Зміст
  • Пролог
  • Глава 1. А може вона ще не погодиться
  • Глава 2. Люблю тебе, Любо!
  • Глава 3. Чи вродлива Соня?
  • Глава 4. Мама завжди непокоїтиметься
  • Глава 5. Нещасний Діма
  • Глава 6. У нього коханка
  • Глава 7. Чи є шик у "Сході"?
  • Глава 8. "Ваше кохання буде з нею пов'язане, а її - з Вами..."
  • Глава 9. Які в тебе вібрації?
  • Глава 10. Список від Діми
  • Глава 11. Хай живе нецілованим
  • Глава 12. Наречена
  • Глава 13. Партнерство
  • Глава 14. Не завжди парубки хочуть затягнути нас у ліжко…
  • Глава 15. Хоч би Соня не побачила
  • Глава 16. М'ятний чай та авокадо
  • Глава 17. Привіз наречену
  • Глава 18. Від кого кефірчик?
  • Глава 19. Паша
  • Глава 20. Ти в ліжку - вогонь
  • Глава 21. Мені потрібен лицар
  • Глава 22. От зараз все і розкриється
  • Глава 23. Закохалася
  • Глава 24. Муки
  • Глава 25. Нападниця
  • Глава 26. Шерлок Євгенович
  • Глава 27. Йому продовження не цікаве
  • Глава 28. Полювання на живця
  • Глава 29. Таємниця за теємницю
  • Глава 30. Лицар
  • Глава 31. Навкруги самі інтригани
  • Глава 32. Ось я йому влаштую
  • Глава 33. Це що таке?!
  • Епілог
  • Глава 4. Мама завжди непокоїтиметься

    - От поясни мені, чого ти до брата чіпляєшся зі шлюбними розмовами? - запитала Люба, коли дівчата піднялися у двісті п'ятнадцятий за грошима, а потім спустилися та вийшли з будівлі пансіонату. Сонце припікало без жалю, але вологий бриз з моря робив перебування на вулиці стерпним, хоч подруги і намагалися триматися тінистої сторони вулиці.

    - А чому він одружуватися не хоче? - буркнула Юлька.

    - Ну, причини можуть бути найрізноманітнішими, починаючи з нетрадиційної орієнтації, закінчуючи просто небажанням поки що заводити родину, - Люба не хотіла говорити Дімковій сестрі, що особисте життя власника пансіонату - взагалі не її справа.

    - Ні, мій брат - не гей, - розсміялася подруга. - Ти ж з ним зустрічалася.

    - То коли то було? - відмахнулася Люба. - Десять років уже майже минуло. Міг не усвідомлювати, не зізнаватися сам собі. Так досить часто буває. Людина до певного моменту думає, що вона - гетеросексуал, потім - що бісексуал. А потім вже розуміє, що народилася гомосексуалом.

    - Та він ще три місяці тому з дівчиною жив. Потім чомусь вигнав її. Ніхто досі не знає, який ґедзь його вкусив. Маринка намагалася повернутися, але він уперся. Нормальна була дівчина.

    - Значить, були причини, Юлю, - уважно глянула на подругу Люба. - Це тобі вона була нормальна, а братові твоєму може не була. Цікаво, чому всі одружені люди вважають, що знайти пару настільки легко? Немов головне в цій справі - тільки захотіти.

    - А хіба ні? - здивувалася співрозмовниця.

    - Ні, - знизала плечима Люба й сумно посміхнулася. - Іноді мені здається, що головне - перехотіти. І у кожного своя швидкість для цього. Не заважай своєму братові йти його власним шляхом.

    - Не знаю, - вперто похитала головою Юлька, штовхаючи носком свого сабо перший ліпший запорошений пилюкою камінчик на дорозі. Скривилася, розуміючи, що через непросту тему стала нервувати наче в дитинстві. - Я не вірю в те, що у кожного з нас є тільки одна половинка.

