Битва за вибір

-Отже почнемо з початку. Наша раса має певні особливості повʼязані з кровʼю. Коли формується пара і вони укладають шлюб, вони обмінюються кровʼю і скріплюють кровʼю цей союз. Це ви мабуть знаєте.

-Так – підтвердили обоє.

-Але на цьому використання крові не закінчується. Партнери діляться кровʼю при хворобі, щоб підтримати здоровʼя та молодість один одного. – вона перевела погляд на них вичікуючи реакцію.

-Тепер стає зрозумілим твоє одужання та регенерація. – промовив Мікола.

-Насправді ні. Кров не використовується так. По-перше ніхто не пʼє з, так би мовити джерела. Партнер дає трохи своєї крові і ти її випиваєш. По-друге… - тут вона задумалась наскільки доречною є інформація, але знала, що має це озвучити – По-друге ти можеш сприймати кров тільки свого партнера. Перша кров, яка потрапила в організм є і останньою. Ти можеш вживати тільки кров свого партнера. Так само ділитись кровʼю з партнером і тільки вашими дітьми. Навіть брати кров дітей заборонено. Кров інших партнерів ти фізично не зможеш. Вона відторгається й виводиться.

-Але ти пʼєш кров у нас обох? – розуміючи про що говорить Ерга, чи то питаючи, чи то підвів підсумок Люцієн.

-Так.

- І засвоюєш – уточнив на всяк випадок Мікола.

-Так. А це неможливо. – відповіла Ерґа.

-А чи пили артумці кров представників інших рас?

Ерґа замислилась до цього питання, вона не додумалась. Тож ця бесіда вже надзвичайно корисна.

-Ні, я про таке ніколи не чула. Планету можуть покидають здебільшого чоловіки.. Та і міжрасові шлюби у нас теж заборонені. Інформація крові має залишатись тільки у нашої раси. Це одне з перших чого тебе вчать від народження.

-Отже можливо таке, що ти засвоюєш кров взяту у нас обох через те, що ми з різних рас. – підбив підсумки Люцієн.

-Я займусь цим питанням. З цьої точки зору я не досліджував її кров. – повідомив Мікола. – Мені потрібна кров Артумця для досліджень та порівнянь.

-З цим будуть проблеми. Після минулих відвідин, вони не дуже жалують мої накази.

- Але все одно не можуть не слідувати. Серед кадетів є артумці?

-Здається немає, але я перевірю. Я зрозумів тебе. Продовжуй – звернувся він до Ерґи.

-Наступне це, щодо зцілення і щодо коми. Ніхто після обміну крові не впадає в кому. І я ніколи не бачила і не чула, щодо зцілення, регенерації або чогось подібного. Але…

-Але враховуючи, що це була кров від інших рас, а не артумців. Це й може бути причиною. – закінчив за неї Мікола.

-Можливо. – задумавшись відповіла Ерґа.

-Добре цим питанням займеться Мікола й ми повернемось до нього пізніше. – підсумував Люцієн.

-Гаразд. – погодилась Ерґа – наступне це те, в чому ми ще й досі не розібрались …

-Ми? – перепитав Люцієн і подивився сердитим поглядом на Міколу.

Той підняв руки до гори, мов: я тут нідочого.

-Тобто я, - схаменулась Ерґа. Вона ще не вирішила чи розповідати про безбілетника.

«Ну от знов починаєш обзиватись, яка ж ти не вдячна» саркастично промовив голос.

«Вибач, я просто трошки розгублена. Цей варіант щодо годування і кров інших рас ми не розглядали. І в мене тепер виникає ще більше питань до чого це може призвести, які можуть бути наслідки і зміни.»

«Все буде добре. Ми разом з цим розберемось і впораємось»

«Добре дякую»

Хлопці вже вичікувально і з підозрою дивились на неї. Схоже вона трошки зависла спілкуючись з голосом.

«Поговоримо потім» почула вона голос, який дублював її думки.

