Зміст
  • Пролог
  • Глава 1. А може вона ще не погодиться
  • Глава 2. Люблю тебе, Любо!
  • Глава 3. Чи вродлива Соня?
  • Глава 4. Мама завжди непокоїтиметься
  • Глава 5. Нещасний Діма
  • Глава 6. У нього коханка
  • Глава 7. Чи є шик у "Сході"?
  • Глава 8. "Ваше кохання буде з нею пов'язане, а її - з Вами..."
  • Глава 9. Які в тебе вібрації?
  • Глава 10. Список від Діми
  • Глава 11. Хай живе нецілованим
  • Глава 12. Наречена
  • Глава 13. Партнерство
  • Глава 14. Не завжди парубки хочуть затягнути нас у ліжко…
  • Глава 15. Хоч би Соня не побачила
  • Глава 16. М'ятний чай та авокадо
  • Глава 17. Привіз наречену
  • Глава 18. Від кого кефірчик?
  • Глава 19. Паша
  • Глава 20. Ти в ліжку - вогонь
  • Глава 21. Мені потрібен лицар
  • Глава 22. От зараз все і розкриється
  • Глава 23. Закохалася
  • Глава 24. Муки
  • Глава 25. Нападниця
  • Глава 26. Шерлок Євгенович
  • Глава 27. Йому продовження не цікаве
  • Глава 28. Полювання на живця
  • Глава 29. Таємниця за теємницю
  • Глава 30. Лицар
  • Глава 31. Навкруги самі інтригани
  • Глава 32. Ось я йому влаштую
  • Глава 33. Це що таке?!
  • Епілог
  • Глава 26. Шерлок Євгенович

    Вранці третього дня після зміни Сониної поведінки Дмитро Євгенович суворо заборонив турбувати його, навіть в разі пожежі. Він вимкнув телефон, запасся продуктами та приготував термос з кавою. І засів в кімнаті відпочинку, зайнявши спостережний пункт, який дозволяв непомітно стежити за дверима Любчиного номера. Дівчата кілька разів ходили кудись, не полишаючи одна одну на жодну мить. А от самому Дімі періодично доводилося відлучатися, бо засідка загрожувала затягнутися надовго. Хлопець вже навіть вирішив, що якщо до дев'ятої години вечора можливості приватної розмови з Сонею наодинці не випаде, він викличе Любку на аудієнцію, попросить її допомогти комусь із покоївок, а сам постукає в номер дівчат, щоб все ж таки поговорити з подругою однокласниці.

    Але робити такий обманний маневр не довелося. Приблизно о восьмій вечора мисливець отримав таки нагороду за своє терпіння. Люба вийшла з номеру одна, і Діма схопився, збираючись постукати в заповітні двері, але в цей момент Соня сама зробила крок в коридор і збиралася повернути ключ у замку. Діма рвонув до неї, але завмер в п'яти кроках, чомусь раптом засоромившись.

    - Соню, - покликав він дівчину, яка замикала двері номера. Вона здригнулася, обернулася і одразу ж відвела погляд. - Соню, що сталося? З тобою все добре?

    - Ідеально, Дмитро Євгеновичу, дякую за турботу, - пробурмотіла дівчина, так само дивлячись у підлогу.

    Хлопець обернувся на всі боки, нікого не побачив і підійшов ближче.

    - Що відбувається? Куди ти пропала?

    - Ти мені збрехав! - раптом брикнула Соня, піднімаючи на парубка повний люті погляд. - Маркетингом він займається! Ти володієш цим пансіонатом!

    - По-перше, я не брехав, - спокійно сказав Діма, засовуючи руки в кишені легких лляних штанів. Все відразу ж встало на свої місця. І чому він досі не здогадався, що хтось його таки здав? Диво, що цього не сталося раніше. - Я дійсно займаюся, в основному, маркетингом. Для інших завдань у мене є спеціальні люди. А те, що я власник... Тобі що, це не до вподоби?

    - Ні! - викрикнула Соня.

    - Не бреши, - глузливо сказав хлопець. - Не зустрічав ще дівчину, якій би мій пансіонат не подобався. Особливо останні років п'ять.

    - Пішов к чорту, - прошипіла Любчина подруга, і її роздуті ніздрі та наповнений люттю погляд чітко показали, наскільки вона знавесніла. - Був би ти дійсно маркетологом, було б набагато простіше...

    - Що простіше? - зацікавився Діма.

    - Нічого! - Соня спробувала пройти повз парубка, але той зупинив її, впершись рукою у стіну десь на рівні її вуха. Дівчина кинулася в іншу сторону, але і там вже була перешкода. - Забери руки!

    - Оце тайфун, - захопився Діма, дивлячись в наповнені гнівом і чимось ще невловимо привабливим очі, які сміливо дивилися просто на нього. - Скільки злості. Стриматися ж неможливо... .

