Битва за вибір

Мікола додав до свого списку, ще одну ніч ненависті до себе. Сьогодні їх було пʼятеро. Щоб уникнути пʼять наступних таких ночей. Щоб відновитись та набратись максимально сил для неї.

Це навіть для нього звучить жахливо. Він трахає інших жінок, щоб бути кращим для єдиної, яка його цікавить.

Завтра, точніше вже сьогодні, почнуться тренування на яких вони разом з Люцієном намагатимуться підготувати Ерґу до вступних екзаменів. Тому йому потрібно максимально сильне тіло фізично, щоб проявити себе з найкращої сторони. Звісно він не вважає, що Люцієн може бути кращим воїном. Просто, він ніколи не бачив генерала в бою і тому треба бути готовим до будь-чого.

І звісно треба мати максимально заряджені здібності для Ерґи. Для насичення її і лікування після. Тому він готувався до цього тренування всю ніч.

Це був секрет їх нації, який вони старанно тримали по собі. Вони могли не тільки лікувати та підсилювати емоції та відчуття. Вони могли ділитись силою та енергією. Працювати як батарейка чи зарядка для інших. Вони поглинали надлишок сили та енергії партнерів, що вивільнявся під час сексу і потім могли перелавати його. Ще тому вони були настільки класними коханцями, адже чим вищий градус пристрасті, чим сильніший оргазм у партнера тим більше енергії вивільнитися.

Але про це знають тільки дельтанці. І підживлювати дозволяється тільки один одного. І ніколи, нікого з інших рас.

Формально він не порушує умови. Він нічого їй не розказав. І нічого не пояснюватиме ні їй, ні Люцієну. Він просто підживить її називаючи це лікуванням.

Всі пʼятеро дівчат імʼя яких він не тільки не памʼятає, але навіть і не намагався запамʼятати, зараз лежать повністю знесилені та абсолютно задоволені на величезному ліжку. Тому коли він акуратно вибрався з цього клубка голих тіл, жодна навіть не прокинулась.

Він хотів прийняти душ. Дуже хотів. Але ще більше він хотів злиняти звідси, поки вони сплять. Тому він поспіхом одягнувся та залишив кімнату тихо зачинивши за собою двері.

На вулиці ще світало. Часу було вдосталь. Він встигне змити з себе всі мерзенні сліди його нікчемності і навіть підготуватись до тренувань.

Мікола вирішив прийняти душ одразу в тренувальному залі. Форма та рушники зберігались в шафах, що було дуже зручно.

Прийнявши душ та переодягнувшись він відчув себе трохи краще. Вже чистим ззовні, але все таким самим брудним всередині. Але все було не дарма. Енергія бурлила під його шкірою. Сила його дарування іскрилась на кінчиках пальців.

Він взяв планшет та почав переглядати справи, які потребували його уваги. Також він вирішив надіслати повідомлення своїм людям на Дельту та дізнатись як їх успіхи в заживлені, хоч тимчасовому, розломів на планеті.

Він так занурився в роботу, що не помітив як промайнув час. З цього стану його вивела Ерґа, яка тихо та соромʼязливо зазирнула в спортивний зал.

-Вибач, я думала що прийду перша та трохи розігріють до вашого приходу.

Після дуже важкої безсонної ночі в роздумах, Ерґа вирішила прийти раніше і трохи випустити пар. Вони з безбілетником всю ніч про дискутували, що їй варто і не варто робити. Голос наполягав, що вона має взяти і трахнути будь-кого з них, а бажано обох, щоб позбутись цієї проблеми з панічними чи якимись іншими атаками. Ерґа ж розуміла, що це як мінімум погана порада. Але під ранок вона вже так втомилась доказувати це, що погодилась навіть не тільки подумати про це, а й спробувати.

«Ба яка вдача. Дивись хто в нас тут красунчик дельтанець. Все як на замовлення. Хто ще краще позбудеться від твоїх страхів, щодо сексу як не жива машина для сексу та насолоди»

«Припини ми прийшли на тренування. Зараз прийде Люцієн. Не мели дурниць» - прошипіла подумки Ерґа.

«Які дурниці. Ось тобі й чудове кардіо. А коли прийде Люцієн. Ой матінко, тримайте мене, коли їх буде двоє…».

Тепло розлилося по тілу Ерґи. Голос тепер не тільки звучав в її голові, він ще й почав вихватувати її спогади та думки і закидати їх Ерзі, яка здебільшого ніколи не була до цього готова. От і зараз її почали атакувати спогади зі снів про Міколу. Соски затвердли, а живіт внизу почав пульсувати.