-Добре. Тут мені теж знадобиться ваша думка і поміч. Коли я прокинулась почались певні зміни, реакції думки. По перше це сяяння. Єдине, що я зрозуміла, що це стається під впливом сильних емоцій. Я починаю сяяти і це не просто світло з моєї шкіри. Мені здається це має принцип дії здібностей Міколи. – перевела вона погляд на дельтанця. – Коли я сяю я можу поглинати енергію від інших. Ти так можеш?

Шок і паніка на секунду зʼявились на обличчі дельтанця. Він дуже швидко взяв сете в руки. Але і Люцієн і Ерґа встигли це помітити.

-Розказуй! – з командував Люцієн.

Мікола на секунду завис. Він сидів щось старанно обмислюючи та в зважуючи, приймаючи рішення.

Спочатку він подивився Ерґу, затримуючи на ній уважний погляд наповнений надією. А потім перевів погляд на Люцієна.

-Якщо я щось скажу, то ви теж маєте пообіцяти, що це залишиться в цій кімнаті між нами трьома. І я вимагаю таку ж чесність і відкритість з твого боку. – звернувся він до Люцієна. - Ця інформація недоступна, ні для кого, окрім моєї раси. Ерґа поділилась своїми найпотаємнішими секретами …

«Ну майже» подумала трохи присоромлено Ерґа.

-Якщо я відкрию свої, то ти маєш відповісти тим самим. – наполягав Мікола.

«Рубіж ми вже давно минули. Рішення вже й так прийняте. Здається наша трійця повʼязана міцніше ніж я міг собі уявити. Але я маю знати все. Якщо й справді існує неминуча жахлива загроза, а Крістоф точно ніколи не помиляється. То підтримка тих кому можна довіряти знадобиться. Та чи можна йому довіряти? Крістоф не назвав його, але він сказав годуйте, а годують її кровʼю тільки вони двоє. Що прирівнює це до того, якби Крістоф назвав його імʼя. Навіть імʼя не було б настільки конкретним.»

-Добре я згоден. – відповів Люцієн.

-Ти маєш здібності? Які ти маєш здібності? – одразу пішов в наступ Мікола.

Люцієн проскреготів зубами.

«От заноза» але розумів, що рішення прийнято.

-Я, як і деякі обрані з моєї раси можу астрально пересуватись. Виходити зі свого тіла, вселятися в тіло інших, керувати тілами вселившись в них. Мандрувати астрально на певний обмежений час і відстань, бо це небезпечно перериванням звʼязку з моїм власним тілом. – як на духу видав Люцієн не зводячи при цьому свій погляд з Ерґи.

Її шоковане обличчя моментально зблідло. Вона стояла підпираючи стіну, але зараз сповзла на підлогу. Хлопці кинулись до неї.

-Здається, вона щось про це знає. – підбив підсумок реакції Ерґи Мікола.

Вони провели і вклали її на ліжко, а самі всілися по бокам.

-Як ти? Можливо, тобі потрібно крові? – не знаю для неї чи більше для себе спитав Люцієн, який вже як наркоман очікував наступного годування.

Ерґа перевела на нього розгублений і стурбований погляд.

Люцієн зрозумів, що все ж більше для себе задав це питання. Її розгубленість присоромила його.

-Якщшо потрібно тільки скажи, я також можу підживити тебе. Я підзарядився підзавязку на цей випадок.

-Підзарядився? - не розуміючи перепитала Ерґа.

Час відкривати карти. Мікола хотів доторкнутись до неї хоч якось, тому під приводом початку своєї сповіді взяв її за руку. За що отримав зпопеляючий погляд від Люцієна. Але вона не вирвала руку, а тільки перевела на їх руки погляд.

-Так підзарядився. Ти права, це ще одна здібність мого народу, про яку не знає ніхто. І яку заборонено використовувати на комусь окрім нашої раси. Ми можемо не тільки підсилювати та навіювати емоції і почуття, не тільки лікувати. Як ти вже знаєш ми можемо підживлювати когось вливаючи в них свою енергію. Точніше не свою, а запозичену. Ту яку ми поглинаємо від інших. – приголомшив всіх Мікола.

Люцієн підозрював щось таке. Адже не міг він весь час вливати в неї енергію, ще й давати їй свою кров. Ще й відвідувати борделі та трахатись всі ночі підряд. Не міг без наслідків, без спустошення та знесилення. Він думав про це, але так і не зрозумів як.

