Зміст
  • Пролог
  • Глава 1. А може вона ще не погодиться
  • Глава 2. Люблю тебе, Любо!
  • Глава 3. Чи вродлива Соня?
  • Глава 4. Мама завжди непокоїтиметься
  • Глава 5. Нещасний Діма
  • Глава 6. У нього коханка
  • Глава 7. Чи є шик у "Сході"?
  • Глава 8. "Ваше кохання буде з нею пов'язане, а її - з Вами..."
  • Глава 9. Які в тебе вібрації?
  • Глава 10. Список від Діми
  • Глава 11. Хай живе нецілованим
  • Глава 12. Наречена
  • Глава 13. Партнерство
  • Глава 14. Не завжди парубки хочуть затягнути нас у ліжко…
  • Глава 15. Хоч би Соня не побачила
  • Глава 16. М'ятний чай та авокадо
  • Глава 17. Привіз наречену
  • Глава 18. Від кого кефірчик?
  • Глава 19. Паша
  • Глава 20. Ти в ліжку - вогонь
  • Глава 21. Мені потрібен лицар
  • Глава 22. От зараз все і розкриється
  • Глава 23. Закохалася
  • Глава 24. Муки
  • Глава 25. Нападниця
  • Глава 26. Шерлок Євгенович
  • Глава 27. Йому продовження не цікаве
  • Глава 28. Полювання на живця
  • Глава 29. Таємниця за теємницю
  • Глава 30. Лицар
  • Глава 31. Навкруги самі інтригани
  • Глава 32. Ось я йому влаштую
  • Глава 33. Це що таке?!
  • Епілог
  • Глава 13. Партнерство

    Соня постукала в триста шостий близько восьмої години вечора, коли вони з Любою повалялися на пляжі, повечеряли та наговорилися досхочу. Подруга попередила, що часто буде виходити для роботи з клієнтами пансіонату, а Соня, в свою чергу, сказала, що знайде собі розвагу до смаку, і товариство Люби їй потрібне далеко не завжди. Подібний підхід до відпустки влаштовував обох.

    Діма відчинив двері та пропустив дівчину всередину.

    - У тебе є куди ноутбук увімкнути? - відразу запитала Соня. - Він у мене старенький і довго заряд не тримає. Мене на роботі постійно запитують, чому не куплю собі новий, але мене поки що цей влаштовує, я до нього звикла.

    - Оно розетка, висмикни мій звідти, - запропонував парубок.

    - У тебе тут зручніше, ніж у Люби, стіл є.

    - Я тут тимчасово. У виділеному мені номері якось складно зламалися балконні двері, і мене в цей номер для молодят поки що переселили. Не зовсім розумію, чесно кажучи, навіщо молодятам стіл. Але так, працювати тут зручніше. Сідай, - хлопець відсунув для гості крісло, а сам взяв стільчика та сів поруч. - Чай, каву, омлету з кухні?

    - Ні, дякую, - засміялася Соня. - Який ти турботливий.

    - Заклад зобов'язує, - серйозно сказав Діма. - Звикаєш, йде на рівень рефлексів.

    - Що ж ти, такий турботливий, тут один робиш? - запитала дівчина, розгортаючи в браузері декілька вкладок.

    - На курортах складно знайти тривалі стосунки, - знизав плечима парубок. - Психологія відпочинку не сприяє.

    - Я не про це, - відмахнулася Соня, хоча цікавилася вона насправді саме цим. - Он ту ж турботливу Любу візьми, спочатку з однією подругою тусила, тепер мене викликала, а до цього взагалі батьків привезла.

    - У мене сестра гостювала, - охоче відгукнувся хлопець, з цікавістю вдивляючись в те, що завантажувалося на екрані. - А з друзями у мене якось не дуже. Днями, правда, Пашка повинен приїхати, але він у справах в Одесу, ненадовго. Батьків привезти я не можу, у мами алергія на щось в місцевому повітрі. Вона якщо і робить візити, то на один день. А ти чому до Люби одна приїхала?

    - Треба було подрузі на голову якогось залицяльника привезти? - глузливо запитала дівчина.

    - Якщо є залицяльник, то чому ні? - знизав плечима Діма. - Я ж тобі казав, господар пансіонату готовий йти на будь-які поступки твоїй подружці, навіть номер би виділив. Але я теж не про те, а про родину.

    - Немає залицяльника, - буркнула Соня. - А був би, то я б не потягла все одно. Не можна настільки нахабніти. Скромніше треба бути. Впевнена, що і Люба б не стала просити за моїх кавалерів у свого однокласника. Тому і родина моя відпочиває при своїх морях. Крім того, у нас відпустка не збігається, мама з татом ще працюють, у них відпочинок буде у перших числах вересня. Ой, я ж хотіла спочатку світлини твої гарні подивитися. Я маю на увазі ті, що для інстаграму.

    - Я зрозумів, - кивнув парубок, піднімаючи кришку і свого ноутбука. - Ось цю папочку розгортай.

    - Не підуть ці світлини, - похитала головою дівчина, роздивляючись дійсно красиві фотографії номерів, території пансіонату та закріпленої за ним частини пляжу.

    - Чому? - здивувався маркетолог.

    - Життя немає на них, - пояснила Соня. - Розумієш, люди люблять читати про людей. Та ти й сам говорив, що душа повинна бути відображена. Ось, дивись, два акаунта готелів з найбільшою кількістю підписників. Бачиш, практично на всіх світлинах зображені люди в цікавих ситуаціях, пов'язаних з відпочинком. Тут ось пенсіонери на гойдалці гойдаються, зворушливо. А тут, наприклад, покоївка виходить з дверей прибраного номера. А ось тут, подивися, як малюк в морській піні регоче. І під кожним кадром якась історія в тему.

    - Навіть уявити собі не можу, як таке провернути, - задумливо похитав головою Діма. - Припустимо, зі співробітниками пансіонату проблем не буде, адміністрація накаже, і всі будуть фотографуватися. Але з відвідувачами так не можна. Без дозволу же.

    - Дурниці, - скривилася Соня. - Треба оголосити про те, що постояльцям, які погодяться фотографуватися, буде екскурсія в подарунок від пансіонату. Набіжить натовп бажаючих. У тебе бюджет на рекламу як, дозволяє екскурсію?

    - Дозволяє, - так само задумливо кивнув хлопець. - Але я зі світлинами сам не впораюся. Ти мені допоможеш?

    - Я не дуже вмію фотографувати, - зніяковіла дівчина. - Я все ж таки на цьому не спеціалізуюся.

    - Я вмію, - втішив її Діма. - Але мені потрібно, щоб хтось мені підказав, що саме фотографувати.

    - А, це я можу, - погодилася Соня. - Крім того, кадри про море можна брати і в фотостоках. Хто там розбереться, місцеве це море сфотографоване чи ні? Тепер слухай про сторітелінг...

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.