Битва за вибір

Коли вини дістались до його корабля Люцієн поніс її до себе в каюту. Він більш за все хотів залишитись поруч з нею, по піклуватись про неї, прослідкувати за її одужанням, бути поруч коли вона відкриє свої прекрасні очі. Але в нього було забагато справ, відповідальності. Він мав розгребти все те, в що втягнув свою команду. Врегулювати питання з Сердріком. Зі смертю капітана Юго. З купою нових проблем, які потягнуть за собою ще більше проблем. Повідомити про те що сталось Крістоферу. І перший раз за все своє життя він був не радий ні своїй роботі, ні своїм обовʼязкам, ні своєму вибору. Він мав залишити її. Залишити Ерґу з ним.

Про неї треба було попіклуватися. А він лікар. Єдиний хто знав ситуацію, єдиний кому він зараз міг її довірити. Ну як довірити. Він не міг залишити її саму. А вводити в курс справ когось з свого екіпажу, як би він сильно їм не довіряв. Він не хотів втягувати їх в це. Люцієн вже і так нарубав дров, а команда стала заручником його рішень. Але він точно не хотів залишати її з ним. З збоченим, вічно сексуально невдоволеним дельтанем, який небайдужий до його крихітки. Хоча звісно вона не його крихітка. Але Люцієн нізащо не допустить, щоб її отримав цей Мікола. Що за імʼя таке дурне.

Люцієн опустив її на своє ліжко. І вона до біса прекрасно виглядала на ньому. Його крихітка на його ліжку.

Чортів дельтан прокашлявся.

-Здається тобі треба йти. Я подбаю про неї - з холодною посмішкою прокоментував Мікола.

Люцієн перевів на нього погляд палаючий ненавистю.

От як так!? За секунду я знов хочу його вбити. Хочу бити його до тих пір, поки мої кулаки не зітруть цю огидну посмішку з його обличчя. Він нібито каже правильні речі, але те як він каже і те, на що натякає… Я маю повернути собі свій здоровий глузд і крижану витримку. Адже здається я застряг з ним. На пару днів поки Ерґа не одужає, а потім можливо, можна буде його вбити!? Така неправильна, але спокуслива й приємна думка.

-Так я маю йти. Розгрібатиму те лайно, що ви тут влаштували.

-Це ви на нас напали. - іронічно підмітив доктор.

-Ні не напали. Дельтани відчинили шлюзи для ЛКВ, і бігли на наш корабель мов щури. Щоб уникнути розплати Сердріка за викрадення та утримання його законної нареченої.

-Ми нікого не викрадали…

-Але утримували, коли дізнались хто вона. І не кажи, що це задля її ж блага. Я бачив в якому вона стані. І чесно навіть уявити страшно мені генералу ЛКВ, що могло з нею трапитись. Навіть не уявляю, як це сприйняв Сердрік, що ви з нею робили щоб довести її до такого стану. Маленьку крихітку принцесу, яка виглядає ніби від вітку зламається.

Мікола піджав губи. На це йому явно не було, що заперечити. Треба дізнатись його повну версію, але зараз на це немає часу.

-Ти залишаєшся поряд з нею тільки поки ти потрібен та корисний. І тільки тому, що після такого поранення я можу залишити її саму без нагляду. А ти у нас тут лікар. - глузливо додав Люцієн.- Коли я повернусь ми поговоримо. І краще тобі все мені розповісти. Якщо не задля свого порятунку. То задля забезпечення безпеки для Ерґи. Її життя все ще під загрозою, хоч вже не від поранення. - Люцієн не відводив погляду від обличчя дельтана. Той намагався тримати відсуджений вираз обличчя. Але йому це зовсім не вдавалось, коли він дивився на Ерґу.

-Добре поговоримо.

-Я йду і раджу тобі тримати руки та інші частини тіла якнайдалі від неї. Я знаю, що у вас немає жодних обмежень ні в уяві, ні в діях, коли це стосується задоволення своїх похотливих потреб. Але будь впевнений, якщо ти доторкнешся до неї якось інакше ніж як брат і лікар: Я вбʼю тебе. І робитиму це так повільно і болісно, що ти благатимеш мене про смерть.

З зухвалою посмішкою на обличчі, Мікола направився до ліжка та присів біля Ерґи, не торкаючись її просто провокуючи.

-Я буди робити те що буде на користь їй та її здоровʼю. А свої погрози прибережи для когось, на кого вони можуть справити враження. Якщо ти забув, мої дотики цілющі. - знов допускаючи подвійний зміст сказав Мікола. Він перевів свій погляд на Ерґу і почав абсолютно професійними рухами перевіряти її стан. Повністю ігноруючи Люцієна.

Люцієн хотів напасти, бити і бити, аж поки йому не стане краще, але розумів що ці думки спричинені не логікою чи потребою, а скоріш за все … Ревнощами!? Він ніколи нікого не ревнував. Ніколи взагалі не відчував досить сильних відчуттів до когось, щоб навіть допустити можливість ревнощів. Єдині почуття, які були йому звичні та доступні - це повага, обовʼязок, честь та служіння вищій цілі та вищому закону. Він поважав і цінував тих хто заслужив його повагу і довіру. І викреслював з життя тих, хто їх втратив. Найсильніші відчуття, які він мав були до Крістофа. Повага, лояльність можливо навіть симпатія.

Це відкриття не тільки шокувало, а й засмутило його. Адже він завжди пишався саме своєю незворушністю та відданістю справі, службі і королю.

Останній раз кинувши погляд на Ерґу та Міколу він поспішив до своєї команди. Треба знов взяти на себе всі обовʼязки. Розібратись з захопленим екіпажем. Допитати членів екіпажу дельтанів, щоб сформувати ґрунтовну справу щодо їх порушень. Розібратись з смертю їх короля Юго. Треба переговорити з Сердріком можливо вдасться дізнатись про його подальші плани загалом та щодо принцеси і її служниці зокрема. Він пояснить йому, що служницю в такому стані він не віддасть, а будь-яку отриману від неї інформацію, звісно яку Люцієн вважатиме за необхідне, надасть особисто Сердріку. Також треба врегулювати та правильно оформити питання їх нападу на зореліт дельтанів. Формально це був порятунок принцеси, його нареченої. Фактично вони вбили всіх кого встигли вбити.

Діставшись містка він побачив Стефано, який на час його відсутності прийняв командування на себе.

-Генерал на мостику, підготуватись до звітів - скомандував Стефано.

-Дякую друже. Як наші справи? - сідаючи в капітанське крісло, яке звільнив для нього Стефано включився в роботу Люцієн.

-Корабель дельтанів під повним нашим контролем, екіпаж теж. Вижило 7 осіб, що знаходяться зараз під охороною і один той, що пішов з вами. - Стефана багатозначно подивився на Люцієна.

-Так, він прийнятий в штат лікарем. Здебільшого він займатиметься пацієнтом, що знаходиться в моїй каюті. Також він надаватиме все необхідну допомогу з пораненими доктору Міосу. Але він на випробному терміні. Будь-які питання, нарікання, зауваження одразу до мене. - погляд Люцієна давав зрозуміти це наказ, який не терпить ні заперечень ні питань.

Він дуже цінував і поважав Стефана. Довірив би йому прикрити свою спину і завжди отримав би кулю замість нього. Але в розряд друзів вони так і не перейшли. У Люцієна взагалі ніколи не було друзів. Він дуже рано зрозумів, настільки складним та небезпечним стає життя за наявності друзів.

-Зрозумів, це добре у нас також 5 поранених різного ступеня важкості. Зараз він нам стане у нагоді.

-Як тільки розберемось з основними питаннями, я відправлю його в мед пункт. Він прийнятий мною особисто, але памʼятаємо, що він дельтан в першу чергу.

-Сердрік ще на кораблі?

