Битва за вибір

Направляючись в каюту я перебував в найгіршому та найкращому стані. Я з нетерпінням чекав повернення до маленької впертої служниці. Чекав побачити своїми очима, що вона одужала, прокинулась ціла і здорова. Почути її прекрасний голос. Відчути її чарівний аромат. Обійняти її та розказати, як сильно вона мене налякала. Як я мало з розуму не зійшов, коли майже втратив її. Відлупцювати її розкішний задок за те, що вона наразила себе на таку небезпеку.

З іншого боку там був він. І я так боявся, що вона прокинулась і він, а не я реалізував всі мої бажання. Що він її заспокоїв та приголубив. Він поряд дає її свою увагу, ласку та підтримку.

Я мимоволі стиснув кулаки. Підходійшовшо до дверей я завмер, я так хотів зайти і так боявся зайти і побачити їх разом.

Ліам стояв позаду мене та чекав. Я розвернувся обличчям до нього.

-Ліаме, почекай мене тут. Нам з доктором треба дещо обговорити і потім я виведу його до тебе.

-Так звісно капітане.

Ліам відійшов трохи від дверей та обперся об стінку.

Я ж вирушив на зустріч своїм страхам.

Коли відкрились двері і я зайшов, перше що я побачив це Міколу, який знайшов на моєму столі записник та ручку і щось швидко туди записував. Що? Дані про наш корабель? Повідомлення побратимам? Лист про допомогу? Коли двері відчинились і зачинились він навіть не підняв своєї голови.

-Її показники в нормі. Але мені необхідно буде дещо захопити з мого мед відсіку для більш детального обстеження. Також я б хотів зробити пару аналізів, коли вона прокинеться. - він підняв погляд на Люцієна. - Я не стикався з подібним я не знаю, що є нормою у таких випадках, а що є проблемою. Тому мені необхідний доступ до мого мед відсіку, щоб бути готовим до будь-яких змін у її стані.

Люцієн підійшов до Ерґи. Її волосся розкинуте на його подушці. Його ковдра вкриває її тендітне тіло. Вона все ще спала. Її грудна клітина спокійно підіймалась і опускалась в такт диханню. Її шкіра вже не була такого насиченого кольору, румнець зійшов з її щік.

Люцієн перевів погляд на її губи. Зуби повернулись до звичайного розміру. Але від спогадів, як її зуби впивались в його руку, як вона стогнала ковтаючи його кров, та сама кров прилила до зовсім не доречних в цей момент місць.

-Вона все ще спить. Я не знаю норма це чи ні. Але враховуючи серйозність поранення, яке вона перенесла, поки що вирішив не будити її.

Мікола стояв з іншого боку ліжка і теж пильно дивився на Ерґу.

-Ти потрібен доктору Міосу. Будеш виконувати все, що він скаже. Коли виконаєш роботу і тебе більше не потребуватиме доктор, тебе проведуть в каюту. Від сьогодні ти з мого дозволу стаєш членом екіпажу, медичного відділу, на випробний термін. Не накосяч, якщо хочеш повернутись в цю каюту.

-Ти чудово знаєш, що я потрібен їй. І довірити її ти нікому окрім мене не зможеш, тому давай без пафосу. Ти бачив її стан в тому коридорі - повисла тиша, бо ми обоє згадали ті жахливі моменти- Ми не знаємо, що ми наробили.

-Тобто ми не знаємо, що ми наробили? - з шипінням перепитав Люцієн - Ти сказав, що знаєш як їй допомогти!

-У нас не було часу! У неї не було часу! Ти це знаєш не гірше за мене! Це єдине, що спало мені на думку враховуючи ситуацію з принцесою, і те що вони одного виду я вирішив спробувати. Я очікував або нічого, або набагато гіршого варіанту. Те що ми маємо. - він потер лоб долонею - Я не знаю, що ми насправді зробили. Я звісно радий, що це допомогло. Але чим це закінчиться я й гадки не маю.

-Дивовижно. Просто дивовижно. Ти винуваті не зрозуміло що, не знаєш чи це допоможе і не знаєш до чого призведе. Ти впевнений, що ти лікар? Чи це стандартний спосіб лікування пальцем в небо! Моїх людей ти теж так лікуватимеш!?

-Щось я не помітив в тому коридорі якихось дієвих рішень з твого боку. Завдяки моїм рішенням вона жива. - тоном повним отрути відповів Мікола. - Я поряд з нею, тож все буде гаразд.

-Ти поряд з нею тільки тому, що вона жива. - останнє слово має бути за ним.

Цей вискочка неймовірно дратує. Ніхто вже давно не наважувався так розмовляти з ним. Ніби він є рівнею для Люцієна. Цей точно рівнею не є. Тоді чому він такий самовпевнений? Чому Люцієн це терпить? Це дозволяє?