    - Тут я тебе підтримую, - погодилася хостес. - Але навіть серед гідних кандидатур є ті, хто підходить нам більше, та ті, хто підходить менше. Ось твій брат мені сьогодні, наприклад, в любові зізнався...

    - Справді? - зраділа подруга. - Що ж ти одразу не сказала?

    - Тому що ти не дослухала, а любов буває різною, - засміялася Люба. - Буває братська, буває дружня, буває любов-звичка і любов з потреби когось опікати... А буває справжнє кохання, звісно ж. Найгірший випадок буває тоді, коли люди плутають ці різновиди. У нас з Дімкою так і сталося. Десять років тому ми сплутали любов дружню з коханням. І вийшло з цього те, що вийшло. Я дуже радію тому, що сьогодні ми, нарешті, розібралися.

    - То й що? - знову вперлася Юля. - Нехай навіть і не справжнє то кохання. Іноді дружня любов краще.

    - Це ілюзія, - похитала головою хостес. - Рано чи пізно один з друзів може зустріти справжнє кохання, розумієш? І почнуться нестерпні муки. Тому що друга образити жахливо, але й жити з ним чи з нею далі неможливо. Крім того, не кожному щастить навіть дружню любов знайти. Набагато частіше бувають менш приємні варіанти. Хіба це буде добре, якщо твій брат одружується з дівчиною, яка буде дивитися не на нього, а на його пансіонат? Життя зовсім непередбачуване, події в країні це показали. Важливо знайти людину, яка буде з тобою і в горі, і в радості, і в багатстві, і в бідності. Це не порожні слова, щоб ти знала.

    - Але він навіть шукати не хоче! - вигукнула Юлька, яка вже прогиналася під натиском цих безспірних аргументів, але намагалася з останніх сил тримати позиції.

    - Значить, Дімка ще не готовий сам бути з кимось і в горі, і в радості, і в багатстві, і в бідності. А ти хочеш його зламати. Навіщо?

    - Мама непокоїться, - буркнула подруга.

    - Ось ми і дісталися першопричини, - розсміялася Люба. - Юлько, мама буде непокоїтися завжди, тому що їй це подобається. Вона буде переживати в будь-якому випадку, не має значення, одружиться твій брат чи проживе холостяком все життя. Чому Дімка повинен через це ламати собі долю?

    - А чому я повинна підставлятися під мамині стогони? - обурилася подруга. - Вона ж знову на мене перекинеться, вимагаючи онуків.

    - Тобто, ти вирішила Дімку підставити замість того, щоб об'єднатися з ним і разом відбиватися? - усміхнулася хостес. - У тебе ж чудовий брат, користуйся цією перевагою.

    - Ти сама говорила, що батьків треба берегти!

    - Треба. Але це не означає, що треба дозволяти їм керувати тобою. Шукай баланс. Ти ж людина розумна, кінець кінцем, а не заєць якийсь.

    Подруга задумалася і до самої перукарні йшла мовчки, вочевидь обмірковуючи почуте. Ще декілька камінців відлетіли з-під ніг у бік, але Дімкова сестра своїх дій, здається, навіть не помітила. Люба сподівалася тільки на одне - що сама Юлька вийшла заміж не через занепокоєння мами. Втім, знаючи історію її стосунків з чоловіком, тут можна було не хвилюватися.

    - Я тепер розумію, чому ця твоя Соня кинула коледж, - буркнула, нарешті, подруга. - Теж, напевно, тебе наслухалася.

    - О, тут я не винна, - знову засміялася Люба, відчиняючи двері салону. - Це вона сама.

    - І як у неї кар'єра склалася? - поцікавилася Дімкова сестра.

    - Все добре, квартиру в столиці купила на власні заробітки, - відповіла хостес і звернулася до співробітників перукарні. - Добридень! Мені потрібно підрівняти каре. І перед цим голову помити, я після потяга не встигла.

