Битва за вибір

Ерґа

Двері в мою кімнату тихенько відкриваються. Але я чую. Я знаю, що це він прийшов до мене. Я так чекала його. Мріяла, коли він знову прийде.

Він підходить до мого ліжка, я не спішу показати, що прокинулась. Чекаю, що він робитиме сьогодні. Який в нього настрій? Які плани на мене? Він буде ніжним? Чи грубим? Він візьме ініціативу на себе? Чи дасть мені можливість керувати?

Ліжко прогинається під його вагою.

-       Я знаю, що ти не спиш. Чекала на мене?

З посмішкою відкриваю очі: - Так! Звичайно! Завжди!

-       А можливо ти на нього чекала?

-       Можливо… Якщо б ти не прийшов.

-       То тобі все одно, хто прийде?

Мені так подобається його дратувати. Так подобається бачити цю бурю емоцій в його очах. Чути її в його словах. А потім відчувати в кожному дотику.

-       Звісно ні любий Люцієне. Але ти зовсім не маєш на мене часу. Чи бажання?

Дражню його не можу не дразнити. На обличчі сум та нещастя, а сама потягуюсь мов кішечка, щоб простирадло сповзло з моїх грудей. Щоб тоненька маєчка як найщільніше обтисла мої груди, а вершники які вже тверді від однієї його присутності майже виглядали з під неї.

З насолодою спостерігаю, як його очі мов зачаровані пильнують кожен мій рух. Як полумʼя розгорається в його очах. Як дихання стає спраглим від погляду на мої вершники.

-       Сумував за мною? – спокусливо питаю я і однією рукою веду від шиї до грудей та під ковдру до найсолодшого місця, яке вже просто кричить про увагу до себе.

Його очі не відриваючись слідкують за моїми рухами. Від прискореного дихання, мої груди піднімаються та опускаються.

Він хапає мене за руку та підіймає до другої над головою.

-       Це моє. – гарчить на мене Люцієн і мов зголоднілий звір налітає на мої вуста в палкому до болі, нестримному й трохи дикому поцілунку.

Я тільки цього й чекала. Стогну, але він поглинає мій стогін. Однією рукою він тримає мої руки над головою іншою починає блукати моїм тілом. Звісно, починає з найулюбленішого свого місця з моїх сосків. Він затискає груди рукою затискаючи одночасно сосок між пальцями. Я стогну і вигинаюсь на зустріч. Я така мокра. Я так потребую його. Але знаю, що через те що дражнила його, він змусить мене заплатити. Найприємнішим способом. І я готова до цієї солодкої розплати.

Поцілунок поглиблюється наші язики переплітаються та борються намагаючись заклеймити один одного, показати хто більше спраглий один до одного. Його рука переміщається на інший бік, він ніколи не обділить увагою жодну з моїх дівчинок.

А потім його рука опускається нижче. Він скидає ковдру на підлогу відривається від моїх вуст, щоб оглянути мене голодним поглядом.

Я намагаюсь вирвати руки з його полону. Я так хочу доторкнутись до нього. Але він міцно тримає. Надивившись він переводить погляд назад до мого обличчя. А моє тіло горить всюди де пестив його погляд. Його погляд вводить мене в транс. Наче змій малого кролика. Тіло не слухається, самостійно рухається на ліжку. Заливається, треться, прагне. Прагне уваги, дотиків, насолоди.

Люцієн не відводячи погляду опускається і захоплює мою вершину спочатку губами, потім зубами. Я хочу тримати його погляд, розчинитись в ньому, але я розчиняюсь в насолоді.

-       Так!!! Люцієн!!  О так….

Я вигинаюсь на ліжку наскільки він мені дозволяє. Розуміння, що я в його полоні, під його повним контролем, тільки загострює почуття. Несвідомо я стискаю ноги, щоб хоч трохи полегшити пекельні муки. Ту пульсацію, що стискає все всередині та зводить з розуму.

Тим часом Люцієн береться за іншу горошину. Це так казково добре.

Мої очі закочуються від задоволення. Я наче в лихоманці. Він повертається до мене. Цілує знову в скаженому ритмі та запалі. А рука спускається туди, де я найбільше його потребую, де мені вже майже боляче від бажання.

-Так!

Намагаюсь я сказати. Але це зникає в шаленому танці нашого поцілунку.

-       Така мʼяка! Така мокра!

