Зміст
  • Глава 1. Сеньйор Федеріко йде на роботу
  • Глава 2. Сеньйор Федеріко грає з онуком
  • Глава 3. Сеньйор Федеріко приходить у відчай
  • Глава 4. Сеньйор Федеріко переїжджає
  • Глава 5. Сеньйор Федеріко спілкується з новими знайомими
  • Глава 6. Сеньйор Федеріко базікає з новим доглядальником
  • Глава 7. Сеньйор Федеріко приймає душ
  • Глава 8. Сеньйор Федеріко пропускає поховання
  • Глава 9. Сеньйор Федеріко розмовляє з онуком
  • Глава 10. Сеньйор Федеріко приймає рішення
  • Глава 11. Сеньйор Федеріко поринає у спогади
  • Глава 12. Сеньйор Федеріко знову теревенить з онуком
  • Глава 13. Сеньйор Федеріко зустрічається з сином
  • Глава 14. Сеньйор Федеріко вертається додому
  • Глава 15. Сеньйор Федеріко іде до психолога
  • Глава 16. Сеньйор Федеріко жаліється на життя
  • Глава 17. Сеньйор Федеріко зустрічається з подругою
  • Глава 18. Сеньйор Федеріко читає вірші
  • Глава 19. Сеньйор Федеріко гортає сімейний фотоальбом
  • Глава 20. Сеньйор Федеріко розповідає про свою колекцію
  • Глава 21. Сеньйор Федеріко розмірковує про дроби
  • Глава 22. Сеньйор Федеріко співає
  • Глава 23. Сеньйор Федеріко їде на кладовище
  • Глава 24. Сеньйор Федеріко знімається у кліпі
  • Глава 25. Сеньйор Федеріко розповідає про стару фотографію
  • Глава 26. Сеньйор Федеріко дає пораду
  • Глава 27. Сеньйор Федеріко знову розмовляє з сином
  • Глава 28. Сеньйор Федеріко знову поринає у спогади
  • Глава 29. Сеньйор Федеріко розповідає дивні історії
  • Глава 30. Сеньйор Федеріко поринає у колишнє
  • Глава 31. Ред знайомиться із родичами
  • Глава 32. Ред ходить у гості
  • Глава 33. Ред приміряє одяг
  • Глава 34. Сеньйор Федеріко повертається
  • Глава 35. Сеньйор Федеріко розмовляє з Мері
  • Глава 36. Сеньйор Федеріко балакає з друзями
  • Глава 37. Сеньйор Федеріко свариться із сином
  • Глава 38. Сеньйор Федеріко розмовляє з родичами
  • Глава 39. Сеньйор Федеріко співає для друзів
  • Глава 40. Ред іде гуляти
  • Глава 41. Ред робить пропозицію
  • Глава 42. Сеньйор Федеріко уникає розмови
  • Глава 43. Сеньйор Федеріко знаходить сім'ю
  • Глава 44. Сеньйор Федеріко робить зізнання
  • Глава 45. Ред згадується у розмові
  • Глава 46. Ред співає
  • Глава 47. Сеньйор Федеріко складає пісню
  • Глава 48. Сеньйор Федеріко слухає Реда
  • Глава 49. Міранда робить помилку
  • Глава 50. Міранда програє
  • Глава 51. Сеньйор Федеріко пише листа
  • Глава 52. Сеньйор Федеріко зустрічає фанатів
  • Глава 53. Сеньйор Федеріко співає
  • Глава 33. Ред приміряє одяг

    Джасінта вийшла з таксі й кивнула Реду, той виліз за нею й озирнувся. Вона потягнула його до паркану, зупинилася перед сосною і подивилася вгору.

    — "Хм... Зможеш забратися?"

    Ред озирнувся на всі боки, потер руки, підстрибнув і вчепився в гілку, але тут же впав назад, ойкнув, і зашипів, провів пальцями поверх рукавів. На шкірі залишився запах розігрітої хвої.

    — "Ти чого?" — Джасінта підняла брови.

    — "А-а, потім розповім". — Цього разу він рушив повільніше і зміг піднятися.

