Зміст
  • Пролог
  • Глава 1. А може вона ще не погодиться
  • Глава 2. Люблю тебе, Любо!
  • Глава 3. Чи вродлива Соня?
  • Глава 4. Мама завжди непокоїтиметься
  • Глава 5. Нещасний Діма
  • Глава 6. У нього коханка
  • Глава 7. Чи є шик у "Сході"?
  • Глава 8. "Ваше кохання буде з нею пов'язане, а її - з Вами..."
  • Глава 9. Які в тебе вібрації?
  • Глава 10. Список від Діми
  • Глава 11. Хай живе нецілованим
  • Глава 12. Наречена
  • Глава 13. Партнерство
  • Глава 14. Не завжди парубки хочуть затягнути нас у ліжко…
  • Глава 15. Хоч би Соня не побачила
  • Глава 16. М'ятний чай та авокадо
  • Глава 17. Привіз наречену
  • Глава 18. Від кого кефірчик?
  • Глава 19. Паша
  • Глава 20. Ти в ліжку - вогонь
  • Глава 21. Мені потрібен лицар
  • Глава 22. От зараз все і розкриється
  • Глава 23. Закохалася
  • Глава 24. Муки
  • Глава 25. Нападниця
  • Глава 26. Шерлок Євгенович
  • Глава 27. Йому продовження не цікаве
  • Глава 28. Полювання на живця
  • Глава 29. Таємниця за теємницю
  • Глава 30. Лицар
  • Глава 31. Навкруги самі інтригани
  • Глава 32. Ось я йому влаштую
  • Глава 33. Це що таке?!
  • Епілог
  • Глава 22. От зараз все і розкриється

    - Ігоре, ти з глузду з'їхав? - спокійно запитав Діма, простеживши за тим, як Любка ховається в дверях пансіонату. - Голову напекло? То ти б картуза носив на пляжі, чи що. Я ж тебе попереджав. Це - моя однокласниця...

    - Для себе бережеш? - п'яно та злобно посміхнувся підлеглий, і в цей момент власникові пансіонату шибануло в ніс алкоголем. Все відразу стало зрозумілим. - Ні з ким ділитися не хочеш?

    - А ти думав, що я тобі поступлюся? - одразу ж увімкнув альфа-самця Діма. Він був нижчим за Ігоря на пів голови, але в цій ситуації був важливий зовсім не зріст, а внутрішня сила, якої у Дмитра Євгеновича вистачало з надлишком. І користуватися своєю силою він умів чудово - навчив батько, підліткові забави відточили майстерність, а володіння пансіонатом її відполірувало. - Піди, проспися. Можу тобі повію зняти, хочеш? Підберемо таку, щоб на Любашку була схожа.

    - Це тобі доводиться платити за секс, - презирливо плюнув йому під ноги п'яний. - А мені будь-яка на пляжі дасть.

    - Ну то і йшов би собі на пляж. Чого ж ти до моїх дівчат чіпляєшся?

    - Я кращий за тебе!

    - Мрій, - зареготав Діма. Всередині він вже давно знавеснів, але спускати свою лють з ланцюга було зарано. Час настане завтра. Сьогодні цей п'яний мавп все одно нічого не зрозуміє.

    Ззаду підійшов охоронець пансіонату, граючи своєю гумовою палицею. Ігор глянув на нього, знову сплюнув собі під ноги і, розвернувшись, поплентався у бік пляжу. Дмитро Євгенович дістав мобільний телефон і набрав номер.

    - Геннадію Петровичу, добривечір, - сказав він, дочекавшись, коли на тому кінці приймуть виклик. - Завтра треба вийти на зміну на день раніше. Я тобі оплачу переробку, не буркоти. Ігоря вранці відразу до мене відправиш. Готуйся відпрацювати тиждень, поки я знайду йому заміну... Буянить, до Люби нашої чіпляється... Дякую. Гарного вечора!

