Зміст
  • Пролог
  • Глава 1. А може вона ще не погодиться
  • Глава 2. Люблю тебе, Любо!
  • Глава 3. Чи вродлива Соня?
  • Глава 4. Мама завжди непокоїтиметься
  • Глава 5. Нещасний Діма
  • Глава 6. У нього коханка
  • Глава 7. Чи є шик у "Сході"?
  • Глава 8. "Ваше кохання буде з нею пов'язане, а її - з Вами..."
  • Глава 9. Які в тебе вібрації?
  • Глава 10. Список від Діми
  • Глава 11. Хай живе нецілованим
  • Глава 12. Наречена
  • Глава 13. Партнерство
  • Глава 14. Не завжди парубки хочуть затягнути нас у ліжко…
  • Глава 15. Хоч би Соня не побачила
  • Глава 16. М'ятний чай та авокадо
  • Глава 17. Привіз наречену
  • Глава 18. Від кого кефірчик?
  • Глава 19. Паша
  • Глава 20. Ти в ліжку - вогонь
  • Глава 21. Мені потрібен лицар
  • Глава 22. От зараз все і розкриється
  • Глава 23. Закохалася
  • Глава 24. Муки
  • Глава 25. Нападниця
  • Глава 26. Шерлок Євгенович
  • Глава 27. Йому продовження не цікаве
  • Глава 28. Полювання на живця
  • Глава 29. Таємниця за теємницю
  • Глава 30. Лицар
  • Глава 31. Навкруги самі інтригани
  • Глава 32. Ось я йому влаштую
  • Глава 33. Це що таке?!
  • Епілог
  • Глава 1. А може вона ще не погодиться

    Любушка допрацьовувала останній тиждень перед відпусткою, коли у неї задзвонив телефон. З вікна маніпуляційної вже починало дути гаряче липневе повітря, і дівчина рушила прикривати фрамугу, щоб зберегти в приміщенні ранкову прохолоду. Скоро тут знову стане пахнути неживою стерильністю. Цей запах був єдиним, що вона не любила в своїй роботі. Любушка зітхнула, однією долонею повертаючи ручку віконної стулки, а пальцем другої натискаючи на кнопку прийняття виклику на своєму старенькому, але ще цілком бадьорому смартфоні.

    - Любко! - емоційно вигукнув у слухавку однокласник Діма. - Мені тут сорока на хвості принесла, що ти у відпустку зібралася. Це правда?

    - Сороку часом не Юлею звуть? - зареготала дівчина. Дімкова молодша сестра жила в одному місті з Любою. Вони часто зустрічалися після роботи, щоб випити кави в затишній столичній кав'ярні перед тим, як розходитися по домівках. Юля вже три роки була цілком щасливо заміжня, а сама Люба самотужки орендувала маленьку гостинку. Зараз Дімкова сестра відпочивала у брата на узбережжі, в його невеликому, але красивому пансіонаті. Її брата Любушка не бачила вже років п'ять, хоч і дбайливо переносила його контакти з телефону в телефон. Старими друзями не розкидаються, навіть якщо вони з часом перейшли в категорію колишніх коханих.

    - Заразою хвостатою її звуть, - з досадою сказав Дімка, підтверджуючи підозри своєї співрозмовниці та на мить занурюючи її в події десятирічної давності, коли вони з цим хлопцем практично не розлучалися. - Але ти з теми не зістрибуй. У відпустку збираєшся, чи ні?

    - Збираюся, - кивнула дівчина, хоча бачити її кивка співрозмовник не міг.

    - Плани? - діловито поцікавився парубок .

    - Батьків відвідати.

    - Слухай, у мене до тебе є ділова пропозиція, - заторохтів Діма. - Приїзди до мене на узбережжя.

    - А умови які? - обережно запитала Люба. Незважаючи на те, що вони з однокласником розійшлися друзями, а потім й усі непорозуміння згладилися та забулися, повторення не хотілося.

    - Як хостес з правом самій обирати графік роботи, - дівчина здивувалася, почувши ці слова, але Діма продовжував озвучувати свій план. - Я знаю, що ти втомилася, що тобі не хочеться бачити зараз людей. Але я також знаю тебе. Через пару днів ти остаточно знудишся в нашому селі. Я готовий платити гроші за одну твою присутність у моєму пансіонаті. Відпочинеш, накупаєшся, засмагнеш як слід, з Юлькою погуляти сходите. А якщо захочеш, повторюю, якщо захочеш, за постояльцями доглянеш, - і він озвучив захмарну суму, яку дівчина отримає за підсумками своєї відпустки.

    - Дімчику, ти що? - злякалася Любушка. Платні з лишком вистачило б для того, щоб придбати собі гарну зимову куртку та відмінні фірмові черевики.

    - Ти не відмовляйся, - попросив співрозмовник. - Подумай, з Юлькою порадься. І приймай пропозицію. Я ж знаю, що тобі хочеться на море. Всім на море хочеться.

    Він завершив виклик, залишаючи Любушку в сум'ятті почуттів. Всю решту своєї зміни вона думала про його дзвінок і вже майже вирішила відмовитися, коли їй зателефонувала Юля.

    - Ти там купальник вже приміряєш? - з місця в кар'єр стрибнула Дімкова сестра, проявляючи разючу родинну схожість в манері вести перемовини.

    - Я не поїду, Юлю.

    - З глузду з'їхала? - здивувалася подруга. - Мій брат пропонує тобі відпочити на узбережжі в найсприятливіший сезон, безкоштовно. Ще й отримати за цей відпочинок трохи грошенят. А ти відмовитися вирішила? Назви мені хоч одну причину для цього.

    - Батьки, - коротко відповіла Любушка. - Я їх пів року не бачила. А батьків треба берегти в будь-якому віці, не те, що в старості.

    - Оце вже не питання зовсім, - безтурботно відгукнулася співрозмовниця. - Дімка їх із радістю у себе поселить разом із тобою. Твоя мама коли востаннє пірнала у морські хвилі?

    Цей момент став карколомним аргументом, і вже через тиждень Любушка залишила свій білий халат в лікарняній шафі, щоб провести місяць в приморському селищі Одеської області поруч із друзями.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.