-Але як? – продублювала його питання Ерґа тільки в голос.

Мікола опустив присоромлений погляд. Очі Люцієга полізли на лоба.

«Так ось воно що!? Тепер все стало на свої місця.» подумав Люцієн.

-Під час зайняття сексом. Жінка, здебільшого, вивільняє під час сексу колосальну енергію. Дельтанці через дотик поглинають цю енергію. Так живиться наш дар. Так отримуємо життєву енергію ми. Тому секс настільки важливий для моєї раси. – спокійно закінчив Мікола та перевів на неї погляд, щоб зрозуміти її реакцію.

Ерґа була шокована, була стурбована, була здивована, спів ставляла інформацію з тим що знала, усвідомлювала значення того що він сказав.

Всі ці емоції можна було з легкістю прочитати на її обличчі. Але там ні разу не зʼявилось огиди, відрази чи ненависті. Мікола схопився за цю думку.

«Можливо тепер, коли всі карти відкрито, всі секрети розкрито вона зможе зрозуміти, пробачити і прийняти його» з надією подумав Мікола.

-Тобто коли ти кажеш, що заправився під завʼязку… це означає що ти… ? – ошелешено спитала Ерґа. – Оу … - вона почервоніла аж до самих коренів волосся, ба навіть шкіра голови здається коаервоніла. – І як часто тобі потрібна … підзарядка? – перевела вона свого соромʼязливого погляду на Міколу.

-Дорослий дельтанець здебільшого займається сексом тричі на день. Це є нормою…

-Ого… це мабуть важко… - розмірковувала Ерґа.

-Не думаю, що це саме важко.. – вставив свої пʼять копійок Люцієн.

-А ти? Теж тричі на день? Щодня? - не втрималась Ерґа. – Вибач це не моя справа.

-Ні все добре. Я хочу відповісти…

«Ну нарешті вона побачила бридкість цього чудо лікаря. І нарешті зробить вірні висновки» подумав Люцієн.

-Я вважаюсь бракованим. Відхиленням в нашій расі. Я не можу безрозбірно. Не хочу. Я потребую, якогось звʼязку окрім сексу. В мене на планеті це вважається чимось дуже постидним. Я намагаюсь не збільшити кількість та регулярність, а уникати цього. Але моя природа вимагає. Тому я змушений знов і знов повертатись у пошуку партнер на одну ніч, щоб мати достатньо енергії, запасів, щоб жити. Щоб приносити користь. – відповів зламаним голосом Мікола.

«Ну як так він це викрутив! Ще секунду назад від був огидним збоченцем, а тепер мучеником, бо трахає багато і часто різних жінок. Невже це правда? Невже я помилявся? Одна справа бачити в ньому помішаного на сексі безрозбірливого дельтанця. Зовсім інша. Якщо він змушений. Немає вибору. Приречений робити це знов і знов, щоб жити!»

-А тут ще я, яку ти підживлюєш та годуєш кровʼю. Вибач Мікола, я не знала. Мені так шкода.

-Ніхто й не мав знати. Особливо ти. Я не збирався обтяжувати тебе цією інформацією. Але якщо наші здібності мають одну природу. Хоча твої тести вже давно показують наявність здібностей, я й досі не розумію звідки вони в тебе взялись. Так з кровʼю, але я ніколи про таке не чув. Кожна раса має свої унікальні особливості, а ти можеш їх поглинути і присвоїти? Як проявляється моя здібність у тебе? І що щодо того, що про себе розповів Люцієн?

Вони обоє провели уважний і стурбований погляд на Ерґу.

- Я не знаю. Те що я знаю, що ми проаналізували …

-Ми ? – вони переглянулися між собою.

«Мабуть час настав.» - озвучила Ерґа до голосу.

«Почекай. Давай по черзі» якось стурбовано відповів голос.

-Я повернусь до цього. Коли я сяяла, кожного разу я була переповнена емоціями або почуттями. А коли мне намагались викрасти – вона проковтнула. Ці події були тільки пару днів назад, а одночасно наче вічність і наче тільки-но – Я була дуже налякана і за себе і за тебе – звернулась вона до Міколою намагаючись їм все пояснити. – І тоді я ніби під живилась від тебе через той дотик. Ти щось тоді відчув?

