Битва за вибір

Ерґа і Люцієн

Ніч перед екзаменом далась Ерзі важко. Так багато проблем, питань, переживань.

Треба здати вступні екзамени. Обовʼязково! На інший варіант в неї просто немає права. Інший варіант є просто недопустимим, небезпечним, неприйнятним.

Треба розібратись із тим, що з нею діється. З її новими вміннями і здібностями.

Треба обговорити все це з хлопцями.

Треба знайти Аурелію. Про неї й досі нічого не чути, хоча здається її шукають чи не всі.

Її шукає Сердрік, Аугусто, звичайно ж. Король залучив ОСК на допомогу в пошуці. І як нещодавно дізналась, коли просочилась інформація, багато претендентів взяли собі на замітку план Юго і тому теж відправились на її пошуки.

Всі її шукали, але ніхто не збирався їй допомогти. Це було жахливо, страшно, несправедливо і просто жорстоко по відношенню до будь-кого. Ерґу це просто вбивало, розбивало її сердце. Саме тому, вона забороняла собі думати про це, навіть про її сестру по серцю любу Аурелію.

Це засмучувало, відволікало, вибивало її з колії. Тому вона прийняла рішення, що порине в це питання, питання пошуку Аурелії, тоді, коли зможе насправді щось зробити. Якось допомогти.

Вона вступить до кадетів, не тільки заради свого порятунку, а і заради порятунку подруги. І коли вивчиться, якщо до того часу вона не буде знайдена, переведеться на корабель, який назначений на пошук принцеси.

Так вона розуміла, що це час. Але поки що, навіть враховуючи, що вона має достатньо грошей. Ерґа зрозуміла, що вона має ще достатньо ворогів, проблем, та небезпек, яких не оминути, якщо вона спробує зробити все сама.

З одного боку Ерґа хотіла щоб її подругу якнайшвидше знайшли, щоб та була ціла та у безпеці. Але вона розуміла, що хто б її не знайшов з перелічених - він не надасть їй прихисток і безпеку. Тому Ерґа жевріла надію, що поки що, можливо, принцеса десь вдало переховується. А коли Ерґа знайде її, то або зникне з радарів разом з нею. Або як запасний план долучить до лав ЛКВ. Так це навіть смішно звучить, принцеса Аурелія, найбажаніша принцеса в всесвіті, зараз точно, кадет ЛКВ. Вона не має ні вмінь, ні здібностей, ні задатків. Але Ерґа її навчить. Натренує. Підготує. Допоможе.

Саме так Ерґа провела цю вирішальну ніч, в роздумах та складаннях планів з переривами на провали в сон. І саме так її застав Люцієн, який прийшов до неї раніше домовленого.

Ерґа вже прокинулась і сиділа над вже холодною кавою за столом, коли хтось постукав у двері.

Вона занепокоєно глянула на годинник. Люцієн і Мікола мали прийти лише за годину. А враховуючи попередні обставини, вона зовсім не спішила бігти відчиняти двері.

В двері постукали ще раз. Ерґа підійшла до екрану, що показував відвідувачів. Там стояв Люцієн.

-Люцієн – трохи здивовано привіталась вона відчиняючи двері.

- Привіт.Вибач не розбудив?

-Ні. Я вже встала, чесно кажучи й сном це було важко назвати.

Ерґа жестом показала проходити.

- Невдалось поспати? Нерви?

- Так, мабуть. Забагато думок.

-Зрозуміло. Вибач, що так рано. Мені ще багато чого треба встигнути, тому довелось прийти раніше.

-Нічого. Я розумію. Дякую, що взагалі знайшов час. Ти якби не зобов’язаний це робити.

Люцієн не відповів, а просто уважно подивився на Ерґу.

- Якщо ти не проти давай почнемо.

-Ой так, вибач. Де тобі буде зручніше? Можливо за столом?

Люцієн кинув погляд на ліжко. Але він чудово розумів, що треба ігнорувати напрям цих думок. В нього насправді взагалі немає часу. До питань вступних екзаменів до лав кадетів, додався ще й приїзд Крістофа і всі повʼязані з цим питання. Дуже багато питань. Він перевів погляд на Ерґу.

-Мені все одно. Де тобі буде зручніше.

Ерґа подивилась на крісло біля столу. Якщо він сяде йому буде зручно, але їй не дуже. Треба теж десь розміститись, щоб пити з його руки. Вона перевела погляд на його руку. Тому вона подумала, що на ліжку буде зручніше.