    — Сеньйоре Федеріко? — до них обернувся літній повний перехожий, усміхнувся. — Ви чого це по деревах вештаєтеся, а?

    — Ми загубили ключі, нічого страшного, — відгукнулася Джасінта.

    — "Що?" — запитав Ред і вона помахала рукою.

    — А-а... Вам допомогти? — запитав перехожий.

    — Ні, дякую, — Джасінта посміхалася, але пальці м'яли поділ майки. Ред зістрибнув по той бік, і Джасінта поспішила за ним. Вона мало не впала, приземлившись на газон.

    — "Ти його знаєш? Хто це був?" — прошепотів Ред, і вона похитала головою. — "Тут точно немає господарів, Джей?"

    Джасінта, пригнувшись, підбігла до вікна, заглянула, але все приховував тюль. Вона пошукала біля дверей, під килимком, горщиками з квітами, але ключа не знайшла. Ойкнула, коли Ред витягнув з її волосся шпильки й зігнувся над замком.

    — "Кру-у-у-уть!.." — вона сіла поруч. — Де ти цього навчився?

    — "Другана попросив". — Механізм клацнув, і Ред усміхнувся і сховав шпильки в кишеню. Штовхнув двері.

    У вітальні він зупинився і з підозрою обернувся:

    — "Гей, це те місце, де я був уранці!"

    — "Ага, це твій будинок. Я подумала, тут шукати не будуть", — вона знизала плечима.

    — Хм. — Він знову озирнувся, пройшовся, плавно, наче кіт, розв'язав рукава піджака і закинув його під крісло. — "Денні сказав, у мене була дружина. Вона з'їхала, чи що?"

    — "Бабуся померла", — Джасінта сковтнула. — "Місяця півтора тому".

    — "Шкода. Цікаво було б подивитися на неї", — Ред пройшовся, торкаючись бантиків, корінців товстих книжок у темних палітурках, зазирнув на кухню, повернувся. — "Значить, ось тут ось я і жив", — він із сумнівом подивився на люстру і сходи з вкритими червоним килимом сходинками. — "Шикарний несмак. Покажеш мені тут усе?" — він усміхнувся. Якби його побачив Ріко, то злякався б, бо знуджена цікавість Реда — та ще штука, але Джасінта тільки знизала плечима:

    — "Чому б і ні. Тільки я тут нечасто буваю, може, кілька разів на рік".

    — "Ну тоді почнемо зверху", — і Ред збіг сходами. Зупинився перед фотографіями. — "О, це вона?"

    — "Так", — Джасінта посміхнулася. — "Красуня, правда?"

    — "Старенька, хоча фігура збереглася", — Ред підвівся навшпиньки, роздивляючись верхні зображення, схилився. — "Фредді Нудний що, завжди в цих сраних костюмах?"

    Джас фиркнула від несподіванки. Ред обігнув її й заглянув у найближчі двері.

    — "Нумо знайдемо щось веселіше!"

    Джасінта зайшла за ним. Ред з ображеним виразом обличчя обернувся до неї, все ще тримаючи за край один із десятків, на перший погляд, однакових чорних костюмів на вішалці, як у магазинах. Утім, костюми здавалися ідентичними й на другий, і на третій погляд.

    — "Ну що за їбаніна..." — Ред зайшов за вішалку, і Джас пройшлася повз полички з туфлями до шафи із дзеркальними дверцятами. Насупилася, роздивляючись своє відображення, і відвернулася. — "Гадаю, твоїй бабці це більше не знадобиться", — Ред кинув помаранчевий клубок і Джас спіймала його, ойкнувши від несподіванки. Розгорнула — він виявився светром. Ред уже стягнув сорочку і кинув у кут, забрав у Джас річ і натягнув. Зі здивуванням торкнувся подолу, що закінчувався вище за пупок, і рукава ледь до ліктя. Трикутний виріз відкривав груди. Джас нервово розсміялася, Ред насупився, роздивляючись порізані руки.

    — "Ой, що це?"

