Частина 3. Змова. Розділ 11. Нехай Живе Король!
- Ти хитрий, старий покидьок, ти знаєш це?
- Знаю, - Василь Лютий не образився на слова Гната. Або вдав що не образився.
- Але гетьман цього не знає. І нехай так буде.
- Про Мамая знає, про мене знає, про змову знає, але от як ми цю змову зупинімо не знає. А що як він дізнається?
- То удасть, що не почув.
Писарчук поправив окуляри. Недооцінив його Гнат, тепер поплатився за це.
***
Крики в залі не замовкали. Обіцянки, борги, присяги, давні домовленості, угоди, торгівля, репутація — в рух йшло все.
Політична рада найвпливовіших шляхтичів гетьманщини нагадувала Мамаю бордель під час пожежі.
***
Писарчук провів Гната в темний провулок, трохи далі від зацікавлених поглядів. В темряві він знайшов непримітні двері. Три рази постукав, тоді вичекав і постукав ще один раз. Мить, і вони відчинились. Писарчук кивнув і запросив Гната всередину.
- Тут ніхто не завадить, — сказав він.
Двері позаду Гната зачинились.
- Ти ж не думав, що просто зіскочиш з гачка? — сказав писарчук, коли вони опинились в маленькій комірчині з однією свічкою на стіні. Її тіні зловісно стрибали по стінах.
- Так вбити Мамая не пріоритет? — почав Гнат.
- Та кому здався той обійдисвіт? — пирснув Гнат. — Він для відводу непотрібних поглядів. Ти ж не думаєш, що я не зміг би знайти менш професійних людей для такого, як він. Хоча б твої посіпаки...
Які тепер на тому світі завдяки козаку, подумав Гнат, але промовчав.
- Нам потрібний бунт. Бунт серед тих, кого ти любиш ще менше ніж яничар...
***
Колишні вельможі тепер скидались на купку приміських купців, що заманювали людей глянути на свої товари.
Самійло втратив усіляку надію вгамувати присутніх. Марек закликав не відтягувати вибори нового короля. Криштоф з Денисом за плечима гризлись з Вінсенто та Остапом.
Молодий марнотрат бризкав слиною та тряс кулаками, вимагаючи престол собі. Всеволод про щось перешіптувався з Янушем. Мамай не зводив погляд з М'ясника, що опинився занадто близько до Всеволода. Здоровань не виявляв ніяких емоцій крім втоми та нудьги. Що за переговори без різанини?
***
- Шляхтичі довго пили нашу кров і сідали нам на шию, звісивши ноги, — між тим говорив Василь. — Час покласти цьому край.
- Яким чином?
Гнат відчував суміш здивування та гніву. Провели його наче дівку з шинку.
- Їхня панська величність, — Василь Лютий не ховав зневаги. — Захотіли створити королівство. Гетьман не хоче війни, але і добра на це не давав. Нам не потрібне відкрите протистояння. Але і нової країни під боком теж.
- І тут вам потрібний я.
- Ти. Ти маєш завадити цьому і не привернути до нас уваги. Нехай пересваряться між собою.
***
Самійло врешті вгамував людей. Шляхта розпашіла від вина та дебатів неспокійно зиркала одне на одного.
- Проведемо слухання кожного, а тоді голосування! — сказав Самійло. — Наше майбутнє та наших дітей в наших руках. Сьогодні ми станемо повноцінним народом...
***
Гнат покинув старого сотника Петра на світанку. Він вже знав кого мав зустріти.
- Він небезпечніший ніж здається, — мовив старий на прощання. — А якщо це дійсно Лісовик, то він вдвічі небезпечніший.
- Справлюсь, — Гнат потиснув на прощання йому руку і поскакав геть.
Він знав, що ворон з листом долетів. Знав бо стежив за ним за допомогою свого сокола. Завдяки йому і дізнався, хто зі шляхти Лісовик. Але перед початком заколоту він мав пересвідчитись, що вибрав потрібну людину.
***
Мареку не дали виступити. Він кричав щось про сильного короля та гарного полководця, але завершити йому не дозволили.
Спочатку зірвався Криштоф (хто б міг подумати), за ним Всеволод, тоді старий Остап. Лише Вінсент став на його захист, але толку з цього було мало. Всі знали Марека, як неврівноваженого деспота та фанатика. Вибери його — полетять голови.
Та ж участь спіткала і Самійла. Він провалився з ідеєю головнокомандувача.
- Розігнати загін дикунів напавши зі спини? — Марек не залишився без відповіді. — Коли козаки зробили майже всю роботу?
Далі сміх Марека перекрив марні потуги Самійла.
Така участь спіткала всіх: Криштоф занадто м'який, Вінсент занадто молодий, Остап занадто старий, Всеволода ніхто не любив, адже його спадкоємець на службі в козаків, та й набрид він вічними розмовами про свій родовід. Януш був банкіром, тож він від престолу відмовився.
