Зміст
  • Пролог
  • Глава 1. А може вона ще не погодиться
  • Глава 2. Люблю тебе, Любо!
  • Глава 3. Чи вродлива Соня?
  • Глава 4. Мама завжди непокоїтиметься
  • Глава 5. Нещасний Діма
  • Глава 6. У нього коханка
  • Глава 7. Чи є шик у "Сході"?
  • Глава 8. "Ваше кохання буде з нею пов'язане, а її - з Вами..."
  • Глава 9. Які в тебе вібрації?
  • Глава 10. Список від Діми
  • Глава 11. Хай живе нецілованим
  • Глава 12. Наречена
  • Глава 13. Партнерство
  • Глава 14. Не завжди парубки хочуть затягнути нас у ліжко…
  • Глава 15. Хоч би Соня не побачила
  • Глава 16. М'ятний чай та авокадо
  • Глава 17. Привіз наречену
  • Глава 18. Від кого кефірчик?
  • Глава 19. Паша
  • Глава 20. Ти в ліжку - вогонь
  • Глава 21. Мені потрібен лицар
  • Глава 22. От зараз все і розкриється
  • Глава 23. Закохалася
  • Глава 24. Муки
  • Глава 25. Нападниця
  • Глава 26. Шерлок Євгенович
  • Глава 27. Йому продовження не цікаве
  • Глава 28. Полювання на живця
  • Глава 29. Таємниця за теємницю
  • Глава 30. Лицар
  • Глава 31. Навкруги самі інтригани
  • Глава 32. Ось я йому влаштую
  • Глава 33. Це що таке?!
  • Епілог
  • Глава 15. Хоч би Соня не побачила

    Діма приймав звіт від старшої покоївки, коли в двері його кабінету постукали.

    - Дмитро Євгеновичу, тут до Вас гості, - одночасно зі стуком пискнула в селекторі Іра.

    - Які гості? - роздратовано поцікавився хлопець. З приводу Соні він практикантці видав особливі вказівки, про її прихід Ірка доповіла б іншими словами. Співробітники ломитися не стали б, дочекавшись виходу старшої покоївки. Кого там чорти принесли?

    - Доброго тобі дня, Дімо! - від прочинених дверей привітався огрядний лисий чоловік років шістдесяти. Від нього нестерпно пахло якимсь дешевим тютюном. Діма ледве стримався, щоб не поморщитися, він сам не палив вже дуже давно і запах цигарок просто ненавидів. - Вибач, малий, що без дзвінка, але у мене форс-мажор.

    - Добридень, Вікторе Семеновичу, - парубок піднявся зі свого крісла та простягнув руку для рукостискання, знову стримавши порив витерти її після цього серветкою просто на очах у відвідувача. Долоня гостя виявилася вологою та липкою від поту. Щоб відволіктися від мерзенного відчуття, Діма звернувся до старшої покоївки. - Закінчимо через годинку, я Вам зателефоную.

    - Я думаю, що ми швидше впораємося, - посміхнувся відвідувач, звільняючи прохід, щоб пропустити співробітницю пансіонату, а потім і впустити свою супутницю. - Ось Анжела зі мною приїхала. Дуже вже тебе побачити хотіла.

    Дімі було неймовірно важко зберегти на обличчі доброзичливу посмішку при погляді на молодшу дочку свого гостя. А вірніше того, почувши натяк, який пролунав у його голосі. Анжела була дівчиною видною, з хорошою фігурою та довжелезними ногами. Все б нічого, але вона була вищою за самого Дмитра Євгеновича мало не на цілу голову. Та й вдача потенційної нареченої була тим ще подаруночком - розпещена та примхлива красуня страшенно подобалася синам винороба Гогі, але Діму зовсім не приваблювала. Однак це не завадило Вікторові Семеновичу за будь-якого зручного випадку привозити дівчину на "оглядини", не звертаючи жодної уваги на те, що ці зустрічі кожного разу закінчувалися ввічливим мовчанням потенційного зятя.

    - Привіт, Анжело, - зберігаючи хорошу міну при лихій грі, кивнув дівчині Діма, намагаючись дихати через раз, щоб не впускати в свої легені суміш тютюну та солодких жіночих парфумів. Хлопець ніколи не міг зрозуміти, як можна виливати на себе половину флакона в літній день. Та й не в літній теж. Напевно, дочка прагнула забити своїми парфумами аромат тютюну, що йшов від татуся. Мабуть, тільки так і можна було їхати з ним в одній автівці. Але Дімі виявилося неймовірно важко витримати подібне випробування запахом, тому він пройшов до вікна та відчинив стулку, впускаючи до приміщення спекотне, але в той же час свіже морське повітря. Він потім увімкне кондиціонер, щоб прогнати з кабінету спеку, а зараз було б чим дихати. Хлопець відрізнявся чутливим нюхом, і подібний надлишок парфумів був для нього дуже неприємним. Ось від Соні пахло милом, шампунем і чимось ще, що вочевидь не належало до ароматів побутової хімії. Не даючи відвідувачці, яка вирядилася в цю спеку у вечірню сукню, сказати хоч слово, хлопець перевів погляд на її батька. - Який форс-мажор, Вікторе Семеновичу?