    — "Не знаю, так уже було, коли я прокинувся. А ти не в курсі?" — Джас похитала головою. — "Чорт! Денні ж сказав, що щось там з'ясує, але я забув у нього спитати..." — він обернувся, потім відчинив дверцята і розпатрав вміст шафи — на підлогу полетіли сорочки, краватки та капелюшки... — О! — він витягнув кілька шарфів. — "Можеш замотати?"

    — "Чого?"

    — "Загорни руки, а то всі питатимуть, а я й так ніхуя не знаю. І бантик ось тут зав'яжи", — він торкнувся зовнішнього боку біцепса. — "Ти ж дівчинка, вмієш у бантики?"

    Джасінта взяла шарфики й з сумнівом подивилася на них.

    — "Мені здається, хлопчики таке не носять".

    — "Тоді тим паче роби!" — Ред широко посміхнувся і простягнув руки. — "Дратувати довбойобів — це весело, а для рокерів — майже обов'язково". — Він поворухнув пальцями, і Джас взялася до справи. Тканина тонка, напівпрозора. На лівій руці — синьо-блакитний у розводах і плямах, на правій — червоний із жовтими квіточками. Коли вона випустила кінчики, він кивнув і ляснув у долоні, розвернувся на місці, потім стягнув шкарпетки та кинув їх кудись за вішалки. — "М-м-м... Ні", — він повернувся до шафи й викинув ще з десяток речей. — О! — витягнув тонку білу шаль і пов'язав на стегна. Гойднувся на місці, щоб бахрома по краю затанцювала, впер руки в боки й глянув на Джас: — "Ну як?"

    — Е-е-е...

    — "О ні, тільки не кажи, що мода тепер — це те, як ходить Фредді Похмурий!"

    — "Ні", — Джас усміхнулася і махнула рукою.

    — "Ну от і чудово. Усе одно ми типу ховаємося і ніхто мене не побачить", — Ред подивився на всі боки й насупився. — "Не люблю, коли так тихо", — він обернувся і перехопив погляд Джас, спрямований у дзеркало. — "Що?"

    Вона відвернулася і похитала головою. Ред підняв брову. Понизив голос:

    — "Не роби таке обличчя, тобі пекельно пощастило із зовнішністю. Тому що, не в образу твоїй бабці, ти куди більше схожа на мене", — і підморгнув.

    — "У мене морда, як у коня", — зітхнула Джасінта.

    — "Хлопці обожнюють таке, повір моєму досвіду. Ще жоден не сказав мені, що я не красивий. А знаєш чому?" — Джасінта зам'ялася, і Ред пригнувся до неї й прошепотів у вухо: — "Тому, що зовнішка зашибісь!" — обняв Джас за плече і розвернув до виходу. Уже нормальним голосом він продовжив: — "А раз ти схожа на мене, то і твоя теж зашибісь. Ну а кінська морда — значить, ти гаряча тварина, ага?"

    Джас хрюкнула в кулак, Ред розсміявся, і вона, не втримавшись, пішла за ним. Він ляснув її по плечу і відступив. Коли вона вийшла в коридор, Ред уже тупав іншою кімнатою. Він закашлявся — з незвички запах засобів для чищення перехоплював подих.

    — "Ні, давай ще куди-небудь", — Ред протиснувся назад у коридор.

    Ред зазирнув у кожну спальню, у ванну, комору, пройшовся першим поверхом, а коли спустився до підвалу, Джасінта мовчки пішла за ним. Їй ледь вдалося перервати його на вечерю, бо судячи з виразу обличчя, Ред застряг би тут надовго. Він зі здивуванням глянув за вікно, де залягли довгі тіні.

    ***

    Дієго сів на ліжко і слухав Ріко, поки той не замовк.

    — Ти тепер зі мною не розмовляєш, чи що? — додав він через кілька секунд.

    — Просто не знаю, що відповісти, — сказав Дієго. Ріко сів поруч на краєчок і сховав обличчя в долонях.

    — Я все зіпсував.

    — Так, ти вже говорив. Кілька разів, — Дієго втупився в екран телефону.

    — Я просто не міг зупинитися. Я повинен був знати!

    — Ага.

    — Що мені робити?

