Зміст
  • Пролог
  • Глава 1. А може вона ще не погодиться
  • Глава 2. Люблю тебе, Любо!
  • Глава 3. Чи вродлива Соня?
  • Глава 4. Мама завжди непокоїтиметься
  • Глава 5. Нещасний Діма
  • Глава 6. У нього коханка
  • Глава 7. Чи є шик у "Сході"?
  • Глава 8. "Ваше кохання буде з нею пов'язане, а її - з Вами..."
  • Глава 9. Які в тебе вібрації?
  • Глава 10. Список від Діми
  • Глава 11. Хай живе нецілованим
  • Глава 12. Наречена
  • Глава 13. Партнерство
  • Глава 14. Не завжди парубки хочуть затягнути нас у ліжко…
  • Глава 15. Хоч би Соня не побачила
  • Глава 16. М'ятний чай та авокадо
  • Глава 17. Привіз наречену
  • Глава 18. Від кого кефірчик?
  • Глава 19. Паша
  • Глава 20. Ти в ліжку - вогонь
  • Глава 21. Мені потрібен лицар
  • Глава 22. От зараз все і розкриється
  • Глава 23. Закохалася
  • Глава 24. Муки
  • Глава 25. Нападниця
  • Глава 26. Шерлок Євгенович
  • Глава 27. Йому продовження не цікаве
  • Глава 28. Полювання на живця
  • Глава 29. Таємниця за теємницю
  • Глава 30. Лицар
  • Глава 31. Навкруги самі інтригани
  • Глава 32. Ось я йому влаштую
  • Глава 33. Це що таке?!
  • Епілог
  • Глава 20. Ти в ліжку - вогонь

    Люба провела Соню в номер і знову пішла на пляж. Подруга виглядала ще зеленуватою після ранкового нападу, і не могла довго купатися, попросившись повернутися у ліжко. Хостес не стала сперечатися. Нехай відпочиває, завтра вже буде вино ввечері пити зі своїм таємничим приятелем "не-залицяльником". Люба знову викупалася, постояла трохи на гарячому піску, дозволяючи вечірнім променям висушити солону вологу зі шкіри, і вляглася на шезлонг, щоб подрімати під заходом сонця. Перед тим, як розслабитися, вона дістала з кишені свою чайку та підколола нею підсохле волосся.

    Дімка і його супутник вже давно пішли, перед цим подуркувавши у воді, немов десятирічні хлопчаки, жартівливо притоплюючи один одного і вочевидь хапаючи за ноги знизу. Вони сплавали до буйків, заплили на пару метрів за них і потім повернулися назад, не змушуючи хвилюватися берегову охорону. Люба спостерігала за ними з цікавістю та радістю. Радість викликав той факт, що на море вибрався Дімка, а інтерес викликав супутник однокласника, привабливий та незвичайний, він чомусь здався дівчині дуже добрим. Раніше цього парубка вона не бачила. Напевно, сьогодні приїхав. Хто це, цікаво, був? Вочевидь якийсь черговий Дімков друг. Може, це саме той приятель, який повинен був в разі відсутності квитків привезти сюди Соню?

    - Привіт, - на сусідній шезлонг опустився Ігор, відволікаючи думки хостес від незнайомця. Його голос був трішки дивним. Люба повернулася до хлопця і усвідомила, що він напідпитку. Запах алкоголю, звісно, в ніс не бив, але відчувався. - Одна?

    - Так, - Люба знову відвернулася до моря, задумавшись тепер уже про Дімку. Складне життя він собі обрав, не полишаючи робоче місце навіть уві сні. Дивитися на хлопців, які вовтузили один одного сьогодні в морі, було весело та приємно. Побільше б однокласникові таких приятелів мати. Чи радіти б частішим візитам тих, хто вже є.

    - А чого? - поцікавився Ігор, і дівчині довелося зосередитися, щоб згадати перше запитання колеги та зрозуміти його зв'язок з другим.

    - Це злочин? - у відповідь запитала Люба.

    - Та ні, просто ти завжди в товаристві. Хочеш до нас? - парубок махнув рукою на групу хлопців і дівчат, які щось пили та сміялися в сторонці.

    - Дякую, я краще відмовлюся, - обережно сказала хостес. У свої зміни Ігор постійно приходив вітатися, часто маячив десь поруч, і дівчина відчувала на собі його погляд. Хлопець був симпатичним, високим і з хорошою фігурою, але Любі він чомусь не подобався. Якесь невловиме враження насторожувало її. Може виною всьому був саме цей погляд?

    - Та не соромся ти, - розплився в усмішці пляжний охоронець шезлонгів і парасольок. - Ми будемо раді.

    - Ігоре, я вам щиро вдячна за запрошення, але я просто хочу побути на самоті, - якомога м'якше постаралася сказати Люба.

    - Як забажаєш, - махнув рукою хлопець і встав. Хостес тихенько зітхнула з полегшенням.