-Давай на ліжку і ти і я зможемо зручно сидіти і твоя рука буде в зручному положенні.

-Я б хотів попросити, щоб ти пила з шиї. – трохи сухо попросив Люцієн.

Але сухість його голосу була викликана зовсім не байдужістю, а навпаки спробою повністю подавити будь-які емоції, які просто вирували в ньому.

Йому й досі не давала спокою думка, що Мікола годував її зі своєї шиї. Як вона притискалась до нього. Як він тримав її в своїх обіймах. Як мінімум він теж цього прагнув, як максимум думки про це зводили його з розуму і не давали сконцентруватись повністю на його справах. Йому це треба було!

-Сліди на руках більше шансів, що хтось побачить особливо сьогодні. Я буду дуже зайнятий, сконцентрований на вирішенні багатьох питань і можу не прослідкувати. Навіть просто при потисканнях рук або ще в якихось ситуаціях. А от комір прикриватиме надійно. – пояснив він запланованим і завченим текстом.

При думці про це у Ерґи від хвилювання почали пурхати метелики і не тільки в животі. Вона опустила погляд та важко проковтнула слину.

-Так звісно – тихо відповіла вона.

-Якщо ти проти я зрозумію.

-Ні ну що ти, я зовсім не проти. – відповіла занадто гаряче вона. І почервоніла від цього.

Він стояв перед нею та чекав.

Люцієн стиснув руки в кулак, щоб нічого не робити ніяк не реагувати, ніяким чином не відлякати її.

Ерґа ж стояла наважуючись на цей крок.

«Припини зберись. Він нічого такого не мав на увазі і тобі не варто. Тобі потрібна кров, щоб впоратись сьогодні. А він просто допомагає тобі з цим» заспокоювала себе Ерґа.

Вона підійшла до Люцієна, витерла руки, які раптом спітніли об свої домашні штани, і підняла на нього свій погляд.

Люцієн вже майже не дихав, щоб не видати себе він просто відхилив голову, даючи їй доступ до своєї шиї. Але тут зрозумів, що її зросту не вистачить, щоб дістатись до його шиї.

Він перевів на неї погляд і розчинився в ньому. Там було й хвилювання і нерішучість, і очікування і бажання. Щоб стримати стогін він закусив нижню губу. Вона дивилась на нього таким поглядом, що його серце тануло, навідміну від його члена, який з самого ранку вже був готовий до цієї зустрічі.

-Здається у нас виникла проблема. Мій зріст.

-Оу – протягнула Ерґа все ще не відводячи від нього погляду.

-Давай я все ж таки присяду на ліжко.

Він так хотів взяти її за руку, щоб повести за собою. Але вже зовсім не довіряв собі.

Підійшовши до ліжка, зняв верхній жакет і поклав його поряд, Люцієн нарешті всівся розстібнув верхні ґудзики сорочки та оголив шию. Все це не відриваючи погляду від неї. Вона мов зачарована слідкувала за кожним його рухом.

Ерґа почула, що сказав Люцієн. Перейти на ліжко, щоб їй було зручніше, бо він занадто високий і вона не зможе дотягнутись до його шиї. Справді почула, але думки її ринули зовсім в інше русло. Особливо, коли вона прослідкувала за тим, як він повільно й плавно, мов король чи хижак, йде до ліжка знімає свій верхній одяг, сідає на її ліжко, розстібує сорочку оголюючи пульсуючу в очікуванні її зубів жилку. Вона не могла відвести погляду, не могла вгамувати ні думки, ні тіло.

Зібравши всю волю і своє лібідо в кулак Ерґа направилась до Люцієна. Коли вона підійшла, то хотіла сісти поруч, але він поклав їй руки на талію та притягнув до себе. Так, що вона опинилась у нього на колінах. В абсолютно компрометуючій і такій бажаній позиції зверху.

Пульс Ерґи зашкалював. Соски напряглись так, що дотики до тонесенькоі футболки викликали біль і ще більше бажання. Кров пульсувала тілом і особливо сильно в одному містечку, яке упиралось в його «ерекцію!?»

Але він ніяк більше не відреагував, руки спокійно лежали на її талії. Його дихання ніяк не змінилось. Він відхилив голову надаючи їй доступ.

«Зберись. Так в нього ерекція. Можливо це його нормальний стан, або нормальна реакція на те, що в нього на колінах дівчина, або ця ерекція взагалі адресована не тобі. Ти ж бачиш, що він геть не зацікавлений. І це навіть на краще.»