    - Гості до мене приїжджають, Дімо, - не став ходити околясом чоловік, присівши в крісло відвідувача навпроти столу власника пансіонату. - А у мене заклад під зав'язку. Зовсім нема куди поселити. А гості дорогі, родичі. Ось я і шукаю елітний пансіонат з вільними номерами. Думав, раптом з тобою зможу домовитися по-хорошому, по-сімейному?

    Хлопець все ж таки помінявся на обличчі на частку секунди. "По-сімейному" в устах цієї людини означало тільки одне: "Ти у себе моїх гостей за пів ціни поселиш, а я тобі свою молодшу в ліжко підкладаю". Тим самим шахраюватий відвідувач прагнув вбити одним мезальянсом відразу двох зайців - обкрутити, нарешті, самого Діму, та ще й на проживанні родичів пристойно заощадити. Не погребував навіть посередній Дімков пансіонат елітним назвати. До цієї категорії "Місячній доріжці" ще рости й рости. Першою реакцією хлопця було бажання вказати нахабним відвідувачам на двері, але поводитися подібним чином із зовні ввічливим конкурентом було aж ніяк не можна, тому парубок притримав свій щирий поклик, перевів погляд на кавоварку, пожував нижню губу та знову подивився на Віктора Семеновича, намагаючись обійти поглядом його дочку.

    - Скільки гостей у Вас, кажете? - запитав він, зробивши вигляд, що співпраця "по-сімейному" його зацікавила. Простежив краєм ока, як пожвавилася Анжела, побічно підтверджуючи його підозри, і знову зосередив всю свою увагу на її батькові.

    - Четверо, - підказав чоловік. - Двоє дорослих і двоє дітей.

    - То потрібен номер на чотирьох? - кивнув власник пансіонату.

    - Люкс, бажано, - підтвердив Віктор Семенович. - Але, в крайньому випадку, і стандарт піде.

    - Зараз подивлюся, - Діма зробив вигляд, що перевіряє свою програму бронювання номерів. - На жаль, всі люкси та напів люкси на чотирьох розписані до самого вересня. Є один стандарт, але там не працює унітаз... Є два економи...

    - Підходить, - швидко сказав відвідувач. Діма подумки посміхнувся.

    - На які дати? - уточнив він.

    - Через тиждень заїзд і на десять днів.

    - На жаль, на ці дати у мене місць немає, навіть в економі, - розвів руками Діма. - Найспекотніший сезон, синоптики обіцяють райське море. Але я поставлю Вас у лист очікування найпершим номером, по дружбі, по-сімейному. Щойно щось звільниться, я Вам відразу ж зателефоную. Навіть не так, я особисто приїду Вам про це повідомити.

    Анжела скисла, у обличчі Віктора Семеновича не здригнувся жоден мускул.

    - Дякую тобі, малий, - почав казати він. - Тільки ти вже не забудь.

    - Ну що Ви, - у відповідь посміхнувся Діма. Не стане він заради них номерів звільняти. У нього он Любка гостює. А там Соня... Хлопець на мить злітав думками до розкішних ніг під чорним подолом. Подумки дав собі ляпаса, розуміючи, що мріяти про дівчину зараз геть не на часі. - Ви ж для мене наче рідні. Але місця заброньовані заздалегідь, деякі ще в січні. Внесено передплату. Ви ж, як власник пансіонату, розумієте, що я не можу так вчинити з клієнтами. Це погано позначиться на репутації закладу. Зрештою, Ви ж так зі своїми клієнтами не стали вчиняти заради родичів, чи не так?

    - Звісно, - запевнив хлопця в своєму повному розумінні відвідувач.

    - Дімо, може ти тоді хоча б проведеш нас до автівки? - грудним голосом запитала Анжела, перекидаючи ногу на ногу й оголюючи струнке засмагле стегно у вирізі сукні. Хлопець про себе гмикнув. Дивно, що вона відразу не стала йому ноги свої світити. Втім, кого зараз здивуєш ногами? Особливо одними тільки ногами, за якими душі немає. Ось ногами в комплекті з щирим прагненням допомогти абсолютно незнайомому хлопцеві здивувати цього самого хлопця цілком реально. Анжела ж була занадто розпещеною, щоб комусь там допомагати. Вона у себе одна, а всяких жебраків навкруги багато.

    - Із задоволенням проводжу, - Дмитро Євгенович постарався вкласти в цю фразу всю свою радість від того, що відвідувачі не стануть затримуватися надовго. Він славився своєю гостинністю та прагненням пригостити всіх кавою, чаєм або солодощами, але пропонувати хоч щось цим людям йому навіть на думку не спало. Нехай їдуть собі геть. Немає у Діми для них ані кави, ані номерів, ані руки та серця.