-Ні, тоді творився такий хаос. Мене вдарили розрядом струму…

-Зрозуміло.. Коли ми були на стрільбищі – повернулась Нрга тепер до Люцієна. – Я не відчувала, що я підживлююсь від тебе, але коли ти залишив мене і пішов до тієї жінки. Я бачила її схоже вона буде моєю керівницею – Семюель. – згадала імʼя Ерґа – я ніби вийшла зі свого тіла і опинилась біля вас з нею. Я бачила вас, чула, а ви не бачили і не чули мене.

Тепер настала черга Люцієна бути шокованим. Звісно він міг би сумніватись, адже вона могла побачити Сем, коли вони виходили. Але це малоймовірно. Він особисто попросив Сем зникнути і вивів Ерґу непоміченою. Тоді виходить, що вона й справді вийшла з тіла, а отже якось перейняла його здібності.

Це було неймовірно. Це було дивовижно. На що ще здатна ця маленька крихітка? Чи взмозі тоді вона пити кров будь-якої раси? І чи дасть це їй можливість перейняти інші здібності.

-Ти маєш добре дослідити її кров та взаємодію з нашою кровю, а також кровʼю інших рас.

-Для цього мені потрібні будуть зразки крові та більше крові Ерґи.

-Організуємо. Але це все має залишитись в таємниці. Ти маєш закрити доступ, ми маємо закрити доступ і до твого кабінету і до твоїх робіт і до твого передавача. Всю інформацію безпосередньо мені.

-Але я так і не розумію свої здібності та як ними користуватись.

-Мені знадобилось дуже багато часу щоб розвинути вміння концентруватись, щоб оволодіти своїми здібностями. Раніше на початку, я міг раптово залишити своє тіло, а інколи навіть не вміти повернутись до нього. Тому спробуй не використовувати їх якщо хоча б одного з нас немає поруч.

-Я б з радістю, але я ж і кажу. Це само собою виходить. І я навіть не знаю як. А мої емоції скажемо прямо нестабільні враховуючи все, що відбувається. А ти що порадиш?  - звернулась Ерга до Міколи.

-Мої здібності теж потрібно контролювати, але якщо я довгий час ігнорую їх та потреби організму вони беруть гору над розумом і стають неконтрольовані. Я можу відключатись і втрачати звʼязок з реальністю, а тіло тим часом бере своє. І найчастіше це багато неконтрольованого сексу з усіма підряд.

У Ерґи зʼявився  дуже переляканий вираз обличчя.

-Мені сняться дуже еротичні сни? Це ж тільки сни? Я не відрубаюсь і не роблю цього насправді? – вона кинула погляд на Люцієна. Хоча питання було адресовано Міколі.

Мікола переводив погляд з одного на другого.

-Я так розумію сниться тобі Люцієн?– зло спитав він.

Тепер Мікола зрозумів весь той гнів, який направив на нього Люцієн в тренажерному залі. Коли ти використовуєш на ній свої здібності, а інших гадає: чи згідна вона? Чи знає що відбувається? Чи погоджується? Вона зробила свій вибір чи це тільки вплив здібностей іншого?

Ерга як мала дитина накинула ковдру на голову, такого сорому їй не вдасться пережити. Тепер вона щоро раділа, що переселяється в корпус новобранців. Але ця розмова ще не щакінчилась і рано чи пізно їй доведеться вилізти з під ковдри.

Люцієн прокашлявся. І ну дуже самовдоволеним голосом відповів:

-Здається я знаю про які ти сни. Я теж якийсь час боявся, що астрально мандрую до тебе. Здається ми обоє астрально мандруємо.

О господи, вона тільки що дізналась, що вже неодноразово мала секс з Люцієном. Хоч і не тілесний. Але це все було насправді.

Скиглячий звук зʼявився з під ковдри.

-Я так розумію, що про мене тобі такі сни не снились. – пригніченим голосом спитав Мікола. Він не міг бачити сасовдоволену прсмішку, що розквітла на обличчі Люцієна.