    - Добридень! - відповіла одна з майстринь. - Ми б із задоволенням, але, як бачите, у нас все зайнято. Можете почекати пару годинок, раптом у когось буде віконце. Або, он, до практикантки сісти.

    Вона кивнула на молоденьку, трохи сумну дівчину, яка була посунута у найтемніший куток і сиділа сама в своєму порожньому кріслі. Дзеркало навпроти цього крісла було якимось вузьким, місця для роботи вочевидь не вистачало. Зрозуміло, кивнула сама собі Люба, ніхто не хоче ділитися з новачком сокровенним. Ані знаннями, ані світлом, ані дзеркалом, ані інструментом, ані навіть сантиметрами для розвороту навколо клієнта.

    - Із задоволенням сяду до Вашої чарівної практикантки, - посміхнулася дівчина. - Я і сама колись була новенькою. Треба ж на комусь тренуватися. Тільки практиканти в результаті перетворюються на справжніх майстрів з великої літери. Крім того, я впевнена, що ваша молода колега - людина творча та зможе створити з моїм волоссям справжнє диво.

    Ця довга тирада мало кому в перукарні була цікавою, але хостес і не для всіх зусилля прикладала. Дівчинка в кріслі розцвіла, схопилася на ноги і побігла проводжати свою клієнтку до місця для миття голови. Юля присіла на м'який диванчик для відвідувачів поряд із літньою сивочолою пані, яка певно очікувала на свою чергу стригтися.

    - Яка хороша у Вас подруга, - пошепки сказала пані. - Дівчинку шкода, їй дійсно потрібно вчитися.

    - О, так, Люба вся в подібних жестах, - погодилася Юля. - Подивимося, чи не пожалкує вона про цей.

    - У Вас дуже гарне волосся, - говорила в той же момент практикантка своїй клієнтці. - Навіть зараз, коли голова не мита, видно, що колір дивовижний.

    - Дякую, - кивнула Люба, лягаючи на спеціальну підставку. - Колір дійсно незвичайний - частина пасом темніша, а частина - немов вигоріли на сонці.

    - Природне мелірування, - зі знанням справи сказала перукарка, намилюючи вологе вже волосся шампунем і роблячи акуратний масаж шкіри голови. - Але тонке, так?

    - Не те, щоб зовсім пушинки, але гарними косами я дійсно похвалитися не можу, - зітхнула хостес.

    - Ви впевнені, що хочете саме каре в класичному вигляді? Воно не кращим чином підходить для тонкого волосся, хоч, звісно, і є стерпним варіантом.

    - Можете щось запропонувати? - зацікавилася Люба.

    - Можна зробити приголомшливу асиметрію, - защебетала практикантка. - Одну сторону обрізати трохи вище мочки вуха, а другу спустити до самого підборіддя.

    - За цією стрижкою потрібен буде особливий догляд, - задумливо сказала Люба, приймаючи рушник для підсушування вимитого вже волосся.

    - Не більший, ніж за класичним каре. У Вас такі риси обличчя, що Вам буде до лиця подібна зачіска.

    - Давайте ризикнемо, - посміхнулася клієнтка. - Однак у Вас освітлення робочого місця не дуже якісне. Ви зможете подужати рівну й акуратну лінію?

    - Не хвилюйтеся, - змовницьки сказала практикантка. - У мене настільна лампа в сумці. А вільну розетку я знайду.

    - Любо, ти чудово виглядаєш! - вигукнула Юлька через сорок хвилин. - Немов школярка.

    - Сумнівний комплімент, - фиркнула хостес, крутячись перед дзеркалом. Їй самій страшенно подобався новий образ. - Дякую Вам, я в захваті! Що з мене?

    - Половина вартості салонної стрижки та фотографія, - несміливо посміхнулася практикантка. - Я поки що не маю тут права на повну ставку. Але мені дуже потрібні фотографії в портфоліо. Ех, шкода, що фото "До" не зробили.