«Припини негайно» - ледве стримуючи стогін, чи то наказуючи чи то благаючи про себе сказала Ерґа.

Від внутрішньої війни її відволік голос Міколи.

-Немає за що вибачатись. Я вже тут тож можемо потренуватись разом, або – Мікола не збирався на неї тиснути. Він знав, що її довіру, як завойовувати, так і відвойовувати треба повільно. – або я можу піти і ти зможеш позайматися сама.

- Ні. Ну що ти, не треба йти. Можемо позайматись разом, якщо ти не проти.

«Так це що зараз було? Ти влізла в нашу розмову!?» - ошелешено промовила Ерґа.

«Нічого подібного, просто подумали однаково одночасно. – відповів голос – не підтуплюй».

Знову від продовження дискусії відволік її Мікола:

-Ні я зовсім не проти – з голлівудською посмішкою відповів Мікола.

«Ну судячи по випуклості, яку видно навіть через спортивки, план тренувань в нього такий самий як і у мене» – зі сміхом додав голос.

Ерґа перевела, як виявилось знову, погляд на цю саму випуклість. Очі Ерґи ошелешено розширились. Тепер як її не затискала щільна тканина дельтанського воєнного костюма… Розмір скажемо прямо вражав.

«Боже цим знаряддям вбити можна, ну і дубіна» трохи з панікою зауважила Ерґа.

«Мила головне не розмір, а вміння ним користуватись» зі сміхом відповів голос.

«Зазвичай це кажуть про протилежну ситуацію» понуро відповіла Ерґа.

«Ну в твоїй ситуації це теж пасує. Лячко ти моє»

Ерґа швидко відвела погляд та помчала в роздягальні, щоб трохи заспокоїтись та зібратись з думками, ну і звісно віднести свої речі.

Мікола тим часом, вже почав горіти тільки від самого передчуття цього тренування.

Він скориставшись нагодою, що Ерґа вийшла з залу, швидко поправив свій вже повністю в бойовій готовності член.

«День буде важким» - тяжко зітхаючи подумав Мікола.

Ерґа повернулась. Мікола не міг відвести погляду від неї. Обтислий спортивний топ, обтислі лосіни, наче друга шкіра покривали й без того спокусливе розкішне тіло дівчини. Вона зачесала волосся в високий хвіст, який хитався на спині в такт її рухам.

Мікола розумів, що витріщається на неї, але просто не міг відмовити собі у задоволені хоч поглядом попестити її тіло.

«Ну ти глянь на нього, який солоденький. Він ще тільки що слину на тебе не пускає»

Ерґа зніяковіло прокашлялась:

-З чого почнемо?

Мікола зо ледве зміг перестати пожирати її поглядом та перевести його їй в очі.

- Мабуть з розминки та бігу. – зовсім осівшим голосом відповів він.

-  Добре.

«Ну пусти мене до нього. Йому погано тобі погано, зробимо, щоб всім було добре»

«Замовкни» - відповіла Ерґа, а сама після всіх тих картинок ледве стримувалась, щоб не застогнати.

Ерґа направилась до дзеркал робити розминку, продемонструвавши Міколі тепер не менш розкішний вид ззаду. А коли вона почала прогинатися та нагинатись, він вже ладен був, наче той вовк в мультику, почати вити та скручувати свій слинявий язик, який вже вивалився майже на підлогу.

Ерґа продовжувала свої вправи, час від часу кидаючи погляд на Міколу.

«Ну ти подивись на нього. Невже тобі його ні трішечки не шкода? А нас? Нас тобі не шкода. Ще трохи і по ногам потече. Ну давай ми швиденько!»

-А ти вже розімявся ? – спитала Ерґа, щоб заглушити голос. Говорити і думати одночасно не виходило.

Враховуючи його сьогоднішню ніч з пʼятьма партнерками, розминка вийшла знатна. Але їй звісно про це знати точно не потрібно.

-Так я вже скінчив. – ковтаючи слину та все ще не відводячи голодного погляду відповів Мікола.

- Далі біг?

- Так..

Він відповідав на автоматі, бо голова його працювала тільки на створення мега неприйнятних, але надзвичайно приємних ілюстрацій, що, як і в яких позах, він би зараз з нею зробив. І повторив би точно не менше ніж три підходи.

Ерґа перейшла до бігової доріжки. Мікола підійшов показати як це все працює, і звісно щоб приблизитись якомога щільніше до неї.

Повітря вже тріщало між ними двома. Здається вистачить найменшого поштовху.

Ерґа намагалась з останніх сил тримати себе в руках. Але його погляд і така близька присутність, явно в цьому не допомагали.

«Ну кицю, ну дай мені погратись! Я навіть твою панічку заберу! Пусти мене до нього»

Ерґа зосередилась на біговій доріжці, обравши ігнорувати голос. Бо зараз у неї в голові, немає жодного аргументу: чому вона не може осідлати його та зробити те чого вони так сильно хочуть.

Відвернувшись від Міколи. Вона натиснула на старт і одночасно швидкість рівень 6, доріжка прийшла в рух. І дуже швидкий рух, чого Ерґа однозначно не очікувала. Її понесло з шаленою швидкістю назад, а через те, що вона хотіла спійматися хоч за щось, вона втратила рівновагу і полетіла вперед обличчям до підлоги. За секунду до зіткнення її підхопили сильні руки Міколи, схопивши за груди та талію. Він з переляку хотів відсмикнути руки з грудей і все закінчилось тим, що вона приземлилась на Міколу.

В процесі висмикування руки з її бюсту, Мікола розвернув її. І тепер її голова лежала на розвилці його плеча і шиї. Вона підняла голову на нього. Очі в очі, притискаючись так щільно, що в них було одне повітря на двох. Вона відчувала кожен його подих, кожен удар його серця, кожну сталеву мʼязу, яка впивалась в її мʼякість. І звісно його твердий наче камінь член, який впирався їй в живіт і наче пульсував.

-Ти не забилася?

Думки плутались, дихання збилось. Ерґа потрапила в полон його очей. З близька вона розгледіла в них дивовижні чарівні вкраплення сірого в зеленому. Його надзвичайно довгі вії, гладко вибрите обличчя і такі звабливі вуста.

Ерґа не усвідомлюючи закусила нижню губу. Тепло від тих місць де доторкалась їх шкіра, линуло прямо до її промежини,  перетворюючи бажання на справжнє полумʼя, яке лавою розтікалось по її венах. Їй так страшенно сильно захотілось потертися об нього, що на лобі виспупили крапельки поту. Мікола поворухнувся, чим зачепив її і так спраглий низ живота та такі чуттєві горошини сосків. Наче блискавка насолоди пройшла її тілом. Ерґа не встигла затримати стогін, що вирвався з її вуст. Вона бачила як розширились зіниці Міколи. Відчула як змінилось його дихання та пульсація в його члені, яка вже чітко передавалась їй в живіт. Очі заполонило полумʼя бажання, мабуть як і її … Вона зрозуміла, що він тягнеться до неї, щоб поцілувати. Але цього разу вона не чула ні голоса безбілетника, ні свого голосу здорового глузду. Ніщо зараз не могло зупинити їх.

- Сподіваюсь я вам не завадив? – почувся розлючений голос Люцієна з дверей.

Ерґа відскочила від Міколи ніби його тіло обійняло полумʼя.

Мікола ж з тріумфальною задоволеною посмішкою тільки підклав руки під голову і відповів не відводячи погляду від Ерґи.

-Ще й як завадив. Ми чудово справлялись з тренуванням і без тебе.

-Я й бачу. - зло відповів Люцієн – Ось тільки тренувати ти її маєш для її цілей, а не своїх.

Тепер Мікола перевів злий погляд на Люціена.

-Я завжди ставитиму інтереси Ерґи на перше місце і тобі це достеменно відомо. – виплюнув обурено він і піднявся.

Слава Богу випуклість від їх перепалки стала значно меншою. Ерґа ж не сміла підняти погляд на Люцієна. Та й на Міколу теж. Та, що з нею не так!? Вчора з Люцієном наробила проблем, сьогодні додала їх ще з Міколою.

«Ти перетворюєшся на німфоманку» подумала про себе Ерґа.

-Я в туалет. – всім і нікому кинула Ерґа і втекла до туалету.

Як тільки Ерґа вибігла з зали Мікола повернувся до Люцієна.

- Вона обрала мене. Тому ти й казишся.

- Обрала? Чи ти їй допоміг?

По тому, яке стало розлючене обличчя у Міколи, Люцієн зрозумів, що попав в ціль.

-Мені для того, щоб вона «обрала» мене, застосовувати обман і здібності не потрібно.