І він не знав, що про це думати. Як ставитись? Отже у них був секс. Астральний. Це тому, що в них однакові здібності? Чи тому що її душа прагне його? Чи тому, що її здібності линуть до нього? Адже підживилась вона від Міколи. Ніби її здібності активуються відповідно до джерела цих здібностей.

Але вони мали секс. Його крихітка і Люцієн. Яке б не було пояснення. Це факт. Хоч секс був ефемерний, біль яка розривала серце Міколи була абсолютно точно справжня.

-Крихітко глянь на мене? – попросив Мікола. Йому потрібно було її підтвердження або заперечення щодо того, що вона обрала, що вона обрала Люцієна. Ця думка розривала його серце на шматки. Але він мав отримати її підтвердження. Дурна надія не хотіла відпускати його.

Ерґа розуміла, що має вилізти з під ковдри. Але для чого? Що це все означа? Що з цим всім робити? Вона мала секс з Люцієном!? Цей дикий, необузданий, гарячий мов саме пекло секс.

І як їй тепер дивитись йому в очі? А як їй дивитись в очі Міколі. Вона не хотіла цього…

«Не бреши» - відповів голос.

«Я не планувала цього»

«Не бреши».

«Ну добре. Я не збиралась реалізовувати це – голос вже хотів втрутитись, тому вона додала – Поки що. Що мені тепер робити?»

«Для початку вилізти з під ковдри і розібратись з усім як доросла дівчинка».

«Це як? Я неусвідомлено зруйнувала те, що було між нами трьома!»

«Це б все одно сталось рано чи пізно. Скільки б ти не закривала очі на правду. Ти давно знаєш, що всі їх суперечки через тебе. Через боротьбу за тебе.»

Ерга знала, що голос має рацію.

Вона глибоко вдихнула і прибрала ковдру з голови.

Вона подивилась на Міколу першого. Дивитись Люцієну в очі, було все ще невимовно соромно. Вона відчувала як шкіра покривалась червоними плямами. Але, як сказав голос час розібратись з цим як доросла дівчинка.

-Я не знаю, що все це означає. І не знаю, що з всім цим робити. Єдине, що я знаю, що це зараз не на часі. Я вступила до кадетів. В мене попереду навчання. І паралельно спроби розібратись і опанувати нові здібності.  Далі пошук Аурелії, яку здається, чи ніхто не шукає, чи ніхто окрім мене не може знайти. Я вам дуже вдячна за все, що ви для мене зробили і що робите. Але я не готова з цим зараз розбиратись. Давайте переключимось все ж таки на найважливіше. Я не маю для Вас ніякої відповіді. Я взагалі не планувала цього.

Посмішка Люціена потроху зійшла на нівець. А надія Міколи навпаки вийшла на новий рівень.

-Мені потрібна ваша допомога. Але я зрозумію, якщо ви вирішите припинити її надавати. Єдине про що я вас прошу, дотримуватись своїх обіцянок і наших таємниць. – наче пірнула з головою озвучивши це Ерґа.

Вона розуміла, що вони мають право покинути її. Вона не давала ніяких пояснень. Ніякий обіцянок. Ніяких гарантій. Але просила залишатись поряд. Це було негарно, так можливо нечесно. Але поринати в стосунки взагалі не входило в її плани. А тепер і подавно.

Повисла важка тиша. Кожен думав про своє, але разом з тим про спільне.

-Добре. Повернемось до сьогоднішніх проблем. А завтрашні будем розглядати завтра, - сказав Люцієн, але не зміг втримати свого гарячого погляду, який пробігся по тілу Ерґи.

І хоч вона була вкрита ковдрою, а під нею повністю одягнута. Вона фізично відчула поколювання в тих місцях де пройшовся його погляд.

-Завтра ти переселяєшся в корпус. Це обмежить наше спілкування і наші зустрічі. Ти вірно зауважила твоїм командиром буде Семуель, це справжня удача. Бо кращої за неї годі й шукати. Я продумаю, як організувати наші зустрічі, не привертаючи уваги. Бо тебе необхідно навчати. Я займусь навчанням використовувати свої здібності. Мікола вчитиме використовувати свої.