    — Помовчати, наприклад?

    Ріко насупився й обернувся до нього. Дієго відповів на його погляд. Відкинувся на подушку і протягнув:

    — Схоже, я зробив ту саму помилку, що й Тадео. Намагався врятувати тебе.

    — Та від чого мене рятувати, га? — Ріко забрався на ліжко з ногами й сів, склавши їх перед собою.

    — Від цього, — Дієго постукав пальцем по скроні, і Ріко стиснув губи. — Загалом, це була помилка, і більше цього не повториться. Вибирайся з цього лайна сам.

    Ріко опустив голову, переплів пальці в замку.

    — Я мав здогадатися, що так усе й скінчиться, — тихо сказав він. — Стосунки...

    — Ну звісно, це просто кохання у світі не існує, тому все розвалилося, а зовсім не через те, що ти повівся, як мудак, — фиркнув Дієго, і Ріко скривився, але сказати нічого не встиг — у двері подзвонили. Ріко схопився, Дієго похитав головою і повернувся поглядом до екрана.

    Ріко відчинив і сковтнув — на нього чекав Даніель. Його постать тінню стояла на сходовому прольоті, нерухомо, немов камінь. Ріко зробив крок назад і батько навис, присунувся, змушуючи відступити знову.

    — Ти один? — голос м'який, тихий і беземоційний. Погана справа...

    — Д-дієго ще, — Ріко спіткнувся і сперся на куртку на стіні. — Підемо на кухню? — він відвернувся і пішов, не чуючи чужих кроків, але Даніель був за спиною, нечутно ступаючи по лінолеуму.

    Через деякий час Даніель пішов, а Ріко сів поруч із Дієго і згорбився. Він мовчав, а потім забрався з ногами й опустив голову на коліна. Його знову било тремтіння. Він розвернув обличчя до Дієго, глянув на нього знизу-вгору.

    — Я втратив свої щасливі думки, — сказав він так тихо, що Дієго ледь розібрав слова, — і впав. Якби я був у потрібному... стані, я б ніколи цього не зробив із дідом. Якби я тільки міг, — він заплющив очі. Не відкриваючи очей, продовжив: — Ред зводить мене з розуму. Я просто не міг зупинитися.

    — Бідолаха, — відповів Дієго без краплі співчуття в голосі.

    — Я знаю, чим це все має закінчитися, — Ріко випростався і зітхнув. — Якби він тільки не був моїм родичем!

    — Ну й у чому проблема? Просто скажи потім ще раз, що не міг зупинитися, — Дієго скривився і знизав плечима. Не дочекавшись відповіді, обернувся — Ріко дивився в стіну. — Гей! Це був сарказм, якщо ти не зрозумів!

    — Та я зрозумів, зрозумів!

    — Навіщо я взагалі з тобою розмовляю, — Дієго насупився і відвернувся. — Це не має сенсу.

    Ріко облизнув губи й сів ближче.

    — Пам'ятаєш, ти казав, що іноді мені здаватиметься, що всі ці, — він помахав рукою, — почуття ніколи й не були справжніми? Вони були, — він нахилився, майже торкаючись носом вуха Дієго. — Були! — він закрив екран його телефона, стиснув пальцями поверх. Прошепотів: — Я розумію, чому в Тадео не вийшло. Він не винен, просто я нічого не хотів змінювати. Мені теж потрібно було робити щось... І я буду, — він заговорив уголос, сів навпроти, — просто скажи мені, що!—- обхопив його шию, торкнувся чолом лоба. — Будь ласка!

    Дієго моргнув, підняв брови. Ріко відсторонився, і Дієго відклав телефон убік. Помовчавши, запитав:

    — Я кажу, ти робиш?

    — Так!

    Дієго примружився, подумав.

    — Тобі не слід більше бачитися з дідом. — Ріко застогнав. — Це не обговорюється.

    — Як довго? Ніколи?

    Дієго відкрив рот, але нічого не сказав, відвів погляд. Ріко чекав.

    — Це хороше питання... Не раніше, ніж сеньйор сам захоче з тобою зустрітися.

