Битва за вибір

«Ну нарешті вони пішли!» пролунав голос в її голові.

«Нарешті! Нарешті вони пішли!? Ти де була? Я кликала тебе! Благала!»

«Я чула.» - сумно відповів голос.

«Ти чула? І чому ж тоді ти не відповіла? Не відгукнулась? Нас мало не відправили до короля! І будь певна звідти б ми не вибрались вже! Як би не вони – вона вказала на двері – Ти розумієш це? Ти кинула мене, коли найбільше була потрібна!» лютувала Ерґа.

«Я знаю! Мені теж було страшенно страшно, як і тобі. Але я не могла. Я не мала сил навіть говорити. До речі це твоя вина!»

«Моя!? І яким же чином? Я була згідна віддати тобі контроль!»

«Справа не в твоїй згоді на контроль. Я казала тобі, коли я перехоплюю контроль – це забирає в мене багато сил. Я ще вчусь! І вчусь я навіть не знаючи правил і можливостей. Це в тебе все просто і як завжди!» сердито,  навіть люто відповів голос.

«То не треба було його забирати. Не лізь, якщо не вмієш. Що це взагалі таке! Чому ти в моїй голові!» в свою чергу сердито відповіла Ерґа.

« А чому ти вирішила, що це твоя голова!»

«В сенсі?» шоковано запитала Ерґа - «А чия твоя!? Ти пару днів як існуєш, а вже претендуєш забрати контроль. Або в мене з головою проблеми і психічний розлад, або ти якийсь паразит, якого я підчепила».

«Ага і не мрій. Я завжди була всередині тебе. Ніби спала. Ніби дозрівала чи що. А потім мене ніби увімкнули в життя. Спочатку, коли я прокинулась… Я, я не знала, що відбувається. Ти була в комі і я могла тільки слухати. Хоча я взагалі не знала про твоє існування. Я просто була зачинена в твоєму тілі. Нічого не знаючи, не памʼятаючи і нічого не здатна вдіяти. Наче жива, а наче й ні. Я знайомилась зі світом, з тілом, зі своїми можливостями. Вчилась всьому й одразу. Я навіть не знала, що я в тілі. Що воно може не тільки чути і відчувати, що внутрішні процеси нестабільні. Мені було складно і страшно. А потім зʼявилась ти. І стало ще складніше. Ти керувала. Тілом, думками, словами. А я… Хто я? Де я? Чому так сталось!? Певний час я хотіла помститись витіснити тебе. Щоб ми помінялись ролями.»

«Хм»

«Потім я хотіла зрозуміти тебе, зрозуміти себе. Я почала помічати наші відмінності. Що я бачу і знаю дещо, не так як ти. Я отримала доступ до твоїх думок, снів, спогадів. Я вчилась і вчилась і вчилась. Але мені ставало все важче і важче. Я не відпочиваю, коли ти спиш. Коли я дізналась про короля… Коли ви вирішили, що ти спробуєш вступити до кадетів. Ти спала, а я вчилась. Куди думаєш подавались твої солодкі сни? Чому їх не стало? Бо коли ти спиш, я беру контроль і навчаюсь, щоб дати тобі, нам шанс. Вивчаю твої сильні і слабкі місця, не для того, щоб зашкодити. А щоб допомогти. Але це вбиває мене. В прямому сенсі. Я втрачаю сили. Кожного разу їх все менше і менше, і вони не відновлюються. І я не знала, що мені з цим робити. Мені теж було страшно.»

«Ти не казала про це».

«І щоб ти сказала? Що ти дуже рада! Що нарешті позбудешся мене! І де я дінусь? І чи колись повернусь…»

«Я справді хотіла тебе здихатися, дуже.»

«Я знаю.»

«Вибач» - присоромлено відповіла Ерґа. - «Але ти мене теж зрозумій ти зʼявляєшся ні звідки. Я думаю, що я збожеволіла. А ти починаєш ще й керувати моїм тілом. Як якийсь загарбник чи паразит. Я й досі не розумію цього.»

«Годі! Не називай мене так».

«Вибач. Я не знаю як реагувати. Як тебе називати. Взагалі як це сприймати. В моєму світі, це відхилення від норми, з яким зазвичай борються. І я хотіла побороти. Ділити з тобою тіло, думки, я навіть не знаю що ще. Але коли ти зникла, я розгубилась. Я так звикла до тебе. Чи до нас. Мені стало сумно, страшно, майже боляче, ніби я втратила частинку себе»

«Бо я і є частинка тебе дурко. Про це я тобі й кажу.»

«То, що сталось коли ти зникла і коли повернулась? І що нам з цим всім робити?»

«Я дуже хотіла отримати контроль, як ти знаєш. Інколи я перший раз перехопила контроль, я була така щаслива. Але це ніби спустошило мене. Забрало всі сили і я « «вирубилась» як ти кажеш. Я думала, що це через недосвідченість. Але повернулась я слабшою. І кожного разу слабша все сильніше. Останнього разу я вчилась всю ніч, бо ти зі своїми емоціями здуріла геть і нізащо б не встигла підготуватись. І потім я ніби стала відлунням себе. Я втратила себе. Втратила звʼязок з тобою. А могла тільки спостерігати. Тому я не витрачаючи час і сили почала аналізувати. Все що знала, все що сталось, все що було мені доступне.

Перед тим як тебе вирубили охоронці, коли ти доторкнулась до Міколи я змогла трохи підживитись від нього. Зовсім трохи.»

«Ого! Тобто як це ти підживилась?»