- Це не обман! Це частина мене! І зі слів жінок одна з найкращих частин.

-Так, я бачив вчора тих жінок, спеціалістів з чоловічої поведінки. Скільки їх було чотири, а потім пʼять? Чи чотирьох тобі все ж вистачило?

Мікола розгубився. Він явно не підозрював, що хтось ще знає про його вчорашні «пригоди» особливо Люцієн.

-Ти стежиш за мною навіть у вільний час?

- В тебе немає вільного часу. А я стежу за всім і за всіма.

- Ну звісно великий генерал Люцієн тримає все під контролем навіть свій доблесний член. Судячи з твоєї репутації, я взагалі не розумію чому ти вчепився в Ерґу. Тобі й самому добре. Жінки тебе не цікавлять.

-А судячи з твоєї такій потьоганій шльондрі варто триматись якнайдалі від ніжної Ерґи.

Це був удар нижче поясу для обох. І здається їх ненависть тепер вийде на новий рівень. Як же їм співпрацювати далі? Бо співпрацювати доведеться. Ерґа потребує їх обох!

-Еее, хлопці ви завершили ображати один одного? Можна ми перейдемо до мого навчання?

Обоє перевели свій погляд на Ерґу. Як давно вона там? Як багато вона чула!?

Повернувшись в залу вона почула нищівні претензії та образи хлопців один до одного. Навіть слухати було не приємно, важко уявити, як вони при цьому почуваються.

Хоч Ерґа тільки заспокоїла своє лібідо, вона не придумала нічого розумнішого, як переключити їх увагу на себе. І тим самим зняти пануючу напругу.

Вона підняла руки, потягуючись, щоб поправити хвіст на голові. І о упс, випадково натягнути топ та підкреслити груди, до яких вони обоє явно не байдужі.

Поправляючи хвіст, Ерґа чітко помітила, коли агресія зникла і перетворилась в недюжий інтерес до того як вона поправляє волосся. А точніше в залипання на її груди, які так явно підіймались і опускались, бо вона спеціально робили глибокі вдихи.

«Ну все попались. Так набагато краще, ніж слухати ваші перепалки. Ти зі мною згідна?» - запитала Ерґа у безбілетника. Щось та підозріло притихла.

Відповіді не було.

«Дивно. То не заткнеш скільки не проси, то слова не витягнеш.»

-Так досить витрачати дорогоцінний час. Почнемо тренування. – підсумував оговтавшись Люцієн. – Ерґо, так як ти вже розмялась – єхидним тоном, переводячи погляд на Міколу, додав генерал – можемо приступити до освоєнь бойових навичок. Чи маєш ти якийсь досвід?

- Ну якщо досвід відбиватись від охорони і занадто прискіпливих залицяльників рахується…

- Ні не рахується. – відповів незадоволено Люцієн.

«Чого він психує. Не всі мають воєнну підготовку. Не всім вона й потрібна, мабуть. Хоча психує він певно не через це.» Подумала і почервоніла Ерґа.

Вчорашні події, просто жах. А сьогоднішній початок тренування тільки погіршив ситуацію.

«Я ж не винувата, що ніколи не бігала на цій клятій біговій доріжці. І треба було йому зайти саме в цю мить. Хоча добре, що він зайшов саме в цю мить, бо щось мені здається погано б це все закінчилось».

-Тоді немає - з сумом відповіла Ерґа.

-Коли вона сердиться і підкріплена агресією в неї прокидаються інстинкти і виростають кігті і зубки – підморгнув Ерзі Мікола.

- Добре, треба з чогось починати. Перевіримо ці твої інстинкти.

- Тобто ви плануєте мене розізлити?

Не чекаючи Люцієн підійшов до неї та штовхнув її на мати.

Ерґа відлетіла та боляче приземлилась на дупцю.

-Ей, що це таке? Це що вже тренування почалося? – здивовано запитала Ерґа. Хоч мати помʼякшили приземлення, дупця все одно боліла.

- Вставай. Нападай. – проігнорував її Люцієн.

«Козел».

Ерґа спробувала встати, але Люцієн зробив підсічку і вона знов приземлилась на мати.

«Це ніфіга не смішно. Я знаю, що я не вмію битись, але це мене битись не навчить». Але поки що вона промовчала. Вирішила просто спепелити його злим поглядом.