    Вона знову заплющила очі, насолоджуючись вечірнім сонцем. Людей на пляжі поступово ставало все менше, а Любі чомусь хотілося тихо полежати тут ще хоч трохи. Сонце завжди давало їй можливість відновитися після роботи, а сьогодні дівчина ще й за Соню перехвилювалася. Вона, звісно, знала, що нічого дійсно поганого з подругою не сталося, але все одно непокоїлася. І тепер потребувала відновлення.

    - Тримай, - перед самісіньким носом у Люби виник пластиковий стаканчик, наповнений шампанським.

    - Дякую, - дівчина взяла напій, не ставши ображати Ігоря відмовою. Пити їй зараз зовсім не хотілося, але завжди можна зробити вигляд, а потім зцідити спиртне в пісочок.

    - За кохання, - хлопець потягнувся, щоб жартівливо почаркуватися пластиковими стаканчиками. Люба не стала вередувати, але Ігор раптом зробив невловимий рух і сплів їхні руки, маючи намір пити на брудершафт. Хостес сіпнулася від несподіванки, ліктем підбивши стаканчик парубка. Шампанське плеснуло просто Ігореві на груди, частина крапель потрапила і на руку дівчини.

    - Ой, пробач мені, - Люба прикрила рота долонею.

    - Чорт! - вилаявся хлопець, струшуючи зі шкіри патьоки напою. - Добре, що я без сорочки, було б прикро. Що ж ти така незграбна? Начебто ж ще не пила...

    Він підняв голову і побачив, як Люба залпом допиває останній ковток шампанського. Дівчина скористалася тим, що парубок відволікся на пролиту рідину, щоб спустити більшу частину шампанського в пісок і вдати, що випила рештку.

    - Вже осушила, - посміхнулася вона, віддаючи хлопцеві порожній стаканчик і збираючи свої речі в пляжну сумку Соні. Те, що відбувалося зараз, їй геть не подобалося, досвід підказував, що настав час тікати. Нічого поганого він їй, звісно, не вдіє, навколо все ще залишалося занадто багато людей, серед яких були і Любині знайомі, але настрій може бути зіпсовано, а дівчині цього зовсім не хотілося.

    - А ти ненаситна, чи не так? - посміхнувся Ігор, теж залпом випиваючи шампанське у своєму стаканчику. - Не дарма тебе наш Дімон для себе пригледів. У нього скромниць не буває.

    - Що? - здивувалася хостес, припинивши запихати в сумку свій великий рушник. - Ти що придумав?

    - Та чого ти режим недоторканої пави ввімкнула? - поцікавився хлопець, кидаючи порожні стаканчики в контейнер для сміття. Через сп'яніння, звісно ж, не влучив, і стаканчики покотилися по піску, підштовхувані морським бризом. Люба скривилася та побігла підхоплювати пластик, щоб не дати йому потрапити у воду та стати причиною загибелі якихось морських тварин. - Сама ж казала: розбуджу, мовляв, тебе, Дімчику, о четвертій ранку та поведу на дах світанок дивитися.

    - Все зрозуміло, - Люба викинула стаканчики та сунула босі ноги в шльопанці, накинула на себе блискуче і тому не прозоре парео та поспішила піти від цього ходячого непорозуміння. Про що взагалі треба було думати, щоб запідозрити її в інтимному зв'язку з Дімкою через одне невинне слово? Зв'язок у них, звісно, був, і заради справедливості це варто було визнати, але ж не зараз, відтоді вже десять років минуло.

    - Тільки ти на його звичайних краль не схожа, - не вгамовувався Ігор, слідуючи за дівчиною. - Він фігуристих полюбляє. От я і думаю, що ти, напевно, в ліжку - вогонь.

    - Пожежа, - буркнула собі під ніс хостес, вибігаючи з пляжу.

    - Чого ж ви всі до нього липнете? - не відставав Ігор. - Слухай, Лібе-Лібе, я кращий за нього в сексі.

    - Хто вас порівнював? - так само тихо пробубоніла дівчина. Вона озирнулася на всі боки. На її прикрість, тут не було кому її врятувати від переслідувача. Не було навіть нікого з гостей пансіонату, які поверталися б з пляжу. Ех, треба було підсісти тихенько до пари пенсіонерів, попросивши в них захисту. При них хлопець не посмів би чіплятися. Чи посмів би? Та чого вже там тепер розмірковувати над цим. Треба терміново рятуватися, втікаючи.

    - Мені одна його краля казала, - тут же відповів на запитання переслідувач, хоча Любу він точно не чув. - Але ви ж з ним за гроші спите, я знаю. Скільки тобі за ніч заплатити?

    Хостес почало трусити. Один з найгірших її життєвих жахів повторювався. Але ж вона зробила все, щоб уникнути подібної ситуації. Ні з ким із самотніх парубків і чоловіків, окрім Дімки, не спілкувалася. Ні на кого навіть особливо не дивилася. І з Ігорем намагалася не розмовляти, тільки віталася, як із колегою. Але йому, мабуть, і простої її присутності неподалік виявилося досить, щоб втратити людську подобу.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.