«Ага. Судячи, з твого тремтячого серця і реакції твого тіла на нього. Це точно на краще.» - зі смішним втрутився голос.

«Припини. Ти ж бачиш він не зацікавлений. Це тільки я так реагую»

«А можливо він боїться, що ти знов розревешся в його руках». – безжально нагадав голос.

«Не нагадуй». – понуро відповіла Ерґа. - «Давай вже скоріш покінчимо з цим знущанням».

«Погоджуюсь, це справжнє знущання. Замість того, щоб добренько його від пахати ти знов шукаєш проблеми та причини. Тож потім в душ. Відчуваю він нам знадобиться.» - знов зі сміхом додав голос.

Ерзі не було, що на це відповісти. Судячи з пульсації внизу живота, голос мав рацію. Але вона не збиралась це озвучувати.

«А тобі й не треба. Дурко».

«Все годі» зніяковіло відповіла Ерґа голосу.

Вона перевела погляд на шию Люцієна. Він просто спокійно чекав. Аж занадто спокійно подумала Ерґа з досадою. І трошки пойорзала в нього на колінах.

Він весь напружився. Руки сильніше стиснули її талію, але на цьому і вся його реакція.

На відміну від реакції Ерґи. Вона хотіла зробити гірше йому, хоч трохи побачити, що його стальна ерекція має якесь відношення до неї. А замість цього, та хвиля блаженства, яка розлилась її тілом від цього руху, майже знесла їй дах. Вона несвідомо прогнулася в спині. Впилась кігтиками, які подовжились на її руках йому в плечі та закрила очі переживаючи і справжню муку і справжнє блаженство одночасно.

Тяжко дихаючи, вона облизала губи і вкусила його в омріяне містечко на шиї.

Коли кров потрапила до її рота, вона не змогла стримати стогін насолоди.

Їй мало бути соромно, пізніше однозначно буде, але зараз … Зараз вона просто не могла відчувати нічого окрім поглинаючої насолоди.

«О Боже ! Дай мені сил втриматись.» - подумав Люцієн, коли Ерґа опинилась на його колінах

І він був впевнений, що сил йому не вистачить і це ще до того, як вона потерлась своїм солоденьким і таким гарячим місцем об його явно помітну ерекцію. Вона не могла не відчути її, коли опинилась у нього на колінах. Він очікував, що вона пручатиметься, виразить протест або навіть втече. Але ніяк не те, що вона потреться об нього. Його стальна, багаторічна витримка і дисципліна була нічим в порівнянні з цим солодким випробуванням. А коли вона запустила свої зубки в його шию, він був впевнений що зараз кінчить або його член просто розірве нахрін.

Її реакція, її укус, її стогін, запах, тіло в його руках таке живе, гаряче. Це було занадто. Це було більше ніж він здатен витримати. Це було пекло. Пекло і рай в одному флаконі.

Вона почала жадібно ковтати його кров постонуючи, притискаючись все сильніше. Це створювало вібрацію на його шиї. Такій чуттєвій під її зубами, її губами, під її руками, які вже блукали по його спині. Свідомо чи ні вона почала ковзати на його члені. І він правда намагався втриматись. Він правда на початку вірив, що зможе. Але це був дурний самообман.

Він схопив її під сідниці, ще сильніше втискаючи в себе. Допомагаючи та направляючи. Рухаючи нею на собі. Трахаючи через такий ненависний одяг. Вона все більше стогнала, все більше розкачувалась на ньому її соски були відчутні навіть через тканину сорочки. Лбцієн мріяв дістатись до них, руками, губам, язиком. Він мріяв про кожний сантиметр її тіла, але боявся відволікти її, боявся порушити її темп, збити її настрій.

Він брав і давав те що міг і навіть це було справжнім блаженством.

Люцієн був на грані. Судячи по її важкому диханню вона теж. Вона знову сяяла на ньому. Люцієн відмітив це, але цього разу не збирався ні зупинятись, ні думати саме зараз про це.

Але тут роздався писк на його сраному браслеті. Секундний писк, який зруйнував все.

Вона різко відсторонилася від нього, вскочила з його колін так, що мало не впала.

Люцієн підхопився слідом ловлячи її втримуючи від падіння.

Її очі були затуманені бажанням і відчаєм. Щоки розчервонілись, дихання збилось. Груди стрімко підіймались і опускались під час кожного подиху.