    — Я маю просити вибачення...

    — Ні.

    — Але...

    — Ні.

    Ріко опустив голову і видихнув.

    — Гаразд, це справедливо. Що ще?

    Дієго помовчав. Чути було, як Ріко дихає, без руху сидячи поруч, а за вікном, десь далеко, сигналять машини. Прохлопали крила голуба.

    — Я подумаю над цим, — Дієго насупився. — Знаєш що, постав це питання і сеньйору Пересу теж.

    — А що мені робити просто зараз?

    Дієго повільно знизав плечима і розчепірив пальці.

    — О! Спалімо фотки! — Ріко посміхнувся і підвівся на колінах.

    — Я думав, ти їх викинув, — примружився Дієго, і Рік опустив погляд і скривився.

    — Не хочу, щоб на них дрочили безхатьки, — він глянув чесними очима.

    — Скільки, кажеш, передплатників на сайті Реда? — протягнув Дієго, і Ріко заричав. — Гаразд, зробімо це, — він встав. — Вони в шафі?

    ***

    Вони стояли в післяполудневій тіні гаражів, на п'ятачку вирваної сухої трави. Дієго склав руки на грудях, біля його ніг примостилася п'ятилітрова пляшка води. Ріко, мружачись від диму, витягував видруки з чорного сміттєвого пакета і по кілька штук кидав у старе закопчене відро перед собою.

    Він збирав їх довгі роки, а тепер вони зникали. Хм... Хіба може зникнути Ред? Це здавалося таким правильним — його хитрі очі, що дивляться крізь полум'я. Ред не боїться вогню. Так страшно — і чудово — як вони блиснули крізь діда, як вуглинки крізь попіл... Поруч прокашлявся Дієго, і Ріко поліз по нові аркуші — вогонь майже прогорів, сховався за чорними тендітними пластинками.

    Так, Ред просто сховався. Якщо подути сильніше, вогонь оживе... і спалить діда до дідька. Ріко насупився, куточки губ опустилися. Спалить усе його паперове життя з красивими намальованими картинками. Ріко кинув пакет з останніми фотками, і гіркий чорний дим від пластику схопив легені, ніби величезною лапою, не даючи вдихнути.

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
    Міло Севіч
    11.12.2023 21:33
    До частини "Глава 33. Ред приміряє одяг"
    Спойлер!
    У Дієго велике серце і ангельське терпіння. У Даніеля ще більше терпіння, раз він не начистив синові пику. Щодо Реда... Я от думаю коли Джасіниа подзвонить батькам, щоб повідомити за нього, вона ж бачить що дід звихнувся
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Eriloor
    11.12.2023 22:01
    До частини "Глава 33. Ред приміряє одяг"
    Спойлер!
    Вона ще дитина, для неї це виглядає скоріш забавно. Гадаю, коли вона зникла на весь день, а потім повернулась у сутінках, Даніель складе два і два і витрясе з неї усе) Ну а Ріко корисно побачити, що будь яке терпіння, навіть янгельське, все-таки не безкінечне, і якщо особливо сильно накосячити, люди можуть втратити у нього віру остаточно. Та що там - почасти це вже трапилось, такої надії, як було, в очах у Дієго він вже не побачить ніколи...
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Злата Соловей
    19.02.2023 22:53
    До частини "Глава 33. Ред приміряє одяг"
    Спойлер!
    Плюсую за не бачитися з дідом, а також не було б зайвим звернутися до когось більш кваліфікованого, ніж Перес. Та й взагалі не до психолога, а мінімум до психотерапевта хоча б. Радію, що хлопці нарешті дали Ріко відсіч) Хоча, здається, для Тадео це було не дуже легко.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше
  • Eriloor
    20.02.2023 01:34
    До частини "Глава 33. Ред приміряє одяг"
    Спойлер!
    Хм... Як мені не прийшло це в голову! І справді, якщо є дійсно серйозні проблеми з головою, потрібен вже не психолог... Тадео вже практично вибрався і вільний, і я за нього радію) Йому ще знадобиться час, щоб оклигатися, але з Ріко - все.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше