Битва за вибір

Ерґа відчувала як розривається її сердце. Втрата довіри, мабуть одне з найжахливіших відчуттів у світі. Цей пекельний біль, який рве душу мало з чим можна порівняти.

«Як він міг!?»

Кричала і кричала у себе в голові Ерґа. Її травма була подвійною чи навіть потрійною. Адже вона сколихнула старі спогади. Спогади як її тіло використали, а душу замарали, без дозволу, насильно. Як вона дізналась, що Аурелію, її ніжну Аурелію чекає та ж сама участь. Він був там. Саме тоді він дізнався, що сталось. Не подробиці, але суть. І ось сьогодні!!!

«Як він міг так вчинити!»

«Припини. Від твоєї істерики вже голова пахне. Ти розтрачуєш енергію від крові та вливання просто задарма. Доречі, ти знала що твої емоції, ось такі негативні прям як піч запалюють твою енергію?»

-Та йди ти! Замовкни! Відчепити! -прокричала Ерґа.

«Щоб що? Щоб ти просрала вступні екзамени, бо тебе захотів трахнути вічно пере збуджений дельтанець, який живе завдяки та во славу сексу?»

- Як же ш ти мене бісиш! – вигукнула Ерґа і жбурнула чашку в стіну.

«Геніально тільки прибирати цей безлад все одно тобі. А білу я тебе, бо ти навіть не подумала про це. Він зачепив твою травму, і ти в неї поринула відсікаючи все інше, та всі інші точки зору. Чи не так?»

Як з нею сперечатись, коли вона права? Як убиватись горем, коли дивитись на це з цьої точки зору? Як дозволити собі постраждати, коли на це немає часу?

«Отожбо. Йди вмивайся і збирайся»

Ерґа підійшла до дзеркала. Вона була вся червона плямами й опухла. Ну так вона справить незабутнє перше враження на комісію. Добре якщо її в медпункт не відправлять.

При думці про медпункт, думки переключились на Міколу, почуття ожили, сльози виступили на очі…

«Так так гальмуй. Ми вже розібралисьн, як мінімум немає часу, як максимум проблема не настільки велика»

«Не настільки велика. А якби у мене не було тебе? Мені б ніхто не підказав і я сприйняла це неправильне збудження як своє? Щоб тоді було?»

«Ну думаю ви б хотіли да но потрахались. Ти пережила свою травму, змінивши травматичний на прекрасний досвід. Ну і на екзамен ти б пішла спокійна, відтразана, врівноважена і ще й переповнена силами»

«Ні-ні-ні! Що ти таке кажеш!? Він обманув мене, обманом спокусив, використав.»

«Ну добре, що в тебе є я. Це по-перше. Він би тебе спокусив, але ж не примушував. Ти і з Люцієном відчуваєш спокусу.»

«Але це інше це мої почуття.»

«Якби мене не було, то і ті почуття ти б сприймала як свої.»

«Це інше»

«Ну добре, як скажеш» - зі смішному додав голос.

«Не треба цього зверхнього повчання» - розсердилася Ерґа.

«Слухай подобається страждати страждай. Ти завжди знайдеш привід. Сьогодні це Мікола. Але давай потім, після екзамену. Бо якщо не здаси, приводів страждати тобі піддодастся»

«Це не так. Він зрадив, він обманув…»

«І що? Ти не знала, що він тебе жадає? Знала. Ти не знала, що він намагатиметься? Знала. У нього є такі здібності, у інших інші. Кожен намагається досягти своїх цілей як може. Чи тобі цього не знати?»

«Тобто, я нікого не використовую. Я… я….»

До Ерґи дійшло, що використовує. Так вони не проти бути використаними, але це не змінює значення її вчинків.

«Всі ми всіх використовуємо. Все залежить від значення і цілей.» - мудро підвів голос. - «А тепер збирай сумку і на екзамен».