, її принциповість, її самовідданість та вірність, він взагалі мріяв тільки про неї.

Але невблаганне тіло не погоджувалось з головою. Тому раз на тиждень, він мусив повертатись в цей заклад, але вже ніколи не допускав такої помилки, як першого разу. Він обирав жінок максимально не схожих на Ерґу. Напивався до безтями та проводив секс марафон і навіть секс оргаї-марафони, щоб вгамувати не тільки звичайні потреби, а й приспати та послабити ту пекельну жагу до Ерґи, яка супроводжувала його весь час.

Так він став справжнім мазохістом. Мучив себе й поряд з нею, згораючи від бажання. І без неї, з ненавистю до себе задовольняючи свої потреби і мріючи, що колись це все ж буде вона.

Вони спілкувались майже щодня, окрім того дня, як він відвідував цей заклад. Але це спілкування вже не було як раніше.

Ця образа навічно засіла в її погляді, в її тоні. Він все розумів, але не втрачав надії. Бо інколи, йому здавалось, що крім образи та там зʼявляється щось ще. Якби це була не Ерґа він би міг допустити, що це вогник бажання. Але він розумів, що просто видає бажане за реальне. Та надія страшна річ. Якщо вона оселилась в сербці, ніякими доводами і аргументами її звідти не випхати.

Ось і він мов дурник крадькома насолоджувався кожним дотиком, кожним словом, кожною миттю поряд з нею.

А ще був цей Люцієн.

Звідки він в дідька взявся. За весь цей час так і не вдалось дізнатись, звідки він знає Ерґу і чому опинився на їх кораблі. Взагалі окрім загальнодоступних даних з нього слова не витягнеш. При тому, що він вимагає цілковитої звітності від мене про все.

Як же він мене бісить.

А це його ставлення до Ерґи. Що він собі напридумовував? Що він може їй дати!? Роки очікування звістки про його смерть? Життя самотньою вдовою при живому чоловікові? Постійну загрозу та небезпеку для її життя від його конкурентів та ворогів? Ще те щастя! А він вчепився мов банний лист.

Кожного дня намагається відвідати її. Навіщо? Я її лікую. Я їй потрібен. Мене вона знає! А він абсолютно чужий! Чи роботи в нього мало? І що йому так довго не дають завдань та відряджень? Куди ж без нього, космос розвалиться. От і їхав би робити свої справи.

Так звісно він мені допоміг. І він забезпечує перебування і безпеку Ерґи тут. Але якщо він думає, що вона тепер йому чимось зобовʼязана, то дзуськи. Вона його нічого не просила, а отже й не несе ніякої відповідальності за його дії.

Але я змушений його терпіти. Ми на його території. Він забезпечив її зникнення з радарів та можна сказати зникнення її основних проблем.

Можливо, якби він не вчіпився наче восьминіг в мою дівчинку, я б навіть поважав його та був вдячним. Але ж ні. Напридумовував собі казна-що. І вона на нього реагує, а на мене сердиться. Ускладнив мені життя як тільки міг.

Але це все стає дрібницями. Адже нам треба захистити її. Сховати він короля Аугусто. Підготувати її до вступу до кадетів ЛКВ.

Її здоровʼя в чудовому стані. Але вона маленька служниця, яка в житті не мала можливості ні вчитись бою, ні вчитись законам. А часу на підготовку критично мало.

Я з мого боку можу дослідити та покращити її фізичний стан. Проводити з нею тренування та навчання.

Люцієн, якщо погодиться на це, думаю теж використає свій час на її навчання та підготовку. Можливо навіть краще буде, якщо ми обʼєднаємось заповнюючи слабкі місця та прогалини в техніці та можливостях один одного.

Потрібно організувати приміщення для тренувань та обладнання для контролю її фізичних даних. Перевірю ще раз її аналізи. Підготовлю ще деякі препарати, які допоможуть покращити її витривалість та пришвидшити відновлення. Треба обговорити також з Люціжном питання, щодо крові. Якщо буде необхідність, можна спробувати ще раз вливання. Тільки чи не призведе це, до ще однієї коми. Треба обговорити це питання та варіанти рішень і дій повʼязаних з цим.

Якщо вона пройде відбір, це знімить цілу купу питань та проблем. Розвʼяже їй руки та дасть можливості. Відірве її від впливу та підпорядкуванню королю Аугусто.

Але й від мого теж.

Цей тиждень буде надзвичайно насиченим та важким.