З насолодою каже Люцієн розкриваючи мої складочки. Він спеціально оминає мій клітор. Дразнить. Доводить до сказу. Він черпає мою вологу тільки трішки занурившись в середину і розмазує її граючись. А я не можу стримати стогін насолоди.

Я не можу говорити, не можу думати, не можу контролювати. Тільки відчувати, тільки танути та горіти. Від кожного його дотику згортати та бажати ще. Підніматись на все вищі і вищі рівні блаженства.

А його рука тим часом творить нереальне з моїм тілом. Влучними рухами він підводить мене до воріт раю, і кожного разу перед самим моїм оргазмом прибирає їх. Доводить до сказу. До екстазу. До болю.

-       Люцієн будь ласка! – хничу я, коли черговий раз не отримую розрядку. – Будь ласка!

-       Чого ти хочеш? – між поцілунками шиї питає він – Скажи мені, що ти хочеш і я все тобі дам!

Це ж так легко, але так важко. Його губи спускаються знов до грудей. Його руки не перестають кружляти, дражнити. Мій розум відмовляється мені служити, він перегружений відчуттями. Насолодою та агонією. Потребою!

-       Ти! Мені потрібен ти! – скиглю з останніх сил я.

Наче рушійний важель перемкнуло. Він накриває мене своїм тілом. Такий гарячий, такий твердий, такий ідеальний. Розсовує коліном мої ноги та мощується між моїм стегон, притискаючись своєю голівкою до мого входу. Але не заходить. Ще більше розмахує мою вологу по мені і по собі.

Я відкриваю очі, з мольбою. І натикаюсь на його погляд. Пекельне полумʼя бажання, що бачу в них тільки ще більше підносить мене до межі. І нарешті не відводячи свого погляду, гіпнотизуючи мене ним, штовхається в середину. Я тягнусь йому на зустріч. Мої очі самі закриваються від неймовірного задоволення. Але він зупиняється.

-       Дивись на мене! Дивись хто з тобою !

-       Ти! Тільки ти – відкриваю я очі й виконую все, що він хоче.

Тільки б не зупинявся. Бо ще трохи і я зійду з глузду від цього бажання.

Люцієн одним сильним поштовхом заходить до самого кінця. Заповнюючи мене максимально. Розтягуючи так приємно. Вдаряючи в якусь точку, яка перекидає мене через край. Ось так відразу. Я хочу дивитись, я хочу триматись, але сила оргазму перемикає все всередині мене.

Я кричу від задоволення, вигинаюсь так що боюсь мій хребет не витримає, здається навіть сердце зупиняється на мить від інтенсивності відчуттів.

-       Ти не дивишся. За це ти будеш покарана Ерґо. – переповненим відчуттів голосом оголошує Люцієн.

І він починає рухатись. Я розлетілась на шматочки, розтіклась наче желе, але вже за мить починаю оживати під його вмілими рухами. Напруга та насолода знов починає наростати всередині. Я відкриваю свої очі та дивлюсь на нього. Тільки на нього. Він припадає до моїх губ, шиї, ключиці. Покриває мене поцілунками. Він то вколочується в мене, то повільно виходить і різко входить, то робить різні рухи під різним кутом і щоразу відносить моє тіло і розум за край.

Я збилась з підрахунків моїх оргазмів. Я збилась з розуміння часу та простору. Я перетворилась на оголений нерв. І ось він нарешті відпускає мої руки, я хапаю його чи хапаюсь за нього. Обплітаю його руками й ногами наче лозина. Цілую, кусаю, дряпаю йому спину.

Я скажена, нестримна, вільна. Дістаюсь до його шиї та кусаю його на зʼєднані шиї та плеча, відчуваю його крав на язиці і відчуваю його розрядку всередині. Це просто неземне блаженство, яке знов кидає мене за край.

Я знов прокидаюсь мокра в мокрому ліжку. Знову ці сни, які мучать мене кожну ніч. Моє тіло палає і ще відчуває відголоски пережитого. Місцями горить, місцями болить. А в роті я відчуваю його смак і навіть запах. В животі важкість та наповненість від його члена. Пульсацію від пережитого блаженства.

Я лежу на ліжку й не можу відновити дихання. Моє сердце вискакує з грудей. Мої руки тягнуться до моїх губ, до моїх вершин, до мого єства. Я все ще відчуваю все, що мені наснилось.

А найстрашніше, я хочу більше.

Я встаю з ліжка та направляюсь прийняти холодний душ. Він не допоможе. Але, якщо я не піду в душ, я піду до Люцієна.