    Анжела все ж таки зробила останню спробу якось звернути на себе увагу, повиснувши у Діми на руці. Хлопець знову посміхнувся про себе: так різниця в зрості була ще помітнішою. Все в цій дівчині дратувало Дмитра Євгеновича - її засмага, її руді штучні кучері, її глибоке декольте і навіть запах її парфумів. А найбільше - її наповнений меркантильністю погляд. Старша сестра Анжели вже була одружена з власником шикарного ресторану. Швидше за все, скоро і молодша зіграє свою роль в прирості татусевої імперії. Подібні методи були неприйнятні для парубка, але він не засуджував Віктора Семеновича. Кожен крутиться так, як йому совість та принципи дозволяють. Хочеться цьому чоловікові прирощувати вплив за рахунок доньок? Самі доньки не проти цього? То хай собі розважаються. Але не за рахунок "Місячної доріжки".

    Вони вийшли на вулицю, і Діма мало не застогнав - назустріч їм крокували Люба та Соня, повертаючись з пляжу. Щоправда, перетнутися їм не судилося, власник пансіонату та його гості повернуть до паркінгу трохи раніше, ніж порівняються з дівчатами. Але шанс на те, що Соня не помітить рудоволосу дівчину, котра висіла на його лікті, був дуже малим. За що доля його настільки не злюбила? Два дні пройшло, як з'явилася дівчина, з якою парубкові так хотілося познайомитися ближче, а тепер намалювався ризик, що все це буде зруйноване через один позаурочний візит.

    - Дімо, у мене через тиждень день народження, - млосним голосом сказала Анжела. - Я тебе офіційно запрошую на мою вечірку.

    Хлопець її абсолютно не слухав. Він дивився на Соню, яка, здається, й досі не помітила їх товариство. Дівчина була повністю занурена в свій мобільний телефон, і Любі доводилося акуратно вести її за лікоть, щоб подруга не впала. Сама однокласниця вже посміхнулася Дімі та одразу ж теж відволіклася, стежачи за доріжкою під своїми ногами. Любчин ніс встиг вже згоріти і зараз активно облазив, вологе волосся звисало бурульками з-під її кепки, а старенькі пляжні капці-мильниці виглядали убого в порівнянні з шикарними шкіряними босоніжками Анжели. Соня прибрала мокре волосся під хустинку, її короткий білий сарафан різко контрастував зі смаглявою від природи шкірою, і на ньому в кількох місцях були плями від морської води, що просякнула купальник. Виглядало це досить кумедно, але Діма не помічав нічого, крім її довжелезних вій і красивих рук. Ці вії приховували зараз чарівні карі очі, а руки плавно переходили в округлі плечі. А нижче плечей були інші цікаві частини тіла, які хлопець роздивитися ще не встиг, але вже жваво намалював собі в уяві...

    - Дімо. Дімо, ти мене чуєш?

    - А? - прокинувся власник пансіонату, усвідомлюючи, що вони вже повернули до автомобілів, і він з кожним кроком все сильніше згортає шию в спробі ще хоч трохи помилуватися Любчиною подругою, яка його, здається, так і не помітила. Яке щастя! Даремно він, мабуть, на долю нарікав. - Що ти сказала?

    - Я запрошую тебе на вечірку на честь мого дня народження через тиждень, - капризно надула губи Анжела. Вона, звісно ж, зауважила інтерес хлопця до геть іншої дівчини і була страшенно невдоволена, розчарована та ображена. Супутниця вочевидь не розуміла, як можна звертати увагу на якусь там селянку, коли поруч йде вона, богиня. Втім, Дімі не було до її образ і розуміння жодної справи.

    - Пробач, Анжело, я не можу, - відразу відмовився парубок. - Я збираюся провести ті вихідні з нареченою...

    - О, наші вітання! - одразу ж доєднався до розмови Віктор Семенович. - Що ж ти раніше не сказав? Ми б…

    "Не стали гаяти на тебе свій час?", хотілося продовжити Дімі, але він промовчав, тільки запитально підняв одну брову.

    - ...привезли подарунок, - закінчив свою думку відвідувач.

    - Дякую, - зціпивши зуби, промовив хлопець, зупиняючись поруч із автівкою гостей. - Я запрошу Вас на весілля, коли ми визначимося з датою. По-сімейному. Тоді можна буде привезти подарунок. А поки що немає причин повідомляти наші плани навіть друзям, - "не те, що вам", хотілося закінчити Дімі, але він знову прикусив язика. Дасть бог, після цього "одкровення" Віктор Семенович і його молодша дочка залишать власника "Місячної доріжки" в спокої. Але стосунки все ж краще не псувати занадто вже сильно. - Всього Вам доброго, радий був побачитися. Вибачте мене, будь ласка, я змушений попрощатися, дуже вже багато роботи. Сезон же гарячий. Заздрю Вам, Ви можете собі дозволити такі ось візити.

    Він розвернувся і, не ставши чекати від'їзду неприємної сімейки, поспішив назад до свого кабінету, дозволяючи собі, нарешті, вдихнути на повні груди, очищаючи легені від запаху тютюну та парфумів. Увечері стане зрозуміло, чи бачила Соня їхню безглузду пару. Якщо він не дочекається її заради відбору знімків, то справи кепські. Чи навпаки? Принаймні, це буде означати, що Діма дівчині не байдужий...

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.