Він перевів погляд на Ерґу. Ось чому. Недивлячись на все, завдяки йому вона жива. Він не буде звісно визнавати це вголос, але це дурне відчуття вдячності дає йому пару поблажок. Ось тільки час йому затямити, що тільки пару.

— А тепер поговоримо. Ти маєш розказати мені абсолютно все, що тобі відомо. Починай з початку від коли вони потрапили на ваш корабель.

-Я розкажу все, що стосується Ерґи та принцеси. На більше не розраховуй. Я не буду зраджувати своїх людей чи свою расу.

-Ти зробиш все, що потрібно, щоб я зміг вирішити залишити тебе поряд. - зло відповів Люцієн.

Мікола деякий час не зводив з нього такий самий сердитий погляд. Але який був сенс. Він вирішив розказати те, що вважає за потрібним, ні більше ні менше.

Почавши розповідь з того, що йому повідомили, що у однієї з пасажирок травмована нога. Міколу відправили до них для її лікування. Коли він побачив дівчат то зрозумів, що необхідно втрутитись для захисту їх від можливих зазіхань. Потім Мікола перейшов до розповіді, про те коли капітан впізнав в Аурі принцесу Аурелію. Про план Юго зробити її своєю вагітною дружиною Люцієн вже знав. Він повідомив, що дівчата були дуже близькі, це він теж вже знав. Тому було вирішено розділити їх. Ерґу відправили до медичного відсіку. А Аурелію до капітана, де він планував реалізувати свій задум.

Далі він додав розповідь про зміни в принцесі. Про те в якому стані, дика, вся в крові, вона заявилась, щоб забрати Ерґу. Про повідомлення, що Юго мертвий, що вона його вбила. Про агресію, надпотужну силу та швидкість. Про розмови між дівчатами про якийсь поклик чи зов. Про те, що він побоявся, що Аурелія може завдати шкоди Ерзі, тому не збирався її відпускати з принцесою. Але принцеса використала його ж ліки проти нього і він втратив свідомість на деякий час. І саме в цей час Ерґа зазнала поранення.

Відчувалось як він корить себе за це. «Так і має бути. Не впорався з двома тендітними крихітками. Наразі в Ерґу на смертельну небезпеку. Як би він здатен був на щось окрім сексуальних походжень цього б не сталось. Як би я був поряд, цього б однозначно не сталось» .

-То що насправді сталось між Юго та Аурелією ти теж не знаєш? - насміхаючись спитав Люцієн.

-Ні. Камер в його каюті немає. Я не був на місці вбивства, тому не можу нічого додати від себе. - зауважив Мікола.

-Вона може бути вагітна? - це була ключова інформація в справі. Від цього залежало що буде далі та які плани можн будувати далі.

-Якщо Юго встиг перед нападом здійснити свій план то сто відсотків з ста. Ми не стріляємо в холосту. - зі зверхністю відповів Мікола.

-Так начувся про ваші «таланти» - зневажливо сказав Люцієн. - Але точної відповіді ми не маємо.

-Знов таки. Мені треба побачити каюту і капітана, щоб я міг щось додати.

-Добре. Організуємо. Капітана вже помістили в кріо капсулу. Зараз же ти підеш допомагати моєму лікарю лікувати твоїх і моїх людей. Будь слухняним хлопчиком, поводь себе добре і будь корисним.

Люцієн направився до дверей. Почекав незадоволеного Міколу і вивів його в коридор.

-Ліам. Це Мікола. Він твоє завдання на сьогодні. Про все повʼязане з ним, повідомляти особисто мені. Супроводиш його в медпункт, після супроводиш в камеру як я зазначав.

-Слухаюсь генерале.

-Мені потрібно зайти в медпункт і я б міг оглянути каюту капітана. - звернувся до Люцієна Мікола.

-Сумніваюсь, що ти матимеш на це сьогодні час.— зауважив Люцієн, але повернувся до Ліама і дав команду - Відведи його в медпункт на їхньому кораблі перед тим як проведеш його до доктора Мірча. - потім перевів погляд на Міколу. - До каюти капітана Юго завтра сходимо разом.

На цьому Люцієн розвернувся та направився в каюту ясно даючи зрозуміти, що розмова закінчена. Він переживав, що Ерґа може прокинутись, а поряд нікого не буде. Що вона памʼятатиме? Як зреагує прокинувшись в невідомому місці? Краще бути поруч з нею.

Зайшовши до каюти він видихнув з полегшенням. Ерґа все ще мирно спала. Він розумів, що після такого організму потрібен час на відновлення. Те що сталось само по собі диво, тож не варто прискорювати події.

Люцієн підійшов до ліжка. Він поправив ковдру, яка і так ідеально лежала, але він не міг відмовити собі у хоч такому поверхневому дотиці до неї. Він хотів доторкнутись, поправити волосся, провести рукою по її прекрасній шкірі по її чарівним губам, але боявся потревожити її сон. Він так багато хотів сказати, так багато хотів зробити.