-Ні він і його команда відселили одразу за рятівною капсулою. Він намагався її перехопити та вона встигла перейти на гіпер швидкість.

-Це ускладнює ситуацію і бюрократичні питання. Що відомо з цього приводу?

-Вони шукали принцесу Аурелію на кораблі. Він розминувся з нею на хвилини. Після активації капсул порятунку, двері заблокувались, тож він не зміг дістатись до неї, тому не втрачаючи часу вони повернулись на свій корабель для перехвату. Він так поспішав, що мало не допустив розгерметизації корабля дельтанів. Вони мʼяко кажучи не дуже акуратно увірвались на борт. Корабель не придатний до руху, ми мусимо тягнути його на буксирі, що значно уповільнить наш рух та подовжить час повернення.

Люцієн розумів про що мова. Замість вихідних вони знов матимуть купу документів для оформлення та проблем, замість вже давно заслуженого відпочинку.

-Все це я знаю. Розкажи те, чого я не знаю.

-Люди Сердріка побували в кабіні капітана раніше за нас. Є загроза, що він почне війну з дельтанами. Вони вибили з помічника капітана дельтанів, Руєля здається, план короля Юго. Він хотів насильно запліднити принцесу, а всі знають плодючість цієї раси. Потім він хотів переписати шлюбний договір з королем Аугусто. Адже фактично договір між принцесою та Сердріком не вступив в дію. У нього на руках опинилась би вагітна від нього принцеса, а отже і майбутній спадкоємець. Я теж думаю, що цей план спрацював би. Але капітан мертвий, а принцеса втекла. І абсолютно невідомо, що там сталось. Принцеса точно не могла зробити це з капітаном. Можливо їй хтось допомагав, або вона мала якусь зброю чи ще щось. Насправді там повна плутанина з тим, що сталось чи могло статись. Чи встиг капітан реалізувати свій план, теж не відомо. Сердрік розлючений. А це означає неприємності абсолютно для всіх.

Розлючений Сердрік це не просто неприємності. Це тисячі злочинів, смертей та повних хаос і беззаконня. Кодекс створений на Юрші вже трохи пішов в маси. Адже закони, які встановив він непорушні. І якщо ти не знаєш, що ти порушив його по відношенню до Сердріка або його людей чи їх власності, це не вбереже тебе від наслідків.

А чіпати те, що належить особисто Сердріку карається смертю. І не рідко не тільки твоєю, а й всіх хто на думку Сердріка, має якесь до цього відношення.

Тому так, роботи явно додасться, а команда так і не встигла відпочити. Зла та стомлена команда, це неефективна команда.

-Добре це все, що мені необхідно на даний момент знати?

-Так здається все. Все під контролем. Я дав команду прямувати до штабу, дельтани увʼязнені і розміщені. В штаб я повідомив про повернення. Всю іншу інформацію я притримав.

-Чудова робота. Як завжди. - Люцієн поклав руку на плече Стефано - Всю документацію, звітність та питання з штабом я беру на себе. Тому я повертаюсь в свою каюту, а командування до повернення до штабу на тобі - важко було не помітити полегшення на обличчі Стефано. Ніхто не любив паперову справу. І я перший ненавидів її. Ми воїни, а не офісні працівники. Але, що поробиш. - Після повернення ви з хлопцями матимете тиждень вихідних. Потім повертаємось в роботу.

Всі хто почув цей наказ, як не намагались залишатись відстороненими. Я вже бачив по перешіптуванням, що хлопці щасливі й починають будувати свої щасливі плани. Моя робота виконана, нарешті я можу повернутись до Ерґи і прибрати цього Міколу якнайдалі від неї.

-Я буду в своїй каюті, займатимусь паперами. Ліам ти йдеш зі мною. Візьмеш нового лікаря та супроводиш його до медпункту. Коли він стане не потрібним для доктора Міоса, супроводиш його в каюту. Ключа йому не давати. В нього поки, що пробний термін.

-Так капітане -відсалютував Ліам і ми направились до моєї каюти.