    - Дайте номер вайберу, я Вам надішлю, - пообіцяла Люба, із задоволенням позуючи перед мобільною камерою. - І чайові зараз додам. На солодке. За таку красу не шкода.

    - Слухайте, а мені щось можете порадити? - зважилася Юлька. Вона розпустила свій хвіст і теж сіла в крісло практикантки. - Волосся січеться та випадає, просто біда.

    - У Вас пересушена шкіра голови, - уважно вивчаючи предмет скарг, сказала перукарка. - У моєї мами таке було, я знаю. Ви ж фарбуєте волосся?

    - Так, - кивнула Юля.

    - А навіщо? - поцікавилася практикантка. - Судячи з кольору Вашого обличчя та очей, а також з відтінку волосся, яке відросло біля коренів, у Вас повинні бути красиві русяві коси. Невже Вам настільки подобається бути темноволосою?

    - Справа в тому, що мене чоловік іншою не бачив, - пошепки зізналася Любина подруга. - Якщо я повернуся до рідного кольору, то він ще покине мене, не дай бог.

    - Кому потрібен чоловік, який може покинути через зміну кольору волосся? - здивувалася Люба, припинивши оглядати себе з усіх боків в дзеркалі та втупившись у Дімкову сестру. - Ти сама чого хочеш?

    - Закінчити цю муку з постійним фарбуванням, - зітхнула Юля. - І щоб волосся не сипалося.

    - Ви місцева? - поцікавилася практикантка.

    - Ні, - похитала головою Любина подруга.

    - Коли їдете?

    - Через шість днів, ввечері.

    - Я Вас запишу на чотирнадцять-нуль-нуль в день Вашого від'їзду. Волосся ще трошки відросте, і можна буде спробувати Вас освітлити до природного кольору або близького до нього відтінку без ушкодження шкіри голови. Я буду дуже акуратно фарбувати. І потім підстрижу, щоб посічені кінці повністю прибрати. Можна, звісно, зробити ламінування, але краще зістригти.

    - Або пан, або пропав, - кивнула Юля з рішучим виразом обличчя. - Записуйте.

    - Тільки дайте я зістрижу у Вас зараз трохи волосся, щоб спробувати різні фарби. Так роблять професійні колористи, - пошепки зізналася перукарка. - І розкажіть мені, будь ласка, якою саме маркою Ви користувалися весь цей час?

    Дівчата вийшли з салону та рушили назад у пансіонат. Обидві мовчали, занурені в свої думки. Люба просто насолоджувалася тією легкістю, яка завжди настає у нас після хорошої стрижки, а Юля про щось напружено розмірковувала.

    - Я навіть якось інакше почуваюся, - раптом сказала Дімкова сестра. - Ти знаєш, як мене чоловік називає?

    - Ні, - посміхнулася Люба. - Звідки?

    - "Відьмочко моя", - буркнула Юля. - Мені іноді буває не зовсім приємно. А раніше подобалося.

    - Просто ти втомилася від себе в готичному стилі, - сказала хостес. - Ось він тебе і дратує. А також все, що з ним пов'язано. Навіть невинне прізвисько.

    - Я тільки зараз зрозуміла раптом, як той стиль мені набрид, - сумно сказала подруга.

    - То радуйся! - вигукнула Люба. - Всього шість днів мине, і ти його позбудешся нарешті.

    - От ти провокатор, - засміялася Юля. - Скрізь, де тільки з'явишся, там зміни на краще.

    - На жаль, не завжди, - сумно відповіла Люба, згадуючи свою повну відчаю та болю роботу. - Але я намагаюся. І це мені подобається!

    - От і добре. Пропоную сьогодні вмовити мого братика відвідати кам'яний пляж. Увечері, після закінчення робочого дня витягнемо його з його кабінету та поїдемо. Там дуже красиво, можна набрати косметичної глини й обмазатися нею з голови до п'ят, а потім змити в морі. Хочеш?

    - Дуже.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.