Битва за вибір

Як тільки Люцієн вийшов за двері стало тільки гірше. Ерґу накрила справжня істерика, яка складалась з жалю до себе та само бічування.

Вона настільки сильно травмована? Зламана так, що не відновити? Як їй з цим впоратись? Як пережити? Ще й зовсім самій! Де її люба Аурелія, яка їй зараз так потрібна.

До істерики додався ще один привід. І Ерґа перестала себе стримувати. Вона просто осіла на підлогу там де її залишив Люцієн і продовжила гірко плакати, обійнявши себе за коліна та розхитуючись взад вперед.

«Знаєш тут навіть я в шоці. Що це нафік зараз було? Ти в своєму розумі? Замість того, щоб пускати слину на цього кремезного красеня. Ти розпустила на нього соплі. Це взагалі як?»

«Замовкни і так погано» - відповіла подумки Ерґа своєму безбілетнику.

«Так отож! Могло бути так добре, а ти все зіпсувала. Навіщо??»

Це насправді дуже відволікало. Як віддатися розпачу, коли твій внутрішній голос весь час тебе смикає та відволікає.

«Залиш мене в спокої»

«Щоб що? Щоб ти могла перетворитись в королеву сліз. В тебе, як мінімум немає приводу, як максимум часу. Що це взагалі було!?» - не заспокоювався голос.

«Панічна атака» - відповіла Ерґа продовжуючи ревіти, але її думки вже виринали з відчаю та переключались на розчарування та роздратованість цим непроханим співмешканцем. Час завʼязувати і з істериками і з цією психологічною роздвоєністю особистості.

«Як атака може бути панічна? Що за дурниці? Якщо ти атакуєш, то ти вже не панікуєш. Ти геть з глузду зʼїхала?» - все в більшому збентежені озвучив голос.

«Господи ну ти ж мій внутрішній голос. Чому я маю тобі щось пояснювати!? Він перехилив мене через стіл, спрацював інстинкт і памʼять, я повернулась до жаху тих подій і мене накрила паніка» - вже більш роздратовано ніж сумно відповіла Ерґа.

«Яких подій? Тих що ти замурувала глибоко в печері? До яких навіть я не можу дістатись?» - вже більш стурбовано запитав голос.

«Так…»

Свідомість Ерґи почали атакувати спогади, як вартові короля притягнули Ерґу з кухні одразу до нього в кабінет. Як він знущався над своєю падчеркою Аурелією. Як він погрожував. Як він перейшов до своїх мерзенних дій. Перекинув її через стіл та позбавив цноти силою. Зґвалтував на очах у охоронців та Аурелії.

Істерика Ерґи відновилась, ще інтенсивніше ніж раніше.

«Покидьок» - почула вона голос - «Як ти така квола взагалі дожила до сьогоднішнього дня» - лютував голос.

«Пішла ти!» - розлючено відповіла Ерґа.

«Я збиралась, але ти як завжди дала задню. – отримала саркастичну відповідь Ерґа – Ти ж знаєш, що клин клином вишибається?»

«Ти про шо?»

«Він позбавив тебе вибору. Позбавив тебе згоди. Позбавив тебе участі і насолоди. Все це мало бути по-іншому, а тепер ти застрягла маючи тільки цей паганий досвід. Тобі треба переписати його на свій лад» - серьозно відповів голос.

«Що ти маєш на увазі» - шоковано запитала Ерґа.

«Слаба, квола, нерішуча, ще й тугодум. Чому ти ще й досі керуєш!? Ніяк не збагну. Тобі треба обрати чоловіка для сексу самій, і гарненько на ньому по гарцювати»

Ерґа вже хотіла насердитись за першу частину, але друга її залишила просто без слів.

«Що ти таке кажеш? Ти що не бачила, що сталось кілька хвилин тому!? Я хотіла його! Справді хотіла! Спочатку звісно подражнити, через ці кляті сни, які зводять мене з розуму. Щоб йому теж було так само тяжко як і мені. Але потім…» Ерґа з тугою згадала ті відчуття, ту пристрасть. Його поцілунки, його дотики, його зносячий кришу запал.

«Потім ти прямо таки обісралась. З переляку. Як мале дівчисько» - зло прокоментував голос.

«Пішла ти! Геть з моєї голови» - обурено відповіла Ерґа.

«І повертаємось на початок. Я б з радістю, я вже навіть обрала, який з прекрасних снів ми реалізуємо сьогодні. Шкода, що тільки Люцієн. Але для початку було б не погано. І тут ти! Королева драми. Що далі робити будеш? Завтра тренування!»

«От чорт» - від думки про завтра її накрив такий жах, що навіть перебив роздратування на свою дурну агресивну другу особистість.

«Нічого я не дурна. – засмучено відповів голос- Але так надзвичайно агресивна. Тільки б мені перехопити контроль і ці атаки паніки..»

«Панічні атаки» - скоригувала на автоматі Ерґа .

«… Пофігу.. Будуть у всіх навколо, а не в нас. Що за дурня?! Бий або біжи, щоб вхопити палку побільше, повернутись і відлупцювати.»

«Що за дурню ти верзеш. Я пережила травму. Точніше, ще не пережила в тому то і проблема» - зажурено відповіла Ерґа.

«Травму ти пережила, коли мало Богу душу не віддала. Слава Богу мене нарешті розбудила. А ось це ось все досвід. Хреновий так, але досвід. Що толку страждати тоді і продовжувати далі страждати тепер. Люцієн не Аугусто.»

«Я знаю, але воно само якось. Я не можу це контролювати. Воно подавляє мене»

«Воно подавляє, якась фігня. А я подавити тебе ніяк не можу. Ти вважаєш себе слабшою ніж ти є насправді» - серьозно підсумував голос.

«Нічого собі, оце ми вже договорились.Комплімент від тебе?»

«Це не комплімент дурепо. Це факт, який доречі нам не на користь»

«О це вже більш звичне спілкування. Добре нам і справді час готуватись до завтра. Тепер точно можна лягати спати і не боятись цих жахливих еротичних снів. Тут скоріше жахи сьогодні насняться»

«Ну я ж кажу дурна. Еротичні сни її лякають, а жахи радують» - з приреченістю відповів голос.

Ерґа геть вимотана більше психічними потрясіннями ніж фізичними перенавантаженнями. Поплелась до ліжка.

«Боже, як я йому в очі тепер гляну?»- Ерґа в розпачі накинула ковдру на голову.

«А ти дивись на член. І тобі легше і йому приємно» .

«Замовкни. Що з тобою не так!?» пирснула зі сміху Ерґа.

«Це з тобою не так, але ми це виправимо» - серйозно зазначив голос.

«Сподіваюсь» - вже сонно відповіла Ерґа.