Тепер черга Міколи була розвалитись в задоволеній посмішці. Люцієн помітив це і швидко і розлючено додав.

-Жодного сексу. Я впевнений, він не обовʼязковий для навчання.

-Але значно прискорить навчання та засвоєння. – задоволено відповів Мікола.

Ерга хотіла провалитись скрізь підлогу.

-І не мрій. – гаркнув Люцієн.

-Це не тобі вирішувати – відповів Мікола і перевів на Ерґу прагнучий погляд.

«Ой матінко. Та годі ж вже. Спокушати мене і так голова кругом».

-Я змушена буду займатись сексом для того, щоб бути в нормі? – щоб покінчити з цим спитала Ерґа.

-Я не знаю. – чесно відповів Мікола.  – Як ти почуваєшся щодо цього питання?

Здається у Ерґи відмовлять кінцівки врешті-решт після сьогоднішньої розмови, настільки сильно кров прилинула до її обличчя, а отже відлинула від них.

-Я б не хотіла це обговорювати. – сконфужено відповіла вона.

-Ну враховуючи все, що сьогодні виплило і було обговорено…

-Так я постійно збуджена і якщо …

«Ну от і як їм пояснити не розкриваючи тебе, що якщо я сплю то рину у сни. Які виявляється зовсім не сни. А якщо ти береш контроль, то моя свідомість відключається, що здається насправді теж не є сном.»

«Можливо просто погодься потрахатись з Міколою або Люцієном фізично. Я бачу одні плюси. Навчання користуватись своїми здібностями. Розкриття чи вбираєш ти енергію через секс. Привести голову та емоції в порядок. Переписати жахливий досвіду, який викликає ці твої атаки памʼяті в кінці-то кінців».

«Панічні атаки»

«Не суть.»

Ерґа справді розглядала цей варіант. Боже, та що ж це коїться!?

«Ні це якась дурня. Секс створений не для цього. Він має бути іншим. Це має бути єднання тіл на основі єднання почуттів. Побудоване та повазі та довірі».

«Фу мене зараз знудить. Яка ж ти ханджа». – прокоментував принизливо її тираду про високе голос.

«Моє тіло – моє діло» відповіла сердито Ерґа.

«Не будь такою певною.»

«Не смій» злякано наголосила Ерґа, розуміючи куди хилить голос.

«Ну, а чому ні. Я б забрала цей досвід, ці твої вагання і нерішучість. А ти б отримала тільки результат. Без самобичування, мук і роздумів. Якщо хочеш, ти про це навіть не згадаєш»

«Не смій! Ніхто не буде забирати в мене право вирішувати з ким мені спати чи не спати.»

«Ой вибач, я забула що це твій хворий мозоль» відповів примирительно голос.

Хлопці очікували її відповіді і з занепокоєнням поглядали, вона знов зависла.

-І якщо мені сняться ці сни, я не відпочиваю. – закінчила Ерґа.

-Тоді можливо це й правда. Можливо тобі передались і здібності і потреба в сексі, як частина їх живлення і підтримки. Поки не спробуємо, як то кажуть, не дізнаємось.

Мікола і Люцієн дивились на неї таким поглядом, що вона відчувала себе заправленою мишкою, яка вже потрапила в пастку.

-Поки що мені допомагає ваша кров. На цьому й зупинимось. Люцієн я б хотіла попросити тебе , якщо я знов зʼявлюсь… Тепер, коли ми знаємо, що це не зовсім сон, ти б не міг… відмовити мені чи що?

-Так Люцієн, тепер коли ти знаєш все і вимагаєш не вчити її опановувати здібності використовуючи секс. Це дуже резонно і справедливе прохання.

Люцієн наче спійманий на гарячому затис губу.

Він розумів доцільність цього прохання. Особливо враховуючи, що його озвучила Ерґа, але також згадуючи попереднє… Він розумів, що це буде ой як не просто. Особливо знаючи, що це їх спільне астральне минуле, а не сни.

-Як скажеш – відповів він Ерзі. – Я спробую.

-А ти не пробуй, якщо я маю стримуватись, то ти й подавно зможеш.