    - Та дай же ти мені спокій! - обурилася Соня.

    - Ніколи.

    Поцілунок перекрив черговий сплеск люті. Він пах малиною та пристрастю, туманив голову і хвилював уяву. Дівчина ще намагалася чинити опір, гострими кулачками завдавши кілька ударів в груди і плечі хлопця, який її цілував, але Діма цих "комариних укусів" не помічав. Проте момент, коли Соня йому відповіла, Діма відчув гостро, з захопленням і якимось торжеством завойовника хапаючи, нарешті, дівчину в обійми, притискаючи одночасно і до дверей і до свого тіла. Соня смикнула його рукою за комір, притягаючи до себе сильніше, відповідаючи на поцілунок з жаром. Вона раптом закинула ногу хлопцеві на стегно, прагнучи, здається, притиснутися до нього ще ближче. Діму облило новою гарячою хвилею, і через мить він уже стискав апетитну сідницю поверх поділу сарафана, мріючи тільки про те, щоб цей поцілунок не закінчувався ніколи. Вулкан не згас, він змінив градус, опалюючи хлопця до самих кінчиків волосся...

    - Добрий вечір, Дмитро Євгеновичу, добрий вечір, Софіє Юріївно, - привітався раптом хтось ззаду. Діма відволікся, впізнавши покоївку другого поверху, котра з незворушним виглядом йшла повз них.

    - Добрий вечір, Катерино Василівно, - посміхнувся він їй у спину.

    - Софіє Юріївно? - з жахом прошепотіла дівчина в його обіймах. - Що ти їм наговорив, гад?

    - Я за них в цьому плані не відповідаю, - Діма обійняв губами ніжну шкіру на шиї трохи нижче вуха. - Вони живуть своїм життям і своїми інтригами. Не звертай уваги та не відволікайся, тайфуне.

    - На проході? - обурилася Соня. - На очах у всього поверху? Добре ще, що Люби немає, вона б тобі вже по шиї надавала.

    - Це правда, - не став сперечатися хлопець. - Вона б мені точно догану винесла. А її догана - набагато гірша за "по шиї". Йдемо до мене?

    Він глянув в карі очі, очікуючи, що Соня відмовиться. Вже розмірковував, як витягнути її куди-небудь до моря, де не буде Любки, інтриганок-покоївок і всюдисущих дітей відвідувачів пансіонату. Але дівчина раптом кивнула.

    - Тільки якщо пообіцяєш більше не використовувати свою фізичну перевагу, в якості аргументу, - після кивка відразу попередила вона. - Що за манера - цілувати дівчину силоміць?

    - Е, вибач, - зніяковів Діма, беручи її за руку та прямуючи до сходів наверх. - Я просто хотів зрозуміти, що сталося. Ти раптом пропала. А потім я просто хотів, щоб ти мене вислухала. А потім не зміг встояти...

    - Тобто, це я в усьому винна?! - обурилася Соня.

    - Я весь тиждень хотів тебе поцілувати. З першого вечора. І мені абсолютно не соромно. Але, якщо ти побажаєш, я понесу покарання за свою негідну поведінку, - розвеселився хлопець, відмикаючи двері триста шостого номера.

    - О, Боже, - закотила очі дівчина. Потім вона зачинила двері зсередини, схопила Діму за вухо та м'яко потягнула за собою. - От чим ти від Ігоря відрізняєшся?

    - Ну, по-перше, я абсолютно тверезий, - почав перераховувати хлопець, вивертаючись з її жартівливого захвату, плюхаючись на стілець і обіймаючи Соню за талію, щоб приземлити її до себе на коліна. - По-друге, я тебе за руки не хапав, і ти цілком могла вильнути вниз, щоб вислизнути. А коли вже не вильнула, значить, дедуктивний метод підказує...

    - Та поцілуй мене вже, Шерлоку Євгеновичу...

    ***

    Соня прокинулася, коли за вікном тільки почало світати. Діма спав поруч, відвернувшись до стіни. Розсіяне та слабке світло з вікна допомагало побачити оголені плечі та спину. Дівчина прислухалася до його дихання та тихенько сповзла з ліжка. Сарафан валявся на підлозі, там же задрімала й нижня білизна, очікуючи, коли в цьому номері вщухнуть солодкі пристрасті. Резинку для волосся Соня намацати на тумбочці так і не змогла, боячись в напівтемній кімнаті щось скинути на підлогу та розбудити хлопця. Було добре, але треба й міру знати. Навіщо псувати чудові спогади незграбними хвилинами вранці?

    Подобається роман? Вподобайте, будь ласка, книжку, щоб і інші читачі могли з легкістю знайти її у списку книжок та насолодитися приємними емоціями від прочитання.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.