«Скоро дійдемо до цього. Мені вистачило тільки сказати тобі про кров. Я не знала почуєш ти, чи зрозумієш, чи захочеш спробувати зрозуміти. Все, що мені лишалось це чекати і сподіватись. А потім ці ваші загравання з Люцієном. Ти хотіла його кров. Він хотів тобі її дати. Але ви як два йолопи…»

«Ей. Обмін кровʼю це святе дійство, ти ж маєш знати як це важливо ..»

«Обімін шмобмін. Ви не обмінювались. Ти брала, а йому не давала кров. І він нічого не знає про цей звʼязок…»

«Але ж я знаю. І для мене він суттєвий. І з наслідками про які я теж знаю.»

«Ти не підпускаєш його. Тож нічого боятись. Хоча це така дурня. Ти ж регулюєш зачаття.»

«Так але…»

«Так але … Це про твій страх, а не реальну загрозу.»

« Ну взагалі-то, я не знаю його наміри щодо мене…»

«Все ти знаєш!»

«Ні не знаю! Сексуальний потяг це ще не все. Це не те, що мені треба. В мене вже один раз забрали моє право вирішувати, обирати і розпоряджатись власним тілом - озвучила Ерґа намагаючись не потонути в спогадах, відгородитись, але тіло памʼятало. Тілом прийшла судома чи то страху, чи то огиди. -Більше цього не станеться»

«Щоб цього не сталось, ти маєш стати сильною, а не ховати голову в пісок.»

«Я не…»

«Не бреши мені/собі. Ми обоє знаємо. Тож…»

«Добере, то як ти повернулась?»

«Коли ти отримала кров, я отримала силу. Кров зцілила твоє тіло, але й при цьому наповнило мене силою та енергією. Значно більше ніж від підзарядки Міколи. Навіть більшу ніж, коли він насичував нас енергією.»

«А?»

«Поки я знаходилась відстороненою я зрозуміла, що кров активує, чи вже активувала, чи перейняла певні здібності всередині нас. А коли Мікола нас підживлював після тренування, я як я тобі казала відчула відгук. Щось спільне, знайоме. Ми теж маємо подібну здібність як у Міколи.»

«Ми можемо лікувати людей?!»

«Щодо цього не знаю. Треба спробувати. Але коли зʼявляється те сріблясте світло, ми можемо поглинати чужу енергію.»

«Але він не поглинає чужу енергію - заперечила Ерґа - Він своїми здібностями може лікувати і підсилювати відчуття і все»

«І все? Ти впевнена? Після тренування він сяяв і вливав в нас енергію. Тому я подумала.» задумливо пояснив голос.

«Ні, він казав, та і коли Аурелія проходила вивчення рас, там казали, що лікувати, підсилювати відчутт, емоції і про здібності до розмноження» - почервоніла Ерґа.

«Хм… Ну добре. Я ще вивчаю як саме це працює. І не зовсім розумію сам процес увімкнення цього сяйва. Чи сяйво це результат увімкнення. Короче треба практика. Думаю, коли він дав нам свою кров, ти якось перейняла і його здібності. Або кол здібностей і переробила його під себе. Замало інформації і практики. Було б чудово поговорити з ним про це.»

«Ого! Вау! Але поки що точно ні. А як щодо Люцієна? Його кров я теж взяла.»

«А які його здібності?»

«Я не знаю.»

«Можливо, це регенерація. Або витривалість і швидкість. Або здатність так швидко опановувати інформацію. Або ….»

«Добре, зрозуміла. Ми не знаємо, але користуємось.»

«Мабуть так. Розкажи мені детально, що змінилось в тобі після того як вони вперший раз нагодували тебе кровʼю?»

«Зʼявилась ти!»

«Ну це я знаю. Що ще?»

«Ну регенерація. Звісно не постійна, а знов таки тільки при вживані крові. Але мені здається це все ж таки повʼязано з нашою расою. А не якісь особливі новоспечені здібності.»

«Ну добре, припустимо. Але кажу тобі ще раз, я вже була в тобі! Що ще?»

«Ну можливо те, що ти кажеш за засвоєння інформації. Хоча я завжди швидко вчилась. Навіть швидше за принцесу - від спогадів про подругу завжди стискалось сердце від туги. але як то кажуть: «одна проблема за раз» - «Коли Аурелію навчали, я все запамʼятовували одразу і назавжди.»

«Добре. А новенького?»

«Ну здебільшого всі мої нетипові зміни повʼязані з тобою»

«Тобто від я могла увімкнутист через Люцієна? Цікаво. Але це все одно приводить нас до того, що ми гадки не маємо які в нього здібності.»

«Так»

«Треба якось дізнатись які його здібності, і чи є вони в нього взагалі!»

«Так. Тільки от як?»

«Я б запропонувала зваблення…»

«Припини»

«Ну от. Це був би найшвидший спосіб. Над іншими варто подумати. Давай ти відпочинеш, завтра важкий день треба надолужити час. А я поки подумаю.»

«А в тебе є на це сили? З тобою все буде добре?»

«Ну тепер ми знаємо, що якщо не буде, завжди є кров Люцієна»

«Але можливо він буде проти..»

«Судячи по реакції його тіла під час годування. Точно не буде»

«Ти про його збудження?»

«Ще й яке!?»

«Я теж під час годування відчуваю це»

«О я прекрасно знаю. Була б я тоді сильнішою.»

«Не смій. Якщо це станеться то точно не так. Я хочу, щоб хоч раз все було правильно»

«Ти поки дочекаєшся свого правильно, він вже може й передумати»

«Тоді він не вартий того» - позіхнула Ерґа.

«Розкажи про це своєму тілу» - зі смішком сказав голос- «Засинай»

Ерґа зручненько вмостилась в ліжечку і ця команда було останнє, що збереглось в її свідомості перед тим, як її огорнула темрява.