    Засунувши телефон в задню кишеню джинсів, Діма розвернувся і теж пішов до пансіонату. Ігор був цілком замінним співробітником, але пошук нового пляжника - це все одно додатковий клопіт. Хлопець з досадою поморщився. Він уже встиг забути про те, що Любка, як він сам сказав сьогодні Пашці, - складна. Мабуть, стабілізувати її руйнівну силу можуть тільки її пацієнти. В інших місцях та ситуаціях ця дівчина була вічним каталізатором. Когось вона змінювала на краще, а в комусь, навпаки, будила нице.

    Треба піти, провідати, сам собі нагадав Діма. Люба страждала в подібних ситуаціях більше за інших. Хоч би синців завтра на руці не вилізло від залізних пальців бовдура. Зрештою, поведінка таких, як Ігор, була їхнім власним вибором. А Люба з собою вдіяти нічого не могла, бо сутність не зміниш. Особливо таку, як у неї.

    Хлопець піднявся пішки на другий поверх, відмахуючись від своїх думок про майбутню розмову з Сонею. Мабуть, прийшов час дівчині дізнатися про те, що саме Дмитро Євгенович володіє цим закладом. Втім, може, боги будуть до нього прихильними, і вдасться знову прослизнути по тонкому лезу натяків?

    - Дякую, Дімо, - почув він раптом від кімнати відпочинку. Парубок обернувся і побачив Соню, яка сиділа з ногами на м'якому дивані. Її шльопанці стояли на килимі, а босі ступні були підібгані під обтягнуті спідницею сарафана сідниці. У приміщенні нікого більше не було, незважаючи на вечірній час. Всі, мабуть, вивалилися на вулицю або сиділи на балконах, радіючи сутінковій прохолоді. Скоро набридне комарів годувати, і тоді всі розбіжаться по номерах чи таких ось кімнатах відпочинку.

    - Як вона? - запитав Діма, роблячи кілька кроків і сідаючи поруч із Сонею.

    - Відкоркувала лікер з холодильника, вижлуктила грам сто п'ятдесят і тепер спить, - посміхнулася дівчина. - Ви дійсно зустрічалися?

    Хлопець напружився. Ось зараз Соня і запитає його про важливе.

    - Так, - відповів він з секундною затримкою. - Давно.

    - Десять років тому, - кивнула дівчина. - Подруга моя сказала. Тобто, ви з власником пансіонату та Любою всі троє давно одне одного знаєте?

    - Е-е-е, - Діма сторопів, а потім до нього дійшло, що його дійсно знову вищі сили вберегли. - Ну, я знайомий з власником трохи довше за Любку, але так. Ми разом вчилися спочатку в дитячому садку, потім в школі, потім на спеціальності з маркетингу. Йому дядько пансіонат залишив у спадок.

    - Зрозуміло, - кивнула Соня. - А з Любою чому розійшлися?

    - Знаєш, це прозвучить банально, але ми не були створені одне для одного, - впевнено сказав хлопець.

    - І ти в це віриш? - з легким глузуванням запитала Соня.

    - Я це знаю, - твердо відповів Діма.

    - Ну, добре. Але ж це "Не були створені одне для одного" в чомусь конкретному повинно було проявлятися.

    Хлопець задумався. Як сказати правду, не відлякуючи цією правдою дівчину від себе? Брехати не хотілося, він уже дуже добре запам'ятав, що подібний обман тільки погіршує ситуацію. І без того обдурив Соню, видаючи себе за простого співробітника. Та й хто зна, що саме розповідала дівчині Любка?

    - Коли у стосунках є фальш, ти її відчуваєш, - почав він нерішуче формулювати свої думки. - І нервуєш. Шукаєш причину, помиляєшся, бачиш її в зовнішніх обставинах, в інших людях. Я почав ревнувати, Люба не могла зрозуміти моєї поведінки. Я не міг зрозуміти, що відбувається зі мною. Нам було всього по дев'ятнадцять років, ми обидва вчилися, я в інституті, вона - в медколеджі...

    - Ой, тобто ти і був тим самим Дімкою... - Соня прикрила рота долонею.

    - Яким? - зацікавився парубок.