- Пробач! – вирвалось з її вуст. І вона закрила руками обличчя. – Я знов це зробила. Знов не змогла стриматись та контролювати себе.

Люцієн був сто відсотків не проти цьому, але розумів що необхідно акуратно виражати свої думки.

Він провів її до крісла біля столу та посадив в нього. До ліжка краще поки, що не наближатись.

Люцієн присів біля неї та спробував прибрати її руки від обличчя.

-Подивись на мене. – тихо і спокійно попросив він.

Спокій це останнє, що він зараз відчував але заради неї… Здається, він ладен на будь-що заради неї. Ця думка як окриляла так і лякала його. Але заперечувати це – це брехати самому собі.

Ерґа несміливо прибрала руки та перевела занепокоєний погляд на Люцієна.

- Я нашкодила тобі?

Люціжн подумав про свій член і однозначно сині яйця, але цю інформацію він притримав при собі.

-Ні ти не зробила нічого поганого. Подивись все добре.

Ерґа перевела свій погляд на його шию. Там і справді все було добре. Цього разу там були два акуратних проколи з яких ще трошки витікала кров. Їй так хотілось злизати її своїм язиком, що вона його прикусила і зовсім не ніжно.

-Треба обробити і закрити твої рани. – Ерґа перевела погляд на його прекрасне обличчя, щоб відволіктись від думок про його надзвичайно смачну кров.

- Все добре, не переймайся. Як ти себе почуваєш?

-Сконфужено. - вирвалось у Ерґи. І вона опустила очі на свої руки, які все ще тримав Люцієн.

Він погладував її руки великим пальцем. Це було приємно.

-Що саме тебе турбує? – спитав Люцієн і заправив пасмо її волосся за вуха. В процесі від доторкнувся до її вуха і це викликало солодке тремтіння – Вибач це боляче? - відсмикнув руку Люцієн.

Ерґа почервоніла і тому не спішила піднімати очі на нього.

-Ні, навпаки. В нас дуже чутливі вушка. – дозволила зізнатися собі Ерґа.

-О. Зрозуміло – знов цим сухим тоном відповів Люцієн.

Ерґа перевела погляд на його пах, вона не планувала, це вийшло якось само. Там ще й досі була чітко випираюча ерекція. Вона швидко відвела свій погляд. Тіло знов почало поколювати в найінтимніших місцях. Соромно зізнатись, але вона майже кінчила пʼючи його кров. Після того як кров потрапляла до рота, наче якийсь запобіжник перегортав. Вона намагалась думати, намагалась контролювати себе. Але її почуття, емоції та бажання брали над нею контроль. Тепер згадуючи чи навіть усвідомлюючи свої дії, їй стало ніяково соромно…

«Що подумає про мене Люцієн» присоромлего подумала Ерґа

«Ну судячи з того, що відбувалось точно нічого поганого. Він був абсолютно не проти. Та де там не проти, ще й як за. Шкода, що цей писк вас знов перервав. Тепер без душу точно не обійтись. Хоча скоро прийде Мікола. З ним навіть домовлятись не потрібно. Він завжди готовий простягнути «руку» допомоги» - напівжартома розмірковував голос.

«Замовкни»

У відповідь почувся сміх голосу.

Ерґа наважилась перевести погляд на Люцієна.

-Дякую… за твою кров.. – невпевнено сказала Ерґа.

-Звісно. То як ти почуваєшся?

-Прекрасно. Повна сил та енергії. Готова перемагати. – з посмішкою відповіла Ерґа.

Браслет знов видав писк і тепер ще вібрацію. Люцієн незадоволено перевів на нього свій погляд, а потім вибачаючись сказав:

-Вибач, мушу бігти. – він піднявся

-Так звісно. – відповіла Ерґа.

-З тобою точно все добре?

-Так дякую.

Він ще пару секунд задумливо роздивлявся її, а потім розвернувся та направився на вихід.

-Спробую забігти ввечері, якщо ти не проти. Але це буде пізно.

-Ні я не проти. – відповіла Ерґа.

-Тоді до вечора.

-До вечора.

Як тільки за ним зачинились двері, з Ерґи вирвався стогін розчарування та всього накопленого сексуального невдоволення. Вона встала та поплелась в душ. В такому стані точно не варто зустрічатись з Міколою. Вона зараз, як запалений сірник, а він завжди як фура з бензином.