Сидячи на підлозі, упираючись руками за спиною, вона думала, що їй робити. Якщо вона спробує знов встати, він просто знов її завалить. Тому вона вирішила знов зхитрувати. Вона перевернулась і стала на четвереньки, виводячи його з фокусу своєю дупцею, яка так розкішно виглядала в цих лосінах. Він втратив увагу і вона швиденько піднялась на ноги і відскочила від нього.

Але він вже розрахував її переміщення і знов перекинув її через коліно на підлогу.

-Та чорт забирай. Дай мені хоч встати, щоб чогось навчитись. – вже лютувала Ерґа.

-Твої хитрощі зі звабленням твоїм розкішним тілом, спрацюють зі мною, з Міколою, з будь-яким чоловіком якого є очі, але нападати на тебе будуть і жінки. Тому не розраховуй на цей спосіб.

«Ну дякую й на тому, що в мене розкішне тіло і моє зваблення діє, але мабуть він має рацію. Але як це перевірити, якщо я встати не можу».

-  Давай я спробую. – запропонував Мікола і вони обоє почали кружляти навколо Ерґи.

- Крихітко, це я винуватий. Я щось мабуть тебе перехвалив, коли казав про інстинкти та тебе. Я мабуть, так тоді піддався твоїм чарам, що просто поплив. Тому ти й змогла помахати манікюром тоді в мед пункті. Вибач. Потрібно було не хвалити тебе, а визнати, що твій рівень трохи нижчий за нульовий. Тоді б тобі не довелось стільки падати, як міх з картоплею.

«Махати манікюром, та я йому тоді всю форму роздерла і обличчя. Не кажучи вже про те, що він мене ледве стримував, навіть змушений був скрутити. А зараз «крихітко» «нижчий за нуль» «міх з картоплею. Та я за час життя на Саурі від таких биків відбивалась, що тобі й не снилось. І вони доречі не мали до мене ніяких теплих поблажливих почуттів. Я тобі покажу «нижче нуля»»

Ерґа вскочила прийняла загрозливу позу для нападу. Кігті висунулись, зуби почали пульсувати, а отже теж збільшились. Пульс шалено калатав в вухах. Вона стала крутитись так, щоб слідкувати за пересуванням їх обох.

Мікола підняв плечі в жесті: «нічого такого».

Ерґу це розлютило ще більше. «Звісно нічого такого, я ще навіть не починала».

Мікола зробив вигляд, наче йому стало дуже нудно, розвернувся та пішов до стіни. Ніби вона взагалі не представляє жодної загрози.

Не витримавши такого відношення. Ерґа з шипінням атакувала.

Він різко розвернувся, якраз щоб відбити її замахи. Тільки цього разу він не просто ухилявся від її пазурів, він блокував удари та наносив у відповідь. Ерґа ухилялась, присідала, навіть перекотилася, щоб уникнути удару ногою. Якимсь чином вона не тільки дивилась на його рухи, вона їх почала повторювати.

Кігті то прятались, то виринали в залежності від виду удару, яким вона намагалась його дістати. Пульс шаленів, кров палала в венах. В якийсь момент вона зрозуміла, що в неї виходить і що їй це подобається.

Черговий випад в її бік, вона ухилилась перекотилась по його руці так, що опинилась позаду і вдаривши ногою в спину, завалила його на підлогу.

Вона в шоці завмерла. А потім хвиля радості чи адреналіну накрив її:

-Я це зробила. Я завалила великого Міколу на підлогу – почала радісно гарцювати вона над ним.

І дарма. Він схопив її за ногу та потягнув на себе. Вона вже палала, але іншою ногою нанесла йому удар і попала в ніс, перекрутившись в падінні як кішка, вона приземлилась не на спину, а на руки і швидко підскочила готуючись до нападу.

Та нападу не було. Мікола тримався за, мабуть зламаний ніс, з якого текла кров. Але його погляд був зовсім не сердитим. Він дивився на неї з захопленням та обожнюванням.

- Мікола правий. В тебе чудові інстинкти. І ти надзвичайно швидко вчишся. Ти засвоїла і почала використовувати техніку Міколи проти нього ж, ще в процесі. Це потужне вміння.

Маленька перемога над Міколою, наповнила Ерґу радістю і щастям. Але похвала від Люцієна. Наче в неї зʼявились крила за спиною.

Її обличчя осяяла стомегабітна посмішка.

- А тепер ще раз, цього разу з нами двома одночасно.

Ошелешив її Люцієн. «Ой матінко я не готова!»

Але вони вже пішли в наступ.