    - Я оселилася в гуртожитку в вересні, а з тобою вона розійшлася в серпні, - так само повільно і вочевидь підбираючи слова, стала розповідати дівчина. - Я намагалася витягнути її на гулянки та в нічні клуби, але вона відмовлялася. Казала, що їй поки що Дімки вистачило. Я хотіла з'ясувати подробиці, але марно.

    - Я не виправдовуюсь, - твердо сказав хлопець. - Це я зараз знаю, що ревнощі - взагалі не вихід, не аргумент і не варіант реакції. У будь-яких ситуаціях потрібно вирішувати проблему разом. Але зараз мені вже і не дев'ятнадцять. Я за ці десять років пройшов... багато різного. Були навіть спроби дівчат спеціально ці ревнощі в мені викликати. Таким чином я зрозумів, що мною через це почуття можна маніпулювати, і тому навчився вчасно вмикати голову, щоб не перетворюватися на бичка на прив'язі. Бичка з червоними очима.

    - Зрозуміло, - задумливо кивнула Соня.

    - Пішли, у мене на балконі посидимо? Бо зараз сюди постояльці набіжать. Якщо хочеш, розповім тобі трохи про дитинство твоєї подруги...

    Наступного ранку о восьмій годині Дмитро Євгенович вже сидів у своєму кабінеті, ставлячи останні підписи на підсунуті йому секретаркою документи. Поруч парувала свіжозаварена кава, під рукою лежав наказ на звільнення. Незважаючи на це, настрій у власника пансіонату був відмінним, адже вони вчора з Сонею знову чудово посиділи за чаєм і балачками. Було видно, що Діміна відвертість абсолютно не зіпсувала у дівчини враження про нього.

    - Ти запізнився, - сказав власник пансіонату Ігорю, котрий прийшов в десять хвилин на дев'яту. - Підписуй.

    - Що це? - запитав насуплений співробітник.

    - Наказ про звільнення.

    - Я не буду цього підписувати.

    - Підписуй, я сказав! - раптово гаркнув Дмитро Євгенович так, що в кабінеті дзвякнуло скло. - І щоб духу твого більше не було на території пансіонату, включно з нашим пляжем! А спробуєш брикатися, я знайду на тебе управу. Можна ж випити в чергове та прокинутися вранці зі зламаною рукою або ногою. Ти мене зрозумів?

    - Зрозумів, - буркнув Ігор, розписуючись навпроти слова "Ознайомлений".

    - Розрахунок за відпрацьовані дні отримаєш в бухгалтерії. Пішов геть з мого закладу, доки Люба не прокинулася.

    - Вона вже на пляжі, - пробубонів собі під ніс колишній вже співробітник.

    - Ти ще й досі тут? - здивувався Дмитро Євгенович.

    - Нема мене вже, - злобно кинув Ігор, виходячи з кабінету. Однак Діма чудово знав, що нічого цей мавп не зробить. У хлопців, які намагаються таким чином поводитися з жінками, реальної сміливості немає. Шкода лише, що не Пашка вчора Любку рятував. Був би вельми зручний спосіб відразу познайомитися. Але вікна номера приятеля виходили на іншу сторону будівлі, тому всі події він пропустив. Та й Діма зміг втрутитися тільки завдяки Соні. Добре, що вона побачила проблему та поспішила подрузі на допомогу. А сам Діма так вдало попався їй на шляху. Парубок згадав момент зіткнення і те, як приємно було обіймати дівчину. Нехай це і сталося випадково, нехай обійми і були швидкоплинними. Головне, що Соня не відсахнулася від нього з переляком, як вчора Любка відсахувалася від Ігоря, а відсторонилася зі сміхом, вочевидь почуваючись абсолютно комфортно. Чорт би забрав цього бовдура, через нього довелося бігти з місця подій. Проте і проявити себе перед дівчиною захисником знедолених "любок" відмінно вийшло. Діма гмикнув і глянув на свій фотоапарат. Сьогодні у них з Сонею буде справжнє романтичне усамітнення. В кущах...

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.