Тому він направився за свій стіл. Час було братися до роботи, щоб коли Ерґа прокинеться він міг приділити їй весь свій час. На писанину й заповнення документації пішов весь вечір і майже пів ночі. Звісно могло бути швидше, якби він весь час не відволікався на сплячу красуню та безперервні думки про неї. Голова гуділа, очі пекли ніби в них піску насипали, але робота була зроблена. Найскладніша та найогидніше частина його роботи. Тепер залишилось відіслати це все в штаб. Так при прибутті з нього вимагатимуть ще особисту доповідь, але це вже інша справа. Це ніколи не було для нього проблемою. Залишилось відіслати доклад до Крістофа, завтра звʼязатись з ним особисто для вирішення всіх питань та обговорення ситуації, що склалась. Необхідно проконтролювати діяльність команди та розгрузити Стефано, адже все ж таки це обовʼязки Люцієна. Треба розібратись з Міколою. Ну і звісно найголовніше стан та одужання Ерґи.

Всі документи вислані. Плани зіставлені. Пора б і поспати. В каюті було тільки одне ліжко. Навіть канапи не було, бо він не приймав ні кого тут. Ліжко, шафа, стіл і стілець. Все чого він потребував. І це тепер викликало певні складнощі. Адже він розмістив тут Ерґу і поки вона не прокинеться він не збирається її лишати одну без нагляду. А йому десь треба спати. І якби він вирішив розміститись в іншій каюті, Міколу він теж нізащо не залишить з нею на ніч.

Люцієн підійшов до ліжка. Воно було велике близько двух метрів. Тендітна Ерґа не займає і половини ліжка. Його ліжка. Тож він міг би розміститись з нею на ліжку. Щоб відпочити. Щоб бути поруч в разі потреби. Щоб бути присутнім , коли вона прокинеться.

Він знав тисячі причин і пояснень, але це все одно залишалось чимось настільки інтимним. Розділити з нею ліжко, розділити з нею сон, прокинутись поряд з нею.

У Люцієна спітніли долоні, як у якогось школяра. Він розумів безглуздість цього. Він просто спатиме поряд. На ковдрі. Охоронятиме її та її сон. І все ж тіло мало свою думку з цього приводу і реагувало відповідно.

Люцієн пішов до ванної кімнати приготувався до сну. Знов підійшов до ліжка.

Ну, що він і справді як школяр. Йому треба відпочити. В нього завтра так само купа справ.

Люцієн роздягнувся відганяючи дурні думки від себе. Він вдягнув легкі спортивні штани і футболку і ліг на ліжко. Навіть на самий краєчок ліжка, майже падаючи на підлогу.

Ерґа продовжувала міцно спати. А він навіть дихав через раз, щоб не потурбувати її сон. Але швидко зрозумів, що більше сил витрачає на те, щоб не впасти з ліжка ніж на те щоб відпочити. Тому він максимально акуратно просунувся на ліжку.

Її обличчя було направлене в його бік. Він повернувся на бік до неї розглядаючи такі чарівні риси обличчя. Високі скули та загострені трохи довші за звичайні вушка. Акуратні брови та пухнасті чорні вії. Хоча ні не зовсім чорні. Вони були чорні, але переходили в темно русі і закінчувались світлим кінчиком вій. Її чітко очерерчені повні губи були зімкнені, але Люцієн чудово памʼятав, що вони ховають ряд білосніжних невеличких гострих зубів, які так чудово відчувались його руці.

Ці відчуття, навіть спогади про ці відчуття, розпалювали якийсь демонський вогонь всередині нього. Він ніколи не був тим хто потребує болі чи укусів під час статевого акту. Але ці спогади... Ці її рухи і звуки, це стало якоюсь навʼязливою ідеєю фікс. Однієї думки про це було достатньо, щоб він був в повній «бойовій готовності», а та насолода яку він отримав. Здається це стає проблемою. Адже він дуже хоче це повторити і це насправді жахливо. Ерґа помирала і її годування немало нічого спільного з звабленням або сексом, а він вів себе... Він вів себе, як справжній збоченець. І йому було страшенно соромно за себе.

Споглядання, як вона спить явно не допомагало справі. Тому він повернувся на спину та закинув руки за голову. Треба подумати про справи. Питання Седріка, Аурелії, Аугусто! Які справи з шлюбною угодою? З космічною торгівлею та порядком? Що тепер буде з Ерґою? Чи залишиться вона? Чи захоче повернутись додому? Чи може вона обирати, що вона хоче і що їй робити.? Дуже багато питань і проблем, які треба негайно вирішили.

Так будуючи плани та стратегії Люцієн непомітно для себе заснув.