Розділ 17: Ерґа
«Що означає тепер ми так вміємо!?» кричала у себе в голові Ерґа швидко рухаючись у бік своєї кімнати.
«Те і означає. Поки ти валялась з Міколою я дещо відчула. Зазирнувши глибше довго аналізувала та досліджувала. І дещо зрозуміла. Те що він робив з тобою перегукнулось з тим, що є всередині тебе.»
Вона за летіла до себе в кімнату, зачинила двері та притулилася лобом до дверей.
« Ти мене з розуму зведеш. Я нічого не розумію.» розгублено подумала Ерґа.
«Ну звісно куди тобі. Коли я прокинулась в тобі… Якби це пояснити… Ти отримала щось, що тобі не належало і це мене пробудило» пролунав голос.
«Ти робиш тільки гірше. Що означає прокинулась!? Ти плід моєї уяви, бо мені було дуже сумно без Ауреліі і моя психіка створила тебе. Чи не так!?» вже панікувала Ерґа.
«Ага розмріялась. Я це ти, а ти це я. Тільки чомусь нас двоє. Я ще не розібралась»
«Тобто я все таки здуріла і у мене розлад особистості?» проскиглила Ерґа.
«Не знаю на скільки ти здуріла… Я наче лампочка включилась, коли ти пила кров. Мені трохи важко отримувати інформацію про твоє життя до цього. Ти маєш подумати про щось, тоді я отримую доступ до цих спогадів.»
«Я точно зійшла з розуму.»
«Навряд чи. Ти трохи мямля, але здається при своєму розумі. Я ж взагалі, напрочуд адекватна.»
«Боже, що з мені робити. Я не можу розказати Люцієну або Міколі. Вони вирішать, що я здуріла і запруть мене на дослідження. І точно відсторонять від вступу до кадетів. А тоді прощавайте моії, прощавай Аурелія, прощавай свобода, прощавай життя. Аугусто забере мене і вже ніхто ніколи не прийде мені на допомогу» - думала з розпачем Ерґа.
Тут її рука без її команди з розмаху вліпила їй за тріщину.
«А ну годі. Від твоїх істерик в мене прокидається бажання вбивати. А поряд тільки ти»
«Ей, що це було!? Як це сталось? Що за чорт?»
Рука Ерґи самостійно піднялась та покиутилась перед її обличчям. Ерґа спробувала опустити її, але рука її не слухалась.
- Що за чорт? – з панікою закричала Ерґа.
«А це. Цього теж я навчилась поки досліджувала твої глибини. Круто правда!? Тільки на це йдуть всі мої сили»
- Ні не круто!! Взагалі не круто – вона схопила іншою рукою себе за руку, намагаючись її контролювати. Вона так сильно натиснула, а рука в цей момент розслабилась, що вона вдарила саму себе своєю ж рукою. – О боже, я збожеволіла!
«Якщо ти не припиниш розмовляти зі мною в голос, то так думатимуть і всі інші»
Ерґа доповзла до крісла і рухнула на нього безвольною купою.
«Все добре. Все буде добре. Це просто стрес. Можливо на тренуванні хтось все ж добряче поцілив мені по голові і в мене струс. Або я взагалі лежу без тями і це мені сниться. Треба лягти поспати і завтра все мине.» вирішила Ерґа і попленталась до ліжка.
«А вчитись коли ти плануєш? До вступних іспитів три дні!»
- Якщо я здуріла, мені вже буде не до вступних іспитів.
«Господи ну за що!? Чому ти така важка й нерішуча? Думаєш мені не складно. Ти слабка, вразлива, занадто чуттєва до будь-чого, не хочеш ні проявитись, ні силу проявити, навіть потрахатись!»
«Я тебе не чую. Я просто йду спати»
«Ну все дістала»
Ерґа зробила ще пару кроків в бік ліжка і зупинилась. Вимушено зупинилась. Вона віддавала накази тілу, але тіло продовжувало стояти.
«Припини. Припини. Припини негайно!!!» з істерикою думала Ерґа.
Але її тіло розвернулось у бік крісел.
«Що ти робиш? Як ти це робиш? Годі!! Досить!!!»
«Мені остогидло бути слабачкою і нікчемою. Нас переповнює сила, жага, бажання і єдине чому у нас всього цього немає це ти.»
Ерґа зробила крок у бік крісел і відключилась.
Коли вона отямилась, то була на ліжку в оточені навчальних матеріалів.
Вона розгублено сіла, озирнулась по сторонам. Підняла руку і оглянула її. Перевела погляд на ногу і по рухала пальцями.
«Оккккей. Добренько. Ти тут?»
«А де мені ще бути» відповів голос.
«Що сталось?» з обережністю спитала Ерґа.
«Ти вирубилась»
«А чому я вирубилась?» все ще обережно спитала Ерґа.
«Я звідки знаю, бо слабка, втомилась..» відповів голос.
«Добре…»
Ерґа піднялась та пройшлась по кімнаті, перевіряючи чи слухається її тіло.
«Що ти робиш?» - пролунало питання голоса.
«Нічого такого, перевіряю»
«А краще б збиралась в тебе за пів години тренування»
«Як за пів години? Тренування завтра!»
«Вже завтра. І ти мало не проспала. Тож рухай дупцею» підмітив голос.
Ерґа кинула погляд на годинник. Восьма ранку.
«О чорт!»
Вона понеслась до ванної кімнати. Швидко поробила всі свої справи. Заколола волосся в високий хвіст і направилась до шафи.
Сьогодні вона обрала чорний спортивний костюм комбінезон. Швидко вкинула речі, які їй можуть знадобитись, схопила банан і вискочила в коридор.
Люцієн якраз направлявся коридором в її бік.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!