- Що мені крихта, коли золота в ній менше ніж в моєму банку?
Він же зайняв і нейтральну позицію, мовляв обраний король отримає його підтримку.
- Зробимо так! — Самійло плеснув долонею по столі. — Голосуємо за когось крім себе. Хто набере найбільше голосів — одягне корону.
Вперше за вечір шляхта була одноголосною...
***
Гнат виїхав на дорогу з лісової хащі. Коні, що несли вершників голосно іржали. Деякі воїни схопились за шаблі.
- Двадцять на одного? — насмішкувато запитав Гнат.
До нього виїхав головний. Він не знімав шолом, але Гнат бачив сповнені люттю очі. З ніг до голови лицар був закутий в обладунки. Позаду висів тяжкий меч та щит.
- Ось значить як виглядає Лісовик! — голосно сказав Гнат.
Відповіддю йому став постріл в груди. Гнат мав витріщити очі, тяжко зітхнути й намертво звалитись з коня...
Але цього не сталось. Козак спокійно глянув на дірку в себе в грудях, а тоді посміхнувся.
- Думаю, всі вже здогадались, хто я, — ін спокійно оглянув лиця оточуючих.
Воїни швидше нагадували кровожерливих різників. Але тепер вони боялись.
- Я прийшов не битись з вами, а поговорити. Я знаю, що Лісовик це всього лише дим в очі. І я знаю навіщо. А от чого я не знаю, чому той, хто смикає за ниточки до сих пір ще не виїхав?!
Воїни переглянулись. Нарешті кілька з них розступились і до нього виїхав головний. Гнат бачив його, коли літав в тілі сокола. Він знав де їх шукати, знав куди вони їдуть.
- Мої вітання барону Мареку! — Гнат схилив голову.
- Ти знаєш, хто я?
- Знаю. Я багато чого знаю.
- Тоді ти знаєш, чому я маю залишити тебе в живих? Бо мені в голову нічого не приходить.
- Тоді дозвольте вас просвітити. Я знаю про справжню причину бенкету в замку пана Самійла. Знаю, що звідти шляхта виїде, маючи нового короля. І знаю, що це будете не ви.
- Тоді може скажеш, хто?
- Цього я поки не знаю сам. Але знаю, як королем стати вам.
- А для чого тобі це?
- Мені це не потрібно й задурно, але хто я такий, щоб сперечатись з задумами самого гетьмана?
Марек замовк. Його воїни переглянулись. Лише лицар, що грав роль Лісовика залишився незворушним.
Роль Лісовика була доволі простою. Гнат здивувався, що ніхто не додумався до цього і досі. Люди, що жили на території шляхти, охочіше прогодують великі гарнізони, коли знатимуть, що на дорогах буде безпечніше. Особливо люб'язно вони прощатимуться з золотом, якщо дати їм прославленого розбійника, що не знає жалю. За кілька місяців прибуток кількох шляхтичів зріс в троє, а бажання бунтувати в простолюдинів відпадало, знайдись на тракті понівечені тіла. Нічого сказати - економічний підхід.
- Що ти пропонуєш? - запитав Марек.
Гнат всміхнувся.
- Переворот.
***
Голоси були зібрані. Банкір вдруге підрахував їх. Він обвів оточуючих поглядом. Шляхтичі сиділи в напружені. Януш встав.
- Привітаймо нашого нового короля! Вінсент!
Всеволод зітхнув. Напруження злетіло з Криштофа. З молодим королем легко буде домовитись, всі це знали.
Менше зло. Мамай спохмурнів. Тепер настане час перегонів за владу над коронованою лялечкою.
Шляхта між тим піднялась з місць. Вінсент виліз на стіл і розпростер руки в сторони. Шляхтичі плескали та вітали його. Занадто все було фальшиво. Шляхетська гордість поступилась місцем бажанню цілувати дупу новому королю, котрий не знав, що робити з короною.
- Нехай живе король! - лунало з усіх боків.
Вінсент не міг стримати усмішки.
- Вип'ємо за короля! — закричав Марек.
Шляхта одноголосно заревіла. Дерев'яні кубки метнулись вгору. Мамай схопив Всеволода за руку, не давши відпити з кубка.
- Що ти робиш? — розлютився Всеволод, але замовк.
Пролунав постріл. Вінсент так і помер з посмішкою, лише на місці його ока тепер була дірка, з котрої сочилась кров.
Запанувала тиша. Остап схопився за горло, дряпаючи шкіру і пускаючи з рота криваву піну. Ще кілька шляхтичів попадали з-за столу, б'ючись в конвульсіх. Марек стояв з пістолем в руках і реготав.
- Нехай живе король! — регочучи вилив вміст кубка на підлогу.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!