«Ну що за жах. Її сексуальне життя стало не тільки відкрито на огляд, а ще й частиною стосунків між ними трьома». – присоромлено подумала Ерґа.

-Отже ми все обговорили? – вона більше не витримає цього сорому.

-Здається так. Вже пізно, а тобі рано вставати. Навчання з використанням здібностей почнеться через місяць. Ми маємо час. Відвідини мед пункту раз на тиждень так і залишаються. Я внесу це в твою справу. Як я організую наші навчання, я ще не вигадав. Але щось обовʼязково вигадаю. Ходімо нам час іти. Їй залишилось три години сну.

«Або відсутності сну.» подумала Ерґа.

-Зачекай. Хочу дещо спробувати. Як там твої емоції зараз? – відповів Мікола.

-Нестабільні мʼяко кажучи.

-Добре.

«Добре!? Кому?»

Через секунду він опинився на ній притискаючи своїм тілом до ліжка. Він опинився зовсім низько, наче прагнучи поцілувати її.

Паніка, занепокоєння, страх, обурення, сором, бо поряд Люцієн, так багато емоцій одночасно накрили її… що вона почала сяяти.

Вона не бачила цього. Але побачили Мікола і Люцієн, який вже хотів скинути цього покидька з Ерґи, аж поки не зрозумів, що той робить.

Так вона сяяла. Їх розділяв одяг і ковдра. Тому Мікола взяв і провів своєю рукою по її щоці. Але нічого не відбулось. Ерґа важко дихала перебуваючи в паніці, розгублена, та ряді інших емоцій, що поглинали її.

Тоді він погніздився на ній, потершись об неї явно вирираючою ерекцією, але його ціллю було не збудження, чи спокушання, а дістати з під ковдри її руку.

Коли він схопив її за руку. Це сталось.

Вона відчула, як поглинає його енергію. І вони обоє шоковано завмерли.

-Отже не шкіра до шкіри, а руки. – задумливо промовив Мікола.

Він поклав свою руку вище. Все припинилось. Він поклав її руку собі на щоку, потік відновився.

Ерґа не могла відірвати від нього зачарований погляд. Його енергія линула в неї, наповнювала і…. збуджувала.

Злякавшись цього, вона відсмикнула руку. І відштовхнула його. Це сталось автоматично. І вона навіть пошкодувала про свій вчинок, алжевін хотів тільки допомогти.

-Вибач. – промовила присоромлено.

-Нічого. Все добре. – відповів Мікола і підвівся.

-І? – спитав Люцієн.

-Так тригер сильні емоції. Вона вміє поглинати енергію і вміє її вливати. Посилати енергію для збудження. Але не знаю чи свідомо чи ні. І чи тільки посилати енергію чи маніпулювати почуттями і відчуттями. Також незрозуміло чи вміє вона насичувати енергією. Потрібна практика. Єдине, що можу точно сказати, вона це може робити тільки через долоні. Можливо поки, що – знов таки додав Мікола.

-Зрозуміло. – відповів Люцієн і перевів погляд на Ерґу. – А як ти себе почуваєш? Якісь зміни висновки?

- Я відчула як надходить його енергія. Минулого разу я не відчувала, можливо через те, що тоді то був корткий контакт. Потім прийшло тепло і збудження. Я не знала, що маю до цього відношення. Не робіть так більше.

- Вибач, але поки ти не навчишся керувати своїми емоціями. Провокація це найшвидший шлях. – відповів Люцієн.

Мікола ж просто не зводив з неї палкого погляду.

-Нам час. Цієї енергії їй має вистачити на деякий час. А враховуючи попереднє годування. Думаю на тиждень вистачить.

-Я не забагато забрала? – турботливо спитала Ерґа.

-Ні все добре. Відпочивай. – якось занадто стримано відповів Мікола розвернувся і вийшов з каюти.

-До зустрічі. – попрощався Люцієн і вийшов слідом.

Ерґа залишилась сама. Спантеличена. Збуджена. І розгублена. Розмова пройшла, не сказати, що добре. Скоріш важко. Але тепер вона знає і розуміє набагато більше. І має змогу навчитись ще більше, завдяки їх допомозі та підтримці.